ІІІ. Фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні фактори та їх характеристики

Тема 1.

Питання 1:

Небезпека - це властивість середовища проживання людини, що викликає негативну дію на життя людини, приводячи до негативних змін у стані його здоров'я. Ступінь змін стану здоров'я може бути різною в залежності від рівня небезпеки. Крайнім проявом небезпеки може бути втрата життя.

Безпека — cтан захищеності, коли кому-, чому-небудь ніщо не загрожує.

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Ри́зик — можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки.

Питання 2:

дві основні групи:

1 – природні, котрі виникають унаслідок протікання природних процесів у

біосфері Землі;

2 – антропогенні, котрі сформувалися в результаті діяльності людини.

До першої групи відносяться, наприклад, землетруси, гроза, зливи,

цунамі, повені і т.п. Друга група факторів поєднує комплекс негативних

впливів на здоров'я людини, в основному, виробничого і побутового

середовищ.

До таких факторів, як було вказано вище, наприклад відносяться

підвищений рівень ультрафіолетових сонячних випромінювань, глобальне

підвищення температури атмосферного повітря на Землі, кислотні дощі.

По характеру впливу на людину всі негативні фактори – як природного,

антропогенного так і природно-антропогенного походження підрозділяються

на шкідливі і небезпечні.

Під шкідливими негативними факторами маються на увазі такі, дія яких

може привести до захворювання людини (підвищена запиленість,

загазованість повітря, підвищений рівень вібрацій, шуму, сонячної

радіації, електромагнітних випромінювань і т. п.).

Джерелами (носіями) небезпек є природні процеси та явища, елементи техногенного середовища, людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки. Небезпеки існують у просторі й часі та реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, вони впливають на все матеріальне довкілля. Причинами, через які окремі об'єкти не страждають від певних небезпек або ж одні страждають більше, а інші менше, є властивості самих об'єктів (приклад: куля вбиває тварину або людину, але не пробиває кам'яну стіну).

 

Номенклатура, тобто перелік можливих небезпек, налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається повною. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативним наслідкам існує необхідність класифікації небезпек, джерел, що породжують їх, та чинників (факторів), які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину.

Природні джерела небезпеки - це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин).

 

Техногенні джерела небезпеки - це передусім небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного), транспортних засобів, горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених температурах та тиску, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання.

 

Джерелами техногенних небезпек є всі небезпеки, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища. Наприклад, виведена людьми порода собак - бультер'єр, яка небезпечна не тільки для чужих людей, а навіть для свого господаря, виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії. До соціальних джерел небезпек віднесено небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем людей. Це такі явища, як бродяжництво, проституція, п'янство, алкоголізм, злочинність, тощо. Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан; погані умови проживання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

 

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни. Але більшість джерел небезпек мають комбінований характер:

 

природно-техногенні небезпеки - смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, спричинені людською діяльністю;

 

природно-соціальні небезпеки - химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та ін.;

 

соціально-техногенні небезпеки - професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

 

Питання 3

Розподіл негативних факторів на природні і антропогенні - це класифікація факторів за походженням.
світ небезпек на початку 21 століття досяг свого найвищого розвитку. Різноманіття і високі рівні небезпек, що діють на людину, характерні, насамперед, для техносфери. Безперервно наростаючі погіршення здоров'я і загибель людей від впливу небезпек техносфери об'єктивно вимагає від держави і суспільства прийняття широких заходів з використанням наукового підходу у вирішенні проблем безпеки життєдіяльності людини в умовах техносфери.
За джерелом: Класифікація: Організативні негативні фактори,фізичні негативні фактори,хімічні негативні фактори,мікробіологічні негативні фактори.

 

 

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації - за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву тощо. Найбільш вдалою є класифікація небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. До четвертої групи віднесено три підгрупи: природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

 

Ця класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.98 р. №1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на НС техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

 

Крім того, з такою класифікацією добре узгоджується класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, встановлена ГОСТ 12.0.003-74.

 

 

Проте наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині чи групі людей обов'язково повинна бути спричинена якась шкода чи пошкодження. До цього може призвести конкретний вражаючий фактор.

