І. Класифікація надзвичайних ситуацій,

І. Класифікація надзвичайних ситуацій,

Їх характеристика

Сучасні досягнення в усіх галузях науки, індустріалізація суспільства, ускладнення технологічних процесів призвели до посилення негативних явищ, пов’язаних з виникненням надзвичайних ситуацій техногенного походження. Продовжують наносити велику шкоду небезпечні природні явища. Навіть в епоху бурхливого науково-технічного прогресу сили природи не підвладні підпорядкуванню людини і завдають населенню та економіці великих збитків. Лісові і торф’яні пожежі, землетруси і повені, зсуви, снігові заноси, бурі та урагани – ось далеко не повний перелік найчастіших стихійних лих.

За даними 44-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, щорічно на нашій планеті спостерігається 100 000 гроз, 100 000 повеней, тисячі землетрусів, пожеж, зсувів та ураганів, сотні вивержень вулканів, тропічних циклонів. За останні 20 років, за тими ж даними, внаслідок природних явищ загинуло близько 3 000 000 людей і близько 1 000 000 000 відчули на собі наслідки стихійного лиха. Нині у світі в середньому щотижня реєструється катастрофа, у ліквідації якої беруть участь міжнародні сили допомоги. Щорічно на проведення екстрених рятівних заходів витрачається більше ніж 1 000 000 000 доларів.

Значне місце у структурі катастроф посідають невиробничі аварії. Як правило, найнебезпечнішими наслідками великих аварій є пожежі і вибухи, внаслідок чого руйнуються або пошкоджуються виробничі і житлові будинки, техніка та обладнання, і усе це супроводжується людськими жертвами.

Наявність в Україні промислових підприємств, надвисока їх концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, більшість яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів та установок великої і надвеликої потужності, розвинута мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газо- та продуктопроводів, велика кількість енергетичних об’єктів, використання у виробництві значних кількостей потенціально небезпечних речовин – все це збільшує вірогідність виникнення техногенних НС, які несуть у собі загрозу для людини, економіки та природного середовища.

У зв’язку з високим техногенним навантаженням на довкілля, яке перевищує цей показник у суміжних країнах у 5-15 разів, сумарні ризики техногенних НС значно перевищують сумарні ризики природних НС.

Територія нашої країни має густу мережу транспорту різних видів (залізничного, автомобільного і трубопровідного). Дуже розвинуті морські, річкові та повітряні транспортні мережі. Штучні каскади Дніпра, Дністра, Бугу та інших річок створили потенційні можливості катастрофічного затоплення значних територій та великих міст.

На території України можливе виникнення цілої низки небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного характеру. Це, зокрема, великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси, зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади й ожеледі, смерчі і шквальні вітри тощо.

Процеси децентралізації управління промисловістю, умови економічної кризи, зниження виробничої дисципліни є основними дестабілізуючими чинниками, що сприяють виникненню техногенних катастроф, у тому числі і великомасштабних. За даними МНС, за 1997 рік в Україні виникло 1902 надзвича1йні ситуації, внаслідок яких загинуло 750 і постраждало 2820 осіб. Тільки від травм та різноманітних отруєнь в Україні загинуло (на 10 тис. Населення) у 1987р. – 8,37, у 1991р. – 11,73, у 1995р. – 15,06, у 1998р. – більше ніж 16 осіб.

Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Аварія (з точки зору охорони здоров’я) – це вихід із ладу, руйнування споруд, будівель, обладнання, транспортних засобів та порушення виробничого чи транспортного процесу, внаслідок якого на об’єкті, певній території (акваторії) створюється загроза для життя та здоров’я людей.

Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до важких, трагічних наслідків.

Катастрофа (з точки зору охорони здоров’я) – це раптова, швидкоплинна подія, викликана силами природи чи діяльністю людини, що спричинила численні людські втрати, завдала шкоди чи створила загрозу здоров’ю значній кількості людей, руйнування чи знищення об’єктів та інших матеріальних цінностей у значних розмірах, а також завдала серйозної шкоди довкіллю.

