Суть та поняття»екскурсія», класифікація екскурсій,правове регулювання екскурсійної діяльності.

Екскурсія – туристична послуга тривалістю до 24-х годин, у супроводі гіда-екскурсовода, за заздалегідь затвердженим маршрутом, яка задовольняє духовні, естетичні, інформаційні потреби туристів. Відповідно, гідаекскурсовод – це особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість) перебування, визначні місця, об´єкти показу, а також мовою цієї країни чи мовою іноземних туристів, яких приймають, або загальнозрозумілою для них мовою надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг. Крім нічлігу і харчування, турист прагне ознайомитися з історією, національними особливостями населення, з природою, архітектурними пам´ятками. Це досягається за допомогою екскурсій. Екскурсійне обслуговування може здійснюватися як окремий вид послуг, так і під час туру як складова програми обслуговування туристів (програми туру). Екскурсійне обслуговування туристів у пакеті тур-послуг повинно включати організацію всіх видів екскурсій, відвідування музеїв, виставок, об´єктів соціального характеру та інших екскурсійних об´єктів, передбачених умовами туристичної подорожі. Екскурсії як окремий різновид послуг можуть надаватися різним категоріям населення, як-от: місцеві жителі, відпочивальники, школярі, студенти, учасники конференцій, виставок, нарад, транзитні пасажири тощо.

Загальними ознаками для всіх екскурсій є:

1) тривалість проведення – від однієї академічної години (45 хв.) до однієї доби;

2) наявність екскурсантів (групи або індивідуалів);

3) наявність екскурсовода, що проводить екскурсію;

4) наочність – показ екскурсійних об´єктів на місці їхнього розташування;

5) пересування учасників екскурсії за заздалегідь складеним маршрутом;

6) цілеспрямованість показу об´єктів, наявність визначеної теми;

7) активна діяльність учасників екскурсії (огляд, вивчення, дослідження об´єктів).

Екскурсія – це наочний процес пізнання навколишнього світу, його предметів і явищ, процес знайомства з особливостями природи, історії, побуту, визначними пам´ятками міста, регіону чи країни.

Згідно з названими Ліцензійними умовами, екскурсійне обслуговування туристів треба здійснювати за програмами, складеними суб´єктами туристичної діяльності, які здійснюють таке обслуговування як згідно з придбаним туром, так і як додаткове: за бажаннями туристів і за додаткову оплату. Суб´єкти туристичної діяльності, котрі мають власний екскурсійний продукт та самостійно його реалізують, оформляють такі документи:

технологічну карту екскурсії;

контрольний текст екскурсії;

матеріали "портфеля екскурсовода";

схеми маршрутів транспортних екскурсій;

договори з транспортними підприємствами (у випадку здійснення екскурсій на транспорті)

договори з музеями, заповідниками, культурними закладами тощо;

прейскурант цін на екскурсійні послуги.

Технологічна карта екскурсії – технологічний документ, складений та затверджений керівником суб´єкта туристичної діяльності, що визначає логічну послідовність перегляду історико-культурних об´єктів на туристичному маршруті.

Контрольний текст екскурсії – це технологічний документ, розроблений та затверджений керівником суб´єкта туристичної діяльності, що включає науковий, актуалізований зміст інформації, яка надається екскурсантам.

Портфель екскурсовода – комплекс інформаційних матеріалів (фотографій, копій документів, географічних карт, схем, репродукцій картин тощо), що використовуються екскурсоводом під час екскурсії.

Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають вищу, незакінчену вищу або середню спеціальну освіту з відповідним дипломом чи посвідченням (сертифікат). Залучення туристичною фірмою до роботи із клієнтами екскурсоводів, гідів-перекладачів можливе за наявності в них документів, що підтверджують їх фахову підготовку. Копії цих документів зберігаються у туристичній фірмі.

кскурсії класифікуються за:

1) змістом: оглядові (багатопланові), тематичні, навчальні та рекламні;

2) складом і кількістю учасників поділяються на індивідуальні, колективні, для місцевого населення, туристичні, дорослих та школярів, з урахуванням особливостей сприйняття.

3) місцем проведення: міські, заміські, виробничі, музейні, комплексні;

4) засобами пересування: пішохідні, транспортні, що складаються з двох частин: аналіз екскурсійних об'єктів на зупинках та розповідь матеріалу в дорозі, що пов'язаний з об'єктами дослідження.;

5) тривалістю;

6) формою проведення: екскурсія-масовка, екскурсія-прогулянка, екскурсія-лекція(більше розказується ніж показується), екскурсія-концерт, екскурсія-постанова.