 

Вражаючий фактор - це чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводить до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори поділяються на: фізичні, в тому числі енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо), хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об'єктів життєвого середовища), біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми), соціальні (збуджений натовп людей) та психофізіологічні.

 

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі й небезпечні.

 

Шкідливі - це чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

 

Небезпечні - чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

 

Такий поділ вражаючих факторів ефективно використовується в охороні праці для організації розслідування та обліку нещасних випадків і професійних захворювань, налагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту працівників і т.ін.

 

За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні та психо-фізіологічні.

 

Питання 4

Аксіоми БЖД:

Усяка діяльність (бездіяльність) потенційно небезпечна.

Для кожного виду діяльності існують комфортні умови, що сприяють її максимальної ефективності.

Всі природні процеси, антропогенна діяльність і об`єкти діяльності мають схильність до спонтанної втрати стійкості або до тривалого негативного впливу на людину й середовище його перебування, тобто мають залишковий ризик.

Залишковий ризик є першопричиною потенційних негативних впливів на людину й біосферу.

Безпека реальна, якщо негативні впливи на людину не перевищують гранично припустимих значень із обліком їхнього комплексного впливу.

Екологічність реальна, якщо негативні впливи на біосферу не перевищують гранично припустимих значень із обліком їхнього комплексного впливу.

Припустимі значення техногенних негативних впливів забезпечується дотриманням вимог екологічності й безпеки до технічних система, технологіям, а також застосуванням систем екобіозагисту (екобіозахисної техніки).

Системи екобіозахисту на технічних об`єктах і в технологічних процесах мають пріоритет уведення в експлуатацію й засобами контролю режиму роботи.

Безпечна й екологична експлуатація технічних засобів і виробництв реалізується при відповідності кваліфікації й психофізичних характеристик оператора вимогам розроблювача технічної системи й при дотриманні оператором норм і вимог безпеки й екологічності.

Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, - системний аналіз. Системний аналіз - це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають в системах. Під системою розуміється сукупність взаємозв'язаних елементів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).

 

Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єктами. Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина - прикладом біологічної системи. Будь-які групи людей чи колективи - спільноти - є соціальними системами. Система, одним з елементів якої є людина, зветься ерготичною. Прикладами ерготичних систем є системи: «людина - природне середовище», «людина -машина», «людина -машина - навколишнє середовище» тощо.

 

 

Системи мають свої властивості, яких немає і не може бути в елементів, що її складають. Ця найважливіша властивість систем, яка, зветься емерджентністю, лежить в основі системного аналізу.

 

Мета чи результат, якого досягає система, зветься системотворним елементом.

 

Будь-яка система є складовою частиною іншої системи або ж входить до іншої системи як її елемент. З іншого боку, окремі елементи будь-якої системи можуть розглядатися як окремі самостійні системи.

 

Системою, яка вивчається у безпеці життєдіяльності, є система «людина - життєве середовище».

 

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина - життєве середовище» або на рівні її компонентних складових, та їх вплив на самопочуття, здоров'я і життя людини.

 

Отже, при дослідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи людей їх необхідно вивчати без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять. Кожен з цих елементів впливає на інший і всі вони перебувають у складній взаємозалежності. Вони впливають на рівень життя, здоров'я, добробуту людей, соціальні взаємовідносини. У той же час від рівня життя, здоров'я, добробуту людей, соціальних взаємовідносин залежать стан духовної і матеріальної культури, характер і темпи розвитку останньої. А матеріальна культура є вже тим елементом життєвого середовища, який безпосередньо впливає як на навколишнє природне середовище, так і на саму людину.

 

Виходячи з цього, системно-структурний підхід у системі «людина - життєве середовище» є не лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, але й передусім важливим засобом у руках керівників та спеціалістів з удосконалення діяльності, спрямованої на забезпечення здорових і безпечних умов існування людей.

 

Питання 5

Квантифікація (лат. quatum — скільки) — кількісний вираз, вимірювання, що вводиться для оцінки складних, якісно визначуваних понять.

