Мета та завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Передмова

 

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про проведення Всеукраїнських олімпіад» та наказу по Національному технічному університету «ХПІ кафедра «Охорона праці та навко­лишнього середовища* у 2005, 2006 і 2007 роках організовувала та проводила другий етап Всеукраїнської студентської олімпіади «Безпека життя й діяльності людини». (Кількість учасників олімпіади та їхній розподіл за ВНЗ показано на рис. 1, 2.)

Другий етап олімпіади починався з теоретичних завдань, комп­лект яких отримав кожен студент. Завдання першого туру охоплю­вали основні розділи програми з безпеки життєдіяльності (БЖД). Студентам запропонували теоретичні питання з напрямків, що пе­редбачені програмою з дисципліни «Безпека життєдіяльності», за­твердженої Науково-методичною радою Міністерства освіти і науки України у 2002 р. До теоретичного туру олімпіади було включено пи­тання з медико-біологічної безпеки, психо-соціальних аспектів жит­тєдіяльності людини, визначення рівня ризику травмування тощо.

Завдання теоретичного туру олімпіади містили питання щодо:

—історії виникнення проблем із напряму безпеки життєдіяльності

—людини (БЖДЛ);

—етапів розробки проблем БЖДЛ;

—правових, нормативних та організаційних основ БЖДЛ;

—умов та причинно-наслідкового зв'язку подій, що призвели до

—травми або загибелі людини;

—таксономії небезпек;

—ризику як фактора потенційної небезпеки;

—індивідуального та соціального ризиків;

—концепції соціального приємного рівня ризику;

—життя та здоров'я людини в умовах існуючого в країні рівня без-

—надійності функціонування системи «людина — машина»;

—характеристик аналізаторів людини;

—психічних характеристик особистості;

—фізіологічних потреб людини;

—основ раціонального харчування;

—факторів, які обумовлюють спроможність людини протистояти

—небезпеці;

—дії наркотичних речовин;

—соціально-психологічних складових діяльності людини;

—емоційних аспектів життєдіяльності;

—використання елементів теорії інформації;

—екологічної безпеки життя;

—радіаційної безпеки.

 

Рис. 1. Кількість вищих навчальних закладів та учасників, які брали участь у розв'язанні

конкурсних завдань на олімпіадах 2005—2007 pp.

 

Щороку у порівнянні з попередньою олімпіадою розроблялося до 30% питань, решта не змінювалася по суті, але запитання були пе­рефразовані й поставлені в іншій формі.

Деякі з питань передбачали знайомство студентів із періодичними виданнями, наприклад журналом «Безпека життєдіяльності» (крос­ворди).

Максимальна кількість балів за першу частину теоретичного туру складала 100. Студенти відповідали на завдання протягом 4-х годин.

Тестові завдання являли собою запитання та кілька варіантів від­повідей на них. Кожний учасник обирав одну або кілька правильних відповідей. Для розв'язання певних завдань треба було виконувати нескладні розрахунки.

Аналіз перевірених тестових відповідей показав, що у студентів виникають труднощі з питань теорії надійності (ризики) і психології безпеки.

 

Найбільшу кількість помилок було зроблено при:

—виборі умовних позначень, які використовуються в міжнародній аварійній сигналізації;

—відповідях на запитання кросворду із журналу «Безпека життєдіяльності» за 2006 p., що торкалися історії науки ЕЖД та походження термінів із стародавніх часів;

—визначенні числових характеристик параметрів деяких із небезпечних факторів.

 

Другий тур олімпіади складався з розв'язання ситуаційних за­вдань у вигляді тестів і демонстрації практичних навичок щодо на­дання долікарської допомоги. За тестове випробування учасники олімпіади могли отримати максимально 20 балів.

Практичні завдання передбачали складався з правильне надання допомоги при заданому стані потерпілого та демонстрації навичок проведення реанімації, накладання джгута при кровотечі, іммобі­лізації кінцівки при переломі, застосування аптечки індивідуальної (АІ-2) при шоку та індивідуального перев'язувального пакета при по­раненнях, а також визначення фізичного стану людини. Усі завдання було розподілено на 7 робочих місць. Максимальна кількість балів за правильне виконаная практичних завдань — З0 балів.

Загальна тривалість друго туру — 5 годин. Максимальна кіль кість балів – 50. Таким чином, за два дні олімпіади студенти малі змогу набрати 150 балів.

Результати олімпіади ще раз за свідчили про таке: там, де підготовці студентів приділяють достатньо уваги, показники високі, проте участі в олімпіаді без індивідуальної підготовки не має сенсу. Для цього в вищих навчальних закладах мають бути знайдені організаційні й матеріальні можливості. Якщо споді ватися тільки на природні здібност студента, досягти високих результатів є практично неможливим.

Порівняльний аналіз теоретичної підготовки студентів до олімпі­ади — 2007, із олімпіадами 2005 та 2006 pp., показав, що не у кож­ному ВНЗ виконуються вимоги щодо викладання дисципліни БЖД фахівцями, які пройшли відповідне підвищення кваліфікації. По­декуди ще використовується застаріла програма 1998p., і виклада­чі практично не мають змоги ознайомитись із новими програмами й стандартами. Відсутність коштів не дозволяє бібліотекам ВНЗ при­дбати підручники 2003—2006 pp. випуску, які рекомендовано МОНУ, а також із центральними періодичними виданнями з напрямку «Без­пека людини».

Аналіз виконання практичних завдань свідчить, що недостатньо уваги приділяється підготовці студентів щодо надання долікарської допомоги потерпілим. У той же час деякі із студентів отримали заохо­чувальні грамоти за високий рівень практичних навичок, які вони продемонстрували на олімпіаді.

Тести, що запропоновано у цьому виданні, було розроблено згід­но із типовою програмою з нормативної дисципліни «Безпека жит­тєдіяльності», яку Міністерство освіти і науки України затвердило у 2002 р. для студентів вищих навчальних закладів освітніх рівнів.

Програму нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» було розглянуто та схвалено на об'єднаному засіданні представників ко­місій з цивільної оборони, з питань культури здоров'я та охорони праці Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України 6 червня 2002 р. Програму нормативної дисципліни «Безпека життє­діяльності» розроблено за наказом Міністерства освіти і науки Укра­їни від 6 лютого 2002 р. № 76 та відповідно до положень Концепції освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», затвердженої міністром освіти і науки України 12 березня 2001 р. У програмі відо­бражені сучасні тенденції розв'язання проблем безпеки людини, ви­кладені у Концепції 00Н «Про сталий людський розвиток», Концеп­ції національної безпеки України (схвалена Постановою Верховної Ради України -№3\97-ВР від 16.01.1997 p.), Постанові Кабінету Міні­стрів України щодо Концепції організації роботи з профілактики не­виробничого травматизму від 22 січня 1996 р. №114; Положенні «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру», затвердженого По­становою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. №1198 та інших міжнародних і державних документах.

Розробниками програми враховано досвід європейської системи освіти у сфері ризику, рішення Першої науково-методичної конфе­ренції «Безпека життя і діяльності людини: освіта, наука, практика» та наукові дослідження у сфері безпеки людини».

Автори посібника висловлюють щиру подяку всім викладачам ка­федри «Охорона праці та навколишнього середовища» НТУ «ХШ», які брали безпосередню участь у підготовці та проведенні олімпіади, а також надавали допомогу у розробці тестових завдань до неї.

 

ТЕСТИ

Таблиці та кросворди

171. У багатьох країнах планети діє міжнародна авіаційна аварійна жестова сигналізація. Форма жестів, які використовуються для передачі інформації пілотам літаків і вертольотів пошуково-ря­тувальних служб, наведена на рис. 5.

Укажіть, яку інформацію, на ваш погляд, хоче повідомити піло­ту людина, що перебуває в аварійній ситуації, поставивши но­мер відповіді із табл. 1 до номера на рис. 5.

 

 

Рис. 5. Міжнародна авіаційна аварійна жєстова сигналізація

 

172. Для людини, яка потрапила у небезпеку, в міжнарожнш прак­тиці використовують як засіб аварійної сигналізації міжнародні кодові символи, що наведені в табл. 2. Завдання: занесіть у табл. 2 правильну відповідь умовних позначень із табл. 3.

 

 

По горизонталі:

1. Нова наука, яка розглядає концептуальні основи безпечного життя людини. 6. Сукупність чинників виробничго середовища і трудового процесу. 7. Матеріал.

По вертикалі:

2. Велика аварія чи інша подія, що призводить до трагічних наслідків. 3. Швидкий раптовий рух снігу вниз стрімкими схилами гір. 4. Комплекс чинників виробничого середовища, які впливають на тепловий баланз організму працівника. 5. Фаза водного режиму річки, що може багаторазове вторюватися в різні сезони року.

 

По горизонталі:

1. шкідливий фактор, який діє на людину через опорні поверхні. 2. Сти­хійне лихо. 3. Кількісна оцінка небезпеки. 4. Небезпечна подія, що стрім­ко розвивається у часі, якщо не розпочати її ліквідування негайно (про що свідчить й таке, як найпростіша для запам'ятовування і перша у переліку адреса виклику допомоги). 5. Дуже небезпечний, підступний несподіванкою своєї дії фактор. 6. Світлотехнічний показник, на який реагує око людини. 7. Нервовий механізм, за допомогою якого людина здійсшоє аналіз сигналів, що надходять.

