Методичні вказівки складено у відповідності до гост 2. 105-95.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ

для студентів спеціальності
6. 05 02 02“Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології"

З ДИСЦИПЛІНИ

“ Технологічні об’єкти та процеси галузі-1”

 

Київ-2012

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ

для студентів спеціальності
6 05 02 02“Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології"

З ДИСЦИПЛІНИ

“ Технологічні об’єкти та процеси галузі-1”

Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи для студентів спеціальності “Автоматизація та компютерно-інтегровані технології” з дисципліни “Технологічні об’єкти і процеси галузі-1”: [Електронний ресурс]: / НТУУ „КПІ”; уклад. М.П. Швед, Д.М. Швед – Київ: НТУУ „КПІ”, 2012. – 32 с.

 

Гриф надано Вченою радою

інженерно-хімічного факультету НТУУ „КПІ”

(Протокол № 1 від «19» січня 2012 р.)

 

Для студентів інженерно-хімічного факультету.

 

Відповідальний редактор Корнієнко Ярослав Микитович професор д.т.н,

 

Рецензенти:

Сокольський Олександр Леонідович, доцент, к.т.н.

Корінчук Дмитро Миколайович, старший науковий співробітник, к.т.н.

Навчальне видання

 

Швед Микола Петрович

Швед Дмитро Миколайович

 

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………. 4

Мета та завдання розрахункової роботи………………………….. 4

Завдання на розрахункову роботу…………………………………. 5

Склад, обсяг і структура розрахункової роботи………………….. 5

Вказівки до виконання розділів розрахункової роботи…………. 5

5. Рекомендації до виконання пояснювальної записки ………… 7

5.1 Структура пояснювальної записки…………………………… 7

5.2 Вимоги до форматування пояснювальних записок………….. 7

5.3 Оформлення розрахунків……………………………………… 8

Оформлення додатків……………………………………………… 9

6.Рекомендації щодо порядку захисту роботи…….. ….................9

7. Список рекомендованої літератури…………………………… 10

Додаток А ……………………………………………………………11

 

Вступ

 

Шлях до впровадження у виробництво наукових розробок лежить через розрахунки та створення конструкторської документації. Розробка такої документації це творчий процес, який потребує від проектувальника не тільки глибоких знань дисциплін, що викладаються у ВУЗі, але й уміння використовувати їх при проектуванні та в умовах виробництва. Від якості конструкторської документації, як правило, залежить кінцевий результат наукової розробки, доля нових машин і апаратів.

Методичні вказівки складено у відповідності до ГОСТ 2.105-95.

 

1. Мета та завдання розрахункової роботи

 

Метою розрахункової роботи є набуття практичних умінь при виконанні студентами технічної документації з дисципліни «Технологічні об’єкти і процеси галузі-1».

Завданнями розрахункової роботи є:

- привести класифікацію та опис відповідного теплообмінного обладнання;

- обґрунтувати вибір типу апарата для забезпечення процесу;

- провести порівняння апарата (машини) з аналогами;

- обґрунтувати вибір матеріалів для виготовлення апарата (машини);

- скласти матеріальний та тепловий баланси апарата (машини);

- визначити основні геометричні розміри апарата (машини);

- виконати схематичне зображення апарата (машини) та його елементи;

- презентувати виконану роботу.

 

2. Завдання на розрахункову роботу

 

Завдання видається кожному студенту особисто протягом перших двох тижнів навчання. Перелік завдань розрахункових робіт наведено в робочій навчальній програмі дисципліни.

Текст завдання підписується студентом, який буде виконувати розрахункову роботу та керівником.

Зразок завдання розміщено у Додатку А.

 

3. Склад, обсяг і структура розрахункової роботи

 

Розрахункова робота складається з розділів, перелік яких визначається керівником у завданні для виконання розрахункової роботи (додаток а). Орієнтовний обсяг пояснювальної записки 15…25 аркушів формату а4.

 

4. Вказівки до виконання розділів розрахункової роботи

 

При виконанні розділів, необхідно звернути увагу на:

Розділ «Вступ».