Небезпеки характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, вірогідністю появи, розмірами зони дії. Потенціал виявляється з кількісного боку, наприклад рівеньшуму, запиленість повітря, напруга електричного струму. Якість відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад, частотний склад шуму, дисперсність пороши, рід електричного струму. Застосовуються чисельні, балльні і інші прийоми квантифікації. Мірою небезпеки може виступати і число потерпілих. Іншою мірою небезпеки може бути і приносимий її реалізацією збиток для навколишнього середовища, який тільки частково може бути зміряний економічно (в основному через витрати на ліквідацію наслідків). Найбільш поширеною оцінкою є ризик — вірогідність втрат при діях, зв'язаних з небезпеками.

Ідентифікація небезпек

Під ідентифікацією (лат. indentifico) розуміється процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових і інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення нормального функціонування технічних систем і якості життя. У процесі ідентифікації виявляються номенклатура небезпек, вірогідність їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток і ін. параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання.

Методи виявлення небезпек діляться на:

інженерний (визначають небезпеки, які мають імовірнісну природу походження);

експертний (направлений на пошук відмов і їхніх причин. При цьому створюється спеціальна експертна група, до складу якої входять різні фахівці, що дають висновок);

соціологічний (застосовується при визначенні небезпек шляхом дослідження думки населення (соціальної групи); формується шляхом опитів);

реєстраційний (полягає у використанні інформації про підрахунок конкретних подій, витрат яких-небудь ресурсів, кількості жертв);

органолептичний (використовують інформацію, що отримується органами чуття людини (зором, дотиком, нюхом, смаком і ін.). Приклади застосування — зовнішній візуальний огляд техніки, вироби, визначення на слух (за монотонністю звуку) чіткості роботи двигуна тощо.

Таксономія небезпек – класифікація та систематизування небезпек за окремими ознаками, наприклад за походженням (природні, антропогенні), за сферою проявлення (техногенні, соціальні, екологічні, побутові, виробничі), за характером дії на людину (механічні, енергетичні, хімічні, біологічні, психологічні, активні, пасивні), за наслідками дії на людину (захворювання, травми, загибель), за структурою факторів (прості, складні, похідні), за часом проявлення (імпульсивні, кумулятивні).

Питання 6.

За класифікацією надзвичайні ситуації можна розподілити на: надзвичайні ситуації техногенного, надзвичайні ситуації природного, медико-біологічного характеру, надзвичайні ситуації іншого характеру, внаслідок яких загинуло І постраждало багато людей. За масштабом дії НС розподілені так: надзвичайні ситуації загальнодержавного масштабу, регіонального масштабу, місцевого масштабу, об'єктового масштабу.

До надзвичайних ситуацій техногенного характеру відносяться:

• транспортні аварії;

• пожежі, вибухи;

• аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР);

• наявність в оточуючому середовищі шкідливих речовин понад гранично-допустиму кількість;

• аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (РР);

• раптове зруйнування споруд;

• аварії на електроенергетичних системах;

• аварії на комунальних системах життєзабезпечення;

• аварії на очисних спорудах;

• аварії на системах життєзабезпечення;

• гідродинамічні аварії.

Надзвичайні ситуації природного характеру;. • геофізично небезпечні явища;

• геологічне небезпечні явища;

• метеорологічне та агрометеорологічне небезпечні явища;

• морські гідрологічне небезпечні явища;

• гідрологічне небезпечні явища;

• пожежі лісові та торф'яні;

• масова загибель диких тварин.

Надзвичайні ситуації медичного та біологічного характеру;

• інфекційні захворювання людей;

• отруєння людей;

• інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин;

• ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками;

• масові отруєння сільськогосподарських тварин. Надзвичайні ситуації Іншого характеру:

•збройні напади, захоплення І утримання важливих об'єктів або реальна загроза здійснення таких акцій;

• встановлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті;

• зникнення або крадіжка з об'єктів зберігання, використання, переробки та при транспортуванні;

• виявлення або вилучення особливо небезпечних предметів та речовини;

• інші події (не класифіковані).