 

 

По горионталі:

1. Одна із доньок Мари, яка несла людям застуду, відморожувала їхні кінцівки тощо. 2. Одна із доньок Мари, яка несла людям лихомакнку, тиф та інші хвороби. 3. Богиня громадської та особистої безпеки в римській міфології. 4. Одна із доньок Мари, яка відбирала у людей слух І язик. 5. Богиня снови­дінь. 6. Донька Мари, яка несла людям хворобу кісток. 7. Бог, який животво­рить світло. 8. Донька Мари, яка осліплювала людей. 9. Бог або цар пекла, війни, кривавих бійок і всілякої біди.

По вертикалі: 1. Донька Мари, яка несла людям божевілля. 2. Донька Мари, яка несла людям хворобу шлунка та інших нутрощів. 3. Донька Мари, що несла людям хворобу серця. 4. Донька Мари, яка заражала людей коростою, віспою, обкидала чиряками і струпами. 5. Донька Мари, що несла людям пе­реляк, боязкість тощо. 6. Донька Мари, що несла людям гарячку, смерть. 7. Донька Мари, що несла людям жовчну хворобу.

 

176. Ребус. Поміняйте місцями малюнки у ребусі таким чином, щоб приховане в ньому слово було назвою науки, яка займається си­стематизацією складних явищ, понять (наприклад небезпек).

1. Спосіб захисту населення. 2. Радіозахисний засіб №1 аптечки АІ-2.3. Один із основних видів вживання ЦЗ. 4. Сильнодіюча отруйна речовина. 5- Скла­дова частина ІД-1. 6. Стихійне лихо. 7. Документ, що визначає порядок дій, а також основні заходи щодо організації і проведення робіт із запобігання та ліквідації НС. 8. Засіб захисту органів дихання. 9. Дія світлового випро­мінювання на людину. 10- Біологічний еквівалент рентгена. 11. Спонтанне перетворення ядра. 12. Одиниця виміру поглиненої дози випромінювання радіації. 13. Складова частина приладу ДП-5. 14. Складова частина приладу ВПХР. 15. Особа, що відповідає за належне використання захисної споруди. 16. Паста, що використовується для приготування дезрозчину. 17. Система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів. 18. Отруйна речови­на. 19. Знешкодження шляхом нейтралізації ОР забруднених об'єктів. 20. Вилучення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь. 21. Вилучення заразних мікробів І нейтралізація токсинів. 22. Захисна споруда.

 

 

ПИТАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Які симптоми отруєння із вказаних, з'являються після вживання

грибів мухоморів?

1) Велике слиновиділення;

2) запоморочення;

3) марення, галюцинації;

4)порушення серцевої діяльності, що виявляється слабким пульсом;

5)болі у животі, що локалізуються у правому боці тіла й сильніше виявляються під час кашлю, при різкіх рухах і ходінні.

 

2. У чому полягає невідкладна допомога постраждалому при отруєнні

грибами мухоморами?

1) Терміново промити шлунок (міцним напаром чаю);

2) дати тільки сольове проносне (англійська сіль — сірчанокисла

магнезія, глауберова сіль);

3) дати адсорбент (активоване вугілля);

4) дати велику кількість рідини;

5) обмежити вживання рідини;

6) укласти в ліжко та зігріти;

7) укласти у ліжко та прикласти до голови холод;

8) терміново госпіталізувати.

 

3. У яких випадках треба негайно приступити до проведення штучного дихання й непрямого масажу серця постраждалого?

1) Якщо постраждалий втратив свідомість, у нього відсутні ди­хання, пульс;

2) Якщо постраждалий перебуває в непритомному стані із збереженим диханням;

3) Якщо шкіра постраждалого має синюшний відтінок;

4) Якщо зіниці постраждалого розширені.

 

4. Штучне дихання у дорослих здійснюють іа частотою:

1) 3—4 рази за хвилину;

2) 10—12 разів за хвилину;

3)18—20 разів за хвилину;

4) 24—25 разів за хвилину.

 

5. Марлю або тканину накладають на рот потерпілого під час проведення штучного дихання з метою:

1) запобігання можливого зараження потерпілого чи від самого потерпілого;

2) досягнення більш рівномірного надходження повітря до легень потерпілого;

3) уповільнення процесу регургітації шлунка;

4) запобігання можливого зараження та досягнення більш рівномірного надходження повітря в легені потерпілого.

