Демократичні і гуманістичні ідеали пед. концепції Я. Коменського.

Я. А. Коменський — син своєї епохи. Це був період переходу від середньовіччя до нового часу, який супроводжувався сутичками нового проти старих порядків. В його світогляді відбилися суперечності цього перехідного періоду від феодалізму до капіталізму, боротьби прихильників Реформації і Контрреформації. Отже, світогляд педагога формувався під впливом джерел, які часто суперечили одне одному. Він був активним діячем релігійної організації і в той же час устремління Коменського — і наукові, і практичні — були спрямовані в реальний світ і на покращення життя в ньому. З поєднання всіх цих чинників Коменський прагнув виробити власну філософію.

Загальне філософське бачення світу у нього формувалось завдяки античній філософії, релігії, ідеям Відродження.

Походження й існування природи та людини він розглядав з ре­лігійних позицій. Але під впливом епохи Відродження Коменський виробив новий погляд на людину. На противагу середньовічному аскетизму, людина, на думку великого педагога, останнє і найдос­коналіше творіння Бога. Її призначення не тільки підготувати себе до майбутнього небесного життя, а й жити справжнім життям земним.

На суспільні погляди Коменського впливала його участь в демократичному народному русі Чехії, що у доповненні з ідеями Відродження сформували у нього демократизм, гуманізм, народність, глибоку симпатію до простих людей.

Коменський бачив, відчував на собі i глибоко переживав недос­коналість та несправедливість тогочасного суспільного устрою. Єдиним доцільним засобом реформування суспільства він називає зразкове виховання молоді. “Людина робиться людиною тільки завдяки вихованню“. Справу виховання молоді покладає на школи.

Найважливіші педагогічні ідеї Коменського, особливо його дидактичні погляди ґрунтуються на засадах сенсуалізму. Сенсуалізм (sensus – відчуття) – філософська течія, представники якої стверджують, що джерелом пізнання об’єктивного світу для людини служить передусім її чуттєвий досвід.

Сенсуалізм Коменського співзвучний з позиціями родоначальника цього філософського напрямку Френсіса Бекона. Як і Бекон великий педагог вважав, що “нічого не буває в свідомості, чого раніше не було у відчуттях, отже матеріал для всіх роздумів розум отримує тільки від відчуттів“.

У світогляді Коменського можна спостерігати суперечності між сенсуалізмом і релігійністю, між демократизмом і просвітительством. Двоїстий характер світогляду педагога обумовив двоїстість його підходу до вирішення основних питань педагогіки.

З нового погляду на людину та з позицій щодо ролі виховання (див. риси світогляду педагога) Коменський виводить ідею загальної освіти. Єдиним доцільним засобом реформування суспільства він називає зразкове виховання молоді. “Людина робиться людиною лише завдяки вихованню”. Справу виховання молоді покладає на школи. Тому вся молодь повинна відвідувати школу.

З таких же міркувань Коменський виводить загальну мету і завдання виховання. Мета виховання — підготувати людину до майбутнього життя на небі, а також до справжнього життя на землі.

Така підготовка має три ступені (триєдине завдання виховання):

– оволодіння мудрістю (все знати про себе i речі навколишнього світу) – цьому сприяє розумове виховання, освіта;

– оволодіння доброчесністю (зовнішня i внутрішня вихованість) – досягається через моральне виховання;

– оволодіння благочестям (внутрішнє богошанування, зв’язок з Богом) – здійснюється шляхом релігійного виховання.

Велика дидактика» Я.А. Коменського – узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох.

Центральним працею педагогічної теорії Яна Амоса Коменського по праву вважається «Велика дидактика». Задумана ним ще в молодості, вона виношувалася довгі роки, обростала різними доповненнями і додатками. Для свого часу вона являла собою воістину революційний підручник педагогічної теорії.
Повна назва книги звучить наступними чином:
Велика дидактика, яка містить універсальне мистецтво вчити всіх усьому, або вірний і ретельно продуманий спосіб створювати по всіх громад, містах і селах кожного християнського держави такі школи, в яких би все юнацтво тієї чи іншої статі, без усякого, де б то не було винятку, могло навчатися наук, удосконалюватися в моралі, виконуватися благочестя і таким чином у роки юності навчитися всього, що потрібно для теперішнього та майбутнього життя.
Таке довге назву характерно для книг того періоду. Замінюючи собою сучасну анотацію, воно випереджало ознайомлення читача з книгою, інформувало про зміст.
Книга починається введенням, що складається з декількох частин. Перша з них говорить про користь дидактики взагалі, друга є присвятою всім читачам, і третя звертається до всіх, хто стоїть на чолі справ людських, правителям держав, пастирям церков, ректорам шкіл, батькам і опікунам дітей.
У даному вступі автор визначає дидактику як універсальне мистецтво всіх вчити всьому.
При цьому в характерній для Коменського моральної манері він ставить метою свого вчення панморалістское виховання людини. Зазначимо також на антропологічну спрямованість введення. Ян Амос Коменський пише, що Господь створив два пречудових творіння: рай і людини. Педагог намагається спертися у своєму творі, перш за все на церковне погляд, вважаючи саме його вищою метою своєї системи.
Педагогічна система Коменського є, перш за все протестантське християнське вчення, і спрямоване на освіту дітей у християнському дусі, а в подальшому через відповідно вихованих дітей та відновлення авторитету церкви.
Але разом з цією метою, яка може бути оскаржена з тих чи інших мотивів (секулятівним або релігійним), він визначає надзавдання своєї дидактики:
«Керівною основою нашої дидактики нехай буде:
Дослідження і відкриття методу, при якому учащие менше б учили, учні більше б вчилися; в школах було б менше одуріння, марної праці, а більше дозвілля, радостей і грунтовного успіху...»
Для досягнення цієї мети Коменський розділяє свою книгу на 33 глави. Ймовірно, це число є невипадковим. Справа в тому, що в тому чи іншому вигляді число «три» зустрічається досить часто в працях великого слов'янського педагога. У числі глав воно повторюється двічі. Глави поділяються на ряд пунктів, кожен з яких, для зручності читача, супроводжується підзаголовком.
З назв розділів можна логічно вивести декілька основних ідей Коменського. Перш за все, три перші глави є виправдання людини в чистому вигляді. Починаючи з твердження про те, що людина є істоту, Коменський приходить до висновку про те, що «... життя є тільки приготуванням до вічного життя»
Повторюючи услід за провідними ідеалістами епохи висновок про те, що всі найкращі почуття закладені в людину від природи, Коменський, проте, наполягає, що дані почуття необхідно розвивати
7-10 глави присвячені загальним принципам навчання - навчання має бути колективним, двостатеві і, по можливості, універсальним.
Потім кілька глав присвячені викладу шкільної реформи, яку пропонував Коменський. Він вважає, що до появи "Великої дидактики" не було "нормальних" шкіл.
Для реальної реформи схоластичної школи Коменський пропонує вимоги до навчання, основи навчання
і методи навчання.
Решта голови в основному присвячені шкільної дисципліни, влаштуванню шкіл, дошкільного виховання (материнської школі), мовною навчання (латиною і рідної мови).
Заключну главу Ян Амос Коменський відвів умовам, необхідним для втілення своєї ідеї в життя. Педагогічна діяльність є одним з найважливіших суспільних справ і повинна всіляко підтримуватися громадською організацією.
Отже, школа повинна мати "достатній запас панметодіческіх книг". Для підготовки цих книг потрібне об'єднання "талановитих і не бояться праці вчених мужів". Цейметодичний праця повинна оплачуватися щедро покровителями шкіл.
Закінчується книга проникливою молитвою, зверненою до Господа.