Основні функції класного керівника

РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Програма вивчення і структура характеристики учнів

Демографічні відомості: прізвище, ім'я та по батькові; день, місяць, рік народження; прізвище, ім'я та по батькові матері та батька; їх професія, місце роботи, займана посада, домашня адреса, телефон.

1. Умови розвитку і виховання в сім'ї: склад сім'ї, матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.

2. Рівень фізичного розвитку: стан здоров'я, володіння санітарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.

3. Моральні якості: загальний рівень морального розвитку; знання морально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, співвідношення їх із загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями; соціально-модульний статус у колективі; рівень і особливості спілкування з молодшими дітьми, ровесниками і старшими; рівень правової й екологічної культури, здатність до самооцінки; особливості вияву дисциплінованості, відповідальності, совісті, соціальної зрілості й активності, милосердя, гуманізму.

4. Розумовий розвиток: загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, потенціальні розумові можливості, інтереси, схильності; ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, відповідність її розумовим можливостям.

5. Трудове виховання: ставлення до праці, її різних видів, мотиви трудової діяльності; наявність умінь і навичок в різних видах праці; соціальні інтереси щодо праці; загальна культура різних видів праці (фізичної, розумової); інтереси і схильності до певних видів професійної діяльності, рівень і стійкість професійної орієнтації.

6. Естетична вихованість: сформованість естетичних почуттів та вмінь, інтереси і схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне в повсякденній діяльності.

7. Психічний розвиток: потреби і рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, уваги, почуттів, волі; особливості характеру; здібності; темперамент.

8. Особливості впливу біологічного і соціального чинників на розвиток особистості учня. Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки.

9. Загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості особистості з погляду на всебічний гармонійний її розвиток; недоліки і складнощі у соціально-психологічному становленні вихованця, їх причини і засоби подолання; рекомендації щодо індивідуального підходу і виховних заходів впливу.

Розвиток учнівського самоврядування

Умови розвитку учнівського самоврядування

Розвиток учнівського самоврядування загальноосвітньому установі залежить від успішності вирішення цілої низки завдань організаційного, кадрового, програмно-методичного, соціально-психологічного характеру.

Організаційні умовиу тому, щоб самоврядування у шкільництві функціонувало усім чотирьох рівнях (індивідуальний, первинний колектив, колективи зі школи і загальношкільні органи). Насамперед, цього необхідно проаналізувати соціально-педагогічну ситуацію, у якому працює даний заклад, з'ясувати інтереси й потреби дітей і батьків. Важливо також врахувати особливості школи, її профіль, основні завдання, що вона покликана вирішувати, і навіть сформовані традиції, матеріально-технічні і кадрові можливості [2].

Кадрові умови— можливість професійного зростання до сфері самоврядування. Проведення семінарів, курсів, педагогічних дискусій по найвагомішим проблемам самоврядування і учнівського самоврядування частковості має бути організовано у межах продуманої системи та спрямоване на вдосконалення педагогічного майстерності працівників загальноосвітнього установи, з їхньої самоосвіта і бажання співробітництва із колегами, що у процесах самоврядування.

Необхідно протягом навчального року та під час літніх канікул з допомогою педагогів, психологів, батьків та інших» фахівців навчати активістів учнівського самоврядування. Дуже сприятливі умови на підготовку активу учнівського самоврядування створюються під час літньої відпочинку учнів з урахуванням заміських таборів і Харківського міських майданчиків. Доцільно на навчання ширше використати досвід і базу всеросійських дитячих центрів «Орльонок» і «Океан» у межах регіональної взаємодії.

>Программно-методические умови. Розвиток учнівського самоврядування вимагає серйозного програмно-методичного забезпечення цього виду всіх рівнях.

Мета і завданняпрограммно-методических документів мають відображати загальну стратегію розвитку, основні засади школи, головні змістовні лінії роботи з розвитку учнівського самоврядування. Це дуже серйозніше завдання, яке то, можливо розраховане кілька років під керівництвом найкваліфікованіших педагогів російської зі школи і інших фахівців (методистів, викладачів професійних освітніх закладів, науковців).

Програми навчання навичок організації самоврядування повинні містити рівні труднощі й дозволяти педагогові знайти оптимальний варіант роботи з тим чи іншого групою активістів чи з окремим дитиною. Вони також мають бути відкритими внесення певних змін з урахуванням конкретних педагогічних завдань, відрізнятися змістовністю, варіативністю, гнучкістю використання.

Можливий окремий курс у програмі «>Граждановедение», де розглядалися питання місцевого самоврядування, чи спеціальний курс з основ місцевого самоврядування, котрі можуть послужити серйозної теоретичної підвалинами організації грамотної моделі самоврядування загальноосвітнього заклади, з дотриманням усіх положень цих та вимог сучасного російського законодавства.

Соціально-психологічні умови.Адміністрації загальноосвітнього установи рекомендується вести систематичну роз'яснювальну роботу серед тих педагогів, хто сумнівається чи явне невдоволення розвитком учнівського самоврядування. Не рекомендується вводити цю виховну програму насильно чи штучно, оскільки педагогічний колектив повинен «дозріти» до розуміння необхідності тісної взаємодії з які навчаються, і лише на рівні тих органів учнівського самоврядування, що потенційно можуть грамотне й наполегливо захищати права всіх школярів.