Перевага пішохідних екскурсій полягає у тому, що, створюючи необхідний темп руху, вони забезпечують сприятливі умови для показу і розповіді.

Транспортні екскурсії (у переважній більшості – автобусні) складаються з двох частин: аналізу екскурсійних об'єктів (наприклад, пам'яток історії і культури) на зупинках і розповіді про них під час пересування між об'єктами.

Деякі екскурсійні фірми використовують для проведення екскурсій тролейбуси, трамваї, річкові і морські теплоходи, гелікоптери (вертольоти) та ін.

За тривалістю екскурсії бувають від однієї академічної години (45 хв.) до доби.

 

 

· Страхування туристів.

Страхування туристів (медичне та від нещасних випадків) є обов’язковим і проводиться суб’єктами туристської діяльності на основі договорів з страховими компаніями, що мають право на здійснення такої діяльності [17, cn/17], у відповідності з Законом України “Про страхування” [18, пп.1,18 ст.6].

Суб’єкт туристської діяльності повинен забезпечити страхування (медичне та від нещасних випадків) туристів, яким надаються туристські послуги. Страхування туристів може здійснюватися шляхом складання договору страхування безпосередньо між туристом і страховою організацією або з участю суб’єкта туристської діяльності, що забезпечує страхування туристів на основі відповідного договору з страховою компанією. Договір повинен бути складений з страховою організацією, що має відповідні ліцензії на право здійснення діяльності, пов’язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасних випадків.

Суб’єкт туристської діяльності повинен вести облік виданих туристам страхових полісів. При складанні туристських договорів самостійно, безпосередньо з страховою організацією, суб’єкт туристської діяльності, що організовує туристську поїздку, повинен провірити наявність страхового поліса в туриста і додати його копію до договору, який складається між туристом і суб’єктом туристської діяльності.

Страхуванню повинні підлягати як туристи, так і особи, що їх супроводжують. Компенсація втрат, з причинених життю або здоров’ю туриста або його майну проводиться в порядку передбаченому діючим законодавством України.

В Україні страхові медичні послуги для туристів мають молодий "вік" і свої особливості. По-перше, вітчизняні страхові компанії пропонують як дешеві групові страхові поліси (для групи туристів), так і дорогі страхові поліси з максимальним страховим покриттям.

По-друге, український турист купує страховий поліс тому, що "так потрібно".

Згідно з Законом України "Про страхування", добровільне страхування у разі нещасних випадків здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Страхувальниками можуть бути фізичні та юридичні особи, а застрахованими — лише фізичні особи. Не можуть бути застрахованими особи, що визнані недієздатними в установленому порядку, інваліди І та непрацюючі інваліди II групи, а також тяжко хворі на психічні та нервові захворювання тощо.

 

· Особливості туристичного продукту. Правила продажу тур продукту. Договір, путівка, ваучер.

"Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів". До складу туристичних послуг входять: бронювання, оформлення документів, всі види перевезень, розміщення, харчування, екскурсії й атракції, медичний супровід і страхування, послуги гідів-перекладачів та інше забезпечення. Перелік послуг кожного туру різний і визначається програмою перебування. Туристична послуга є складовою туристичного продукту. І якщо туристична послуга може бути придбана і спожита тільки в місці її виробництва, то туристичний продукт може бути придбаний і за місцем проживання, але спожитий тільки на місці виробництва туристичних послуг.

За договором на туристичне обслуговування, одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера. Невід'ємним додатком до договору фірми з клієнтом при продажі туру, відповідно до вищевказаного закону, є туристична путівка. Туристична путівка - це документ, що підтверджує факт передачі туристичного продукту. Туристичний ваучер - документ, що встановлює право туриста на послуги, що входять до складу туру і підтверджуючий факт їхньої передачі. Ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги. У разі замовлення туристом послуг у різних суб'єктів туристичної діяльності турист отримує ваучери в кількості, пропорційній кількості суб'єктів туристичної діяльності. Ваучер оформляється суб'єктом туристичної діяльності, що реалізує туристу послугу або комплекс послуг.

 

Білет 25

· Формування та організація туристичного продукту.

Кінцевим фінансовим результатом діяльності туристичного підприємства є отримання виручки від реалізації туристичного продукту.

