Кирило-Мефодіївське братство(19 ст)

Друга Малоросійська колегія

Після остаточної ліквідації інституту гетьманства управління Лівобережною Україною було доручене Другій Малоросійській колегії. До її складу увійшли чотири російських чиновники й чотири представники козацької генеральної старшини. Новостворену Малоросійську колегію очолив політик і полководець граф Румянцев-Задунайський Петро Олександрович.

У «секретній» інструкції П. Рум'янцеву щодо управлянням краєм Катерина ІІ наполегливо рекомендувала:

1. знищити всі залишки української автономії;

2. закріпачити селян;

3. здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки;

4. усіляко збільшувати збір податків.

Для успішного виконання цих директив новопризначеному генералові-губернатору Лівобережжя радилося діяти дуже обережно, «щоб не викликати ненависті до росіян», «уміло вивертатися» та водночас «мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст». Президенту колегії пропонувалося наполегливо переконувати українських селян у тому, що погіршення їхнього становища є наслідком відсталості «малоросійських звичаїв».

Щодо козацької старшини Рум'янцеву рекомендувалося вживати надійний метод «батога і пряника» — жорстоко карати за всі вияви автономіських прагнень і водночас пропонувати українській старшині привабливі урядові посади.

 

Гайдамаки (18 ст)

Самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII століття під владою Речі Посполитої.

Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти польського гніту на правобережній Україні наприкінці XVIII-го на початку XIX-го ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.

Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.

 

Опришники(16-19 ст)

Учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у XVI — 1-й половині XIX століттях.

 

Коліївщина(18 ст)

Селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.

Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.

Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масовою різаниною єврейського і польського населення на Поділлі та Волині. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.

 

Кирило-Мефодіївське братство(19 ст)

Українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року та спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху.

Була одним з проявів піднесення національного руху на українських землях та активізації загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду назрівання загальноєвропейської революційної кризи — «весни народів.

Членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів. Провідну роль серед них відігравали М.Костомаров, Т.Шевченко, Г.Андрузький, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш.

 

Декабристи(19 ст)

Перші російські дворяни-революціонери, які 14 грудня 1825 року збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад.

 

Руська трійця(19 ст)

Галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Істотною заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая»

 

Пд-Зх відділення Російського географ товариства ( 19 ст)

Фактично самостійне наук. т-во, створене у Києві 13.2.1873 для вивчення географії, етнографії, економіки і статистики України. Основоположниками Т-ва були здебільша чл. київ. Старої Громади, між ними В. Антонович, В. Беренштам, Ф. Вовк, М. Драгоманов, П. Житецький.

 

Братство тарасівців( 19 ст)

Таємна студентська організація, створена в Харкові в 1892. Її учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка «всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Великого Кобзаря»

Ідеї:

· самостійна суверенна Україна:

· на чолі держави гетьман як президент і сейм

· свобода віри, відокремлення церкви від держави, національна армія

· Україна для українців, себто, що визнають себе українцями

· боротьба з імперіалізмом, боротьба зі свавільними утисками

Біля витоків стояли київські і харківські студенти - Іван Липа, Борис Грінченко, Микола Міхновський та ін.

 

Кооперативний рух

Прагнення людей до економічної співпраці задля спільного організованого виробництва і водночас одна з форм відродження національної самосвідомості. Відіграв надзвичайно велику роль у формуванні української нації, даючи можливість українцям, які перебували у пригніченому становищі як в Російській імперії, так і в Австро-Угорщині, проявити себе в економічному житті. Кооперативний рух мав характерні регіональні особливості. На Наддніпрянщині він був спрямований на те, аби допомогти українцям посісти належне місце у новоствореній грандіозній промислово-аграрній інфраструктурі краю.

 

Трудова еміграція

Переміщення працездатної особи з метою працевлаштування на певний термін.

 

Рус-Укр радик парт РУРП( 19 ст)

Політичне угрупування засноване 4 жовтня 1890 у Львові, яке виросло з радикальних молодіжних гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова.

Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Павлика, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, Северина Даниловича, Кирила Трильовського та інших.

