Розділ 12. Операції банку із забезпечення фінансової стійкості та ліквідності

Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяльності окремого банку, так і у фінансовій системі держави. Неліквідний банк не може виконувати свої функції і проводити операції з обслуговування клієнтів, його рейтинг знижується, що значно ускладнює запозичення коштів із зовнішніх джерел, банк втрачає потенційний прибуток. Тому вирішення проблем ліквідності повинно мати найвищий пріоритет у роботі банку, а моніторинг ліквідності та вживання відповідних заходів щодо підтримання достатнього рівня ліквідності є неодмінною умовою самозбереження та виживання кожного банку.

Практика управління ліквідністю свідчить, що недостатній її рівень часто стає першою ознакою наявності в банку серйозних фінансових труднощів. За таких умов, як правило, починається відплив клієнтів і закриття рахунків, що, у свою чергу, веде до підвищення потреби в ліквідних засобах і поглиблення кризи ліквідності. Банки змушені шукати джерела поповнення грошових коштів через продаж найбільш ліквідних активів та запозичення на ринку. За таких обставин проведення подібних операцій ускладнюється, адже кредитори неохоче надають позики банку, котрий перебуває на межі банкрутства, вимагаючи додаткового забезпечення і підвищення процентних ставок, а продаж активів може здійснюватися за несприятливих ринкових умов. Такі дії банку зводять нанівець доходи, потребують додаткових витрат та зумовлюють швидке наростання фінансових проблем. Фінансові проблеми такого роду мають характер висхідної спіралі в частині їх виникнення та низхідної спіралі в розрізі доступу до джерел фінансування з метою підвищення ліквідності.

Ліквідність комерційного банку – це можливість і здатність банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами, кредиторами, інвесторами, акціонерами та іншими контрагентами в аналізованих періодах.

Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов'язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням обов'язкових економічних нормативів НБУ. За відсутності необхідної інформації для визначення всіх нормативних показників, оцінку ліквідності банку на предмет його здатності перетворювати активи в готівкові кошти для погашення своїх зобов'язань (негайно або в найближчий період) проводимо за наступним блоком показників.

Першим етапом роботи буде дослідження того, на скільки банк дотримується нормативних вимог НБУ. Це дозволяє здійснити контроль за ліквідністю банків та підтримувати необхідний рівень ліквідності банківської системи в цілому.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності набагато більше норми, це свідчить про високий рівень ліквідності, а отже й платоспроможності банку, про дотримання банком нормативних вимог НБУ.

При розрахунку частки високоліквідних активів в робочих активах спостерігається незначне підвищення на кінець року (з 0,1 до 0,12), тобто позитивна динаміка в перспективі дає змогу сподіватися на дотримання нормативних вимог. Причиною цьому є значне (приблизно в 5 разів) збільшення коштів, що знаходились на рахунках в інших банках.

Коефіцієнт мобільності високоліквідних активів розкриває, якою часткою грошової наявності можна скористатися для негайного виконання чи погашення зобов'язань і боргів безпосередньо в установах одного банку. Розрахунок показав, що така частка на початок періоду була в межах оптимальних значень (0,61), але на кінець року вона зменшується до 0,47, що є набагато нижчим від нормативного значення, тобто банк має недостатньо грошових коштів, якими можна скористатися для негайного виконання чи погашення зобов’язань і боргів. Коефіцієнт ліквідності робочих активів характеризує вірогідність використання наявних коштів для кредитно-інвестиційної діяльності банку. Значення даного коефіцієнта є низькими (0,10 у 2013 р. та 0,13 у 2014 р), тобто існує мала вірогідність використання коштів для кредитно-інвестиційної діяльності банку.

Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку має оптимальне значення, що вказує на максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань наявним майном.

За умов виникнення ситуації коли необхідно буде частково погасити зобов’язання банку поверненням продуктивних активів (кредитним портфелем та портфелем цінних паперів) банк, відповідно до коефіцієнта ресурсної ліквідності зобов’язань зможе виконати покладені на нього зобов’язання, оскільки даний показник вище від нормативного значення, хоча і зменшується в динаміці: 0,0,97 у 2013 р. та 0,0,93 у 2014 р., що є позитивним в роботі банку.

Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань розкриває здатність банку погасити зобов'язання наявними коштами та шляхом продажу нерухомості і обладнання тощо. Даний показник свідчить про те, що банк має малу здатність погасити зобов'язання наявними коштами та шляхом продажу нерухомості і обладнання (0,16 на початок періоду і 0,19 на кінець періоду), проте, з іншого боку, розміщення коштів в високоліквідні активи та основні засоби є неприбутковим, тому такі показники вказують на достатньо ефективне розміщення ресурсів, високу ризикованість і спроможність банку максимізувати прибуток.

Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів на початок періоду був менше норми і становив 1,14, що на 0,16 менше, ніж у 2014р, це говорить про те, що даний банк більше видає кредитів ніж залучає депозитів, що є позитивним для банку.

В цілому помітна така ситуація. За коефіцієнтом ресурсної ліквідності зобов'язань бачимо що розраховані значення перевищують праву межу оптимальних значень, це свідчить про високий рівень ліквідності, а отже і платоспроможності банку. Такі коефіцієнти як коефіцієнт миттєвої ліквідності, коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку є в нормі. А решта показників отримали значення менші від лівої межі оптимальних значень, проте присутні тенденції до їх покращення (в динаміці вони збільшуються).

Висновки

 

Ефективне функціонування національної економіки, її розвиток разом з постійним зростанням добробуту населення не уявляється можливим без вирішення завдань забезпечення ефективного функціонування банківської системи та її основних елементів – комерційних банків.

У висновках зазначимо, що наявність повноцінної та адекватної інформаційної бази управлінського обліку, досліджені та вдосконалені підходи до контролю, аналізу і прогнозування прибутковості банку, дозволяють використовувати методи та прийоми комплексного аналізу при плануванні діяльності банку.

Досліджуючи комплекс питань, пов’язаних з проблемами підвищення прибутковості банку, ми дійшли до висновку не тільки необхідності використання комплексного аналізу при оцінці діяльності банку, а й необхідності глибокого розуміння факторів впливу, їх складових, тенденцій та перспектив подальшого розвитку. Складність організації і технологій роботи сучасного банку вимагає знань не тільки методик, а й адекватного інформаційного та технічного забезпечення, постійного вдосконалення систем управління, наявності оптимальних технологій продажу банківських продуктів, високого рівня освіти та культури банківської справи. Дане дослідження допомагає у вирішенні питання щодо методичного посилення управління прибутковістю банку з врахуванням складності організації роботи сучасного банку та великого розмаїття факторів, що впливають на його прибуткову і надійну роботу.

 

 

Перелік посилань на джерела

1. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. / О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. – К.: Основи, 1999. – 671 с.

2. Дмитренко М. Управління фінансами банку // Вісник НБУ. – 2002. – № 11. – С. 29.

3. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001.

4. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків: Постанова Правління Національного банку України № 141 від 14.04.2001.

5. Методика розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України № 489 від 28.08.2001.

6. Растяпін А., Губенко І. Планування фінансових показників діяльності комерційних банків на основі лінійних регресій них моделей // Вісник НБУ. – 2001. – № 6. – С. 21–23.

7. Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф., Лазепко І. М., Шамова І. В. Гроші та кредит: Підручник / Ред. М.І. Савлук. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.

8. Ширинская Е.Б., Пономарева Н.А., Купчинский В.А. Финансово-аналитическая служба в банке: Практ. пособие. – М., 1998. – 144 с.

9. Мережа Інтернет

 

Додатки

 

Додаток А