Становлення та Розвиток ліберально – демократичних ідей у вченнях про державу та право кінця XVIII – першої пол. Хіх ст. Ст.

Основні напрямки західноєвропейської політико – правової думки.

Політико-правові вчення класиків німецької філософії. Вчення І. Канта про право і державу. Кант про співвідношення моралі і права. Поняття права. Вчення Ф. Гегеля про державу і право. «Філософія права» у системі гегелівської філософії. Гегель про взаємозв’язок громадянського суспільства і держави. Л. фон Штейн про суспільство, державу, право, управління. Основні ідеї лібералізму. Б. Констан про політичну й особистусвободу, про цілі й устрій держави. І. Бентам про право і державу. Дж. Ст. Мілль. А. де Токвілль.

Проблеми держави і права в соціології О. Конта. О. Конт проетапи розвитку суспільства, про співвідношення матеріальної і духовної влади. Проект соціократії.

Політико – правові ідеї європейського соціалізму та комунізму.

Політико-правові ідеї раннього утопічного комунізму.Питання держави і права в «Утопії» Т. Мора. Політико-правові погляди, викладені в книгах Т. Кампанели «Місто Сонця» і Е. Кабе «Подорож у Ікарію».

Питання держави і права у творах представників утопічного соціалізму. Проблеми соціальної рівності людей і подоланняполітичного відчуження. А. де Сен - Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен.

Політико-правові проблеми в марксизм і. Виникнення і розвитокмарксистського вчення про державу і право. К. Маркс і Ф. Енгельс про базис і надбудову, класовий характер держави і права та їхню економічну обумовленість, походження, сутність, етапи розвитку й історичні долі. Обґрунтування ідеї комуністичної революції і диктатури пролетаріату.

Соціалістичні теорії. Проблеми права і держави у творах Ф.Лассаля і лассальянців. Ідея загального виборчого права і соціальної держави. Політико-правова теорія анархізму. Обґрунтування програм ліквідації держави в працях П. Прудона і М. Бакуніна.

 

Політичні та правові вчення другої пол. ХІХ - ХХ ст.

Виникнення теорії юридичного позитивізму.Дж. Остін. К.Бергбом. Нормативістська теорія права Г. Кельзена. Соціологічний напрямок у юриспруденції. Р. Ієрінг. Державно-правові погляди Герберта Спенсера. Теорія конфліктів Людвіга Гумпловича.

Політико-правова ідеологія солідаризму й інституціоналізму. Вчення Л. Дюгі про норму солідарності, про функції права, про синдикалістську державу. Політико-правове вчення М. Оріу.

Сучасні теорії держави. Неолібералізм. Теорії «державизагального благоденства», плюралістичної демократії, правової і соціальної держави. Неоконсерватизм. Елітарні і технократичні концепції держави.

Ф. Ніцше. Фашизм, нацизм і неофашизм. «Моя боротьба» А. Гітлера. Теорія конвергенції. М. Вебер і теорія бюрократії.

Розвиток правової ідеології. Рух на користь «вільного права» напочатку ХХ ст. Є. Ерліх. Соціологічна теорія права в США. Р. Паунд. «Реалістична» теорія права в США. К. Ллевеллин, Дж. Френк. Психологізм у сучасних теоріях права. Нормативізм. Сучасні теорії природного права. Неотомізм.

Теорія "вільного права" Євгена Ерліха. Правова теорія "реалістів". Державно-правова концепція Леона Дюгі. Теорія "держави загального благоденства". Теорія еліт. Фашистські ідеї державності. Теорія національної держави. Концепція плюралістичної держави Герольда Ласкі. Теорія інституціоналізму.

 

Тема 5. Політичні та правові вчення в Україні.

Становлення політико-правової ідеології в давньоруській державі.

Закони Сварога. Велесова книга. Нестор і його літопис. Погляди митрополита Іларіона,Володимира Мономаха і Данила Заточника про державу.

Вчення польсько-литовської доби. С. Оріховський-Роксолан, І.Вишенський і Петро Могила про релігію, церкву, державу і право.

Політико-правова думка в період козацької держави і Гетьманщини.