УРП була першою українською політичною партією європейського зразка — з суцільною програмою, масовою організацією і реєстрованим членством. В основу програми покладено етичний і науковий соціалізм на демократичній і кооперативній базі, людську гідність для всіх і всеукраїнську єдність (соборність всіх українських земель). Проголошувалася головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада. З проголошенням ЗУНР УРП увійшла до Української Національної Ради;

 

Українська Національно-Демократична Партія (УНДП) ( 19 ст)

Заснована в грудні 1899 у Львові, з колишніх членів Української Радикальної партії. Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Грушевського, Володимира Охримовича, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, Теофіла Окуневського, Теодора Савойки. Програма партії містила вимоги демократизації політичного життя в Австро-Угорщині з використанням легальних парламентських засобів; рівноправ'я українського і польського населення в Галичині.; створення українського Коронного краю; запровадження прогресивного податку, захист інтересів селян

 

Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка( 19 ст)

(колишнє Товариство «Просвіта») — українська громадська організація культурно-освітянського спрямування.

 

Науко́ве товари́ство імені Шевче́нка (акронім: НТШ) ( 19 ст)

Всесвітня українська академічна організація, багатопрофільна академія наук. Утворена 1873 року у Львові, як Літературне товариство імені Т.Шевченка, у 1892 назву змінено на Наукове товариство ім. Т.Шевченка (своєрідна академія наук). У 1920-30-х роках зазнавала переслідувань від польської влади, 1939 зліквідована радянською владою; відновлена 1947 року в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки, де стала відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 року організація знову діє на території України.

В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім'я (початкова назва інституції — «Товариство ім. Шевченка»).

Упродовж більшої частини історії НТШ його структуру визначали три секції:

· Історично-філософська

· Філологічна

· Математично-природописно-лікарська.

 

Українофіли

Термін, поширений з другої пол. XIX ст., на означення любові до України, українського народу, української культури. Першим українофілом нових часів був німецькмй філософ Й.Г. Гердер, який у своїх творах пророкував Україні велике майбутнє. У ширшому значенні українофілами (ук.) були польські письменники так званої «української школи» і пізніше поляки — мешканці України, які писали поезії і складали пісні українською мовою.

 

Москвофіли( 19-20 ст)

Мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819—1930-х рр. Обстоювала національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією. Основні передумови виникнення москвофільства: втрата українським народом власної державності, багатовікове іноземне поневолення, роздрібненість і відокремленість окремих земель, денаціоналізація освіченої еліти та низький рівень національної самосвідомості мас.

 

Народовці( 19 ст)

Суспільно-політична течія серед молодої західно-української інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х роках 19 століття у Галичині.

Проводила культурно-освітницьку роботу, організувала Товариство імені Шевченка у Львові (1873), українські інституції «Просвіта», «Руська Бесіда» та ін.

В 1899 році народовці з частиною радикалів організували Українську національно-демократичну партію, яка відіграла основну роль в уряді ЗУНР. З 1919 ця партія стала називатися «Українська трудова партія». В 1925 ввійшла до Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО).

Започатковане «Руською Трійцею» та Кирило-Мефодіївським братством, і сформувався під впливом творчості Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова.

 

Та 2 Держ Думи(20 ст)

Законодавчий орган Російської імперії, який з'явився в результаті революції 1905—1907. Всього було 4 скликання Державної думи. Державна дума була першим представницьким органом влади в Росії за всю її історію.

Державну думу першого скликання часто називають Першою державною думою, другого скликання — Другою думою, і т. д.

 

Революці́йна украї́нська па́ртія (РУП) (20 ст)

Перша активна політична організація на Центральних і Східних Українських Землях, заснована 11 лютого 1900 в Харкові діячами студентських громад: Д. Антоновичем, М. Русовим, Л. Мацієвичем, Б. Камінським, П. Андрієвським, Ю. Коллардом, О. Коваленком, Д. Познанським й ін. як підпільна революційна партія. Постання РУП було завершенням попередніх спроб створення політичних організацій таких, як «Братство Тарасівців», соціал-демократичний гурток І. Стешенка й Лесі Українки, Українська Національна Партія, які поривали з тогочасним українським аполітичним культурництвом й українофільством та започатковували політичну діяльність.