Катастрофа – це стихійні лиха, технологічні аварії або соціальні катаклізми, які супроводжуються загибеллю людей в значних масштабах (малі – 25 загиблих, 100 постраждалих; середні – 100 загиблих, 100 постраждалих; великі – більше 100 загиблих).

НС для охорони здоров’я – це обставина, що виникла раптово, за умови якої можливості органів і закладів охорони здоров’я щодо запобігання та ліквідації медико-санітарних наслідків НС не відповідають потребам і вимагають залучення додаткових сил та засобів чи суттєвої зміни повсякденних форм і методів роботи.

Класифікація надзвичайних ситуацій, яка запропонована ВООЗ, з доповненнями проф. Мєшкова В.В. має такий вигляд:

Класифікація надзвичайних ситуацій

За причинами виникнення

Стихійні лиха	Технологічні аварії	Соціальні катаклізми
І.	Метеорологічні	І.	Екологічні	І.	Епідемії
ІІ.	Топологічні	ІІ.	Транспортні	ІІ.	Епізоотії
ІІІ.	Тектонічні	ІІІ.	Вибухові	ІІІ.	Голод
IV.	Виток (викид) СДОР	IV.	Війни
V.	Викид радіаційних речовин	V.	Тероризм
	Інші	VІ.	Суспільні безладдя

Відповідно до чинників, які можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняють:

НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи та їх загроза, аварії з викидами (загрозою викидів), небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

НС соціально-політичного характеру – пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Залежно від територіального поширення, розмірів технічних та матеріальних ресурсів, які необхідні для ліквідації наслідків НС, економічних збитків та кількості потерпілих серед населення розрізняють чотири рівні НС: 1) загальнодержавний; 2) регіональний; 3) місцевий та 4) об’єктовий.

До загальнодержавного рівня належать НС, що поширюються на території двох (або більше) областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують транскордонним поширенням, а також у випадку, коли для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, що перевищують можливості окремої області, але не менше ніж 1% розміру витрат відповідного бюджету.

До регіонального рівня належать НС, що поширюються на території двох або кількох адміністративних районів (міст обласного значення, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують перенесенням на територію суміжної області України, а також у випадку, коли для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, що перевищують можливості окремого району, але не менше ніж 1% розміру витрат відповідного бюджету.

До місцевого рівня належать НС, що виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожують поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на навколишнє середовище, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також якщо для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, які за розмірами перевищують можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше ніж 1% витрат відповідного бюджету. До місцевого рівня належать також всі НС, що виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затвердженого переліку потенційно небезпечних об’єктів.

До об’єктового рівня віднесені всі НС, що не підпадають під наведені вище визначення.

У поняття медико-тактичної характеристики катастроф входять: величина і структура втрат серед населення, ступінь виходу із ладу територіальних сил і засобів охорони здоров’я, наявність або відсутність зараження місцевості в районі катастрофи, розміри осередку ураження тощо. Перелічені умови становища головним чином впливають на склад сил і засобів охорони здоров’я у надзвичайних ситуаціях, форми і методи їх роботи щодо ліквідації медико-санітарних наслідків катастроф.

Катастрофи характеризуються раптовістю виникнення і багатьма чинниками. Самі катастрофи, як і кількість втрат від них, заздалегідь дуже важко передбачити як щодо місця, так і щодо часу. Ці обставини не дозволяють органам охорони здоров’я забезпечити планову і повну готовність своїх сил і засобів на кожний конкретний вид і розмір лиха. Але життя свідчить, що цілком реально мати певну готовність з урахуванням можливого характеру катастроф на об’єктах народного господарства, в регіонах. Вирішенню такого завдання значною мірою сприяє знання уражаючих чинників катастроф.

Основними уражаючими чинниками є:

ü механічний (вибухова хвиля, повторні снаряди, падіння з висоти, притискання зруйнованими конструкціями будівель та іншими важкими предметами);

ü хімічний (сильнодіючі отруйні речовини – СДОР);

ü радіаційний (іонізуючі випромінювання у разі аварій на об’єктах, які використовують ядерне паливо, та радіонукліди);

ü термічний (високі і низькі температури);

ü біологічний (бактеріальні засоби, токсини).

За низкою показників ці чинники аналогічні або майже ідентичні впливу на людей сучасної зброї, в тому числі – масового ураження.