Погляди на державу і право Б. Хмельницького, І. Виговського та І.Мазепи. Перший проект конституції незалежної України П. Орлика. Ф. Прокопович.

Політико-правові ідеї українських просвітителів. Г. Сковорода. Я. Козельський.

Політико-правова ідеологія ліберального і демократичного руху. Погляди на державу і право Т. Шевченка, М. Костомарова, М. Драгоманова. Б. Кістяківський. Політико-правові ідеї І. Франка, Лесі Українки, М. Міхновського. Психологічна теорія права Л.І. Петражицького.

Політико-правові ідеї в Україні ХХ ст.Розуміння сутностідержави і права керівниками УНР М. Грушевським, В. Винниченко і С. Петлюрою.

Основні державно-правові ідеї в сучасній Україні. Політико-правові погляди Президентів сучасної України. Ідеї відродження гетьманату. Видатні українські юристи про державу і право.

 

Тема 6. Політичні та правові вчення в Росії

Основні напрямки політико-правової ідеології в період становлення і розвитку Московського царства.Політичніпрограмийосифлян і нестяжателів. Політична концепція Філофея «Москва – третій Рим». Полеміка Івана IV і Андрія Курбського з питань державного правління. І. Пересвєтов про царську владу, законність і способи її зміцнення. Політико-правові ідеї С. Разіна та протопопа Авакума.

Політичні і правові вчення в період зміцнення самодержавства і кріпосництва. і В.М. Татищев про державу і право.Особливості політико-правового вчення І. Т. Посошкова.

Політичні і правові вчення в період найвищого розквіту самодержавства і кріпосництва. «Наказ» Катерини II. Проблемидержави і права у творах М. М. Щербатова. С. Десницький про етапи розвитку суспільства і держави та про поділ влади. Революційно-демократичне вчення О. М. Радищева.

Політичні і правові вчення в період розладу і кризи феодально-кріпосницького ладу. Ідея лібералізму в проектахМ.М. Сперанського. Політико-правові ідеї М.М. Карамзіна.

Політична ідеологія декабристів. Проекти перетворення державного і суспільного ладу Росії П.І. Пестеля і М.М. Муравйова. Політичні ідеї П.Я. Чаадаєва, західників і слов'янофілів.

Народницькі і ліберальні ідеї в Росії.Політико-правові ідеї«російського соціалізму» (народництва). О. І. Герцен про державу і право. Розвиток політико-правової теорії народництва у творах М.Г. Чернишевського, М.О. Бакуніна, П.Л. Лаврова, П.М. Ткачова. Ліберальні вчення в Росії. Б. Чичерін, М.М. Ковалевський, С. Муромцев, Г.Ф. Шершиневич. Розвиток марксистського вчення в працях Г.В. Плеханова.

Політична теорія більшовизму.В.І. Ленін про соціалістичнуреволюцію, диктатуру пролетаріату, її завдання, форми і механізми, про право і державу на першій фазі комунізму. Політичні ідеї М.І. Бухарина. Політичні погляди Й.В. Сталіна і Л. Троцького.

Політико-правові ідеї в період партійно - вождистського авторитаризму.Політико-правові погляди партійних лідерів: М.С. Хрущова, Л.І. Брежнєва, Ю.В. Андропова. Державно-правові ідеї лідерів дисидентського руху. А.Д. Сахаров. Політичні погляди М.С. Горбачова.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ.

Семінарське заняття №1. Особливості уявлень про державу та право в країнах Стародавнього Сходу.

План.

1. Загальна характеристика політико-правової ідеології Стародавнього Сходу.

2. Політико-правові вчення у Стародавній Індії.

3. Політико-правові ідеї у Стародавньому Китаї.

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. Дайте загальну характеристику міфології як світогляду. Який вплив мала міфологічна ідеологія на розвиток державно – правової думки в країнах Стародавнього Сходу?

2. Хто з мислителів був засновником патріархально – патерналістської концепції держави?

3. Хто з мислителів першим проголосив про несумісність політики й моралі?

4. Чому державно – правова думка країн Стародавнього Сходу не торкалася причин виникнення держави та права?