У вступі коротко надається інформація про актуальність обладнання теплового процесу, що буде розраховуватись. Далі у відповідності до змісту роботи ставляться мета та задачі розробки.

Приблизний обсяг розділу – 1 аркуш.

Розділ «1. Класифікація та опис відповідного теплотехнічного обладнання»

У розділі наводиться класифікація та опис конструкцій відповідного теплотехнічного обладнання.

Приблизний обсяг розділу – 5…6 аркушів.

Розділ «2. Вибір типу апарата та обґрунтування його конструкції» У розділі наводиться призначення апарата та вибирається його тип, що забезпечує виконання технологічного процесу, а також наводиться опис основних елементів складових частин апарата і надається його схема.

Приблизний обсяг розділу – 1…2 аркуші.

Розділ «3. Вибір та характеристика теплоносіїв і матеріалів апарата» У розділі наводиться характеристика та обґрунтування вибору теплоносіїв, а також вибираються матеріали для основних деталей апарата з урахуванням агресивності середовищ та виконання умов міцності. Вказуються джерела та їх бібліографічні данні.

Приблизний обсяг розділу – 1…2 аркуші.

Розділ «4. Технічна характеристика»

У розділі подаються основні технічні вимоги до апарата, що буде розраховуватись.

Приблизний обсяг розділу – 1 аркуш.

 

Розділ «5. Розрахунки, що підтверджують працездатність конструкції апарата

 

Підрозділ «5.1 Параметричний розрахунок апарата (машини)»

Виконується проектний або перевірочний розрахунок апарата та визначаються його основні геометричні розміри.

Приблизний обсяг розділу – 8…10 аркушів.

Розділ «Висновки»

У висновку перераховуються всі роботи, що були виконані у відповідності до змісту роботи, та приводиться технічна характеристика апарата, який розраховували. Вказуються всі авторські модифікації та модернізації.

Приблизний обсяг розділу – 1 аркуш.

 

Розділ «Перелік посилань»

Посилання на використані джерела приводяться в тій послідовності в якій вони згадуються в тексті.

 

 

5. Рекомендації до виконання пояснювальної записки

5.1 Структура пояснювальної записки

 

Пояснювальна записка розрахункової роботи розпочинається титульним листом з надписом „Розрахункова робота”, наступним аркушем є „Завдання на проектування”. Далі „Зміст і розділи записки відповідно до завдання".

До додатків вносять алгоритмічні схеми (блок-схеми), таблиці ідентифікаторів, програми, довідкові матеріали і тому подібне.

Вимоги до форматування пояснювальних записок

Текст розрахункової роботи розділяють на розділи і підрозділи, відповідно до змісту.

Розділи повинні мати порядкові номери в межах усього документа (частини), позначені арабськими цифрами з крапкою. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номери підрозділів складаються з номерів розділів або підрозділу, розділених крапкою. Наприкінці номера розділу або підрозділу крапка не ставиться. Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з декількох пунктів.

Найменування розділів повинні бути короткими. Найменування розділів і підрозділів записують у вигляді заголовків з абзацу прописними літерами (окрім першої великої літери) напівжирним форматом літер Використання курсивного форматування, підкреслення та переноси слів у заголовках не допускаються. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Розташовувати назву розділу, підрозділу та тексту на різних сторінках забороняється.

Відстань між заголовком розділу або підрозділу і текстом повинна бути у 3 інтервали. Відстань між заголовками розділу і підрозділу – 1,5 інтервали. Кожен розділ пояснювальної записки починають з нового листа (сторінки). Відстань між попереднім підрозділом та наступним заголовком підрозділу повинна бути 3 інтервали.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізна для всієї записки, включаючи додатки.

Оформлення розрахунків

Необхідні розрахунки апаратів визначаються і уточнюються керівником. Всі величини подаються в системі СІ. В кожному підрозділі розрахунок складається за такою схемою

Мета розрахунку з вказівкою, що потрібно визначити.