 

Укр січові стрільці(20 ст)

Єдине українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).

Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709, вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики (оркестра УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка). Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини української армії.

 

«Союз визволення Укр» (20 ст)

Політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України. Учасники СВУ вважали себе репрезентантами інтересів українців, що перебували під російським пануванням. Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за самостійність України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.

 

Головна укр рада(20 ст)

Міжпартійна організація, утворена 1 серпня 1914 у Львові. Її засновниками були національно-демократична, радикальна, соціал-демократична партії. Програма Головної Української Ради передбачала такі основні завдання: вироблення загального напряму української політики, вирішення національно-політичних справ у зв'язку з війною, виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародному рівні, формування національного війська. Головною політичною вимогою організації було виборення державної самостійності України.

 

Тимчасовий уряд(20 ст)

Російський уряд від лютневої (березневої) революції 2 (15) 1917 до більшовицького перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917, складений з членів конституційно-демократичної, соціалістів-революціонерів і соціал-демократичної партій. Тимчасовий уряд намагався втримати єдність Російської імперії, перетвореної на демократичну республіку, був за продовження війни з Центральними державами, виступав проти сепаратистських прагнень неросійських народів, визнаючи їм щонайбільше культурно-національну автономію. Противниками Тимчасового уряду були більшовики, які через Ради робітничих і солдатських депутатів намагалися встановити свою владу.

 

Народний секретаріат(20 ст)

Виконавчий орган Тимчасового ЦВК Рад України. Сформований у Харкові 30 грудня 1917 (12 січня 1918) року російськими і місцевими більшовиками як український радянський уряд на противагу до Української Центральної Ради та Генерального секретаріату УЦР—УНР.

 

Директорія(20 ст)

Найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.

Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року.

Володимир Винниченко — голова Директорії

Симон Петлюра — Головний Отаман;

По причині критичного політичного та військового становища в республіці Директорії не вдалося налагодити управління економікою. Великі економічні втрати, яких зазнало господарство України в результаті першої світової війни та революційних подій, були катастрофічними. Директорію розгромили радянська влада.

 

Доброво́льча а́рмія(20 ст)

Оперативне з'єднання «білих» військ на півдні Росії під час Громадянської війни.

 

Більшовики(20 ст)

Члени лівого (ленінського) крила РСДРП після її розколу на більшовиків і меншовиків. Надалі більшовики виділилися в окрему партію, що в 1917–1952 роках називалася РСДРП(б), РКП(б) і ВКП(б) («б» означає «більшовиків»), поки не була перейменована в КПРС. Слово «більшовик» відбиває той факт, що прихильники Леніна виявилися в більшості на виборах керівних органів на другому з'їзді партії в 1903 році.

Деякі дослідники вказують на деякий ступінь спорідненості більшовизму та нацизму. Так, мета обох ідеологій — розбудова ідеального суспільства шляхом викорінення джерела зла. Для більшовиків, злом була приватна власність і власники.

 

Стаханівський рух(20 ст)

Масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників.

Початок стахановського руху покладено у Донбасі. У ніч на 31 серпня 1935 вибійник кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» О.Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля (норма — 7 т). Весь видобуток записали на рахунок О.Стаханова, не врахувавши роботи кріпильників, які йому допомагали. Власне, і згодом під час встановлення інших рекордів справжнє число гірників не вказувалось, а все видобуте вугілля записували тільки на рахунок вибійника. У вересні 1935 О.Стаханов поновив своє досягнення, видобувши 175 т, а через кілька днів — 227 т.

 

ОУН(20 ст)

Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.

У 1940 році ОУН розділилася на дві частини: старші, більш помірковані члени підтримали Андрія Мельника (ОУН-М), тоді як молодші і радикальніші члени - Степана Бандеру (ОУН-б). Остання група отримала контроль над націоналістичним рухом на Західній Україні, в тому числі над військовим крилом ОУН - Української повстанської армії (УПА), яка була найбільшим українським збройним рухом опору.

Перший лідер - Євген Коновалець.

 

УПА (20 ст)

Озброєне крило Організації українських націоналістів.