 

Як відомо, ідеологія брахманізму вступила в протиріччя з політико – правовою доктриною буддизму. Ознайомившись з текстом, з'ясуйте де відображено погляди Будди:

а) основним змістом буття є людина чи державно – правові явища?

б) досягнення певного ідеалу це справа держави чи окремого індивіда?

Тот, кто познал истину, у кого нет сомнений, кто руководствуется в жизни справедливостью, тот не горюет, покидая эту жизнь, тот уже не знает смерти.

Наша жизнь - следствие наших мыслей: она рождается в нашем сердце, она творится нашей мыслью. Если человек говорит или действует с доброй мыслью, радость следует за ним, как тень, никогда не покидающая. Если человек говорит или действует со злою мыслью, страдание неотступно следует за ним, как колесо за пятой вола, влекущего повозку.

Человек, преступивший закон, думает, что со смертью вполне уже кончится его жизнь. Такой человек способен склоняться ко всему злому.

Воля Бога - это то, что мы называем законом нашей жизни. Выполнение закона нашей жизни и есть то, что мы называем нравственной, истинной жизнью. Тот закон, от которого можно было бы уклониться, уже не есть закон.

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х., 2004. – С. 17-31.

2. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юр. наук профессора В.С. Нерсесянца. –М., 1998. – С. 14-33.

3. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 22-31.

4. Орленко В.В. Історія вчень про державу та право: Посіб. для підготовки до іспитів. – К., 2007. – С. 17-27.

 

Семінарське заняття №2. Політичні та правові вчення в Стародавній Греції та в Стародавньому Римі.

План.

1. Державно - правова думка періоду формування давньогрецької державності.

2. Політична та правова думка в період розквіту давньогрецької держави.

3. Політико - правові вчення в Стародавньому Римі.

 

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. З'ясуйте відмінності в сучасному розумінні громадянського суспільства та громадянського суспільства полісу.2. Хто з мислителів вперше сформулював ідею про змішану форму правління?

3. Хто з античних мислителів був ідеологом концепції договірної держави?

4. В чому полягали відмінності в поглядах на державу та право Цицерона та Сенеки, Арістотеля та Цицерона, Арістотеля та Сенеки?

5. Хто з античних мислителів намагався з'ясувати моральні та раціональні засади сутності держави?

 

Ідея Демокріта про те, що " Интересы государства должно ставить выше всего прочего, и должно заботиться, чтобы оно хорошо управлялось. Чтобы содействовать этому, не следует бороться против справедливости и для своей (личной) пользы применять насилие против общего блага. Ибо хорошо управляемое государство есть величайший оплот: в нем все заключается и, когда оно сохраняется, все цело, а погибает оно, с ним вместе и все гибнет" абсолютизує державу, чи віддає перевагу морально – етичним факторам життя суспільства?

Кому, на ваш погляд, належить вислів: " Испытывая нужду во многом, многие люди собираются воедино, чтобы обитать сообща и оказывать друг другу помощь: такое совместное поселение и получает у нас название государства. Его создают наши потребности"?

На ваш погляд, хто із мислителів і яку із двох концепцій: "абсолютної єдності в державі" чи "єдності відносної" відстоює в наступній цитаті: " … государство, при прогрессивно - эволюционизирующем единстве, перестанет быть государством. Ведь, по своей природе, государство представляется своего рода множеством: (индивидов и семей) Ясно, что государство не может быть, по своей природе, до такой степени единым, как некоторые того требуют, и то, что для государства выставляется высшим благом, ведет к их уничтожению"?

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х., 2004. – С. 32-72.

2. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юр. наук профессора В.С. Нерсесянца. –М., 1998. – С. 34-110.

3. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 35-60.

4. Орленко В.В. Історія вчень про державу та право: Посіб. для підготовки до іспитів. – К., 2007. – С. 27-51.

 

Семінарське заняття №3. Політичні та правові вчення доби Середньовіччя (V – XV ст.).

План.

1. Основні риси та особливості розвитку державно – правової думки доби Середньовіччя.

2. Ранньохристиянські уявлення про державу і право.

3. Вчення Томи Аквінського про державу і право.

 

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. Хто з мислителів епохи середньовіччя обґрунтував ідею народного суверенітету?

