Міністерство освіти і наук України

Міністерство освіти і наук України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра біології людини

Повідомлення

На тему:

«Стрес. Вплив стресу на здоров′я людини»

Підготували:

Студенти 4 курсу

Групи ПЗІн – 41

Мельник М. В.

Лукащук Н. О.

Городь М. А.

Довжаниця О. А.

Перевірив:

Гущук І. В.

Рівне – 2015

Стрес. Вплив стресу на здоров′я людини

У сучасному житті стреси відіграють значну роль. Вони впливають на поводження людини, її працездатність, здоров'я, взаємини з навколишніми й родину.

Стрес - це напружений стан організму людини, як фізичний, так і психічний.

У перекладі з англійської стрес – це тиск, натиск, напруга. Вона може бути викликана зовнішніми (наприклад, холод, перегрівання) чи внутрішніми (конфлікти, страх за життя) чинниками, величина яких переходить певну межу. За словами Г. Сельє, стрес є неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу, що допомагає пристосуватися до виниклих труднощів, упоратися з ними. Як засновник вчення про стрес Г. Сельє писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки в мертвих. Стресом треба управляти. Керований стрес несе в собі аромат і смак життя».

Стрес – це психічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, як фізичну, так і емоційну. Це ваша індивідуальна реакція, що може відрізнятись від реакції іншої людини. В її основі лежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Це душевний стан, який ви самі формуєте своїми власними думками. Він пов’язаний з тим, що вас оточує; зовнішні фактори лише запускають вашу зовнішню дзеркальну реакцію – особисто індивідуальну.

Стрес також є складовою частиною життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища — канадський вчений Г.Сельє (1982). Стрес є природним побічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальну потребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Це завжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму, що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових завдань.

Взагалі термін «стрес», що набув в наші дні такого широкого поширення, вперше був введений в наукове вживання стосовно технічних об'єктів. У XVII в. англійський вчений Роберт Гук застосував цей термін для характеристики об'єктів (наприклад, мостів), що випробовують навантаження і що чинять опір їй. Ця історична аналогія цікава тим, що поняття «стрес» в сучасній фізіології, психології, медицині (що базується на клінічних дослідженнях Р. Селье) включає уявлення про зв'язки стресу з навантаженням на складні системи (біологічні, психологічні, соціально-психологічні) і з опором цьому навантаженню.

ПСИХОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ СТРЕСУ

Звідки прийшло в нашу мову слово "стрес"? Вперше воно з'явилося в 1303 році в одному з творів англійського поета Роберта Маннінга: "...ця мука була манною небесною, котру Господь послав людям, що перебували в пустелі сорок зим і знаходились у великому стресі". В літературу з психології та медицини термін увійшов трохи більш ніж півстоліття тому, з виходом у світ короткого повідомлення канадського фізіолога Ганса Сельє в журналі "Nature" (1936). Молодий учений тоді ще не був нікому відомий.

Будучи студентом, Г. Сельє звернув увагу на те, що, здавалося б, різні інфекційні захворювання починаються однаково: загальне нездужання, втрата апетиту, озноб, болі в суглобах... Дослідження, продовжені в цьому напрямі деякими вченими, підтвердили спостереження талановитого юнака. Виявилося, що не тільки інфекції, а й інші шкідливі впливи на організм -охолодження, опіки, поранення - дають подібну реакцію, яку Г. Сельє назвав стресом.

Перші дослідження в галузі стресу були присвячені біохімічним і чисто фізіологічним реакціям організму на подразник. Згодом поняття "стрес" піддалося переосмисленню, і слово "стресор" стало означати не тільки фізіологічний, а й психологічний вплив.

З'явився вираз "стресові чинники", що поєднує не тільки шкідливі для фізичного здоров'я впливи, а й будь-які події, що викликають негативні емоції. Отже, стрес став ототожнюватися з потрясінням і нещастям.

У 60...70-і роки увага дослідників зосередилася на вивченні психологічних механізмів стресу, що включаються внаслідок емоційної перенапруги. Події, що викликають стрес, можуть не загрожувати життю і здоров'ю, але підривають самооцінку особистості. До таких висновків привели пізніші дослідження психологів, психіатрів і неврологів.