Боротьба Української повстанської армії — складова Українського визвольного руху 1920–1950 років.

 

УНП(20 ст)

Украї́нська наро́дна па́ртія (УНП) — організація національного спрямування, заснована 1902 року Миколою Міхновським.

Політичне кредо партії сформульоване Миколою Міхновським у його творі «Десять заповідей УНП», що проголошували самостійну «демократичну республіку, шанування української мови, традицій». Лозунг «Україна для українців» трактувався таким чином, що саме український народ має бути господарем на власній землі

Девіз: Україна для українців!

 

Черво́на а́рмія (повна назва — Робі́тничо-Селя́нська Черво́на А́рмія — РСЧА) (20 ст)

Загальновживана назва Збройних сил Радянської Росії та СРСР з 1918 по 1946 роки.

РСЧА, Червона Армія — офіційне найменування Сухопутних військ і ВПС, які разом з ВМФ, Прикордонними військами, Військами внутрішньої охорони республіки і Державною конвойною вартою входили до складу Збройних Сил РРФСР/СРСР з 15 (28) січня 1918 року по 25 лютого 1946 року.

Офіційним днем створення РСЧА вважають 23 лютого 1918 року — день, що передував прийняттю більшовиками німецького ультиматуму і підписанню перемир'я на німецьких умовах у зв'язку з неможливістю чинити їм опір.

Девіз - рос. "За нашу Советскую Родину!"

 

УГКЦ

Одна із двадцяти двох Східних католицьких церков свого права, які перебувають у сопричасті з єпископом Риму. Українська греко-католицька церква єдина з українських Церков, що має безперервну ієрархічну спадкоємність з часу заснування у Х ст. Київської митрополії. У 1596 Київський митрополит Михайло Рагоза, 5 єпископів та 3 архімандрити підписали Берестейську унію, в якій визнали церковну владу єпископа Рима, вийшовши тим самим з-під юрисдикції Константинопольського патріарха

Масонство

Морально-етичний рух у вигляді закритої організації. Найбільш поширене означення масонства — це «система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами»; також — всесвітнє братство, всесвітній Орден: масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів».

 

Північне товариство (19 ст)

Таємна революційна організація декабристів, що виникла на основі існуючого раніше Союзу благоденства і діяла у Петербурзі (1821 — 1825).

 

Південне товариство (19 ст)

Таємна революційна організація декабристів в Україні. Створено в березні 1821 року на базі Тульчинської управи Союзу благоденства. Очолювала товариство Директорія у складі Павла Пестеля, Олексія Юшневського та Микити Муравйова.

 

Головна Руська Рада(19 ст)

Перша українська політична організація у Галичині. Створена 2 травня 1848 у Львові під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення.

У маніфесті від 10 травня 1848 Головна Руська Рада заявила про єдність усього 15-мільйонного українського народу і підтримала національні права всіх поневолених народів Австрійської імперії.

 

Пролетаріат

Нижчий, бідніший соціальний клас суспільства, який не має власності і для якого основним джерелом засобів для життя є продаж власної робочої сили.

 

Антанта (поч. 20 ст)

Військово-політичне угрупування, основними членами якого були Великобританія, Франція і Росія, створене в 1904—1907 роках.

 

Троїстий союз (19-20 ст)

Військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, який склався в 1879–1882 і був спрямований проти Франції і Росії.

 

Друга Малоросійська колегія

Після остаточної ліквідації інституту гетьманства управління Лівобережною Україною було доручене Другій Малоросійській колегії. До її складу увійшли чотири російських чиновники й чотири представники козацької генеральної старшини. Новостворену Малоросійську колегію очолив політик і полководець граф Румянцев-Задунайський Петро Олександрович.

У «секретній» інструкції П. Рум'янцеву щодо управлянням краєм Катерина ІІ наполегливо рекомендувала:

1. знищити всі залишки української автономії;

2. закріпачити селян;

3. здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки;

4. усіляко збільшувати збір податків.