 

Питання 7

 

 

3. Розподіл суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх
господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення,
навколишнього природного середовища щодо пожежної безпеки
здійснюється за такими критеріями:

 

порогова маса небезпечних речовин, категорії та групи
небезпечних речовин;

 

категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою будинку та
приміщення;

 

важливість для національної безпеки країни та забезпечення
життєдіяльності населення;

 

кількість людей, що постійно або тимчасово можуть перебувати
одночасно на об'єкті;

 

поверховість або висота будівель;

 

розташування споруд під землею;

 

наявність культурних, історичних, духовних та інформаційних
цінностей;

 

рівень складності ліквідації можливої пожежі та її наслідків;

 

кількісна міра пожежної небезпеки, що враховує ймовірність
настання негативних соціальних, екологічних та матеріальних
наслідків від провадження господарської діяльності та можливий
розмір втрат від виникнення ймовірної пожежі;

4. Відповідно до встановлених критеріїв суб'єкти
господарювання незалежно від форми власності та видів
господарської діяльності з урахуванням значення прийнятного ризику
для життєдіяльності щодо пожежної безпеки належать до одного з
трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

 

5. До суб'єктів господарювання з високим ступенем прийнятного
ризику належать суб'єкти, у сфері управління (власності,
володінні, користуванні) яких перебувають:

 

потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної
небезпеки;

 

промислові та складські будівлі (споруди), які належать до
категорій "А" або "Б" за вибухопожежною небезпекою незалежно від
площі, та промислові і складські будівлі, які належать до
категорії "В" за пожежною небезпекою площею 500 кв. метрів та
більше;

 

підприємства, які мають стратегічне значення для економіки і
безпеки держави, перелік яких затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 23 грудня 2004 р. N 1734 (1734-2004-п)
(Офіційний вісник України, 2004 р., N 52, ст. 3443);

 

об'єкти з масовим перебуванням людей, зокрема аеропорти,
морські, річкові, залізничні та автомобільні вокзали
республіканського та обласного значення, станції метрополітенів;

 

висотні будинки (з умовною висотою понад 47 метрів);

 

підземні споруди різного призначення;

 

пам'ятки архітектури та історії, музеї, картинні галереї,
бібліотеки, архіви, підприємства зв'язку, телерадіоцентри,
банківські установи державного та обласного значення;

 

тваринницькі або птахівницькі комплекси з утриманням більш як
1000 голів тварин або більш як 100 тис. голів птиці;

 

об'єкти нового будівництва, реконструкції, реставрації,
капітального ремонту, перепланування, розширення і технічного
переоснащення;

 

об'єкти, на яких виконуються роботи із збирання та/або
заготівлі ранніх зернових і озимих культур. { Пункт 5 доповнено
абзацом згідно з Постановою КМ N 1109 (1109-2009-п) від
21.10.2009 }

 

До суб'єктів господарювання з високим ступенем прийнятного
ризику належать також суб'єкти, що надають послуги і виконують
роботи протипожежного призначення. Під час проведення планової
перевірки зазначених суб'єктів органи державного пожежного нагляду
вибірково перевіряють якість наданих ними послуг (виконаних робіт)
на об'єктах. { Пункт 5 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ
N 1109 (1109-2009-п) від 21.10.2009 }

 

6. До суб'єктів господарювання із середнім ступенем
прийнятного ризику належать суб'єкти, у сфері управління
(власності, володінні, користуванні) яких перебувають:

 

промислові та складські будівлі, які належать до категорії
"В" за пожежною небезпекою площею менш як 500 кв. метрів;

 

об'єкти тваринництва або птахівництва з утриманням менш як
1000 голів тварин або менш як 100 тис. голів птиці,
сільськогосподарські та фермерські господарства, до виконання
робіт в яких залучаються наймані працівники;

 

об'єкти з постійним або тимчасовим перебуванням у них менш як
50 осіб, зокрема об'єкти торгівлі, громадського харчування,
підприємства побутового обслуговування (крім малих архітектурних
форм);

 

будинки науково-дослідних установ, проектних та
конструкторських організацій;

 

музеї, картинні галереї, бібліотеки, архіви, підприємства
зв'язку, телерадіоцентри районного та місцевого значення, філії
районних представництв банків;

 

будівлі підвищеної поверховості (з умовною висотою від 26,5
метра до 47 метрів включно);

 

багатоповерхові гаражі та гаражі в цокольних та підвальних
приміщеннях будинків різного призначення.