Цікаві дані про стрес і його зв'язки з інфарктами, отримані вченими Інсбрука (Австрія) при дослідженнях, що проводилися під егідою ЮНЕСКО в двадцятьох країнах. Вони показали, зокрема, що найбільша кількість інфарктів припадає на час від 7-ї до 10-ї годин ранку. Дивно, що на суботні та недільні дні припадає більша кількість нервових переживань, ніж на буденні: "інфарктна крива" у вихідні дні хоч і не різко, але все-таки піднімається. А от зміна пори року на частоту інфарктів не впливає.

На стрес "тривожна" особистість, порівняно з людиною врівноваженою, швидше за все відповість серцево-судинним захворюванням.

У першої настане безсоння з похмурими міркуваннями, друга ж вирішить, що ранок вечора мудріший, і спокійно засне.

Взагалі люди реагують на напружену ситуацію різноманітною симптоматикою. Лауреат Нобелівської премії письменник Г. Гессе сказав про це так: "Якщо душа болить, то вона здатна виражати це всілякими способами, і те, що в одного набирає форми сечової кислоти, готуючи руйнування його "Я", в іншого робить подібну ж" послугу, виступаючи у вигляді алкоголізму, а в третього ущільнюється в шматочок свинцю, що раптово пробиває йому черепну коробку".

 

Поняття "стрес" увів до наукового та побутового обігу відомий канадський патофізіолог Г. Сельє. Він розробив теорію стресу (стану напруження, котрий виникає у людини чи тварини внаслідок сильних впливів) та адаптаційного синдрому (сукупності захисних реакцій організму людини чи тварини при стресі), котрі спочатку мали за мету суто медичне значення.

Зараз на перше місце вийшла проблема психоемоційного стресу.

Будь-яка подія, факт або повідомлення може викликати стрес, тобто стати стрессором. Стрессорами можуть бути найрізноманітніші фактори: мікроби й віруси, різні отрути, висока або низька температура навколишнього середовища, травма й т.д. Але виявляється, що такими ж стрессорами можуть бути й будь-які загалом фактори, тобто фактори, що впливають на емоційну сферу людини. Це все, що може нас схвилювати, нещастя, брутальне слово, незаслужена образа, раптова перешкода нашим діям або прагненням. При цьому, виступить та або інша ситуація причиною стресу так чи ні, залежить не тільки від самої ситуації, але й від особистості, її досвіду, очікувань, упевненості в собі. Особливо велике значення має, звичайно, оцінка погрози, очікування небезпечних наслідків, що містить у собі ситуація.

Стрес може бути викликаний факторами, пов'язаними з роботою й діяльністю організації або подіями особистого життя людини.

Також причинами стресу можуть бути:

1. Частіше нам доводиться робити не те, що хотілося б, а те, що потрібно, що входить у наші обов'язки.

2. Нам постійно хочеться спати - ніяк не можемо выспатись.

3. Ми бачимо надто багато снів, особливо коли дуже утомилися за день.

4. Дуже багато куримо, споживаємо алкоголю більше, ніж звичайно.

5. Удома, у родині - постійні конфлікти, постійно відчувається незадоволеність життям.

6. Ні з ким поговорити про свої проблеми, та й немає особливого бажання.

7. Ми не почуваємо поваги до себе - ні дома, ні на роботі.

Стреси входять у першу десятку причин, що викликають хвороби.

Кожна людина повинна сама проводити аналіз свого стану й виявляти причини стресової напруги, можливо характерні тільки для її організму (з погляду її особистих відчуттів).

Також стресу притаманні як плюси так і мінуси. Плюсистресу для людини: виділяється додаткова енергія для рішення проблеми. Організм «підказує» що робити: утекти, напасти або затаїтися. Тренується нервова система, імунна й серцево-судинні системи.

Мінуси стресу: енергії може бути занадто багато. Організм «підказує» в основному примітивні реакції, найчастіше суперечному свідомому вибору. При сильному стресі імуна система нервова й серцево-судинна системи виснажуються.

Основні ознаки стресу

Існує кілька ознак стресу, які характерні для більшості людей:

• Почуття роздратованості, пригніченості без особливих причин.