Розрахункова схема або ескіз виробу (у довільному масштабі).

Вхідні данні.

Умови розрахунку.

Розрахунок.

Висновки, відповідно до мети.

При наведенні алгоритмів та комп’ютерних програм матеріал викладається у такій послідовності:

Данні для розрахунку.

Програма.

Оформлення додатків

При наявності в пояснювальній записці додатків їх виконують на аркушах формату А4. Додаток нумерують українськими літерами на першому аркуші додатку, за винятком літер Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Кожний додаток розпочинається з нової сторінки посередині тексту словом додаток з вказівкою номера додатку. В наступній строчці розташовується заголовок додатку.

Текст кожного додатку при необхідності розділяють на розділи, підрозділи, які нумеруються окремо по кожному додатку. Додаток може мати свій зміст та перелік посилань. Ілюстрації і таблиці в додатках нумерують у межах кожного додатка.

РОЗРАХУНКОВА РОБОТА

 

на тему: Підігрівач гідроксиду натрія

 

спеціальність 6.05 02 02
«Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології»

 

з дисципліни:

«Технологічні об’єкти і процеси галузі-1»

 

Виконав студент групи ЛА-81 ______________ Ю. М. Магдич

(підпис, дата)

 

Керівник проекту, доц. ________________ М.П. Швед

(підпис, дата)

 

 

Київ 2012

 

міністерство освіти і науки молоді та спорту україни

Завдання

До розрахункової роботи

студентові групи ЛА-81 __Магдич А.А._____________

1.Тема проекту: Підігрівач гідроксиду натрія

2.Термін здачі студентом закінченого проекту: 30 квітня 2012р. 3.Вихідні дані до проекту: Розрахувати підігрівач 35% водяного розчину гідроксиду натрія для забезпечення наступних технологічних умов:

- продуктивність 3,611кг/с;

- сировина 35%водяний розчин гідроксиду натрія;

- темпераура початкова 15 ^оС;

- температура кінцева температура кипіння;

- вибір гарячого теплоносія і його параметри обгрунтувати і вибрати самостійно.

4.Перелік питань, які мають бути розроблені: 1) Вступ, 2) Класифікація та опис відповідного теплотехнічного обладнання, 3) Вибір типу апарата та обґрунтування його конструкції, 3) Вибір і характеристика теплоносіїв, 4) Вибір матеріалів апарата, 5) Технічні вимоги до апарату, 6) Розрахунки, що підтверджують працездатність конструкції, 7) Висновки, 8) Перелік посилань.

5.Перелік графічного (ілюстрованого) матеріалу:Розрахункові схеми та схематичне зображення апарату.

6.Дата видачі завдання: „___”___________ 2012__р.

 

 

Завдання прийняв до виконання студ. _____________________

(підпис, дата)

 

Керівник розрахункової роботи, доцент Швед М.П._______________

(підпис, дата)

 

Зміст

Перелік скорочень, умовних позначень та термінів…………………………… 13

Вступ……………………………………………………………………………… 15

1. Класифікація та опис конструкцій теплообмінних апаратів ……………… 19

2. Вибір типу та обґрунтування конструкціїпідігрівача …………………….. 24

3. Вибір та характеристика теплоносіїв …………………………………....... 27

4. Вибір матеріалів теплообмінника ………….……………………………… 27

5. Технічна вимоги до теплообмінника ……………………………………… 28

6. Параметричний (тепловий) розрахунок…………………………………….. 29

7. Висновок……………………………………………………………………… 36

8. Список рекомендованої літератури………………………………………….. 38

 

ОСНОВНІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

с – питома масова теплоємність;

D – діаметр кожуху;

d – внутрішній діаметр теплообмінних труб;

– еквівалентний діаметр;

F – поверхня теплопередачі;

G – масова витрата теплоносія;

g – прискорення вільного падіння;

К – коефіцієнт теплопередачі;

L – довжина теплообмінних труб;

l – визначальний розмір в критеріях подібності;

М – маса;