 

6. Потерпілому підкладають валик під лопатки і максимально закидають голову назад перед проведенням штучного дихання з метою:

1) забезпечення прохідності дихальних шляхів потерпілого;

2) створення найбільшої зручності для реаніматора;

3) кращого забезпечення мозку кров'ю;

4) лише в такому положенні можна проводити штучне дихання.

 

7. Якими є дії того, хто проводить непрямий масаж серця потерпілому?

1) Розташуватися вздовж тіла постраждалого, нахилившись, зробити два швидких енергійних вдихання;

2) розташуватися збоку від постраждалого і, нахилившись, зробити два швидких енергійних вдування;

3) розташуватися збоку від постраждалого і, нахилившись, зро­бити швидке енергійне вдування;

4) розігнутися, залишаючись з того самого боку від достражда-лого, долоню однієї руки покласти на нижню половину грудини, відступивши на два пальці вище від її нижнього краю, а пальці підняти;

5) долоню іншої руки покласти зверху першої поперек або вздовж натискати грудину, допомагаючи нахилом свого тулуба;

6) руки при натисканні на грудину зігнені в ліктьових суглобах;

7) руки при натисканні на грудину випростані у ліктьових сугло­бах;

8) натискати на грудину слід повільно і обережно;

9) натискати на грудину слід різкими поштовхами, так щоб змі­щати грудину на 4—5 см.

 

8. Якими мають бути тривалість натискання та інтервал між натисканнями при проведенні непрямого масажу серця?

1) Тривалість — 1 секунда, інтервал — 1 секунда;

2) тривалість — 0,5 секунди, інтервал — 0,5 секунди;

3)тривалість — 1 секунда, інтервал — 2 секунди;

4)тривалість — 2 секунди, інтервал — 1 секунда.

 

9. Скільки треба зробити натискань і вдувань за хвилину при проведенні непрямого масажу серця?

1) Не менше 15 натискань і 30 вдувань;

2) Не менше 30 натискань і 30 вдувань;

3) Нe менше 60 натискань і 12 вдувань; не менше 60 натискань і 30 вдувань.

 

10. Непрямий масаж серця у дорослих проводять з частотою:

1) 50-60 разів за хвилину;

2)20—30 разів за хвилину;

3) 80—100 разів за хвилину;

4) 10—20 разів за хвилину;

5) 60—80 разів за хвилину.

 

11. Для забезпечення прохідності дихальних шляхів під час проведення штучного дихання необхідно:

1) підкласти валик під лопатки і закинути голову потерпілого

2) підкласти валик під лопатки;

3) підняти ноги під кутом приблизно 45^о

4) закинути голову потерпілого максимально назад;

5) підкласти валик під голову потерпілого і нагнути його голову

6) максимально вперед.

 

12. Непрямий масаж серця у дітей віком 1—2 роки проводять із частотою:

1) 50 разів за хвилину;

2) 20 разів за хвилину;

3)100 разів за хвилину;

4) 10 разів за хвилину.

 

13. Непрямий масаж серця у дорослих середньої статури проводять із такою силою, щоб грудна клітка прогиналася в середньому:

1) 1 см;

2) 3 см;

3) 5 см;

4) 7 см.

 

14. При виконанні непрямого масажу серця руки накладають на:

1) верхню третину грудної клітки (на грудину);

2) на нижню третину грудини, відступивши на два пальці вище від її нижнього краю;

3) посередині грудної клітки (на грудину);

4) на лівий бік грудної клітки (на ребра);

5) на правий бік грудної клітки (на ребра).

 

15. У яких випадках спроби оживлення постраждалого після зупинки серця можуть бути ефективними?

1) Коли з моменту зупинки серця минуло не більше 2 хвилин;

2) коли з моменту зупинки серця минуло не більше 3 хвилин;

3) коли з моменту зупинки серця минуло не більше 4—5 хвилин;

4) коли з моменту зупинки серця минуло не більше 10 хвилин.

 

16. У разі, якщо реанімаційні заходи виконують двоє і більше людей, рекомендується робити:

1) вдих і 5 натискань на грудну клітку;

2) вдихи і 10 натискань на грудну клітку;

3) вдих і 10 натискань на грудну клітку;

4) вдих і 10 натискань на грудну клітку;

5) натискання на грудну клітку та 5 вдихів.

 

17. У разі, якщо реанімаційні заходи виконує одна людина, рекомендується робити:

1) 3 вдихи та 5 натискань на грудну клітку;

2) 2 вдихи та 10 натискань на грудну клітку;

3) вдих і 10 натискань на грудну клітку;

4) 2 вдихи та 5 натискань на грудну клітку;

5) натиск на грудну клітку та 5 вдихів.