• Нездатність зосередитися на роботі.

• Проблеми з пам'яттю, зниження швидкості розумового процесу, часті помилки.

• Часті головні болі, різі в шлунку, які не мають органічних причин.

• Депресія, фізична слабкість, небажання що-небудь робити, постійна втома.

• Зниження апетиту або постійне відчуття голоду.

• Втрата почуття гумору.

• Зловживання шкідливими звичками.

• Підвищена збудливість і образливість.

• Постійно виникають бажання поплакати, сльозливість, що переходить в ридання, тугу, песимізм, жалість до себе.

• Відсутність інтересу до оточуючих, до рідних і близьких.

• Неможливість розслабитися відкинути вбік свої справи і проблеми.

• Іноді з'являються нервові тики, нав'язливі звички: людина покусує губи, гризе нігті. З'являється метушливість, недовіра до всіх і кожного.

Дані симптоми можуть проявлятися по одному після того, як організм зреагував на зовнішній подразник, їх поява може призвести до нервового зриву.

Види стресу

Всього виділяють два види стресів:

• евстресс: позитивний стрес, при якому активізуються пізнавальні процеси та процеси самопізнання, осмислення дійсності, активізується пам'ять.

• дистрес: негативний стрес.

Причини стресу

Стресів схильні і чоловіки і жінки, але у кожного організму свої особливості. Якщо людина помічає в себе ознаки стресу, то необхідно виявити його причини, що б було простіше боротися зі стресом. Бувають зовнішні причини стресу, наприклад:

• зміна місця роботи

• смерть родича

• мікроби і віруси

• температура навколишнього середовища

Розрізняють так само внутрішні причини стресу, такі як:

• життєві цінності і переконання

• особиста самооцінка людини

Стадії розвитку стресу.

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:

1. Стадія тривоги. Це перша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації.

2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи „резервний” запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму.

Важливу роль у формуванні стресу відіграють особливості соціалізації в дитячому віці, коли в істотній мірі визначається індивідуальна значущість життєвих подій і формуються стереотипи реагування. Вірогідність виникнення пов'язаних із стресом психічних (особливо невротичних) розладів залежить від співвідношення стресорів, які впливали на людину в дитинстві і зрілому віці. За нашими даними для осіб, у яких в зрілому віці під впливом різних життєвих подій виникали такі розлади, в дитинстві були характерні стресові ситуації, зумовлені неадекватною поведінкою матері: її упертість, нетерпимість до чужої думки, завищена вибагливість, авторитарність, владність, надмірні вимоги до дитини, або, навпаки, образливість, понижений фон настрою, песимізм, невпевненість в собі.

До інших стресових ситуацій дитинства слід віднести конфліктність і нестабільність сім'ї і почування «обійденої» дитини (перевага йому братів або сестер). Описані стресогенні дії можуть безпосередньо приводити до клінічно виражених розладів вже в дитинстві, але вони роблять вплив і на виникнення стресу в зрілому віці, породжує відсутність відчуття базисної безпеки (що розширює круг індивідуально значущих стресорів і знижує стійкість до них) і формування неадекватних моделей поведінки (що сприяє створенню стресогенних ситуацій і перешкоджає їх ефективному подоланню).

Наслідки стресу

Коли людина довго піддається стресу, то це може призвести до:

• Інсульту.

• захворювання шлунково-кишкового тракту (виразка, порушення апетиту, запори, діарея)

• Порушенням сну (безсоння, сонливість).

• Імпотенції і інших розладів.

• Прискоренню старіння, різкого погіршення стану волосся, шкіри, нігтів.

• Появі серцево-судинних захворювань (гіпертонія, тахікардія, стенокардія)

• Виникненню деяких шкірних захворювань, наприклад екземи.

• Стрес може стати причиною ракових захворювань в організмі людини.

Психічні хвороби

До психоемоційних наслідків стресу можна віднести депресію, «синдром хронічної втоми», неврози, зокрема істерію та психастенію. Синдром хронічної втоми можна спостерігати чи не у кожної другої людини що працює. Це пов'язане з досить великими вимогами на роботі, часто не виконанням роботодавцем норм трудового кодексу, внаслідок цього зменшення часу відпочинку у робітника, непорозуміння в сім'ї. Далі безсоння, постійна напруженість, дратівливість. Без належної корекції такого стану може початись депресія, яка у свою чергу є стресом для організму. І щоб розірвати це «замкнуте коло» напевне доведеться звернутись до лікаря спеціаліста.