N – число пластин, потужність;

n – число труб, число паралельних потоків;

р – тиск;

∆р – гідравлічний опір;

Q – теплове навантаження;

q – питома теплова напруга;

r – питома масова теплота конденсації (випаровування);

– термічний опір шару забруднення;

S – площа поперечного перерізу потоку;

t – температура;

Δt – різниця температур стінки і теплоносія;

ω – швидкість руху теплоносія;

z – число ходів в кожухотрубних теплообмінниках;

α – коефіцієнт тепловіддачі;

β – коефіцієнт об'ємного розширення;

– товщина стінки тепло передаючої поверхні;

λ_ст – теплопровідність, коефіцієнт тертя;

μ – динамічна в'язкість;

ρ – густина;

σ – поверхневий натяг;

ξ – коефіцієнт місцевого опору;

– критерій Рейнольдса;

– критерій Нусельта;

– критерій Прандтля;

– критерій Грасгофа;

Індекси:

1–теплоносій з більшою середньою температурою (гарячий);

2 – теплоносій з меншою середньою температурою (холодний);

н – початкове значення, зовнішній розмір, насос;

к – кінцеве значення, кожух;

ст – стінка;

т – теплообмінник;

тр – трубний простір;

мтр – міжтрубний простір;

ш – штуцер.

 

 

Вступ

У зв’язку з розвитком промисловості на основі створення високопродуктивних установок зросло значення процесів тепло і масообміну з точки зору раціонального використання теплоенергетичних та сировинних ресурсів. Одним з важливих технічних завдань промисловості є інтенсифікація технологічних процесів та заощадження сировинних ресурсів, особливо палива. Основний шлях для досягнення цього – створення технологій та технологічних процесів, при яких весь потік сировини та всі енергетичні ресурси повністю, чи з максимальною повнотою використовуються у виробництві продукції.

Деякі галузі промисловості характеризуються високими затратами теплоти. Тому потрібно створювати високоекономічні тепловикористовуючі установки.

Процеси теплообміну мають велике значення в хімічній, нафтопереробній, металургійній, харчовій та інших галузях промисловості. Теплообмінна апаратура становить значну частку технологічного обладнання в хімічній та суміжних галузях промисловості. Питома вага на підприємствах хімічної промисловості теплообмінного обладнання складає в середньому 15–18 %, у нафтохімії – 50 %. Суттєва роль теплообмінного обладнання на хімічних підприємствах пояснюється тим, що майже усі основні процеси хімічної технології пов¢язані з необхідністю підведення чи відведення теплоти.

У даному проекті розроблено теплообмінний апарат для нагрівання водного розчину лугу до температури кипіння.

 

 

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Двотрубний теплообмінник

 

1 – внутрішні труби; 2 – зовнішні труби; 3 – калач; 4 – патрубок.

Рисунок 4 – Схема двотрубного теплообмінника

 

Застосування. В контактно-каталітичних та реакційних процесах, що відбуваються при високих температурах, коли необхідно забезпечити вільне подовження всіх труб. Для процесів із порівняно невеликими тепловими навантаженнями і відповідно малими поверхнями теплообміну.

Теплообмінники цієї конструкції складаються з кількох послідовно з’єднаних трубних елементів, утворених двома концентрично розміщеними трубами. Один теплоносій рухається по внутрішніх трубхм 1, а інший – по кільцевому зазору між внутрішніми 1 та зовнішніми 2 трубами. Внутрішні труби з’єднуються калачами 3, а зовнішні труби – патрубками 4.

Переваги: високі швидкості руху рідин; порівняно високі коефіцієнти теплопередачі; менша ймовірність відкладання накипу та забруднення поверхонь теплообміну; можливість ефективно працювати при невеликих витратах теплоносіїв.

Недоліки: більш громіздкі, ніж кожухотрубні; металоємні.