2. Хто з мислителів є засновником теологічної теорії держави і права? Розкрийте її зміст.

3. Сформулюйте основні риси теократичної держави. Чи є такі держави в сучасному світі?

4. Розкрийте зміст поняття "громадянський мир" під кутом зору теології і раціоналізму.

5. На вашу думку: чому Августин не поділяв поглядів Цицерона та інших мислителів дохристиянської доби на державу, як вищий зразок втілення справедливості.

В своїй праці "Про град Божий" А. Августин описує два типи любові, які формують два типи держави. Проаналізувавши запропонований текст, з'ясуйте наступне:

а) в чому полягає, за Августином, природа любові;

б) які фактори зумовлюють зміст та призначення держави?

"… два града созданы двумя родами любви: земной - любовью к себе, доведенною до презрения к богу, а небесный - любовью к себе, доведенною до презрения к самому себе. Первый затем полагает славу свою в самом себе, последний - в господе. Ибо тот ищет славы от людей, а для этого величайшая слава бог, свидетель совести. Тот в своей славе возносит главу свою, а этот говорит своему богу: слава моя, и возносяй главу мою. Над тем господствует похоть господствования, управляющая и правителями его, и подчиненными ему народами; в этом по любви служат взаимно друг другу и предстоятели, руководя, и подчиненные, повинуясь. Тот в своих великих людях любит собственную силу, а этот говорит своему богу: возлюблю тя, господи, крепосте моя".

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Підручник для

студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х., 2004. – С. 73-80.

2. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юр. наук профессора В.С. Нерсесянца. –М., 1998. – С. 110 - 125.

3. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 61-73.

4. Орленко В.В. Історія вчень про державу та право: Посіб. для підготовки до іспитів. – К., 2007. – С. 51-59.

Семінарське заняття №4. Політичні та правові вчення в Європі періоду кризи феодалізму та зародження буржуазних відносин (ХV – XVІІ ст.).

План.

1. Загальна характеристика державно – правових вчень доби Відродження.

2. Вчення про державу та право періоду кризи феодалізму:

а) вчення про мету і форми держави та права Н. Макіавелі;

б) вчення Ж. Бодена про суверенітет державної влади;

Питання для закріплення та самоконтролю.

1.Чи поділяв Н. Макіавелі погляди на державу як на божественну інституцію?

2.З'ясуйте підходи Н. Макіавелі щодо розуміння форм державного правління.

3.Хто з мислителів вперше сформулював думку про державний суверенітет як ознаку державної влади?

4.Знайдіть спільні ознаки в сучасному категоріальному визначенні державного суверенітету і в понятті «суверенітет», яке зустрічаємо у державно-правовій концепції Ж. Бодена.

 

Як відомо, Н. Макіавелі є автором думки про те, що "мета виправдовує засоби". На ваш погляд, чи закладена зазначена думка у фразі мислителя: " надо являться в глазах людей сострадательным, верным слову, милостивым, искренним, благочестивым - и быть таковым в самом деле, но внутренне надо сохранить готовность проявить и противоположные качества, если это окажется необходимо ". Чи відповідає вона вашому баченню про призначення політики й влади?

Згадавши, з курсу "Теорія держави та права" про існуючі погляди на походження держави, проаналізуйте вислів Ж. Бодена з точки зору того, чи йдеться тут про якусь із цих теорій? " Всякое государство либо происходит от семьи, которая постепенно размножается, либо сразу учреждается посредством собирания народа воедино, либо образуется из колонии, происшедшей от другого государства подобно новому пчелиному рою или подобно ветви, отделенной от дерева и посаженной в почву, ветви, которая, пустив корни, более способна плодоносить, чем саженец, выросший из семени. Но и те и другие государства учреждаются по принуждению сильнейших или же в результате согласия одних людей добровольно передать в подчинение других людей всю свою свободу целиком, с тем чтобы эти последние ею распоряжались, опираясь на суверенную власть либо без всяких законов, либо на основе определенных законов и на определенных условиях".

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Підручник для

студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х., 2004. – С. 97-109.

2. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юр. наук профессора В.С. Нерсесянца. –М., 1998. – С. 161 - 182.

3. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 74-79.

4. Орленко В.В. Історія вчень про державу та право: Посіб. для підготовки до іспитів. – К., 2007. – С. 72-79.

Семінарське заняття № 5. Політичні та правові вчення в Європі періоду кризи феодалізму та зародження буржуазних відносин (ХVІІ – XVІІІ ст.).

План.

1. Політичні та правові вчення в Голландії:

а) Г.Гроцій про види права та походження держави;

б) Б. Спіноза про межі державної влади і форми держави.

2. Політичні та правові вчення в Англії:

а) Розвиток теорії природного праваТ. Гоббсом;

б) Вчення Дж. Локка про походження і мету держави.

 

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. Знайдіть спільне і відмінне у дефініції «закон» в сучасному розумінні і в розумінні Г. Гроція.

2. Як ви розумієте тезу Б. Спінози: «природне право - це право природи»?

3. Розкрийте зміст та з'ясуйте сутність принципу поділу влади у вченні Дж. Локка.

4. Чи погоджуєтесь ви з твердженням Б. Спінози про те, що демократія, у формі республіки, є найбільш адекватною формою вираження природи держави?

Проаналізувавши вислів Г. Гроція, з'ясуйте, про які джерела права йдеться:

" Сюда относится благоразумная соразмерность в безвозмездном распределении между отдельными людьми и обществами причитающихся им благ, с оказанием предпочтения при таком наделении то мудрейшему перед менее мудрым, то родичу перед чужестранцем, то бедному перед богатым, поскольку это сообразно с действиями каждого и природой каждой вещи".

"… кроме первого, естественного, и другой источник права, а именно - проистекающий из свободной воли бога, повиноваться которой беспрекословно повелевает нам самый наш разум, потому что ему было угодно, чтобы такие начала были нам присущи ".

В чому, на ваш погляд, вбачає ризики для державної діяльності Б. Спіноза?

"… потому я рассматривал человеческие аффекты, как-то: любовь, ненависть, гнев, зависть, честолюбие, сострадание и прочие движения души - не как пороки человеческой природы, а как свойства, присущие ей так же, как природе воздуха свойственно тепло, холод, непогода, гром и все прочее; все это, хотя и причиняет неудобства, однако же необходимо и имеет определенные причины".

"Поэтому государство (imperium), дела которого должны быть упорядочены таким образом, чтобы те, кто направляет их, не могли быть склонены к недобросовестности или дурным поступкам, все равно руководствуются ли они разумом или аффектами ".

Чи поділяєти ви точку зору Т. Гоббса про те, що " Следует различать jus и lex - право и закон: право состоит в свободе делать или не делать, между тем как закон определяет и обязывает к тому или другому члену этой альтернативы, следовательно, закон и право различаются между собой, так же как обязательство и свобода, которые несовместимы ".

Виходячи із розуміння природного стану людини, запропонованого Дж. Локком, про те, що " Естественное состояние имеет закон природы, которым оно управляется и который обязателен для каждого; и разум, который является этим законом, учит всех людей, что, поскольку все люди равны и независимы, постольку ни один не должен наносить ущерб жизни, здоровью, свободе или собственности другого ", якими, за змістом, на ваш погляд, мають бути закони, пов’язані з регулюванням відносин власності.

 

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Підручник для

студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х., 2004. – С. 116-129, 136-147.

2. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юр. наук профессора В.С. Нерсесянца. –М., 1998. – С. 235 – 254, 262-277.

3. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 79-90.

4. Орленко В.В. Історія вчень про державу та право: Посіб. для підготовки до іспитів. – К., 2007. – С. 79-90.

 

Семінарське заняття №6. Державно - правові вчення доби Просвітництва та періоду боротьби за незалежність США (XVIII ст.).

План.

1. Загальна характеристика вчень про державу і право доби Просвітництва.

2. Політико – правова концепція Вольтера

3. Теорія поділу влади Шарля – Луї Монтеск"є.

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. Сформулюйте суть державно-правової ідеології просвітителів.

2. Залучаючи навчальний матеріал з хрестоматії «Історія держави і права зарубіжних країн», доведіть або спростуйте твердження про те, що особливістю державно-правової думки доби Просвітництва стало поєднання теорії з практикою.