Ці чинники можуть діяти одночасно або послідовно, зумовлюючи численні, поєднані, комбіновані ураження різного ступеня важкості.

Стихійні лиха

У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер і спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Стихійні лиха – це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушень нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

І.	Тектонічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі)	– до них належать землетруси, виверження вулканів;
ІІ.	Топологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі)	– до них належать повені, зсуви, селі;
ІІІ.	Метеорологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в атмосфері)	– до них належать спека, урагани, посуха та ін.

 

За даними відділу катастроф Смітсонівского інституту (США), число жертв на планеті, викликаних стихійними лихами за період з 1947 по 1970 р., було орієнтовно наступним:

Циклони, тайфуни, шторми на узбережжях		760 тис. загиблих
Землетруси		190 тис. загиблих
Повені		180 тис. загиблих
Грози, цунамі, виверження вулканів та ін.		62 тис. загиблих
Усього:		1192 тис. загиблих

Таким чином, протягом майже чверті століття від стихійних лих щорічно в середньому гинули близько 50 тис. чоловік. Після 1970 р. статистика поповнилася великим списком природних катастроф. Нагадаємо тільки про землетрус у Вірменії в 1988 р. Тоді загинули, за різними оцінками, від 25 до 50 тис. чоловік. Підраховано, що 9/10 стихійних лих у світі відноситься до чотирьох типів: повені (40%), тропічні циклони (20%), землетрусу (15%), посухи (15%). По числу жертв тропічні циклони займають перше місце, повені ж більш часті і заподіюють великий матеріальний збиток. Р. Кейтс вважає, що збиток, який наноситься світовій економіці стихійними лихами, складає близько 30 млрд доларів США щорічно. 20 млрд із них - чистий збиток, а інші 10 млрд – витрати на превентивні дії і заходи щодо зм'якшення наслідків розгулу стихії.

Тектонічні стихійні лиха

Землетруси

Це підземні удари (поштовхи) і коливання поверхні землі, викликані природними тектонічними процесами, що відбуваються в земній корі.

Гіпоцентр – це осередок землетрусу, місце, де зсуваються гірські породи.

Проекція центра вогнища землетрусу на поверхні землі називається епіцентром. Вогнища землетрусу виникають на різних глибинах, здебільшого в 20-30 км від поверхні. Основними характеристиками землетрусів є: глибина осередку, магнітуда, інтенсивність енергії на поверхні землі.

Глибина осередку землетрусу частіше перебуває в межах від 10 до 30 км.

Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу, вона вимірюється з Ріхтером від 0 до 9 (найсильніший землетрус).

Інтенсивність – це показник наслідків землетрусів, який характеризує кількість жертв, розміри збитків та ін.

Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. По своїй інтенсивності (прояви сил природи на поверхні) землетруси поділяються на 12 градацій – балів по шкалі Ріхтера. У нашій країні прийнята міжнародна MSK-64 (шкала Медведєва, Шпонхойтера, Карніка), відповідно до якої землетруси підрозділяються по силі поштовхів на поверхні землі на 12 балів. Умовно їх можна розділити на слабкі (1-4 бала), сильні (5-8 балів) і найсильніші, чи руйнівні (8 балів і вище).При 3-бальному землетрусі коливання відзначаються деякими людьми і тільки в приміщенні; при 5-ти бальному – качаються висячі предмети і всі, що знаходяться в приміщенні відзначають поштовхи; при 6-бальному – з'являються ушкодження в будинках; при 8-бальному – виникають тріщини в стінах будинків, обвалюються карнизи і труби; 10-бальний землетрус супроводжується загальним знищенням будинків і порушенням поверхні землі.

Виверження вулканів

У результаті вулканічної діяльності потерпають тисячі людей, наносяться величезні збитки господарству і майну населення. Тільки за останні 500 років від вивержень вулканів загинуло більше 200 тис. чоловік. Їхня смерть - результат як безпосереднього впливу вулканів (лави, попелу, отруйних розпечених газів, механічні пошкодження), так і непрямих наслідків (голод, матеріальні втрати). Тільки в XX сторіччі від вивержень загинули кілька десятків тисяч людей.

У 1902 р. на острові Мартиніка під час виверження вулкану було знищене ціле місто Сент-П’єр, розташований у 8 км від кратера діючого вулкана Мон-Пеле. Загинуло майже все населення (близько 28 тис.). Виверження Мон-Пеле спостерігалось і в 1851 р., але тоді обійшлося без жертв і руйнувань. У 1902 р., за 12 діб до виверження, експерти передбачили, що за своїм характером воно буде аналогічним попередньому, і тим самим заспокоїли жителів. Найбільше по кількості жертв і матеріальних збитках виверження вулкану відбулася в 1985 р. у Колумбії. "Прокинувся" вулкан Руїс, що не проявляв активності з 1595 р. Головні трагічні події відбулись в місті Амеро, розташованому в 40 км від кратера Руїса. Викинуті з жерла вулкана розпечені гази і лава, що виливалася, розтопили сніг і лід на його вершині. Утворився селевий потік, який повністю зруйнував Амеро, у якому проживала 21 тис. жителів. При цьому загинули близько 15 тис. чоловік. Було зруйновано і кілька інших населених пунктів. Великий збиток був нанесений 20 тис. га сільськогосподарських плантацій, автодорогам, лініям зв'язку. Загинули близько 25 тис. чоловік, а загальне число потерпілих перевищило 200 тис.

В XIX ст. найвідомішим було виверження вулкану Кракатау (27 серпня 1883 р., Індонезія) – стовп попелу, газів, уламків сягнув висоти 70-80 км, хвилі в морі (цунамі) досягали 30 м, міста, селища, ліси, залізниця на узбережжі о. Ява й Суматра були стерті з лиця землі, загинуло біля 40 тис. населення. Вибух від виверження чути було за 4700 км (о. Мадагаскар). Вибуховою хвилею на о. Ява (за 150 км) в багатьох будинках вибило вікна та двері. Повітряна хвиля, викликана цим веверженням, тричі обійшла нашу планету. В Берліні перша повітряна хвиля була зафіксована через 10 годин після катастрофи, її швидкість наближалася до 1000 км/год.

У наші дні вулканічна діяльність приносить людству не менше шкоди, чим у попередні сторіччя. І це дуже дивно, тому що шляхом спостережень вдалося досить точно встановити розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях поширюється на відстань до 30 км. Розпечені, а також кислотні гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів. На набагато більшу відстань, до 400-500 км, поширюються зони випадіння кислотних дощів, що викликають опіки в людей, отруєння рослинності, посівів, ґрунту. Грязьокам’яні потоки, що виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігів у період виверження, поширюються на відстань у кілька десятків кілометрів, нерідко до 80-100 км.

 

Топологічні стихійні лиха

Повені. Це тимчасове затоплення значної частини суші водою в результаті дій сил природи. Відбуваються вони по трьох причинах. По-перше, в результаті рясних опадів чи інтенсивного танення снігу. Таке часто буває у гірській місцевості, у районах з великою сіткою річок, каналів та озер. За даним ЮНЕСКО, від повеней у ХХ столітті загинуло 9 млн осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини – це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків – в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубування лісів. Після рубок інфільтраційні властивості грунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змивання збільшується в 15 разів. У тропічних лісах суцільні вирубування призводять до збільшення стоку в 2-2,5 рази. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.

þ Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов’язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найчастіше затоплення узбережжя спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов’язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. на узбережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100 км вглибину країни. При цьому загинуло 540 осіб. Величезних збитків нанесла повінь країнам Центральної та Східної Європи влітку 2002 року – більше 2 млрд євро.

Повінь в Хуанхе, Китай (1931) призвела до загибелі 3700000 людей, а повінь в Бангладеш (1970) до гибелі більше 300000 населення.

Крім того, сильний нагонний вітер, що спостерігається на деяких морських узбережжях, наприклад, Чорного, Північного морів, Каспію, в устях рік, що впадають у море (заливи), а особливо на узбережжях океанів сприяє виникненню топологічних стихійних лих. Нагонний вітер затримує воду в устя річок, в результаті чого підвищується її рівень. Повені такого роду характерні для Санкт-Петербурга, населених пунктів низов'я рік Волги й Уралу. Так, двічі 3 і 11 травня 1990 р., у місці впадання ріки Урал у Каспійське море висока морська хвиля, піднята сильним вітром, як би наповнила ріку і погнала її назад, заливаючи все навколо на ширину до 20 км. Виявилася затоплена частина Гур’євської області.

Підводні землетруси або виверження вулкану викликають гігантські хвилі – цунамі. Швидкість їхнього поширення досягає 400 – 800 км/година. Вони з колосальною силою обрушуються на узбережжя, змиваючи усе на своєму шляху. Так в 1976 на Філіппінах внаслідок дії такої велетенської хвилі загинуло більше 5 тисяч населення.

Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип’ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.

Катастрофічний паводок наприкінці 1988 та впродовж 1999р. в Закарпатті за своїми наслідками, жертвами і залученнями сил став найбільшою після Чорнобиля надзвичайною ситуацією. Буквально за 12 год. У 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис. – серйозно пошкоджено. 10680 осіб опинилися просто під небом. Значних руйнувань зазнали водозахисні споруди, водопровідне і каналізаційне господарство, мости, автошляхи, енергетичні лінії і зв’язок, відчутних втрат зазнав агропромисловий комплекс.

Рекомендації щодо правил поведінки під час повені

· При загрозі повені проводять попереджувальні заходи, що дозволяють знизити збиток і створити умови для ефективних рятувальних робіт. В першу чергу треба інформувати населення про виникнення такої загрози, посилити спостереження за рівнем води, привести в готовність сили і засоби МНС. Перевіряється стан дамб, гребель, мостів, шлюзів, усуваються виявлені недоліки. Зводяться додаткові насипи, дамби, риються водовідвідні канави, готуються інші гідротехнічні спорудження. Треба пам'ятати – часу мало і його треба використовувати з максимальною користю. · Якщо загроза повені буде наростати, то в передбачуваній зоні затоплення робота підприємств, організацій, шкіл і дошкільних установ припиняється. Дітей відправляють по домівках чи переводять у безпечні місця. Продовольство, коштовні речі, одяг, взуття переносять на верхні поверхи будинків, на горища, а в міру підйому води і на дахи. Худобу переганяють на узвишшя. Може бути прийняте рішення про евакуацію населення з небезпечної зони, тоді в першу чергу вивозять дітей, дитячі установи і лікарні. · Повінь стала фактом. Як проводити рятувальні роботи. І яких запобіжних заходів слід дотримуватись? Евакуація – один зі способів збереження життя людей. Для цього використовуються всі наявні плавзасоби: боти, баржі, катери, човни, плоти, машини-амфібії. Входити в човен, катер слід по одному, ступаючи на середину настилу. Під час руху забороняється мінятися місцями, сідати на борти, штовхатися. Після причалювання один з дорослих виходить на берег і тримає човен за борт доти, поки усі не вийдуть на сушу. Коли плавзасоби відсутні, треба скористатися тим, що є поблизу під рукою – бочками, колодами, дерев'яними щитами, дверима, уламками заборів, автомобільними шинами й іншими предметами, здатними утримувати людину на воді. Відпускати в таке плавання дітей одних не можна. Обов'язково поруч повинні бути дорослі. · Якщо вода застала людей у полі чи в лісі, як бути, що робити? Терміново виходити на узвишшя, а в лісі забратися на міцні крислаті дерева. · До потопаючого підпливати краще зі спини. Наблизившись, слід взяти його за голову, плечі, руки, комір, повернути обличчям догори і плисти до берега, працюючи вільною рукою і ногами. При наявності човна наближатися до потопаючого слід проти течії, при вітряній погоді – проти вітру і потоку води. Витягати людину з води найкраще з боку корми. Доставивши його на берег, негайно приступити до надання першої медичної допомоги, - боротьба з асфіксією, переохолодженням, механічними пошкодженнями.

Наслідки повеней

q затоплення шаром води значної площі землі;

q ушкодження та руйнування будівель і споруд;

q ушкодження автомобільних шляхів і залізниць;

q руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

q загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

q вимивання родючого шару грунту;

q псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

q загроза інфекційних захворювань (епідемії);

q погіршення якості питної води;

q загибель людей.