Для успішного виконання цих директив новопризначеному генералові-губернатору Лівобережжя радилося діяти дуже обережно, «щоб не викликати ненависті до росіян», «уміло вивертатися» та водночас «мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст». Президенту колегії пропонувалося наполегливо переконувати українських селян у тому, що погіршення їхнього становища є наслідком відсталості «малоросійських звичаїв».

Щодо козацької старшини Рум'янцеву рекомендувалося вживати надійний метод «батога і пряника» — жорстоко карати за всі вияви автономіських прагнень і водночас пропонувати українській старшині привабливі урядові посади.

 

Гайдамаки (18 ст)

Самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII століття під владою Речі Посполитої.

Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти польського гніту на правобережній Україні наприкінці XVIII-го на початку XIX-го ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.

Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.

 

Опришники(16-19 ст)

Учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у XVI — 1-й половині XIX століттях.

 

Коліївщина(18 ст)

Селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.

Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.

Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масовою різаниною єврейського і польського населення на Поділлі та Волині. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.

 

Кирило-Мефодіївське братство(19 ст)

Українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року та спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху.

Була одним з проявів піднесення національного руху на українських землях та активізації загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду назрівання загальноєвропейської революційної кризи — «весни народів.

Членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів. Провідну роль серед них відігравали М.Костомаров, Т.Шевченко, Г.Андрузький, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш.

 

Декабристи(19 ст)

Перші російські дворяни-революціонери, які 14 грудня 1825 року збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад.

 

Руська трійця(19 ст)

Галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Істотною заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая»

 

Пд-Зх відділення Російського географ товариства ( 19 ст)

Фактично самостійне наук. т-во, створене у Києві 13.2.1873 для вивчення географії, етнографії, економіки і статистики України. Основоположниками Т-ва були здебільша чл. київ. Старої Громади, між ними В. Антонович, В. Беренштам, Ф. Вовк, М. Драгоманов, П. Житецький.

 

Братство тарасівців( 19 ст)

Таємна студентська організація, створена в Харкові в 1892. Її учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка «всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Великого Кобзаря»

Ідеї:

· самостійна суверенна Україна:

· на чолі держави гетьман як президент і сейм

· свобода віри, відокремлення церкви від держави, національна армія

· Україна для українців, себто, що визнають себе українцями

· боротьба з імперіалізмом, боротьба зі свавільними утисками

Біля витоків стояли київські і харківські студенти - Іван Липа, Борис Грінченко, Микола Міхновський та ін.

 

Кооперативний рух

Прагнення людей до економічної співпраці задля спільного організованого виробництва і водночас одна з форм відродження національної самосвідомості. Відіграв надзвичайно велику роль у формуванні української нації, даючи можливість українцям, які перебували у пригніченому становищі як в Російській імперії, так і в Австро-Угорщині, проявити себе в економічному житті. Кооперативний рух мав характерні регіональні особливості. На Наддніпрянщині він був спрямований на те, аби допомогти українцям посісти належне місце у новоствореній грандіозній промислово-аграрній інфраструктурі краю.

 

Трудова еміграція

Переміщення працездатної особи з метою працевлаштування на певний термін.

 

Рус-Укр радик парт РУРП( 19 ст)

Політичне угрупування засноване 4 жовтня 1890 у Львові, яке виросло з радикальних молодіжних гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова.

Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Павлика, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, Северина Даниловича, Кирила Трильовського та інших.

УРП була першою українською політичною партією європейського зразка — з суцільною програмою, масовою організацією і реєстрованим членством. В основу програми покладено етичний і науковий соціалізм на демократичній і кооперативній базі, людську гідність для всіх і всеукраїнську єдність (соборність всіх українських земель). Проголошувалася головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада. З проголошенням ЗУНР УРП увійшла до Української Національної Ради;

 

Українська Національно-Демократична Партія (УНДП) ( 19 ст)

Заснована в грудні 1899 у Львові, з колишніх членів Української Радикальної партії. Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Грушевського, Володимира Охримовича, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, Теофіла Окуневського, Теодора Савойки. Програма партії містила вимоги демократизації політичного життя в Австро-Угорщині з використанням легальних парламентських засобів; рівноправ'я українського і польського населення в Галичині.; створення українського Коронного краю; запровадження прогресивного податку, захист інтересів селян

 

Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка( 19 ст)

(колишнє Товариство «Просвіта») — українська громадська організація культурно-освітянського спрямування.