Неврози розвиваються частіше у людей, яких за типом темпераменту можна віднести до холериків та меланхоліків. Істерія — результат слабкого типу нервової системи. Вона характеризується перевагою емоційних реакцій, близьких до безумовних рефлексів. Тобто процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. В такому стані людина плутає вигадане з дійсним, втрачає критичне відношення до свого оточення, стає дуже знервованою, образливою. Психастенія виявляється в недовірі до своїх здібностей, пам'яті, зниженні самооцінки, перебільшенні своїх вигаданих страждань. Ці прояви мають надто нав'язливий характер.

Стрес грає велику роль в етіології синдрому Скуміна, якій набуває розвитку у четвертої частини пацієнтів після протезування клапанного апарату серця та проявляється у вигляді нав'язливих сумнівів у надійності імплантатів, невиправданим страхом їх поломки, стійким негативним відношенням до фізичних та психоемоційних навантажень, специфічним розладом сну, почуттям тривоги, розгубленості, депресивним фоном настрою.

 

Оптимальний засіб позбавлення від стресу. Один із кращих засобів упоратися зі стресом, заспокоїтися – це спілкування із близькою людиною, коли можна, по-перше, як говорять, "вилити душу", тобто розрядити вогнище порушення; по-друге, перейти на цікаву тему; по-третє, спільно відшукати шлях до оптимального вирішення конфлікту або хоча б до зниження його значимості.

Важливий спосіб зняття психічної напруги - це активізація почуття гумору. Суть почуття гумору не в тім, щоб бачити й почувати комічне там, де воно є, а в тім, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним, тобто зуміти посміхнутися або розсміятися у важкій ситуації. Сміх приводить до падіння тривожності, коли людина посміхається, то її м'язи менш напружені й серцебиття нормалізоване.

Ще щоб упоратися зі стресом потрібно навчитися прийомам релаксації. Навички релаксації, або розслаблення, являються одним з найбільш ефективних засобів боротьби зі стресом.Активізуючи діяльність нервової системи, релаксація регулює настрій і ступінь психічного порушення, дозволяє послабити або скинути викликану стресом психічну й м'язову напругу. Щоб позбавитись від тривалого стресу треба повністю розв'язати конфлікт, усунути розбіжності, помиритися. Якщо зробити це неможливо, варто логічно переоцінити значимість конфлікту, наприклад, пошукати виправдання для свого кривдника. Можна виділити різні засоби зниження значимості конфлікту. Перший з них можна охарактеризувати словом «проте». Суть його - зуміти витягти користь, щось позитивне навіть із невдачі. Другий прийом заспокоєння - довести собі, що "могло бути й гірше". Порівняння власних негод із чужим ще більшим горем ("а іншому набагато гірше") дозволяє непохитно й спокійно відреагувати на невдачу.

Методи профілактики стресу. Спосіб життя - це наше повсякденне життя з раннього ранку до пізнього вечора, щотижня, щомісяця, щороку. Складовими частинами активного й релаксаційного способу життя є й початок трудового дня, і режим харчування, і рухова активність, і якість відпочинку й сну, і взаємини з навколишніми, і реакція на стрес, і багато чого іншого. Саме від нас залежить, яким буде наш спосіб життя - здоровим, активним або ж нездоровим, пасивним.

Якщо нам удасться позитивно вплинути на свої основні життєві принципи, домогтися того, щоб релаксація й концентрація стали частиною нашого способу життя, то ми станемо врівноваженими й будемо більш спокійно реагувати на стрессогенні фактори. Необхідно знати, що ми в стані свідомо впливаємо на ті або інші процеси, що відбуваються в організмі, тобто маємо здатність ауторегуляції.

Способи боротьби зі стресом

Звернемося до активних способів підвищення загальної стійкості людського

організму. Їх можна спробувати розділити на три групи:

Перша група - включає способи, що використовують фізичні фактори впливу - це фізична культура, загартовування організму, біг підтюпцем і т.д.