 

 

Змієвиковий теплообмінник

 

1 – спіральний змійовик; 2 – корпус апарату; 3 – внутрішній стакан; 4 – конструкція для кріплення змійовика

Рисунок 5 – Схема змієвикового теплообмінника

Застосування.При високих тисках і в хімічно активних середовищах, при поверхнях нагрівання до 10÷15 м².

У занурюваному змієвиковому теплообміннику краплинна рідина, газ або пар рухаються по спіральному змійовику 1, виконаному з труб діаметром 15÷75 мм, який занурений у рідину, що перебуває в корпусі 2 апарату. Внаслідок великого об'єму корпусу, в якому знаходиться змійовик, швидкість рідини в корпусі незначна, що обумовлює низькі значення коефіцієнта тепловіддачі ззовні змійовика. Для його збільшення підвищують швидкість рідини всередині корпусу шляхом встановлення в ньому внутрішнього стакану 3, але при цьому значно зменшується корисно використовуваний об'єм корпуса апарату. Разом з тим в деяких випадках більший об'єм рідини, що заповнює корпус, має і позитивне значення, оскільки забезпечує більш стабільну роботу теплообмінника при коливаннях режиму. Труби змійовика кріпляться на конструкції 4.

Переваги. Знаходять широке застосування внаслідок простоти будови, дешевизни, доступності для очистки й ремонту.

Недоліки. Тепловіддача в міжтрубному просторі занурених теплообмінників малоінтенсивна, оскільки тепло передається практично шляхом вільної конвекції. Тому теплообмінники такого типу працюють при низьких теплових навантаженнях.

 

Зрошувальний теплообмінник

 

1 – секції прямих труб; 2 – калачі; 3 – розподілювальний жолоб; 4 – піддон

Рисунок 6 – Схема зрошувального теплообмінника

 

Застосування. Зрошувальні теплообмінники застосовуються головним чином в якості холодильників та конденсаторів, причому близько половини тепла відводиться при випаровуванні охолоджуючої води. В результаті витрати води різко знижаються в порівнянні з її витратами в холодильниках інших типів.

Такий теплообмінник представляє собою змійовики 1 з розміщених один над одним прямих труб, які з'єднані між собою калачами 2. Труби зазвичай розміщені в вигляді паралельних вертикальних секцій (на рис.7 показана лише одна секція) з загальними колекторами для подачі та відводу охолоджуючого середовища (води). Згори змійовики зрошуються водою, рівномірно розділеною у вигляді крапель та струменів за допомогою жолоба 3 з зубчатими краями. Відпрацьована вода відводиться з піддона 4, встановленого під змійовиками.

У зв'язку з випаровуванням води, що підсилюється при недостатньому зрошуванні, теплообмінники цього типу частіше за все встановлюють на відкритому повітрі; їх огороджують дерев'яними решітками (жалюзі), головним чином для того, щоб звести до мінімуму розповсюдження бризок води. Незважаючи на те, що коефіцієнти теплопередачі, які працюють по принципу перехресного струму, трохи вище, ніж в занурених, їх суттєвими недоліками є: громіздкість, нерівномірність змочування зовнішньої поверхні труб, нижні кінці яких при зменшенні витрат зрошувальної води дуже погано змочуються та практично не беруть участі в теплообміні, корозія труб киснем повітря, наявність крапель та бризок, які попадають в навколишній простір.

Переваги. Відносно малі витрати води - важлива перевага зрошувальних теплообмінників, які, крім того, відрізняються також простотою конструкції та легкістю очистки зовнішньої поверхні труб.

Недоліки. Зрошувальні теплообмінники працюють при невеликих теплових навантаженнях та коефіцієнти теплопередачі в них не високі. їх часто виготовляють з хімічно стійких матеріалів. Громіздкість, нерівномірність змочування зовнішньої поверхні труб, кородування труб киснем повітря.

 

Пластинчастий теплообмінник

 

1 – парні пластини; 2 – непарні пластини; 3,4 – штуцери для входу та виходу теплоносія 1; 5,6 – те ж, що і для теплоносія 2; 7 – нерухома головна плита; 8 – рухома головна плита; 9 – стягуючий гвинтовий пристрій.

