Налаштування та перевірка роботи протокола маршрутизації RIP

До конфігурування будь-якого динамічного протокола маршрутизації можна переходити після налаштувань відповідним чином ІР-адрес на з’єднаних інтерфейсах.

Спочатку необхідно в режимі глобальної конфігурації вибрати протокол маршрутизації:

Router(config)# router < протокол маршрутизації >

та задати мережі, про які будуть розповсюджуватися повідомлення найближчим сусідам:

Router(config-router)# network < ір-адреса під’єднаної мережі >

Зокрема, для маршрутизатора R1 на схемі мережі (рис. 4.1) налаштування протоколу RIP будуть такими:

R1(config)# router rip

R1(config-router)# network 10.1.0.0

R1(config-router)# network 10.2.0.0

Зауважте, що команда network активує протокол RIP на всіх інтерфейсах, які належать цій мережі, тобто через них будуть надходити та розсилатимуться обновлення RIP, а інформація про ці мережі надходитиме до інших маршрутизаторів кожні 30 секунд.

Отже, подібні налаштування необхідно виконати на кожному маршрутизаторі в системі, вказавши відповідні під’єднані мережі.

Післі проведених налаштувань необхідно перейти до привілейованого режиму і зберегти поточну конфігурацію до NVRAM.

 

 

6. Динамічний протокол маршрутизації EIGRP: налаштування, властивості, використання.

 

Компанія Cіsco розробила власний протокол маршрутизації на основі векторів відстані – протокол EІGRP (Enhanced Interior Gateway Routing Protocol). Він наділений розширеними можливостями, що усувають багато обмежень інших протоколів на основі векторів відстані. Крім ряду функцій, спільних з протоколом RІP, протокол EІGRP має багато удосконалених можливостей.

Незважаючи на відносно просте налаштування EІGRP, його функції і параметри носять складний характер. У нього входить безліч функціональних можливостей, що раніше не зустрічалися в жодному іншому протоколі маршрутизації. В силу всіх цих факторів протокол EІGRP – оптимальний вибір для великих багатопротокольних мереж, в яких, в основному, використовуються пристрої компанії Cіsco.

Двома основними задачами протоколу EІGRP є забезпечення безпетлевої маршрутизації та швидкої конвергенції. Протокол EІGRP використовує відмінний від протоколу RІP спосіб розрахунку оптимального маршруту. EІGRP використовує складену метрику, яка, головним чином, базується на пропускній здатності та затримці. У порівнянні з числом переходів ця метрика більш точна у визначенні відстані до мережі призначення.

 

Динамічний протокол маршрутизації OSPF: налаштування, властивості, використання.

У LSA-повідомлення протоколу OSPF включає таку інформацію:

- IP-адресу та мережну маску інтерфейса.

- Тип мережі з’єднання, зокрема Ethernet (широкомовна) або Serial (точка-точка).

- Вартість з’єднання.

- Ідентифікатори сусідніх маршрутизаторів з іншого боку з’єднання.

 

На основі отриманої інформації про стан маршрутів, маршрутизатори розраховують найкоротший шлях до кожного сегмента мережі, використовуючи алгоритм SPF. Причому розрахунок оптимального маршруту здійснюється динамічно відповідно до змін топології мережі. Найкращі маршрути заносяться до таблиці маршрутизації.

Так, для маршрутизатора R1 (рис. 5.1),:таблиця маршрутів матиме схематичний вигляд, наведений в табл.5.2.

Таблиця 5.2.

Таблиця маршрутів для маршрутизатора R1 (рис.5.1)

Мережа призначення	Найкоротший шлях	Вартість
R2 (10.5.0.0/16)	R1-R2
R3 (10.6.0.0/16)	R1-R3
R4 (10.8.0.0/16)	R1-R3-R4
R5 (10.11.0.0/16)	R1-R3-R4-R5

 

Вартість маршруту OSPF визначається за сумою вартостей усіх з’єднань на шляху від даного маршрутизатора до мережі призначення.

 

Вартість з’єднання залежить від пропускної знатності інтерфейса і визначається як показано в табл.. 5.3. Переглянути пропускну здатність інтерфейса можна за допомогою команди show interface назва номер.

Наприклад, переглянемо фрагмент таблиці маршрутизації для R1 (рис. 5.2):

R1# show ip route

Codes: C – connected, S – static, I- IGRP, R – RIP, M – mobile, B – BGP, D – EIGRP, EX – EIGRP external, O – OSPF

<some output omitted>

O 10.10.10.0/24 [110/65] via 192.168.10.2, 14:27:54,Serial0/0/0

В таблиці маршрутизації R1 (рис. 5.2) вказано, що вартість шляху до мережі 10.10.10.0/24 маршрутизатора R2 рівна 65. Оскільки мережа 10.10.10.0/24 під’єднана до інтерфейса FastEthernet, її вартість на R2 рівна 1, до якої R1 додає вартість послідовного з’єднання Т1 (64) між маршрутизаторами R1 і R2.

Налаштування OSPF

OSPF активується в режимі глобальної конфігурації за допомогою команди router ospf id-процесу. Номер процесу – це число в діапазоні від 1 до 65535, яке обирається адміністратором і має локальне значення, тобто не повинно збігатися для всіх маршрутизаторів у АС аби вони могли з’єднуватися між собою.

 

R1(config)# router ospf 1

R1(config-router)#

 

Далі, як і при налаштуванні дистанційно-векторних протоколів маршрутизації, використовується команда network, яка виконує звичні функції:

Будь-який інтерфейс маршрутизатора, який належить мережі, адреса якої зазначена у цій команді, буде брати участь у надсиланні та отриманні OSPF-пакетів, а інформацію про саму мережу (або підмережу) буде долучено до повідомлень-обновлень.

Формат команди у режимі конфігурації маршрутизатора є таким.

 

Router(config-router)# network адреса_мережі шаблон_маски area номер_області

 

У даній команді використовується комбінація мережної адреси і шаблона маски, комбінація яких двох показників визначає діапазон інтерфейсів, на яких активується процесс OSPF.

Шаблон маски – це інвертована мережна маска. Наприклад, для інтерфейса FastEthernet 0/0 маршрутизатора R1 172.16.1.16 з мережною маскою /28 або 255.255.255.240, обернений шаблон маски можна визначити у такий спосіб:

255.255.255.255

-

255.255.255.240 (Віднімаємо мережну маску)

--------------------

0. 0. 0. 15 (Шаблон маски)

 

Номер області (або АС) визначає групу маршрутизаторів, які будуть обмінюватися інформацією про стани каналів та маршрутиу. Тому номер області дя всіх маршрутизаторів у системі повинен бути однаковий. У наших налаштуваннях номер області буде рівний.