Описати метод вимірювання показника заломлення рідини.

Мета роботи: ознайомитися з побудовою рефрактометра УРЛ (рефрактометр універсальний лабораторний), програ­дуювати його шкалу і визначити концентрацію водного розчину цукру.

Прилади та обладнання: рефрактометр, розчини цукру відомої та невідомої концентрацій, піпетка, вата.

· Підняти освітлювальну призму. Промити декілька разів дисти­льованою водою поверхні освітлювальної і вимірювальної призм. Насухо промокнути їх (не терти) фільтрувальним папе­ром. Плавно опустити освітлювальну призму.

· Ввімкнути рефрактометр в електромережу. Встановити освітлю­вальну лампу так, щоб світло максимально освітлювало грань вимірювальної призми, яка ближча до людського ока. У цьому випадку освітлене поле в окулярі буде найсвітлішим.

· Перед початком роботи необхідно перевірити встановлення приладу на "0".

· Поворотом рукоятки компенсатора дисперсії 6 усувають забарвлення границі світло – тінь.

· Змінюючи положення освітлювача досягають максимально контрастної границі світло – тінь.

· Границю світло – тінь, переміщуючи рукоятку, підводять до центра перехрестя сітки. Якщо при збігу границі світло – тінь з центром перехрестя сітки вона пройшла через поділку шкали показника заломлення n _D=1.3330 і 0 % сухих речовин, то вважають, що "0" встановлено правильно.

· Нанести 1 – 2 краплі досліджуваного розчину концентрації у 5 % на поверхню вимірювальної призми. Виміряти показник заломлення досліджуваного розчину (це робиться так, як і при встановленні "0"). Після проведення досліду промити декілька разів поверхні призм дистильованою водою і насухо промокнути їх (не терти) фільтрувальним папером. Вимірювання провести тричі. Виміряні значення занести в таблицю.

· Виконати вимірювання для розчину концентрації у 8 % і 12 %. Вимірювання проводити тричі. Виміряні значення занести в таблицю.

· Виміряти показник заломлення для розчину цукру невідомої концентрації. Вимірювання провести тричі. Вимкнути рефрак­тометр з електромережі.

· Розрахувати середні значення показника заломлення. Занести їх в таблицю.

· Побудувати графік залежності показника заломлення від концент­рації розчину цукру.

· Розрахувати середнє значення показника заломлення для розчину цукру невідомої концентрації і занести його в таблицю.

· Користуючись середнім значенням показника заломлення для розчину цукру невідомої концентрації і графіком залежності показника заломлення від концентрації визначити концентрацію цукру в розчині. Зробити висновки.

Білет

1. Енергія і робота. Робота змінної сили.

Енергія - кількісна міра руху та взаємодії всіх виділ матерії. Енергія не зникає і не виникає з нічого; вона може лише переходити з однієї форми в іншу. Наприклад: в автомобілі - перехід енергії палива в механічну, в організмі людини - хімічної енергії їжі в, наприклад, механічну.

Згідно з різними формами руху розглядають різні види енергії: механічну, електричну, ядерну, хімічну тощо.

Механічна енергія буває двох видів: кінетична та потенціальна.

Кінетична енергія визначається масами та швидкостями. Потенціальна енергія залежить від взаємного розміщення взаємодіючих між собою тіл.

Кількісною мірою зміни енергії взаємодіючих тіл є робота. Робота сили є однією з форм передача енергії і дорівнює кількості переданої енергії. Повну зміну енергії даного тіла можна виміряти роботою, яку могло б виконати це тіло, якби передало всю свою енергію іншому тілу.

Диференціал роботи визначається як скалярний добуток вектора сили на диференціал вектора переміщення: . Робота з переміщення з точки 1 у точку 2 визначається сумою робіт з переміщень уздовж осі х, уздовж осі у і уздовж осі z. Коли переміщення відбувається лише, наприклад, уздовж осі х, то .

2. Сила Лоренца.

Сила Лоренца - сила, що діє на електричний заряд, який перебуває водночас у електричному й магнітному полях. . Тут F- сила, q - величина заряду, Е- напруженість електричного поля, v - швидкість руху заряду, В - вектор магнітної індукції.

Електричне поле діє на заряд із силою, направленою вздовж силових ліній поля. Магнітне поле діє лише на рухомі заряди. Сила дії магнітного поля перпендикулярна до силових ліній поля й до швидкості руху заряду.

3. Дати визначення температури.

Температура – скалярна фізична величина, яка окреслює здатність макроскопічної системи (тіла), що знаходиться в стані термодинамічної рівноваги, до теплопередачі- фіз. величина, що характеризує ступінь нагрівання тіла – це відображення інтенсивності руху молекул. Температура характеризує ступінь нагрітості тіла. Поняття температури може бути введено на основі різних підходів: як величина, пропорційна середній кінетичній енергії частинок тіла, як розподіл частинок тіла за рівнями енергії або за швидкостями, за ступенем іонізації, за спектральною густиною випромінювання та ін. Такі температури часто називають відповідно температурами збудження, кінематичною, іонізаційною, радіаційною.

4. Питомої теплоємності -Дж/кг*К. ККД -% або число.