Тема:множинність механізмів регуляції

ЧИСЕЛЬНОСТІ ПОПУЛЯЦІ

 

 

Закон емерджентності. Як цілісна система популяція може бути стійкою лише при тісних контактах і взаємодії особин один з одним.

Характеристика стратегій:

г-види:

1. Розмножуються швидко (висока плодючість, короткий час генерації), тому значення г (природжена швидкість зростання популяції) висока.^, Швидкість розмноження не залежить від щільності популяції

2. Енергія й речовина розподіляються між багатьма нащадками

3. Розміри популяції якийсь час можуть перевищувати К-рівень у Вид не завжди стійкий на даній території

4. Розселяються широко й у великих кількостях, у тварин може мігрувати кожне покоління Розмноження йде з щодо більшими витратами енергії й речовини

5. Малі розміри особин

6. Мала тривалість життя особини.

7. Можуть поселятися на відкритому ґрунті
Місцепроживання зберігаються недовго

8. Слабі конкуренти

9. Захисні пристосування розвинені порівняно слабо

10. Не стають домінантами ш Краще пристосовані до змін оточуючого середовища (менш спеціалізовані)

К-види:

1. Розмножуються повільно (низька плодючість, тривалий час генерації), тому значення г низьке
2. Швидкість розмноження залежить від щільності популяції: швидко збільшується, якщо щільність падає
3. Енергія й речовина концентруються у небагатьох нащадків, батьки піклуються про потомство
4. Розміри популяції близькі до рівнозначного значення, визначеному К-рівнем Вид стійкий на даній території
5. Розселяються поволі
6. Розмноження йде з малими витратами енергії й речовини, велика частина енергії й речовини витрачається на непродуктивний (вегетативний) ріст
7. Великі розміри особин; у рослин дерев'янисті стебла й велике коріння
8. Велика тривалість життя особини
9. Погано пристосовані до росту на відкритих місцях
10. Місцепроживання стійкі й зберігаються довго
11. Сильні конкуренти.

По одній з класифікаційстратегіївиживання рослин, запропонованою Л.Г. Раменським (1938), розрізняють віоленти, патієнти і експлеренти.

Віоленти –це домінанти й едифікатори рослинних угруповань з широкими реалізованими екологічними нішами.

Патієнти – це види рослин (ценопопуляції), які витримують вплив віолентів

та підлаштовуються до них.

Експлеренти – це види рослин (ценопопуляції) з низькою конкурентною

здатністю, але властивістю швидко захоплювати звільнені території. Експле-

рент – вид, який уникає конкуренції з боку інших, проте, коштом високої

здатності до генеративного та вегетативного розмноження, здатний у корот-

кому часі захоплювати вільний від інших ценопопуляцій простір оголених

ґрунтів.

Пізнання типів поведінки ценопопуляцій рослинності зрубів дає змогу

виявити особливості формування фітоценозів, їх динаміки та розвитку. Попу- ляційна стратегія може бути охарактеризована великим набором ознак, серед

яких виділяємо такі [ 4, 5, 7 ]:

1. Конкурентоспроможність (віолентність, конкурентна потужність) – здат-

ність видів створювати і контролювати середовище в угрупованнях, а та-

кож пригнічувати інші організми завдяки власній великій енергії

життєдіяльності й інтенсивно використовувати ресурси середовища.

2. Фітоценотична толерантність (патієнтність, стійкість, пристосованість до

вкрай несприятливих фітоценотичних умов) – здатність видів тривало іс-

нувати на територіях, які зайняті іншими організмами, коштом макси-

мального зниження енергії життєдіяльності.

3. Реактивність (експлерентність, динамічність, піонерність, рудераль-

ність) – здатність видів до максимально швидкого захоплення вільних

ресурсів в угрупованнях, що відбувається коштом швидкого росту і

значного репродуктивного потенціалу.

Звичайно, що наведені вище категорії варто розглядати порівняно з за-

гальною тривалістю та масштабністю фітоценотичних явищ, рослинних угрупу-

вань тощо.

Флуктуації чисельності популяції

Флуктуація (від лат.,) — коливання чисельності популяції.

У разі припинення зростання популяції величина AN/t близька до нуля, щільність популяції знаходить тенденцію до флуктуацій щодо верхнього граничного рівня. Це має місце навіть в популяціях, у яких відрегульовані механизми саморегулювання чисельності. Флуктуації чисельності в популяціях можуть відбуватися з наступних причин:

• зміни умов зовнішнього середовища;

• внутрипопуляционні дії;

• взаємодії з іншими популяціями.

