Аналіз нормативної та законодавчої бази, що регламентує функціонування тов «інженіо консалтинг»

 

Удосконалення нормативно-правового регулювання консалтингової діяльності в сучасних умовах є: важливим резервом підвищення якості надання консалтингових послуг, оскільки в Україні немає державного регулювання ринку консалтингових послуг, а також не ліцензуються окремі види консалтингової діяльності. Здійснення окремих видів консалтингової діяльності законодавчо регламентовано. Прикладами є:

- Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р.

- Закон України «Про оцінку майна, майнових комплексів і професійну діяльність з оцінювання в Україні» від 12 липня 2001 р.

- Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р.

- Наказ Державного Комітету України з питань регуляторної політики й підприємства, Міністерства праці й соціальної політики України від 19 грудня 2001 р. «Ліцензійні умови проведення господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном».

Вітчизняний досвід нормативно-правового регулювання окремих видів консалтингової діяльності, дозволяє прийти до висновку про необхідність прийняття нормативно-правого акту, що закладе правові основи здійснення консалтингової діяльності в Україні. Ми вважаємо, що прийняття Закону України «Про консалтингову діяльність» дозволить:

- визначити терміни, що використовуються в практиці надання консалтингових послуг;

- впорядкувати надання послуг з окремих видів консалтингової діяльності;

- чітко окреслити права та відповідальність консалтингових компаній та підприємств-замовників консалтингових послуг.

Для обґрунтування напрямів підвищення ефективності консалтингової діяльності з управління персоналом, важливим є визначення суб’єктів, що мають вплив на консалтингову діяльність в Україні. Розроблені Асоціацією «Укрконсалтинг» суб’єктні класифікатори консалтингової діяльності не визначають державу як суб’єкта, а також побудовані без урахування ролі суб’єктів в покращенні контролю за якістю надання консалтингових послуг та розробці стандартів якості. Тому доцільно визначити основних суб’єктів, що впливають на консалтингову діяльність. Отже, ми вважаємо, що на консалтингову діяльність в Україні впливає держава, міжнародні організації, міжнародні асоціації консультантів, міжнародні рейтингові агенції, вітчизняні асоціації консультантів, міжнародні консалтингові компанії, вітчизняні консалтингові компанії, підприємства-замовники консалтингових послуг.

З питаннями покращення методичного забезпечення, контролю за якістю надання консалтингових послуг та розробки стандартів якості пов’язана діяльність наступних інститутів:

- Держава. Участь держави в питаннях покращення контролю за якістю надання консалтингових послуг полягає передусім у нормативно- правовому регулюванні окремих аспектів консалтингової діяльності. Перелік видів консалтингових послуг на законодавчому рівні визначений у Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 р. № 375 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Держспоживстандарту України від 26 лютого 2007 року № 40, від 2 лютого 2009 року № 56. В Класифікаторі професій ДК 003:2005, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 р. № 375 в розділі 2419.2 консультантів визначають як «Професіоналів у сфері маркетингу, ефективності підприємництва, фінансової діяльності, раціоналізації виробництва та інтелектуальної власності».

- Міжнародні організації. Розвитку та поширенню стандартів консалтингової діяльності сприяють проекти TASIC (Technical Assistance for the Commonwealth of Independent States, Технічної допомоги Союзу Незалежних Держав), USAID (The United States Agency for International Development, Агенції США з міжнародному розвитку), WorldBank (The World Bank Group, Групи Світового Банку), EBRD (European Bank for Reconstruction and Development, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку), DFID (The Department For International Development, Департамент міжнародного розвитку уряду Великобританії) та інших міжнародних організацій [10]. Міжнародною радою консалтингових інститутів (ICMCI) був би затверджений перелік понять методології консультування, що характеризують дії консультантів в процесі надання послуг клієнтам.

- Міжнародні асоціації консультантів. До найбільш відомих міжнародних професійних об'єднань консалтингових фірм належать: Європейська федерація асоціацій з економіки та управління (FEACO) та Асоціація менеджмент- консалтингових фірм (АМКФ). В даний час членами FEACO є 25 національних асоціацій країн Європи. Асоціації-члени FEACO включають в себе 1200 консалтингових фірм, що нараховують більш 12000 консультантів. На відміну від FEACO, АМКФ поки не міжнаціональне, а транснаціональне об'єднання тому, що її міжнародний статус ґрунтується на тому, що членами цієї організації є найбільші американські консалтингові фірми, що мають філії практично у всіх регіонах світу. Головними завданнями професійних асоціацій консультантів є забезпечення та гарантування високої якості консалтингових послуг і професійної поведінки своїх членів. FEACO та АМКФ займаються питаннями покращення методичного забезпечення консалтингової діяльності, однак єдиного підходу до оцінки ефективності консалтингової діяльності розроблено не було.