3. Вкажіть на раціональне зерно теорії поділу влади Ш. Монтеск'є. Чим ідея поділу властей Монтеск'є і Локка відрізняється від ідеї розподілу державної влади творців американської конституції?

 

Дайте тлумачення змісту поняття "політична свобода", яке знаходимо в державно-правовій теорії Монтеск'є: " Свобода є право робити те, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що цими законами заборонено, він би втратив свободу, оскільки те ж саме могли б робити й інші громадяни".

Чи поділяєте ви точку зору Вольтера на те, що " Философы, не имея никакого частного интереса, могут говорить только в пользу разума и общественного интереса. Философы всегда служат государю, уничтожая суеверие, которое является врагом монархов".

Ш.-Л. Монтеск"є зазначав: " Необходимо, чтобы законы соответствовали природе и принципам установленного или установляемого правительства, имеют ли они целью устройство его, - что есть дело законов политических, - или только поддержание его существования, - что есть дело гражданских законов.Они должны соответствовать физическим свойствам страны, ее климату:, качествам ее почвы, ее положению, ее величине, образу жизни ее народов:, степени свободы, допускаемой устройством государства, религии населения, его склонностям, богатству, численности, торговле, нравам и обычаям; наконец, они должны состоять в известном отношении друг к другу, к условиям своего происхождения, к целям законодателя и к порядку вещей, на котором они утверждаются: Все эти отношения, совокупность их, образует то, что называется Духом законов". Чи поділяєте ви його точку зору на природу закон?.

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Підручник для

студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х., 2004. – С. 171-181.

2. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юр. наук профессора В.С. Нерсесянца. –М., 1998. – С. 277-290.

3. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 91-97.

4. Орленко В.В. Історія вчень про державу та право: Посіб. для підготовки до іспитів. – К., 2007. – С. 97-101.

 

Семінарське заняття №7. Державно - правові вчення доби Просвітництва та періоду боротьби за незалежність США (XVIII ст.).

План.

1. Політико – правова доктрина Ж. – Ж. Руссо.

2. Державно – правова думка в США періоду боротьби за незалежність.

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. Співставивши погляди Гроція, Гоббса, Локка і Руссо на соціальну нерівність, з'ясуйте, як вони пов'язували її з питаннями виникнення держави?

2. Вкажіть на суттєву різницю в теоріях суспільного договору XVII і XVIII ст. Чим ця різниця обумовлена?

3. Що спільного і відмінного в ідеях про народний суверенітет М. Падуанського і Ж.-Ж. Руссо?

 

В чому, на ваш погляд, полягає зміст поняття "свобода", висловлене Ж.-Ж. Руссо в наступній фразі: " По Общественному договору человек теряет свою естественную свободу и неограниченное право на то, что его прельщает и чем он может завладеть; приобретает же он свободу гражданскую и право собственности на все то, чем обладает. Надо точно различать естественную свободу, границами которой является лишь физическая сила индивидуума, и свободу гражданскую, которая ограничена общей волей ".

Проаналізувавши текст вкажіть, в чому полягає зміст ідеї природного права викладений Т. Джеферсоном в Декларації незалежності: " Мы считаем очевидными следующие истины: все люди сотворены равными, и все они одарены своим создателем прирожденными и неотчуждаемыми правами, к числу которых принадлежат жизнь, свобода и стремление к счастью. Для обеспечения этих прав учреждены среди людей правительства, заимствующие свою справедливую власть из согласия управляемых. Если же данная форма правительства становится гибельной для этой цели, то народ имеет право изменить или уничтожить ее и учредить новое правительство, основанное на таких принципах и с такой организацией власти, какие, по мнению этого народа, всего более могут способствовать его безопасности и счастью".

