Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

Горіння – це процес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.Горіння виникає коли є горюча речовина,окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолєтова сіль,пероксид натрію, азотна кислота,хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо. а показником горючості всі речовини та матеріали поділяються на негорючі, важкогорючі та горючі

Негорючі - речовини та матеріали не здатні до горіння на повітрі нормального складу Це неорганічні матеріали, метали, гіпсові конструкції

Важкогорючі - це речовини не здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння До них належать матеріали, які містять горючі та негорючі складові частини. Наприклад, асфальтобетон, фіброліт

Горючі - матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення

Температура спалаху - найнижча температура речовини, при якій відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що призводить до виникнення полум'янистого горіння Температури спалаху та спалахування належать до показників пожежовибухонебезпечності лише рідин та твердих речовин. Багато неорганічних матеріалів хоч і не горять, але мають порівняно невелику термічну стійкість Наприклад, вапняки і мармур руйнуються при температурі 300-400°С, а шифер і азбоцементні вироби при температурі 300°С втрачають воду, стають крихкими, а при температурі 600°С при попаданні на них води - розтріскуються

Межа вогнестійкості - це час (у годинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів та конструкцій (втрата несучої та теплоізолюючої спроможності, щільності)

Межа поширення вогню - максимальний розмір пошкоджень, см, яким вважається обвуглення або вигорання матеріалу, що визначається візуально, а також оплавлюванням термопластичних матеріалів.

 

Джерела запалювання та пожежна небезпека електрообладнання

Причинами виникнення пожежі електрообладнання і електроосвітлення можуть бути: перевантаження проводів електромережі, яке викликає нагрівання частин, що проводять струм, загоряння їхньої ізоляції і, як наслідок, запалення різних матеріалів, які стикуються з ними; неякісне виконання з'єднань електричної проводки; перевантаження різних електричних пристроїв (електродвигуни, генератори, трансформатори, реле, розподільні пристрої тощо), що призводить до їхнього нагрівання і, отже, до можливого загоряння; несправне охолодження електропристрою, неправильне вмикання його; коротке замикання, іскріння на колекторі або кільцях електродвигуна і генераторів, а також в пристроях вмикання і вимикання; надмірне зношення підшипників електромашин, внаслідок чого може виникнути або перегрівання підшипників, або заклинювання їх, а потім загоряння. Різні запобіжні пристрої (плавкі запобіжники, реле, захисні автомати і т. ін.) при правильному підбиранні до даної електричної жми здатні запобігати загорянню електропристроїв у випадку перевантажень і короткого замикання.

 

30. Блискавкозахист.

Блискавкоза́хист — сукупність заходів і технічних засобів для охорони будівель, споруд, обладнання та електричних пристроїв від дії блискавки.

Заходи з блискавкозахисту поділяються на зовнішню та внутрішню систему заходів. Зовнішня система заходів захищає об'єкт від прямих ударів блискавки (ПУБ). Внутрішня система заходів захищає чутливе електрообладнання об'єкта від вторинних проявів блискавки.

Зовнішня система заходів з блискавкозахисту здійснюється шляхом установлення на об'єкті, що захищається, (або ізольовано від нього на певній відстані) блискавковідводів, які складаються з блискавкоприймачів (природних або штучних: стрижневих, тросових, сітчастих), струмовідвідних спусків, які з'єднують блискавкоприймач із землею та заземлювачів.

Внутрішня система заходів з блискавкозахисту здійснюється шляхом встановлення спеціальних пристроїв захисту від імпульсних перенапруг (ПЗІП), а також шляхом екранування чутливого електрообладнання.

 

Порядок дій у разі пожежі.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов’язаний:

1.1. Негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

1.2. Вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

1.3. Якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового на об’єкті;

1.4. У разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

2. Посадова особа об’єкта, що прибула на місце пожежі, зобов’язана:

1.5. Перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести подію до відома власника підприємства;

1.6. У разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

1.7. Видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов’язаних з ліквідацією пожежі;

1.8. Припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов’язаних із заходами щодо ліквідації пожежі;

1.9. Здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортуючих пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття газових, парових та водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та здійснити інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будівлі;

З прибуттям на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений безперешкодний доступ їх на територію об’єкта, за винятком випадків, коли відповідними державними нормативними актами встановлений особливий порядок допуску.

 

План евакуації на випадок пожежі

Одним із головних завдань керівника навчального закладу є створення умов для безпечного перебування в ньому персоналу та учнів, а у разі виникнення надзвичайної ситуації — створення умов їхньої безпечної та швидкої евакуації із приміщень школи у безпечне місце, а також забезпечення доступу до будівлі школи пожежно-рятувальних підрозділів.

Треба пам’ятати, що у разі виникнення пожежі безпека людей під час евакуації може бути забезпечена:

· плануванням і прокладанням шляхів евакуації для безпечної евакуації людей у безпечне місце;

· відокремленням шляхів евакуації за допомогою протипожежних і протидимних перешкод;

· заходами щодо обмеження поширення диму;

· обмеженням утворення вогню і диму від оздоблення стін і стель та покриттів підлог на шляхах евакуації.

Крім того, для будинків та споруд навчальних закладів мають бути розроблені й вивішені на видноті на кожному поверсі плани (схеми) евакуації людей.

Плани евакуації складаються з графічної та текстової частин.

Графічна частина плану евакуаці ї має вигляд поповерхового або посекторного плану будівлі чи споруди навчального закладу, на якому позначаються евакуаційні виходи (сходові клітки, зовнішні відкриті сходи, виходи безпосередньо назовні), маршрути руху, а також графічно у вигляді символів позначаються місця розміщення кнопок ручних пожежних сповіщувачів, телефонних апаратів, первинних засобів пожежогасіння (пожежного інвентарю та інструменту, вогнегасників).

Під час розроблення плану евакуації слід передбачити декілька варіантів евакуації, зокрема й із використанням зовнішніх евакуаційних сходів (якщо такі є).

План евакуації (графічну частину) розміром не менше аркуша формату А3 під склом (плівкою) розміщують на видноті на кожному поверсі будівлі школи.

У текстовій частині плану евакуації визначається порядок дії персоналу під час евакуації