 

 

ТЕМА: ФІТОЦЕНОЛОГІЯ, ДИНАМІКА БІОЦЕНОЗІВ

Фітоценоз — закономірне поєднання рослин на території з певними взаємостосунками між ними і з властивими їм умовами місцезростання, це будь-яка сукупність як вищих, так і нижчих рослин, які займають дану однорідну ділянку земної поверхні, з лише їм властивими взаємостосунками й умовами місцезростання, які створюють своє особливе середовище, фітосередовище.

Особливими ознаками морфологічної структури (будови) фітоценозів є:

а) флористичний склад: б) екологічний склад: в) популяційний склад: г) рясність виду: д) проектне покриття: е) ярусність: є) зовнішність.

Екологічному типу рослин — ксерофіту, мезофіту, гігрофіту, галофіту та іншим відповідають певні умови місцезростання.

Динаміка фітоценозів відбувається під впливом внутрішніх і зовнішніх, сучасних та історичних факторів, а також внаслідок філогенезу (процесу історичного розвитку виду). Розрізняють добову, сезонну, річну та стадійну динаміки фітоценозів.

Екотон – просторово обмежене угруповання, яке утворює перехід між двома іншими чітко відмінними між собою угрупованнями

Континуум рослинності -безперервне заміщення одних видів рослин іншими вздовж градієнта місцезростання

Асоціація — це сукупність ділянок рослинності з однорідною фізіономічністю та спільними домінантами у всіх ярусах.

 

ТЕМА: ЕКОСИСТЕМОЛОГІЯ (БІОГЕОЦЕНОЛОГІЯ)

Екологічна система — сукупність організмів, та умов їх існування, закономірно взаємозв'язаних між собою, що утворюють систему взаємозумовлених біотичних, абіотичних явищ і процесів, де відбувається кругообіг речовин та енергії за участю продуцентів, консументів і редуцентів

Характеристика екосистем:

1. Екосистеми — це складові одиниці біосфери.

2. Екосистеми складаються зорганічної та неорганічної речовин.

3. Між компонентами екосистеми існує обмін речовин та енергії. У
термодинамічному відношенні екосистеми — відкриті системи.

4. Екосистеми мають певну стабільність і чітко виражений внутрішній
кругообіг речовин. Вони здатні певною мірою до саморегуляції (гомеостаз).

5. Екосистеми склалися в ході довготривалої еволюції. Це результат адаптації
видів до навколишнього середовища.

Емерджентність - виникнення нових властивостей, які характеризують систему, за рахунок взаємодії її окремих елементів

Екосистема завжди включає 2 компоненти — біоценоз і біотоп.

Консорція — група видів тварин і рослин, пов'язаних харчовими та топічними зв'язками з окремими особинами популяції будь-якого виду рослин чи тварин. Кожна консорція має особину одного виду рослин — центрального члена консорції, з яким зв'язані різні види рослин і тварин — консорти.

Гільдія — трофічне угруповання, група видів, які використовують один і той самий клас ресурсів середовища в однаковий спосіб

Екологічна ніша — функціональне місце виду в екосистемі. Еконіша — це не стільки територіальне розміщення виду в екосистемі, скільки специфічність способу життя організмів даного виду в угрупованні, зовнішній вияв його потреб

Продуценти – організми, що синтезують органічну продукцію.

1.Консументи 1-го порядку — споживачі; існують безпосередньо за рахунок продуцентів. Це рослиноїдні тварини,такі як корова, миша, заєць, цвіркун, карась, сарана перелітна, а також тварини — паразити рослин.

2.Консументи 2-го порядку — споживачі, які живляться консументами 1-го порядку. Це м'ясоїдні які з'їдають рослиноїдних тварин, та паразити рослиноїдних. Наприклад, лисиця, сова, змія, щука, печінковий сисун, сонечко семикрапкове.

З.Консументи 3-го порядку, які живуть за рахунок консументгв 2-го порядку. Це м'ясоїдні, що живляться м'ясоїдними (бурий ведмідь, тунець, кальмар, кашалот та паразити консументів 2-го порядку).

Редуценти – організми, що розкладають органічну продукцію

Типи пірамід: піраміда живлення, піраміда чисел, енергії