- Міжнародні рейтингові агенції. Найбільш ґрунтовні аналітичні роботи з аналізу консалтингового ринку належать фахівцям міжнародних рейтингових агенцій Kennedy Information та The Vault Prestige Rankings, які спеціалізуються на виконанні дослідницьких проектів у різних сферах, в тому числі менеджмент-консалтингу.

Вітчизняні асоціації консультантів. На сьогоднішній день, за даними Міністерства юстиції, в Україні існує близько 50 всеукраїнських громадських об'єднань, що діють у сфері економіки. Для розвитку ринку консалтингових послуг необхідне функціонування професійних громадських організацій, об’єднань учасників ринку. В даний час в Україні існує кілька професійних асоціацій консультантів:

- Всеукраїнська асоціація «Укрконсалтинг», яка була зареєстрована у 1993 р. та нараховувала більше 140 учасників – юридичних осіб. На сьогоднішній день до її складу входить 10 компаній;

- Українська асоціація менеджмент-консультантів (УАМК), що зареєстрована у 1998 р. і об’єднує 45 індивідуальних учасників;

- Всеукраїнська асоціація центрів підтримки бізнесу (ВАЦПБ), яка зареєстрована у 2002 р. і об’єднує 30 центрів підтримки бізнесу, фондів підтримки бізнесу і громадські об’єднання;

- Асоціація «Всеукраїнське об’єднання Бізнес Інтернет Центрів», зареєстрована у 2005 р. і об’єднує 7 Бізнес Інтернет Центрів;

- Українська мережа підтримки бізнесу (УМРБ) – інформаційна мережа, спрямована на розвиток приватного підприємництва в Україні. Учасниками УМРБ є близько 700 організацій, що надають бізнес-послуги;

- Українська Консалтингова мережа (УКМ) – інформаційна мережа, що об’єднує 11 регіональних бізнес-центрів.

Всі вищезазначені асоціації були засновані за підтримки донорських проектів та на даний час не є особливо активними на ринку. Діяльність асоціацій консультантів сприяє професіоналізації ринку консалтингових послуг в Україні, а також підвищенню якості цих послуг.

В Україні стандарти якості консалтингових послуг (для послуг з добору персоналу) були розроблені Асоціацією регіональних кадрових агентств України (АРКА) – всеукраїнським професійним співтовариством провідних агентств з добору персоналу, яке було створено в травні 2004 р.

Стандарти якості АРКА передусім передбачають, що професійна консалтингова компанія знайде необхідних кандидатів: в обумовлені терміни; таких, які максимально точно відповідають вимогам підприємства-замовника; консалтингова компанія зобов'язана поінформувати клієнта про порядок гарантійної заміни кандидата і врегулювання можливих нестандартних ситуацій; консалтингова компанія зобов'язана надати клієнту точну і достовірну оцінку своїх можливостей щодо добору необхідного йому персоналу; консалтингова компанія не може на 100 % гарантувати того, що вона знайде необхідного кандидата на посаду, яку пропонує клієнт; консультант також не може гарантувати і те, що після того, як кандидат прийнятий на роботу, він залишиться працювати в організації клієнта; ресурси і методи, що використовує консалтингова компанія в процесі підбору персоналу, не можуть на 100 % гарантувати достовірність інформації про кандидатів. Консалтингова компанія лише збирає інформацію про кандидатів з різних джерел, аналізує і представляє її клієнту. Клієнт сам приймає рішення про найм кандидата і несе відповідальність за результати цього найму.

- Міжнародні консалтингові компанії (передусім «велика четвірка») Консалтингові компанії, лідерські позиції серед яких займає так звана «велика четвірка» (PriceWaterhouseCoopers, Deloite, Ernst&Young, KPMG), приймають активну участь в покращенні якості надання консалтингових послуг, розробці стандартів, а також наукових концепцій. Провідними консалтинговими компаніями були розроблені наукові концепції на розвиток методології консультування, покращення якості надання консалтингових послуг та пошук ефективних рішень для бізнесу.

- Вітчизняні консалтингові компанії. Перевагою вітчизняних компаній при розробці ефективних рішень для бізнесу є знання специфіки вітчизняного ринку консалтингових послуг, національного законодавства та умов ведення бізнесу в Україні. Діяльність вітчизняних консалтингових компаній сприяє розвитку ринку та появі нових видів послуг відповідно до потреб підприємств-замовників. Консалтингові компанії гнучко реагують на соціально-економічні зміни в країні. Прикладом цього є розвиток послуг з скорочення персоналу, формування корпоративної культури, підвищення лояльності персоналу до компаній, методів нематеріальної мотивації в умовах економічної кризи 2008-2009 рр.