 

Науко́ве товари́ство імені Шевче́нка (акронім: НТШ) ( 19 ст)

Всесвітня українська академічна організація, багатопрофільна академія наук. Утворена 1873 року у Львові, як Літературне товариство імені Т.Шевченка, у 1892 назву змінено на Наукове товариство ім. Т.Шевченка (своєрідна академія наук). У 1920-30-х роках зазнавала переслідувань від польської влади, 1939 зліквідована радянською владою; відновлена 1947 року в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки, де стала відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 року організація знову діє на території України.

В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім'я (початкова назва інституції — «Товариство ім. Шевченка»).

Упродовж більшої частини історії НТШ його структуру визначали три секції:

· Історично-філософська

· Філологічна

· Математично-природописно-лікарська.

 

Українофіли

Термін, поширений з другої пол. XIX ст., на означення любові до України, українського народу, української культури. Першим українофілом нових часів був німецькмй філософ Й.Г. Гердер, який у своїх творах пророкував Україні велике майбутнє. У ширшому значенні українофілами (ук.) були польські письменники так званої «української школи» і пізніше поляки — мешканці України, які писали поезії і складали пісні українською мовою.

 

Москвофіли( 19-20 ст)

Мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819—1930-х рр. Обстоювала національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією. Основні передумови виникнення москвофільства: втрата українським народом власної державності, багатовікове іноземне поневолення, роздрібненість і відокремленість окремих земель, денаціоналізація освіченої еліти та низький рівень національної самосвідомості мас.

 

Народовці( 19 ст)

Суспільно-політична течія серед молодої західно-української інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х роках 19 століття у Галичині.

Проводила культурно-освітницьку роботу, організувала Товариство імені Шевченка у Львові (1873), українські інституції «Просвіта», «Руська Бесіда» та ін.

В 1899 році народовці з частиною радикалів організували Українську національно-демократичну партію, яка відіграла основну роль в уряді ЗУНР. З 1919 ця партія стала називатися «Українська трудова партія». В 1925 ввійшла до Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО).

Започатковане «Руською Трійцею» та Кирило-Мефодіївським братством, і сформувався під впливом творчості Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова.

 

Та 2 Держ Думи(20 ст)

Законодавчий орган Російської імперії, який з'явився в результаті революції 1905—1907. Всього було 4 скликання Державної думи. Державна дума була першим представницьким органом влади в Росії за всю її історію.

Державну думу першого скликання часто називають Першою державною думою, другого скликання — Другою думою, і т. д.

 

Революці́йна украї́нська па́ртія (РУП) (20 ст)

Перша активна політична організація на Центральних і Східних Українських Землях, заснована 11 лютого 1900 в Харкові діячами студентських громад: Д. Антоновичем, М. Русовим, Л. Мацієвичем, Б. Камінським, П. Андрієвським, Ю. Коллардом, О. Коваленком, Д. Познанським й ін. як підпільна революційна партія. Постання РУП було завершенням попередніх спроб створення політичних організацій таких, як «Братство Тарасівців», соціал-демократичний гурток І. Стешенка й Лесі Українки, Українська Національна Партія, які поривали з тогочасним українським аполітичним культурництвом й українофільством та започатковували політичну діяльність.

 

Укр січові стрільці(20 ст)

Єдине українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).

Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709, вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики (оркестра УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка). Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини української армії.

 

«Союз визволення Укр» (20 ст)

Політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України. Учасники СВУ вважали себе репрезентантами інтересів українців, що перебували під російським пануванням. Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за самостійність України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.

 

Головна укр рада(20 ст)

Міжпартійна організація, утворена 1 серпня 1914 у Львові. Її засновниками були національно-демократична, радикальна, соціал-демократична партії. Програма Головної Української Ради передбачала такі основні завдання: вироблення загального напряму української політики, вирішення національно-політичних справ у зв'язку з війною, виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародному рівні, формування національного війська. Головною політичною вимогою організації було виборення державної самостійності України.