Рисунок 7 – Схема пластинчастого теплообмінника

 

Застосування. Процеси теплообміну між рідинами

В пластинчатому теплообміннику поверхня теплообміну утворюється гофрірованими паралельними пластинами 1,2, за допомогою яких створюється система вузьких каналів шириною 3-6 мм з хвилястими стінками. Рідини, між якими відбувається теплообмін, рухаються в каналах між сміжними пластинами, омиваючи протилежні бокові сторони кожної пластини.

Пластина має на передній поверхні три прошарки. Більший прошарок обмежує канал для руху рідини 1 між пластинами, а також отвори для входу рідини 1 в канал та виходу з нього; дві малі кільцеві прокладки ущільнюють отвори, через які надходить та виходить рідина 2, яка рухається противотоком.

На рисунку 6 рух рідини 1 показано схематично пунктирною лінією, а рідини 2 – щільною лінією. Рідина 1 надходить через штуцер 3, рухається по непарним каналам (рахуючи справа наліво) та виходить через штуцер 6.

Пакет пластин затискається між нерухомою плитою 7 та рухомою плитою 8 за допомогою гвинтового зажиму 9.

Внаслідок значних швидкостей, з якими рухаються рідини між пластинами, досягаються високі коефіцієнти теплопередачі, аж до 3800 вт/кв.м і більше при малому гідравлічному опорі.

Переваги Пластинчасті теплообмінники легко розбираються та очищаються від забруднень. Підвищені теплові навантаження.

Недоліки. До них відносяться: неможливість роботи при високих тисках та важкість вибору еластичних хімічно стійких.

Спіральний теплообмінник

 

1,2 – листи, звернуті в спіралі; 3 – перегородка; 4,5 – кришки

Рисунок 8. Схема спірального теплообмінника

 

Застосування. Використовують для нагрівання та охолодження газів, рідин та парогазових сумішей. Область застосування обмежена невеликою різницею температур та тисків.

В спіральному теплообміннику поверхня теплообміну утворюється двома металевими листами 1 і 2, звернутими по спіралі. Внутрішні кінці листів приварені до глухої перегородки 3, а їх зовнішні кінці зварені один з одним. З торців спіралі закриті встановленими на прошарках плоскими кришками 4 та 5. Таким чином, всередині апарата утворюються два ізольованих один від іншого спіральних канали (шириною 2÷8 мм), по яким, зазвичай противотоком, рухаються теплоносії. Як показано на рис. 10, теплоносій 1 надходить через штуцер та видаляється через боковий штуцер в правій кришці теплообмінника, а теплоносій 2 входить в верхній штуцер та видаляється через боковий штуцер в лівій кришці.

Переваги Спіральні теплообмінники досить компактні, працюють при високих швидкостях теплоносіїв (для рідин 1÷2 м/с) та володіють при рівних швидкостях середовищ меншим гідравлічним опором, ніж трубчасті теплообмінники різних типів.

Недоліки. Ці апарати складні в виробництві та працюють при обмежених надлишкових тисках, які не перевищують 10атм, оскільки намотка спіралей ускладнюється зі збільшенням товщини листів; крім того, виникають труднощі при створенні щільного з'єднання між спіралями та кришками.

Блочний теплообмінник

 

1 – графітові блоки; 2 – вертикальні круглі канали; 3 – горизонтальні круглі канали; 4 – бокові перетічні камери; 5 – торцеві кришки

Рисунок 9 – Схема блочного теплообмінника з графіту

 

Застосування. Для процесів теплообміну, що відбуваються в хімічно агресивних середовищах.

Блочний теплообмінник складається з окремих графітових блоків 1, що мають наскрізні вертикальні канали 2 круглого перетину та перпендикулярні їм канали 3. Теплоносій І рухається по вертикальним каналам, а теплоносій ІІ – по горизонтальним каналам 3, проходячи послідовно всі блоки. Горизонтальні канали різних блоків з’єднуються один з одним через бокові перетічні камери 4. Графітові блоки ущільнюються між собою прокладками з резини чи тефлону та стягуються торцевими кришками 5 на болтах. Крім прямокутних блоків використовують також циліндричні блоки, в яких горизонтальні канали розміщуються радіально.