 

18. Під час проведення непрямого масажу серця наявність пульсу в потерпілого:

1) не контролюється;

2) контролюється через кожні 30 секунд;

3) контролюється через кожні 2 хвилини;

4) контролюється за шкірними покривами, коли вони набувають рожевого кольору;

5) контролюється через 5 хвилин.

 

19. Які ознаки артеріальної кровотечі?

1) Кров точиться по усій поверхні рани, витікаючи повільно по краплях;

2) яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем у такт із скороченнями серцевого м'яза, а іноді б'є фонтанчиком;

3) кров витікає повільно рівним струменем, має темно-вишневий колір.

 

20. Які ознаки венозної кровотечі?

1) Кров точиться по всій поверхні рани, витікаючи повільно по краплях;

2) яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем у такт із скороченнями серцевого м'яза) а іноді б'є фонтанчиком;

3) кров витікає повільно рівним струменем, має темно-вишне­вий колір.

 

21. Які ознаки капілярної кровотечі?

1) Кров точиться по всій поерхні рани, витікаючи повільно по краплях.

2) Яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем (у такт із скороченнями серцевого м'яза), а іноді б'є фонтанчиком;

3) кров витікає повільно рівним струменем, має темно-вишневий колір.

 

22. У якому разі для зупинки кровотечі на рану потрібно накласти тугу стискаючу пов'язку та підвести частину тіла, що кровоточить:

1)При капілярній кровотечі;

2)при незначній венозній кровотечі;

3)при великій кровотечі з пораненої кінцівки.

 

23. Артеріальну кровотечу можна зупинити:

1) дакладанням джгута або закрутки;

2) дакладанням щільної пов'язки;

3) пальцевим тиском;

4) максимальним згинанням кінцівки.

 

24. Для накладення закрутки при зупинці артеріальної кровотечі можна користуватися:

1) дротом;

2) ременем;

3) краваткою;

4) мотузкою;

5) тканиною;

6) шнурком.

25. Що потрібно зробити при кровотечі з носа?

1) Постраждалого укласти;

2) постраждалого усадити;

3) злегка нахилити голову назад;

4) злегка нахилити голову вперед;

5) розстібнути комір;

6) покласти на перенісся холодну примочку;

7) ввести у ніс шматок вати або марлі, змоченої 3%-ним розчи­ном перекису водню; (в) стиснути пальцями крила носа не більше ніж на 4—5 хви

 

26. У чому полягає перша допомога при забитті?

1) Прикладення зігріваючого компресу;

2) прикладення «холоду»;

3) накладення тугої пов'язки;

4)накладення шини;

5) змазування забитого місця йодом.

 

27. Які характерні ознаки вивиху кінцівки?

1) Різкий біль у момент вивиху надалі поступово зменшується;

2) різкий біль у момент вивиху надалі не зменшується;

3) неможливість рухів у суглобі;

4) обмеженість рухів у суглобі;

5) неприродне положення суглоба;

6) припухлість.

 

28. Що треба зробити при переломі стегнової кістки?

1) Укріпити хвору ногу шиною із зовнішнього боку так, щоб один кінець шини доходив до пахви, а інший досягав п'ятки;

2)укріпити хвору ногу шиною із зовнішнього боку так, щоб один кінець шини доходив до, а інший досягав п ятки;

3)іншу шину накласти на внутрішній бік пошкодженої ноги від

4)промежини до п'ятки;

5)іншу шину накласти на внутрішній бік пошкодженої ноги від

6)промежини до коліна.

 

29. Яким чином слід надати першу допомогу постраждалому при

травмі голови?

1) укласти на спину;

2) усадити;

3)підкласти під голову м'який валик з одягу;

4) зафіксувати голову з двох боків м'якими валиками;

5) накласти тугу пов'язку;

6) покласти грілку;

7) покласти «холод»;

8) забезпечити повний спокій до прибуття лікаря.

 

30. Які із вказаних засобів діагностики та доглядання мають входити до домашньої аптечки?

1) Термометр медичний;

2) зонд шлунковий;

3) шприци та голки одноразові;

4) стетофенендоскоп;

5) англійська булавка;

6) банки медичні;

7) лінійка;

8) ножиці з довгими браншами;

9) швацькі голки та нитки;

10) ніж.

 

31. У чому полягає перша допомога при невеликих за площею термічних й електричних опіках першого або другого ступеня?