З'ясуйте, яку форму державного устою передбачає запропонована цитата? Про яку країну йде мова? " Разве Союзу не предписана роль защитника всеобщей безопасности? Разве армия, флот, государственные доходы не являются необходимыми для выполнения этой задачи? Правительство Союза должно иметь право издавать всевозможные законы и устанавливать связанные с ними всевозможные правила. То же самое следует сделать по отношению к коммерции, как и во всех других областях, на которые будет позволено распространяться его юрисдикции. Разве не следует дать власть местному правительству осуществлять правовой надзор в отношении граждан своего штата? Местные правительства должны иметь все полномочия, необходимые для выполнения этой задачи, как и по отношению ко всем другим задачам, переданным в его ведение и под его руководством. Не дать каждому из этих подразделений власть, соразмерную поставленной ему задаче, - нарушить самые очевидные правила благоразумия и целесообразно".

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Підручник для

студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х., 2004. – С. 181-188, 225-237.

2. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юр. наук профессора В.С. Нерсесянца. –М., 1998. – С. 290-300, 369-387.

3. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 97-100, 104-111.

4. Орленко В.В. Історія вчень про державу та право: Посіб. для підготовки до іспитів. – К., 2007. – С. 101-102, 113-122.

 

Семінарське заняття №8. Становлення та розвиток ліберально – демократичних ідей у вченнях про державу та право кінця XVIII – першої пол. ХІХ ст.

План.

1. Вчення про право і державу в Німеччині:

а) державно – правова доктрина І. Канта;

б) політико – правова концепція Г. Гегеля;

2. Історична школа права.

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. З'ясуйте, в якому співвідношенні бачив мораль і право І. Кант.

2. В чому полягала різниця в уявленнях Платона і Арістотеля, з одного боку, та Гегеля, з іншого, на субстанційну роль держави?

3. Вкажіть на відмінності в поглядах на державу у Руссо і Гегеля.

4. З'ясуйте, як представники історичної школи права сприймали концепцію суспільного договору? Обґрунтуйте власне відношення до проблеми.

 

Розкрийте зміст думки, висловленої І. Кантом в контексті стосунків особи й держави: " Не будь лишь средством для других, будь для них также и целью ".

 

Чи поділяєте ви погляди І. Канта на зміст міжнародного права? "… 1) государства, рассматриваемые во внешних взаимоотношениях (так же как не подчиняющиеся законам дикари), от природы находятся в неправовом состоянии; 2) это состояние есть состояние войны (права более сильного), хотя это и не действительная война и не постоянная действительная вражда:; 3) согласно идее первоначального общественного договора, необходим союз народов не для того, конечно, чтобы вмешиваться во внутренние раздоры другой стороны, а для того, чтобы оказывать друг другу помощь при нападении внешних врагов; 4) этот союз должен быть не суверенной властью (как в гражданском устройстве), а лишь товариществом (федерацией), союзом, который в любое время может быть расторгнут и, стало быть, должен время от времени обновляться; это - право: отвращать от себя возможность оказаться в состоянии действительной войны между государствами".

На ваш погляд, якою мірою зазначені ідеї реалізовані в системі сучасного міжнародного права?

На ваш погляд, чи вважає Г. Ф. Гегель доцільним вплив суб’єктивного чинника на процес правотворення? " Если позитивному праву и законам противопоставляются диктуемое сердцем чувство, склонность и произвол, то уж во всяком случае не философия признает подобные авторитеты. То обстоятельство, что насилие и тирания могут быть элементом позитивного права, является для него чем-то случайным и не затрагивает его природу".

Чи поділяєте ви точку зору Г.Ф. Гегеля на те, що процес праворозуміння є раціональним? "Существуют законы двоякого рода: законы природы и законы права. Законы природы абсолютны и имеют силу так, как они есть: они не допускают ограничения, хотя в некоторых случаях могут быть и нарушены. Чтобы знать, в чем состоит закон природы, мы должны постигнуть природу, ибо эти законы верны; ложными могут быть лишь наши представления о них. Мерило этих законов находится вне нас, и наше познание ничего им не прибавляет, ни в чем не способствует им: глубже может стать только наше познание их. Правовые законы - это законы, идущие от людей. В праве человек должен найти свой разум, должен, следовательно, рассматривать разумность права, и этим занимается наша наука в отличие от позитивной юриспруденции, которая часто имеет дело лишь с противоречиями".

Література:

1. Себайн Дж. Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки. - К., 1997.- С. 549-611.