Переваги: застосування для хімічно агресивних середовищ, де застосування інших теплообмінників недопустиме.

Недоліки: застосовуються при невисоких тисках; необхідність обробки графіту для запобігання його забруднення.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ

для студентів спеціальності
6. 05 02 02“Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології"

З ДИСЦИПЛІНИ

“ Технологічні об’єкти та процеси галузі-1”

 

Київ-2012

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ

для студентів спеціальності
6 05 02 02“Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології"

З ДИСЦИПЛІНИ

“ Технологічні об’єкти та процеси галузі-1”

Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи для студентів спеціальності “Автоматизація та компютерно-інтегровані технології” з дисципліни “Технологічні об’єкти і процеси галузі-1”: [Електронний ресурс]: / НТУУ „КПІ”; уклад. М.П. Швед, Д.М. Швед – Київ: НТУУ „КПІ”, 2012. – 32 с.

 

Гриф надано Вченою радою

інженерно-хімічного факультету НТУУ „КПІ”

(Протокол № 1 від «19» січня 2012 р.)

 

Для студентів інженерно-хімічного факультету.

 

Відповідальний редактор Корнієнко Ярослав Микитович професор д.т.н,

 

Рецензенти:

Сокольський Олександр Леонідович, доцент, к.т.н.

Корінчук Дмитро Миколайович, старший науковий співробітник, к.т.н.

Навчальне видання

 

Швед Микола Петрович

Швед Дмитро Миколайович

 

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………. 4

Мета та завдання розрахункової роботи………………………….. 4

Завдання на розрахункову роботу…………………………………. 5

Склад, обсяг і структура розрахункової роботи………………….. 5

Вказівки до виконання розділів розрахункової роботи…………. 5

5. Рекомендації до виконання пояснювальної записки ………… 7

5.1 Структура пояснювальної записки…………………………… 7

5.2 Вимоги до форматування пояснювальних записок………….. 7

5.3 Оформлення розрахунків……………………………………… 8

Оформлення додатків……………………………………………… 9

6.Рекомендації щодо порядку захисту роботи…….. ….................9

7. Список рекомендованої літератури…………………………… 10

Додаток А ……………………………………………………………11

 

Вступ

 

Шлях до впровадження у виробництво наукових розробок лежить через розрахунки та створення конструкторської документації. Розробка такої документації це творчий процес, який потребує від проектувальника не тільки глибоких знань дисциплін, що викладаються у ВУЗі, але й уміння використовувати їх при проектуванні та в умовах виробництва. Від якості конструкторської документації, як правило, залежить кінцевий результат наукової розробки, доля нових машин і апаратів.

Методичні вказівки складено у відповідності до ГОСТ 2.105-95.

 

1. Мета та завдання розрахункової роботи

 

Метою розрахункової роботи є набуття практичних умінь при виконанні студентами технічної документації з дисципліни «Технологічні об’єкти і процеси галузі-1».

Завданнями розрахункової роботи є:

- привести класифікацію та опис відповідного теплообмінного обладнання;

- обґрунтувати вибір типу апарата для забезпечення процесу;

- провести порівняння апарата (машини) з аналогами;

- обґрунтувати вибір матеріалів для виготовлення апарата (машини);

- скласти матеріальний та тепловий баланси апарата (машини);

- визначити основні геометричні розміри апарата (машини);

- виконати схематичне зображення апарата (машини) та його елементи;

- презентувати виконану роботу.

 

2. Завдання на розрахункову роботу

 

Завдання видається кожному студенту особисто протягом перших двох тижнів навчання. Перелік завдань розрахункових робіт наведено в робочій навчальній програмі дисципліни.

Текст завдання підписується студентом, який буде виконувати розрахункову роботу та керівником.