1) поливати уражені ділянки тіла струменем холодної води або обкласти снігом на 15—20 хвилин;

2) змазати обпечені ділянки шкіри маззю, жиром, маслом або присипати обпечені ділянки шкіри питною содою або крохмалем;

3) розкрити пухирці; розрізати ножицями й обережно зняти одяг з обпеченої ді­лянки;

4) накласти на обпечені ділянки шкіри стерильну пов'язку.

5) розрізати ножицями й обережно зняти одяг з обпеченої ділянки;

6) накласти на обпечені ділянки шкіри стерильну пов’язку.

 

 

32. Як треба діяти при хімічних опіках?

1) Пошкоджене місце відразу ж промивати великою кількістю теплої води протягом 15—20 хвилин;

2) пошкоджене місце відразу ж промивати великою кількістю холодної води протягом 15—20 хвилин;

3) якщо кислота або луг попали на шкіру через одяг, то спочатку потрібно змити їх водою з одягу, потім обережно зняти його з постраждалого, після чого промити шкіру;

4) якщо кислота або луг попали на шкіру через одяг, то спочатку треба його зняти, а потім промити шкіру.

 

33. Які примочки після промивання великою кількістю холодної води потрібно робити при опіку шкіри кислотою?

1) Розчином борної, оцтової або лимонної кислоти (1 чайна лож­ка кислоти на склянку води);

2) розчином питної соди (1 чайна ложка соди на склянку води).

 

34. Які примочки після промивання великою кількістю холодної води потрібно робити при опіку шкіри лугом?

1) Розчином борної, оцтової або лимонної кислоти (1 чайна лож­ка кислоти на склянку води);

2) розчином питної соди (1 чайна ложка соди на склянку води).

 

35. Як слід діяти у разі попадання в стравохід лугу або кислоти?

1) Промити шлунок водою, викликаючи блювоту;

2) дати випити постраждалому не більше трьох склянок води;

3) дати випити постраждалому не менше трьох літрів води;

4) дати випити постраждалому молоко або розпущені у воді яєчні білки (1—2 штуки на літр холодної води).

 

36. При глибоких термічних опіках (III—IV ст.) перша допомога постраждалому складається з таких дій:

1) промити обпечені ділянки тіла водою;

2) помастити обпечені ділянки тіла олією;

3) накласти асептичну пов'язку.

 

37. Що є найважливішим при наданні першої допомоги при відмороженні?

1) Якнайшвидше зігріти переохолоджені ділянки тіла;

2) не допустити швидкого зігрівання переохолоджених ділянок

тіла;

3) застосувати розтирання уражених ділянок тіла шматками вати, змоченими у спирті чи горілці або чистими руками, що змочені мильною водою;

4)застосувати сухе розтирання шматком сухої м'якої тканини

5)до почервоніння шкіри та накладання сухої зігріваючої пов'язки;

6)якщо потерпілий не може сам дихати, зробити штучне дихання, не менше 2—5 разів за хвилину.

 

38. Перша долікарська допомога при відмороженні полягає у:

1) розтиранні відморожених ділянок тіла снігом;

2) розтиранні відморожених ділянок тіла руками;

3) розтиранні відморожених ділянок тіла вовняною тканиною, спиртом.

4) гарячій місцевій ванні;

5) місцевій ванні температурою 17—18 °С, поступово доведеної до 36—37.

 

39. Як можна видалити смітинку, що потрапила в око?

1) Промити око струменем води, направленим від внутрішнього кута ока (від носа) до зовнішнього (до скроні);

2) промити око струменем води, направленим від зовнішнього кутка ока (від скроні) до внутрішнього (до носа);

3) вивернути повіку і видалити смітинку чистою вологою ват­кою або чистою носовою хусткою;

4) енергійно потерти око.

 

40. Травматичний токсикоз виникає внаслідок:

1) тяжкої травми живота;

2) перелому хребта;

3) тривалого здавлювання м'яких тканин;

4) закритого ушкодження грудної клітки;

5) переливання несумісної крові.

 

41. У разі синдрому тривалого здавлювання необхідно провести:

1) іммобілізацію кінцівки;

2) накладання джгута або закрутки;

3) іммобілізацію кінцівки, накладання джгута або закрутки;

4) розтирання кінцівки;

5) розтирання кінцівки, іммобілізацію кінцівки.

 

42. При електротравмі можуть спостерігатися:

1) судомне скорочення м'язів;

2) Набряк

3) Опіки

4) втрата свідомості;

5) порушення серцевої діяльності та дихання;

6) лихоманка.

 

43. Що слід зробити при судомах у м'язах литки під час плавання?

