Бухгалтерського обліку «Витрати»)

3. Пофакторний метод, за яким визначають собівартість продукції з урахуванням впливу різноманітних чинників на її формування. C= де Сб — собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду. Така собівартість називається розрахунковою; m — кількість факторів, які впливають на собівартість продукції в плановому періоді; ∆С j;— зміна собівартості під виливом різноманітних факторів.

2. Підсумовування попередньо визначеної собівартості окремих виробів: де С — загальна собівартість товарної продукції; n — кількість найменувань продукції; Сi — собівартість одиниці продукції; Qi — загальний обсяг виробництва продукції і -го виду.

1. Кошторисні. Собівартість товарної продукції визначають, додаючи до суми кошторису інші витрати, що відносяться на собівартість.

 

Калькуляція собівартості є визначенням витрат за статтями собівартості.

 

Калькуляція собівартості:

Стаття І. Сировина та матеріали.

Витрати матеріалів на виробництво продукції визначаються так:

Мв = ,

 

де — обсяг випуску продукції i -го найменування в натуральному виразі;

n — кількість найменувань виготовленої продукції;

Мнв — витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Витрати виробництва за цією статтею:

Вм =

де Вм — витрати виробництва за статтею «Сировина і матеріали»;

Ц_{м i} ,— ціна придбання сировини та матеріалів i -го виду;

Ц_{відх i} — Ціна реалізації відходів сировини та матеріалів /-го виду;

М_{відх і} — витрати сировини та матеріалів i -го виду, що пішли у відходи;

n — кількість видів, сировини та матеріалів.

 

Стаття II. Енергія технологічна.

Витрати за цією статтею обчислюються за нормами витрат і тарифами на енергію за формулою:

Сен =

де Ц_{т і} — ціна-тариф на застосування /-го виду енергії;

Сенi — норми витрат /-го виду енергії;

n — кількість видів енергії.

 

Стаття III. Основна та додаткова заробітна платня виробничих робітників.

До цієї статті належать витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію.

 

Стаття IV. Утримання та експлуатація машин і механізмів.

Стаття IV є комплексною. Вона охоплює витрати на:

— амортизаційні відрахування на відтворення машин та устаткування;

-— електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування;

-— придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування;

— ремонт та технологічне обслуговування;

— заробітну платню обслуговуючого персоналу.

 

Стаття V. Загальновиробничі (накладні) витрати.

До неї входять витрати на:

— управління, виробниче та господарське обслуговування в межах виробництва;

— заробітну платню з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців;

— амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;

— охорону праці;

— техніку безпеки, охорону, протипожежну охорону;

— досліди, випробування, винахідництво;

— підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські витрати;

— відрядження;

— обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища);

— придбання патентів, ліцензій тощо.

Розподіляються накладні витрати пропорційно основній заробітній платні виробничих робітників, крім амортизаційних відрахувань. Вони обчислюються окремо та додаються до визначеної суми.

С_накл = q×С_зосн + А_бс,

де q — відсоток загальновиробничих витрат у заробітній платі основних виробничих робітників; А_бс — амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах на їх повне оновлення.

 

Стаття VI. Підготовка й освоєння виробництва.

До цієї статті належать витрати на:

— освоєння нових підприємств, виробництв, цехів;

— підготовку й освоєння нової продукції;

— підготовчі роботи в добувній промисловості.

Такі витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їх відшкодування.

 

Стаття VII. Позавиробничі витрати.

До позавиробничих витрат відносять витрати на:

— маркетингові дослідження;

— рекламу продукції;

— заходи щодо стимулювання збуту.

 

Ціна – грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги).