Техніка і методика проведення процедури.

Для лікування синусоїдальними модулюючими струмами викори­стовують апарати "Ампліпульс- ЗТ", "Ампліпульс-3", "Ампліпульс-4" і "Ампліпульс-5". Апарати дають можливість одер­жати немодульовані коливання (несуча частота) і 4 вида мо­дульованих струмів (рід роботи).

1. СМС в вигляді постійної модуляції (ПМ) вибраної часто­ти;

2. СМС в вигляді чергування пауз і посилань струму (ПП);

3. СМС в вигляді чергування модульованого і немодульованого струму (ПН);

4. СМС в вигляді чергування модульованого струму різної частоти (ПЧ - переміжна частота), одна частота 150 Гц, а інша 10-100 Гц;

При проведенні процедур використовують також елек­троди, як і при гальванізації та діадинамотерапії (прямокутної або круглої форми). На больову точку накладають один із електродів, а другий — поряд, на відстані, рівній або більшій від поперечника першого електроду. Електрод можна накла­дати і з протилежного боку (поперечно). Електроди фіксу­ються за допомогою еластичних бинтів, мішечків з піском або маси тіла хворого, коли він лягає на електроди. Проклад­ки між електродом та шкірою при проведенні ампліпульсфорезу повинні бути обов'язково і їх змочують відповідними ліками. Розчином лікарської речовини змочують гідрофільну прокладку "активного" електрода, розташовану в ділянці па­тологічного процесу. Другу гідрофільну прокладку змочують водою. При введенні двох ліків з різних полюсів (біполярний електрофорез) змочують прокладки обома ліками. Концент­рацію лікарських розчинів використовують звичайну, таку, як і при традиційному електрофорезі. Перед проведення ампліпульсфореза необхідно переключити роботи в позицію "випрямлений".

При больовому синдромі протягом 3-5.,хвилин призна­чають струм ПН (Т 3). Частота модуляцій 90-120 Гц, тривалість надсилань – через 1-2с. Перші процедури проводять при глибині модуляцій 25-50%, а починаючи з 3-4 процедури глибину модуляцій доводять до 75-100% При незначних болях використовують такі ж саме струми, але з більш низькою частотою модуляцій (30-60 Гц) і глибиною до 50-100%. При незначних болях і вираженій атрофії м'язів проводять проце­дуру з струмами ПП(Т 2), а потім ПЧ (Т 4) по 3-5 хвилин.

Критерієм для дозування сили струму є з'явлення у хво­рого почуття вібрації, яке буде однаковим під обома елект­родами. При роботі в випрямленому режимі вібрація більш виражена під катодом. При виконанні процедури електрос­тимуляції інтенсивність впливу повинна бути такою, щоб спо­стерігалось скорочення м'язів. Під час однієї процедури можна впливати на три різниз поля, але так, щоб загальна тривалість не перевищала 20-30 хв. При сильних болях процедури проводять 2 р. в день. Курс лікування 6-10 процедур. При необхідності курс лікування можна повторити через 2 тижні.

Показання.

1. Захворювання периферичного відділу НС з наявністю больового синдрому і вираженими вегетативними вегетативно-судинними порушеннями (радикуліти, плексити, неврити, невралгії).

2. Травми кістково- м’язової системи (удари м’язів, надкісниці, суглобів, розтягування зв'язок).

3. Дегенеративно-дистрофічно враження суглобів та хребта (артрозо-артрити, спондилоартрити, остеохондрози, епікондиліт).

4. Порушення периферичного кровообігу та трофіки тканин при ангіоспазмах, облітеріруючих захворюваннях судин кінцівок.

5. Захворювання шлунково-кишкового тракту (функціональні розлади шлунку, коліти).

6. Захворювання легень (пневмонії, бронхіальна астма).

7. Хронічні запальні захворювання малого тазу (аднексити, періметрит).

8. Гіпертонічні хвороби.

9. Атрофія мязів після довгої адинамії, операції, трав.

10. Вигнання каменів з січовиків при ниркркамяній хворобі.

Наявність у хворих ішемічної хвороби серці з явищами стенокардії напруження, а також нісляінфарктного кардіо-склерозу не є протипоказанням для застосування синусої­дальних модулюючих струмів.

Протипоказання. Наявність або підозра на злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч, значна декомпенса­ція серцевої діяльності, токсичні стани, індивідуальна непереносимість фармакологічних препаратів і електричного стру­му. Непотрібно розташовувати електроди у місцях синців, тріщин, мацерації шкіри і різних висипань.

Приклади призначення і показання.

1. Синусомодулюючі струми (ампліпульстерапія) на больову ділянку. Режим роботи невипрямлений. Послідовність впливу струмами: ПН (III рід роботи) 3-5 хвилин, потім ПЧ (ІН рід роботи) 3-5 хвилин. Частота модуляцій 80-90Гц, глибина модуляцій 25-50%. Довжина надсилань 3-5 с. Що­денно. Курс лікування 8 процедур. Показання: гострий ради­куліт, неврит, травматичний артрит.

Інтерференцтерапія

Інтерференцтерапія — метод лікувального використан­ня інтерференціальних струмів, які утворюються усередині тканин внаслідок накладання один на одного двох змінних струмів однакової амплітуди, але різної частоти. Цей метод розроблений в 1951 році австрійцем Гансом Немеком.

При проведенні інтерференційованого струму викорис­товуються одночасно два змінних струми середньої частоти. При цьому на задану ділянку тіла накладають дві самостійні пари електродів таким чином, щоб силові лінії струму пере­хрещувались в патологічному вогнищі. До кожної пари елек­тродів з двох незалежних електричних ланцюгів апарату підво­дять змінні струми середньої частоти з різницею між ними від 1 до 100 Гц (наприклад 3900 і 4000 Гц). Усередині тка­нин ці два самостійні струми після накладання один на одно­го внаслідок інтерференції утворюють один діючий струм з частотою від 1 до 100 Гц.

Інтерференційовані струми викликають м'язові скоро­чення, масуючу дію, котра приводить до почуття легкої м'якої вібрації. Внаслідок скорочення м'язів наступає покращення периферичного кровообігу і лімфотоку. Розширення перифе­ричних судин також відбувається за рахунок пригнічення симпатичного відділу вегетативної нервової системи і появи під час процедури біологічно активних речовин (брадикінін, ацетилхолін та інші). При цьому підвищується обмін речо­вин, зменшується набряк тканин, прискорюється виведення з них токсичних речовин, покращується їх живлення. В корі головного мозку виникає домінуюче вогнище ритмічного збуд­ження, яке гасить на деякий час домінанту болю. Інтерфе­ренційні струми стимулюють регенерацію кісток та перифе­ричних нервів.

Механізм дії інтерференційованих струмів різних частот недостатньо вивчений. Дані про те, що при ритмічних частотах 90-100 Гц з'являється знеболююча, судиннорозширююча і галь­мівна дія. При частоті 25-60 Гц ці струми викликають тетанічні скорочення м'язів. При впливі струму ритмічної частоти 1-10 Гц підвищується тонус симпатичної нервової системи.

Техніка і методика проведення процедури. В ліку­вальних закладах України використовується болгарський апа­рат для інтерференцтерапії моделі "Інтерферема". Цей апа­рат генерує струми постійної частоти 50 або 100 Гц, а також струми, які періодично змінюються через кожні 15 сек (на­приклад від 1 до 10 або від 90 до 100 Ги). Спочатку на протязі 2-3 хвилин діють інтерференційним струмом по­стійної частоти, після чого переходять на струм ритмічної ча­стоти. Сила струму залежить від площі електродів та індиві­дуальної чутливості хворого і коливається від ЗО до 50 мА. Процедура проводиться за допомогою 4-х металевих елект­родів (дві пари) або гумових.) спеціальними присосками, площею від 2 до 200-300 см~. Електроди накладають на зне­жирену шкіру так, щоб силові лінії, які йдуть від кожної пари електродів, перехрещувались в зоні патологічного вог­нища. При цьому хворий повинен відчувати приємну вібра­цію. Тривалість процедури 10-15, інколи до 20-30 хвилин. Процедури проводиться щоденно або через день. Курс ліку­вання від 2 до 10-20 процедур.

Показання. Інтерференцтерапія застосовується при захворюваннях периферичного відділу нервової системи, особ­ливо з наявністю больового синдрому і вираженими вегетатив­но-судинними порушеннями (радикуліти, плексити, неврити, невралгії та інші); травми кістково-м'язевої системи (удари м'язів, надкістниці, суглобів, розтягування зв'язок, переломи кісток та інші); порушення периферичного кровообігу та тро­фіки тканин при ангіоспазмах, облітеруючих захворюваннях судин кінцівок, вібраційна хвороба, хвороба Рейно; захворю­вання шлунково-кишкового тракту (функціональні розлади шлунку, езофагіти, гастрити, при подразненнях сонячного сплетіння та інші); гіпертонічна хвороба; атрофії м'язів після довгої адинамії, операцій, травм.

Приклади призначення і показання:

1. Інтерференцтерапія на больову ділянку колінного суг­лоба. Електроди площею 200 см- кожний розміщують так, щоб перехрещення силових ліній проходило через колінний суглоб. Послідовність впливу струмами: інтерференційний струм постійної частоти 100 Гц на протязі 2-3 хвилин, потім ритміч­ної частоти 1-100 Гц 13-15 хвилин. Сила струму до відчуття вібрації. Тривалість процедури 15-20 хвилин. Щоденно. Курс лікування 15 процедур. Показання: деформуючий артроз, післятравматичний больовий синдром колінного суглоба.

Флюктуоризація

Флюктуоризація — це метод електролікування з вико­ристанням змінного струму звукової частоти слабкої сили і низької напруги з шумовим спектром. Такий струм складається з хаотичного змінення синусоїдальних коливань в діапазоні від 20 Гц до 20 кГц. Цей струм був запропонований Л.Р.Рубіним в 1964 році.

При флюктуоризації внаслідок безпорядної зміни струму виключається можливість адаптації тканин. Клінічні і експе­риментальні дослідження показали, що флюктуоризація по­силює кровообіг і лімфообіг, підвищує проникливість судин, покращує трофіку тканин і процеси регенерації за рахунок епітелізації ран. Флюктуоризуючі струми (ФС) викликають знеболюючу та протизапальну дію, сприяють обмеженню за­палення та його розсмоктуванню. У випрямленому режимі флюктуоризуючі струми використовують для введення ліків (флюктуоелектрофорез). В теперішній час використовують три форми флюктуоризуючих струмів:

1. Перемінний двополярний симетричний електричний струм;

2. Перемінний двополярний асиметричний (несимет­ричний) електричний струм;

3. Постійний однополярний електричний струм.

Третя форма флюктуоризуючого струму використовується для флюктуоелектрофорезу. Кількість ліків, які вводяться в організм людини, приблизно в 4 рази менше, чим при тра­диційному електрофорезі і діадинамо- та амиліпульсфорезі. Глибина проникнення ліків при флюктуоелектрофорезі незначна і лікарський препарат затримується і де­понується в поверхневих тка­нинах. При виборі лікарського препарату потрібно викорис­товувати однонаправляючі препарати з флюктуючим стру­мом. В цьому випадку виникає посилення терапевтичного ефекту. При флюктуофорезі потрібно використовувати на­ступні препарати: нікотинову кислоту, папаверін, но-шпу, еуфілін та інші. Флюктуофорез ефективний у тому випадку, коли патологічне вогнище знаходиться в поверхневих шарах і за своїми розмірами займає невелику площу тіла.

Техніка і методика проведення процедури.

Для флюктуоризації використовується апарат"АСБ-2", "АСБ-2-1" (апарат для зняття болю), "ФС-100-4" (апарат флюктуоризації стоматологічний). При проведенні флюктуоризації елек­троди розміщують поперечно або поздовжньо, добре їх фіксують. Силу струму збільшують до появи почуття знеболення та вібрації. За щільністю використання струму розрізняють малу (1 мА/см), середню (2 мА/ см) і велику (більше 2 мА/см) При флюктуофорезі використовують тра­диційні електроди, як при електро­форезі. Малу щільність сіру му використовують для зняття 6ольового синдрому, середню щільність для протизапальної дії. Тривалість процедури 10-20 хв. Курс лікування — від 10 до 20 процедур, поводиться щоденно або через день.

Показання. Стоматологічні захворювання після опе­ративного лікування гострих гнійних запальних процесів (флег­мони, абсцеси, паротити, хвороби слинних залоз), артрит ниж­ньощелепного суглобу, невралгії язиково-пролигового нерва, під'язикового нерва, альвеоліт, парадонтоз, деформуючий артроз, артралгії, міозити, міалгії.

Протипоказання. Новоутворення, крововилив або кровотеча, тромбооблітеруючі процеси, декомпенсовані зах­ворювання системи кровообігу.