1) Зігнути ногу в коліні, притиснути ступню руками до тильного боку стегна;

2) витягти ногу і потягнути на себе пальці;

3) кілька разів інтенсивно зігнути ногу в коліні й випрямити її.

 

44. Що слід зробити при судомах м'яза стегна під час плавання?

1) Зігнути ногу в коліні, притиснути ступню руками до тильно­го боку стегна;

2) зігнути ногу в коліні й потягнути на себе пальці;

3) кілька разів інтенсивно зігнути ногу в коліні й випрямити її.

 

45. Визначте правильні дії першої допомоги та їхню послідовність при утопленні:

1) видалити воду з дихальних шляхів постраждалого. З цією метою укласти його на спину і почати натискати руками на грудну клітку;

2) якщо у постраждалого немає пульсу на сонних артеріях і розширені зіниці, необхідно відразу ж почати робити зовнішній масаж серця;

3) видалити воду з дихальних шляхів постраждалого. З цією метою укласти його животом униз на зігнене коліно так, щоб на нього спиралася нижня частина грудної клітки, та енергій­ним натисненням (кілька разів) на спину допомогти видаленню води;

4) післч припинення витікання води постраждалого треба укласти на спину, очистити порожнину рота і приступити до проведення штучного дихання.

 

46. Ваші дії при отруєнні грибами:

1) промити шлунок;

2) викликати блювоту;

3) дати активоване вугілля;

4) поставити очисну клізму;

5) напоїти молоком.

 

47. При укусах безпритульних тварин слід:

1) промити рану водою;

2) обробити краї рани йодом;

3) накласти асептичну пов'язку;

4) іммобілізувати кінцівку;.

5) звернутися до лікаря або викликати «швидку допомогу»

 

48. За якими ознаками можна встановити тепловий удар у постраждалого?

1) Погіршення самопочуття.

2) потьмарення свідомості аж до повної втрати;

3) поява слабості;

4) сухість у роті;

5) відчуття великого жару, почервоніння шкіри;

6) рясне потовиділення (піт стікає краплями);

7) прискорене серцебиття, задишка;

8) пульсація та важкість у скронях;

9) запаморочення, головний біль;

10) нудота, іноді блювота.

 

49. У чому полягає перша допомога постраждалому при тепловому a6o сонячному ударі?

1) Якнайшвидше перенести у прохолодне місце;

2) укласти на спину, підклавши під голову валик з одягу;

3) укласти на спину так, щоб голова була нижче тулуба;

4) зняти або розстібнути одяг;

5) змочити голову і груди холодною водою;

6) покласти холодні примочки або лід на голову, у підключини, підколінні, пахові ділянки, де 30середжено багато судин;

7) покласти холодні примочки або лід на голову, гарячий комп­рес на ступні.

 

50. Перша допомога постраждалому при знепритомленні складається з таких дій:

1) розстібнути одяг;

2) збризнути обличчя водою;

3) покласти так, щоб голова була вище тулуба;

4) покласти «холод» на голову;

5) дати понюхати нашатирний спирт;

6) покласти так, щоб голова була нижче тулуба.

 

51. Як звільнитися від кліща?

1) Змастити кліща і шкіру олією.

2) різко зірвати кліща зі шкіри;

3) зробити з нитки петлю і, розхитуючи кліща, зняти його пет-

4) змастити кліща і шкіру спиртом.

 

52. У чому полягає перша допомога постраждалому при харчових отруєннях?

1) Промивають шлунок. Дають випити 3—4 склянки води або рожевого розчину марганцевокислого калію, щоб викликати блювоту;

2) промивання повторюють кілька разів;

3) потім дають активоване вугілля;

4) потім дають випити тепле молоко з питною содою;

5) після цього постраждалого потрібно напоїти теплим чаєм;

6) до прибуття лікаря укласти постраждалого, змочити лоб і груди холодною водою, прикласти лід до голови;

7) до прибуття лікаря укласти постраждалого, укривши тепліше.

 

53. При отруєнні через органи дихання необхідно:

1) винести потерпілого на свіже повітря, розстібпути одяг та при необхідності вжити реанімаційні заходи;

2) винести потерпілого на свіже повітря, розстібнути одяг та при необхідності вжити реанімаційні заходи, потім напоїти гарячим;

3) винести потерпілого на свіже повітря, розстібнути одяг та при необхідності вжити реанімаційні заходи, потім напоїти гарячим солодким чаєм чи кавою, вкрити та не дати заснути.

 

54. При ураженні блискавкою необхідно:

1) прикопати ураженого блискавкою в землі;

2) нанести передкардіальний удар і приступити до серцево-леге­невої реанімації;

3) покласти «холод» на голову;

4) викликати (або доручити це кому-небудь) «швидку допомогу»;

5) покласти потерпілого долілиць і чекати прибуття лікарів.

 

55. При термічному опіку уражене місце з пухирцями можна змастити та накласти стерильну пов'язку із:

1) соняшниковою олісю;

2) будь-яким жиром;

3) спиртом;

4) розчином оцту;

5) розчином кухоної солі або питної соди.

 

56. При хімічному опіку (лугом) уражене місце:

1) не промивають, тільки накладають стерильну пов'язку;

2) промивають тільки у воді;

3) промивають у воді та дуже слабим розчином борної, оцтової або лимонної кислоти;

4) промивають у воді та дуже слабим розчином питної соди.

 

57. При хімічному опіку (кислотою) уражене місце:

1) не промивають, тільки накладають стерильну пов'язку;

3) промивають тільки у воді;

4) промивають у воді та дуже слабким розчином борної, оцтової, або лимонної кислоти;

5) промивають у воді та дуже слабким розчином питної соди.

 

58. Активоване вугілля при отруєнні через кишково-шлунковий тракт потерпілому дають:

1) до промивання шлунка — 2 таблетки на 10 кг маси тіла;

2) відразу після промивання шлунка — 1 таблетку на 10 кг маси

3)наступного дня — 2 таблетки на 10 кг маси тіла;

4)через 3 години після промивання шлунка — 3 таблетки на 10 кг маси тіла;

5)не рекомендується.

 

59. Для чого використовується борна кислота в домашній аптечці?

1) Приготування розчинів для промивання очей та шкіри, полоскання рота при опіках лугами, примочок на очі у разі опіку їх вольтовою дугою;

2) зупинки кровотечі іа носа, невеликих ран і дряпин;

3) приготування розчинів для промивання очей та шкіри, полоскання рота у разі опіків кислотою.

 

60. Для чого використовується питна сода в домашній аптечці?

1) Приготування розчинів для промивання очей та шкіри, по­лоскання рота при опіках лугами, примочок на очі у разі опіку їх вольтовою дугою;

2) зупинки кровотечі із носа, невеликих ран і дряпин;

3) приготування розчинів для промивання очей та шкіри, по­лоскання рота у разі опіків кислотою.

 

61. Для чого використовується розчин перекису водню в домашній

аптечці?

1) Приготування розчинів для промивання очей шкіри, полоскання рота при опіках лугами;

2) зупинки кровотечі із носа, невеликих ран і дряпин;

3) для приготування розчинів для промивання очей, шкіри, полоскання рота у разі опіків кислотою.

 

62. Би заблукали у лісі й відчуваєте нестерпний голод. Як визначити, чи придатні лісові рослини та ягоди до споживання?

1) Сробувати їсти те, чим харчуються птахи;

2) їсти всі ягоди, за винятком яскраво-червоних;

3) покласти до рота кілька незнайомих ягід або невелику кількість рослин і рюозжувавши їх почекати 5-10 хвилин

 

63. Пересуваючись по тонкому льоду озера, ви несподівано потрапили в холодну воду. Що ви зробите після того, як дістанетесь берега?

1) Скинете мокрий одяг та стрибатимете, поки не зігрієтесь;

2) деякий час кататиметесь по снігу в мокрому одязі;

3) стрибатимете в мокрому одязі.

 

64. Ви перебуваєте у засушливій місцевості не менш двох діб, із собою є фляга з водою. Як слід використовувати воду?

1)Пити одноразово приблизно по чашці на день;

2)одноразово загасити спрагу половиною вмісту фляги;

3) полоскати рота водою тільки при великій спразі, проковтнув­ши не більше 1—2 ковтків;

4) пити часто по ковтку.

 

65. Щоб уберегтися, потрапивши у натовп, слід:

1) рухатися у тому ж напряму і з такою самою швидкістю, як усі;

2) триматися найближче достін, не пропускаючи тих, хтопозаду;

3) зігнути руки у ліктях і притиснути їх до тулуба;

4) тримати руки у кишенях.

 

66. Під час грози ви опинилися на відкритому місці, слід сховатися від можливого ураження блискавкою:

1)під деревом;

2)під кущем;

3) У яру; -.

4) у річці.

 

67. На якій відстані від газових приладів можна встановлювати меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів?

1) не ближче 0,1 м;

2) не ближче 0,2 м;

3) не ближче 0,4 м;

4) не ближче 0,8 м.

 

68. З якого боку рекомендується підпливати до потопаючого?

1) Ззаду;

2) з правого боку;

3) з лівого боку.

 

69. Як потрібно буксувати потопаючого до берега?

1) Захопити за голову;