Друга група - аутогенне тренування, психотерапія, гіпноз.

Третя група способів підвищення загальної стійкості організму зв'язана з біологічно активними речовинами.

 

Важливий спосіб зняття психічної напруги - це активізація почуття

гумору. Суть почуття гумору не в тім, щоб бачити і почувати комічне там,

де воно є, а в тім, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути

серйозним, тобто зуміти поставитися до чого хвилюючий як до малозначної

і невартому серйозної уваги, зуміти посміхнутися або розсміятися у

важкій ситуації. Сміх приводить до падіння тривожності; коли людина

посміялася, те його м'язи менш напружені (релаксація) і серцебиття

нормалізоване.

Розглянемо можливі способи боротьби зі стресом:

 

релаксацію;

 

концентрацію;

 

ауторегуляцію подиху.

 

Майже неможливо контролювати кожну стресову ситуацію у нашому житті, але можна контролювати більшість наших реакцій на стрес. Звісно, що це все дуже важко, але можливо. Так що основний принцип боротьби зі стресами – постійний самоконтроль. Існує дуже багато методик по боротьбі зі стресами, але ми не будемо зупинятися на перерахуванні усіх. Ми можемо навести декілька простих порад, притримуючись яких можна навчитися подолати неприємні життєві ситуації.

1. Намагайтесь бути в житті філософом (а коли це необхідно, згадуйте про почуття гумору, через його призму життя бачиться набагато легше).

2. Намагайтесь дивитись на все зі сторони. Так легше тримати себе в руках.

3. Ніколи не скаржтесь – від цього не стане легше. Але проте це не означає, що не треба розповідати про свої проблеми близьким, тим, хто Вас розуміє та підтримує. Розмова допомагає зняти напруження та проаналізувати ситуацію оповідачу.

4. Не марнуйте дарма часу на тривоги та побоювання, шукайте позитивні сторони подій.

5. Намагайтеся любити себе більше, ніж Ви до цього робили.

6. Не залишайтеся у стані нерухомості, шукайте вихід. Крім Вас нікому не вирішити вашу проблему.

7. Допомагайте іншим. Життєвий досвід може стати вам у пригоді.

8. Не покладайте рук і не переставайте боротися.

9. Подивіться на ситуацію по-новому, з іншої точки зору, ніж та, котра була у Вас до цього.

10. Вчіться відпочивати, знаходячись у стресових ситуаціях. Фізичні навантаження допомагають на деякий час «відключитись» від проблем. Це дуже добрий метод відпочинку для мозку.

11. Просто чудово, якщо у вас є хобі. Зазвичай улюблені захоплення допомагають розслабитися та приносять багато приємних емоцій.

12. Думайте позитивно. Налаштовуйте себе на позитивний результат, підсумок.

13. Кричіть та плачте. Іноді це буває дуже корисним і необхідним.

14. Злегка натисніть на скроні. Масажування нервів полегшує біль і усуває різноманітні недомагання.

15. Слухайте музику. Ніщо так не розслаблює і не заспокоює, як позитивна музика.

16. Лічіть до десяти. Перед тим, як зреагувати на ситуацію, полічіть до десяти про себе. Така пауза дає змогу взяти себе в руки.

17. Прийміть гарячу ванну. Гаряча вода дуже гарно розслаблює.

18. Прогуляйтеся по місцевості з гарним краєвидом. Картина, яка радує око, розслаблює та згладжує негатив.

19. У тяжких стресових випадках краще звернутися за допомогою до психолога чи, хоча б, зателефонувати до телефону довіри чи екстреної психологічної допомоги.

20. Підтримку краще всього шукати серед тих, кому Ви дійсно довіряєте. Тільки такі люди зможуть стати для людини опорою в тяжкій життєвій ситуації.

Треба завжди пам’ятати, що безвихідних ситуацій не буває. За допомогою таких порад Ви можете навчитися створювати власними руками сприятливе середовище для життя, а саме: стримувати свої емоції, боротися зі своїм норовом та темпераментом та допомагати цими порадами своїм родичам і друзям.

Міністерство освіти і наук України