2. Семенов В., Шаповал В., Шульженко Ф. К вопросу о философских основаниях права. – К., 1995.- С. 33-34.

3. Семенов В., Шульженко Ф. Формування ідеї громадянського суспільства та правової держави в західноєвропейській філософії ХVІІ - ХVIII ст. - К., 1995.- С. 38-47.

4. Тихонравов Ю. Основы философии права. - М., 1997.- С. 427-483.

5. Шульженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. Курс лекцій.-К., 1997-С. 70-83.

 

Семінарське заняття №9. Становлення та розвиток ліберально – демократичних ідей у вченнях про державу та право кінця XVIII – першої пол. ХІХ ст.

План.

1. Англійський лібералізм. Теорія утилітаризму І. Бентама.

2. Дж. Мілль про свободу.

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. У карній юриспруденції Бентама провідним є правило, що дієвим стримувальним засобом запобігання злочинам є суворість покарання (жорстокість покарання має перевищувати вигоду, здобуту внаслідок нанесення шкоди індивідам, класам чи суспільству в цілому). У карній юриспруденції Бекарія домінуючим є правило, що найбільш ефективним попереджувальним засобом є невідворотність покарань. Обґрунтуйте, який із названих стримувальних засобів, на вашу думку, є біль дієвім і чому?

2. Відомо, що в Кримінальному Кодексі УРСР 1927 р. (ст. 7) застосовувались кваліфікації злочинів за аналогією. В утилітаристській теорії кримінального права Бентама передбачається кваліфікація покарань за аналогією. Який, на вашу думку, у цих підходах домінує принцип? (Розв'язуйте проблему в площині відношення держави і особи, держави і суспільства).

 

Ознайомившись з думкою І. Бентама, з'ясуйте, в чому полягає зміст ідеї європейського лібералізму: " Счастье отдельных лиц, из которых составляется общество, то есть их удовольствия и безопасность, есть цель и единственная цель, которую должен иметь в виду законодатель: это - единственная мерка, с которой каждое отдельное лицо, насколько это зависит от законодателя, должно бы быть заставлено сообразовывать свое поведение ".

" Забота о доставлении себе наслаждений должна быть почти всецело предоставлена самому индивидууму; главное же назначение правительства должно состоять в ограждении индивидуума от страданий ".

 

Дж. Мілль вважав, що " когда само общество, общество в целом своем составе, является тираном над отдельными личностями, из которых состоит общество, то средства тирании не ограничиваются только теми действиями, которые общество может выполнять через посредство своих должностных лиц. Существуют пределы, за которые законное вмешательство общественного мнения в личную независимость не должно переступать, и установить эти пределы и защищать их от всякого посягательства столь же необходимо для поддержания общественного благополучия, как необходима охрана общества от политического деспотизма ". На ваш погляд, чи відповідає зазначений підхід європейській доктрині лібералізму?

Література:

1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу і право: Підручник для

студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х., 2004. – С. 255-262.

2. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип / Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юр. наук профессора В.С. Нерсесянца. –М., 1998. – С. 464-476, 482-489, 498-504.

3. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навчальний посібник. – К., 2001. – С. 111-119.

4. Орленко В.В. Історія вчень про державу та право: Посіб. для підготовки до іспитів. – К., 2007. – С. 129-132.

 

Семінарське заняття №10. Становлення та розвиток ліберально – демократичних ідей у вченнях про державу та право кінця XVIII – першої пол. ХІХ ст.

План.

1. Французький лібералізм. Б. Констан, А. де Токвіль.

2. Філософський і юридичний позитивізм. О. Конт, Дж. Остін.

Питання для закріплення та самоконтролю.

1. З'ясуйте, який зміст вкладав Б. Констан в поняття "особиста свобода"?

2. Прихильником якої форми правління виступав Б. Констан?

3. Основні ознаки демократії за А. де Токвіль.

4. В чому полягають основні принципи категорії "рівність" у А. де Токвіль?

Розкрийте основні положення проекту соціократії О. Конта. Яку роль мислитель відводив праву?

Дж. Остін про сутність права. На ваш погляд, право у мислителя існує для регулювання суспільних відн