Туристичний продукт - це комплекс товарів і послуг, що надаються туристу туристичною організацією. Інакше кажучи, туристичний продукт - це право на тур, призначене для реалізації громадянам.

Право на реалізацію туристичного продукту має туроператорська фірма або турагент. Туроперапюрська фірма (організація) це туристична оптова фірма, яка виступає посередником між підприємствами туристичної індустрії і турагентами. Вона організовує тури і реалізує їх від свого імені через туристичні агентства або безпосередньо клієнтам. У процесі організації турів туроператор встановлює зв'язки з підприємствами розміщення, харчування, транспорту, а також, в залежності від характеру туру, з культурно-освітянськими закладами та екскурсійними бюро, виступаючи як оптовий покупець туристичних послуг. Досить часто туроператори орендують на основі довгострокових контрактів чи угод готелі, мотелі, кемпінги, приватні квартири, туристичні бази, будинку відпочинку чи інші засоби розміщення, літаки, пароплави, автобуси, автомобілі, забезпечуючи тим самим їхню максимальну завантаженість й отримуючи від виробників туристичних послуг значні скидки.

Успіх функціонування туристичних підприємств багато в чому залежить від організації робіт з просування туристичного продукту. Просування турпродукту - це комплекс заходів, спрямованих на реалізацію туристичного продукту (реклама, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, організація туристичних інформаційних центрів з продажу туристичного продукту, видання каталогів, буклетів тощо).

У роботі туристичних фірм з реалізації туристичного продукту можна виділити такі основні етапи:

пропозиція туристу або групі туристів відповідного набору туристично-екскурсійних послуг;

отримання від клієнтів грошових коштів за тур (путівку);

перерахування грошових коштів відповідним організаціям за розміщення, проживання, харчування та екскурсійне обслуговування окремо або в цілому за так званий "пакет" послуг.

 

 

· Система розваг, її значення в туризмі.

Атракції — система розваг і заходів, і спрямованих на те, щоб сформувати позитивне враження у туриста від туру. Атракції — це те, задля чого людина залишає свій дім і вирушає у подорож. Вони є важливим елементом повноцінного відпочинку. Більше того, система розваг відіграє вирішальну роль в успішності туру. Про що буде згадувати людина, після повернеться з туристичної подорожі? Про те, які чудові умови були під час перевезення? А може, буде із захопленням обговорювати зі своїми друзями деталі сніданку, який йому довелося скуштувати під час подорожі? Малоймовірно. Якщо якісне перевезення, харчування і розміщення— це лише передумови для відпочинку, то споживання атракцій і є сам відпочинок. Туристи, як правило, згадують приємні враження, отриманні під час розваг. Вони із задоволенням будуть ділитися почуттями, пережитими під час якоїсь забави, чи розповідати про занурення в тропічне море, відвідання рідкісного музею або визначної пам'ятки архітектури, сходження на неприступну гірську вершину або просто про приємні хвилини, проведені на морському пляжі. Отже, атракції— це той компонент, який перетворює звичайне проведення вільного від роботи часу у повноцінний відпочинок.

Напевно, неможливо скласти універсальний перелік розваг, який буде ідеальним для кожного туриста. Оптимальний їх підбір може бути знайдений лише при врахуванні таких чинників, як національність туриста, його традиції та звичаї, спосіб життя. Екскурсії, прогулянки, відвідання музеїв, картинних галерей, пам'яток культури, місць релігійної значимості, споглядання природних явищ або мальовничих ландшафтів, участь у розважальних змаганнях чи іграх, відвідання концертів, спортивних заходів, магазинів, дискотек, ігрових закладів та інших розважальних об'єктів.

Отже, планування і проведення атракцій — це дуже відповідальна справа, в якій необхідно враховувати всі деталі. Адже, як відомо, в туристичному бізнесі дрібниць немає. Навіть маленький недолік — це небезпека втратити клієнта назавжди, і тут не допоможе ані п'яти зірковий готель, ані вишукані страви.

· Туристично-рекреаційні ресурси. Туристичне районування світу та України.

Туристично-рекреаційні ресурси - це компоненти географічного довкілля, об'єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, історична або художня цінність, оригінальність, естетична привабливість і лікувально-оздоровлювальна значущість, можуть бути використані для організації різноманітних видів рекреаційних занять.

На цьому етапі виокремлюють три типи туристично-рекреаційних ресурсів: історико-культурні, природні, соціально-економічні.