 

7. До суб'єктів господарювання з незначним ступенем
прийнятного ризику належать суб'єкти, у сфері управління
(власності, володінні, користуванні) яких перебувають:

 

державні, відомчі та кооперативні житлові будинки (крім
будинків підвищеної поверховості та висотних);

 

дачні, садівницькі та гаражні кооперативи (крім
багатоповерхових та підземних);

 

невеликі одноповерхові пересувні споруди, які не мають
закритого приміщення для тимчасового перебування людей, або
стаціонарні споруди, які мають закрите приміщення для тимчасового
перебування людей і за зовнішнім контуром мають площу до
30 кв. метрів, що виготовляються із полегшених конструкцій і
встановлюються тимчасово без улаштування фундаментів;

 

інші суб'єкти господарювання, які не увійшли до суб'єктів
господарювання з високим та середнім ступенем ризику.

 

8. Планові перевірки суб'єктів господарювання з високим
ступенем ризику проводяться щороку, з середнім - один раз на три
роки, з незначним - один раз на п'ять років.

Начало формы

джерелом походження, локалізацією, наслідками, збит­ками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо.

За джерелом походження розрізняють 6 груп небезпек: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні.

За характером дії на людину небезпеки можна поділити на групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні (ГОСТ 12.0.003-74)

За часом виявлення поганих наслідків небезпеки діляться на імпульсивні та кумулятивні.

За локалізацією небезпеки бувають: пов’язані із літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом.

За наслідками, що спричинили: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні наслідки та ін.

За нанесенеми збитками: соціальні, технічні, екологічний, економічні.

Сфери прояву небезпек: побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича, військова та ін.

За структурою (будовою) небезпеки діляться на прості та похідні, що породжуються взаємодією простих.

За енергією, що реалізується, небезпеки діляться на активні та пасивні.

Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичай­них ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів Украї­ни, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на: НС техногенного, НС природ­ного, НС соціально-політичного та НС воєнного характеру.

З такою класифікацією узгоджується класифі­кація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, встановлена ГОСТ 12.0.003-74.

ПИТАННЯ 8

Формування особистої безпеки у людини в повсякденному житті відбувається паралельно з формуванням її свідомості на відміну від інших представників тваринного світу, в яких інстинкт самозбереження генетичне детермінований. У процесі еволюції людина втратила підсвідоме відчуття небезпеки. Мало того, у процесі свого розвитку людина створила широкий спектр загроз власному життю і здоров'ю, які не властиві первісному природному оточенню, і щоб запобігти цим загрозам, людині потрібний певний комплекс знань. Щомиті на Землі від впроваджених технологій гине безліч людей. З року в рік кількість загиблих збільшується, проте незважаючи на ці вражаючі втрати людство не обмежується у своїх нескінченних бажаннях будь-що задовольнити власні амбіції і зростаючі потреби. Перемагають гасла типу "швидше", "вище", "далі". Людство зобов'язане врешті збагнути, що багато чого з досягнутого не виправдовується ані щодо достатності, ані щодо доцільності.

Найяскравішим прикладом безвідповідального ставлення цивілізації до себе є військові технології. Ці технології вже власне своїм існуванням спрямовані на знищення людини, а тому становлять реальну загрозу знищення цивілізації загалом. У цьому ряді стоять проблеми утилізації хімічної та ядерної зброї і навіть звичайних мін. А проте на знищення смертоносного надбання потрібно значно більше коштів, ніж на його створення. Наведені приклади мають глобальний характер. Проте можна навести безліч прикладів з повсякденного життя людини. Скажімо, дедалі більшою мірою виявляється проблема браку часу. Навіть коли для того, щоб перейти вулицю в позначеному місці, потрібно пройти зайвих кілька метрів, то зазвичай, посилаючись на брак часу, людина нехтує небезпеку і переходить дорогу в недозволеному місці. Та іноді найкоротший шлях стає шляхом у вічність.