 

!

Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря, довгострокові прогнози погоди тощо.

Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів і зниження збитків. Завчасний прогноз повеней може коливатися від декількох хвилин до декількох діб та більше.

Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

· повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік;

· середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);

· швидкі (швидкість становить десятків кілометрів за годину).

 

þ Зсуви – це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричинити катастрофи з людськими жертвами. Об’єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовим захистом від зсувів є запобігання – відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Снігові лавини. Снігові лавини також належать до зсувів і виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу.

Великі лавини виникають на схилах 25-60° через перевантаження схилу після значного випадання снігу, частіше під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

В історії людства відомо багато лавинних катастроф. В Альпах відома страшна трагедія, яка сталася під час Першої світової війни. На австро-італійському фронті, який проходив засніженими гірськими перевалами, стихія забрала життя близько 10 тис. солдат. Найбільш лавинонебезпечною країною вважається Швейцарія, де протягом року сходить приблизно до 10 тис. лавин. На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму.

 

 

перенапруження снігового покрову

різкий порив вітру

звукова хвиля

різка зміна метеорологічних умов

Що ж можуть зробити снігові лавини, які несуть з собою десятки і сотні тисяч тонн? Рухаючись зі швидкістю майже 200 км/год, лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвилю, а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси – перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від викликаної вибухом великої бомби.

Існує пасивний та активний захист від лавин. При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.

Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

þ Селі – це паводки з великою концентрацією грунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку).

“Сель” (сайль) – слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік – це шалено вируюча хвиля висотою з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Селі трапляються в багатьох країнах – в деяких областях Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки. Від селевих потоків страждає населення Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

 

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

v грязьові (суміш води з грунтом при незначній концентрації каміння, об’ємна вага складає 1,5-2 т/м³);

v грязекам’яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об’ємна вага – 2,1-2,5 т/м³);

v водокам’яні (суміш води з переважно великим камінням, об’ємна вага – 1,1-1,5 т/м³)

У Карпатах найчастіше трапляються водокам’яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії – грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку становить 2,5-4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

!

Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови – достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність виникнення селів.

 

будівництво гребель

будівництво каскаду запруд для руйнації селевого потоку

будівництво стінок для закріплення відкосів

тощо

Рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях

· у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце; · надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палиці, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю; · при захопленні сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вгору, рухи як при плаванні); якщо ні, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот – людина задихається); · вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Лісові пожежі. До 80% пожеж виникає через порушення населенням мір пожежної безпеки при поводженні з вогнем у місцях праці і відпочинку, а також в результаті використання в лісі несправної техніки. Буває, що ліс загоряється від блискавок під час грози.

По характеру пожежі поділяються на низові, підземні і верхівкові. Найчастіше відбуваються низові пожежі – до 90% від загальної кількості. У цьому випадку вогонь поширюється тільки по ґрунтовому покриві, охоплюючи нижні частини дерев, траву і виступаючі корені.

При верхівковій швидкій пожежі, яка починається тільки при сильному вітрі, вогонь просувається за звичай по кронах дерев «стрибками». Вітер розносить іскри, горять гілки і хвоя, тому створюють нові вогнища за кілька десятків, а то і сотні метрів. Полум'я рухається зі швидкістю 15 – 20 км/година. Так в Клюкветі, США в 1918 р. внаслідок лісної пожежі загинуло 800 осіб.

Так в сусідній Росії найбільше поширення цього нещастя відмічалось в Читинській, Іркутській,, Калінінградській, Архангельській областях, Красноярськом краї. В 2003 році лісові пожежі виникли в південних районах Франції, в Португалії, Іспанії. Досить часто відмічаються лісові пожежі в Бразилії, Канаді. Потрібні величезні зусилля пожежних підрозділів, населення, а іноді і армійських підрозділів, щоб зупинити і ліквідувати вогонь.

Райони у яких лютують лісові пожежі є «зоною стихійного лиха». Ці пожежі завдають величезних збитків довкіллю – гине місцева флора та фауна, погіршується екологія.