З наведених прикладів випливає, що необхідно перевести набутий людством досвід, знання правил безпеки життєдіяльності з пасивної форми ("я знаю") в активну ("я так вчиняю").

Як складова частина біосфери людина постійно взаємодіє з довкіллям, змінює його, пристосовуючи до власних потреб, і водночас безпосередньо залежить від нього. Кожна людина для забезпечення життєдіяльності повинна дихати (бажано чистим повітрям), харчуватися (бажано нешкідливими продуктами), жити в безпечних умовах. З самого початку свого існування людина наражається на небезпеку, проте не робить належних висновків з досвіду попередніх поколінь і в гонитві за земними благами щодалі більшою мірою робить небезпечним своє існування. Разом з тим проблема безпечного існування завжди турбувала людство. Спочатку це була проблема виживання в біологічній конкуренції з навколишнім середовищем і тваринами, які були агресивніші й сильніші. Згодом, після приборкання вогню, винайдення зброї та інших активних засобів виживання перед людством постала проблема захисту від стихійних сил природи, а також однієї людини від іншої. Як зазначалося, упродовж свого розвитку починаючи з прадавніх часів людина активно взаємодіяла з навколишнім середовищем. На початкових етапах історії людства ця взаємодія була лише споживацькою — мисливство, рибальство, збиральництво. І тільки з настанням ери землеробства — приблизно 8 - 10 тис. років тому — характер природокористування змінився, особливо після опанування людиною знарядь праці і технологій виробництва. Саме з того часу почала створюватися і з часом лише поглиблювалася небезпека для середовища існування — вирубне землеробство, знищення лісів, утворення поселень і пов'язане з цим посилення небезпеки безпосередньо для життя людини.

З настанням ери технічного прогресу через бездумне використання природних ресурсів постала проблема захисту довкілля і людини від наслідків її діяльності. Принагідне наведемо слова Ж. Ламарка: ".інколи здається, що призначення людини полягає втому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя."

З розвитком технологій і техніки спектр негативних чинників, що загрожують безпеці життєдіяльності людини, поступово (а за останнє століття стрімко) розширювався. Людство почало сплачувати данину створеним технологіям. Проте технології розвиваються. зупинити розвиток цивілізації, мабуть, неможливо. Нині завдання людства полягає в тому, щоб зробити життя якомога безпечнішим або принаймні мінімізувати негативні наслідки технологічної революції. Усталеного визначення поняття "безпека життєдіяльності" поки що не існує. Тому пропоную наступне визначення

Техногенні пожежі й вибухи

Наявність в Україні розвиненої промисловості, її надмірна концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, більшість з яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів та установок великої і надвеликої потужності, розвинена мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газо- та продуктопроводів, велика кількість об'єктів енергетики та використання у виробництві великої кількості небезпечних речовин — усе це збільшує вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища. Майже третина всіх промислових об'єктів становлять підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухо- і вогненебезпечних речовин.

В Україні діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.

Переважна більшість таких об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях України, де сконцентровано хімічні, наф­то- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-. аміако-проводів, експлуатуються газові, нафтові та вугільні родовища.

Загалом ризик виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з технологічними процесами, існує на будь-якому підприємстві і в будь-якій державі. В Україні наявне значне зношення основних виробничих фондів, аварійний стан споруд, інженерних і транспортних комунікацій.

 

Ящук.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС - це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.

 

Цей комплекс включає:

 

управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;

 

захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

 

забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

 

захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

 

житлове забезпечення і працевлаштування;

 

комунально-побутове обслуговування;

 

медичне обслуговування;

 

навчання населення методам захисту і діям в умовах НС;

 

розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

 

санітарну обробку;

 

знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

 

підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;

 

забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

 

заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.

 

Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони при чіткому погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення НС.

 

З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності в НС передусім повинно бути проведено оповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію.

 

Оповіщення населення здійснюється всіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну провідну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.

 

Евакуація - це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

 

Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане з виробництвом, за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

 

Тема

 

Питання 1

1. Ри́зик — можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки або Ризик — атрибут прийняття рішення у ситуації невизначеності.