Неприпустимо ставлення до цього виду школи як до «другосортною». Директор, його заступник директора з виховній роботі повинні постійно підтримувати і заохочувати тих педагогів, хто веде дослідницьку роботу, активно ділиться своїм досвідом, допомагає колегам, працює над підвищенням ефективності системи самоврядування.

Бажано моральне й матеріальне заохочення педагогів, дітей і батьків, активно що у самоврядуванні. Про їх внесок у спільна справа колективу повинні знати всі учасники процесу творення.

Для розвитку учнівського самоврядування доцільно ширше скористатися наявними можливостями шкільних ЗМІ (шкільні стінгазети, радіо та т. буд.), і навіть сучасні комп'ютерні технології, можливості всесвітньої Інтернету.

Необхідно активніше залучати до організації виборів органів учнівського самоврядування фахівців місцевої та регіональної виборчих комісій, які за програмою Центрвиборчкому «Правова культура молодого виборця».

До організаційних умов можна включити й постійну роботу над удосконаленням нормативно-правової бази на, яка потрібна на розвитку учнівського самоврядування.

9. дитячі формування: Барвінчата, Подоляночка, Козацька община школи, зоре цві, Пласт з 7 років, дитяче-юнацьке товариство Січ. Кожне з обєднань має свою програму і специфіку,спілка української молоді (СУМ6-12 років). Країн. Барвн. – з 6-10 років, символи свої атрибути,СПОУ (спілка піонерських організацій України)

РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Основні функції класного керівника

1. Організаторські:

планування і координація всієї виховної роботи з класом;

надання допомоги учнівській організації класу;

встановлення зв’язків із учнівським та педагогічним колективами, батьками, громадськістю; забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів;

ведення документації у класі;

сприяння розвитку самоврядування.

2. Аналітико - узагальнюючі:

сприяння всебічному розвитку учнів на основі вивчення і врахування їхніх індивідуально- психологічних особливостей.

3. Координаційно- інформаційні:

забезпечення узгодженості роботи учнівського, вчительського, батьківського колективів.

4. Психологічні:

встановлення довірливих стосунків із учнями.

5. Стимулюючо- гальмівні:

активізація чи гальмування учнівської діяльності залежно від її спрямованості.

2.

2. Класний керівник повинен бути здатним до:
1. Вивчення особистостей учнів та ступеня розвитку класного колективу:
о вивчення змісту роботи з вивчення вихованості учнів: (соціальна спрямованість особистості, громадська активність, характер виконання обов'язків, рівень морального розвитку, місце учня в колективі, сфера спілкування в позаурочний час, сім'я учня, встановлення дружніх контактів з учнем, допомога в реалізації його особистості);
о застосування методів визначення вихованості учнів: психолого-педагогічні спостереження, анкетування, тестування, метод соціометрїї, узагальнення незалежних характеристик, вивчення шкільної документації, громадської думки учнівського колективу, відгуків батьків, учителів;
о вивчення та визначення рівня розвитку учнівського колективу: мобільність учнів класу під час виконання доручень, колективних справ, прагнення до творчості, рівень активності кожного учня, рівень розвитку самостійності, ініціативності, відповідальності, морально-психологічний клімат колективу.

2. Формування, організації і розвитку класного колективу. Висувати перспективи, зацікавлювати й об'єднувати учнів; організовувати виховуючу і розвиваючу діяльність учнів (визначати виховні завдання, допомагати в проведенні колективних справ, зосередити увагу на результатах діяльності, контролювати та оцінювати виконання справи, стимулювати діяльність, здійснювати профорієнтацію учнів, розвивати їх художню творчість тощо).
3. Розвиток пізнавальної активності, підвищення рівня знань. Стимулювати і коригувати позаурочну пізнавальну діяльність учнів; виховувати відповідальність за навчальну працю; готувати і проводити усні журнали, конкурси, турніри, олімпіади, конференції, лекторії тощо; підвищувати культуру навчальної праці; координувати дії вчителів-предметників; залучати недисциплінованих учнів до справ класу; залучати батьків до роботи з підвищення якості знань учнів.
4. Зміцнення трудової, навчальної і громадської дисципліни. Застосовувати педагогічно-доцільні форми і методи виховання дисципліни, роз'яснювати норми і правила поведінки, застосовувати методи стимулювання і корекції поведінки, виховувати культуру поведінки, сприяти поліпшенню правової освіти, здійснювати профілактичну роботу з учнями, схильними до правопорушень.
5. Підготовка учнів до самоврядування. Грамотно керувати діяльністю учнів, готувати їх до самоврядування, розширювати функції самоврядування, рекомендувати суспільне значущі й цікаві КТС, чітко визначати обов'язки, створювати первинні об'єднання, складати плани роботи, продумувати захоплення учнів, зміцнювати і розвивати колективні традиції, контролювати виконання єдиних педагогічних вимог, організовувати навчання органів самоврядування, будувати взаємини між органами самоврядування, колективом учнів і вчителями на ідеях співпраці.
6. Запобігання правопорушенням та злочинам. Пропагувати знання про шкідливість алкоголізму, куріння, наркоманії, токсикоманії для організму людини, сім'ї, суспільства, включати в діяльність класу і школи дітей, яких важко виховувати, розвивати гуманні почуття учнів, створювати в колективі атмосферу доброзичливості, формувати громадську думку про негативні якості та вчинки учнів, поширювати нові традиції, формувати потребу в здоровому способі життя, проводити індивідуальну роботу з педагогічно занедбаними дітьми, спільно працювати з органами охорони здоров'я, внутрішніх справ, батьками та широкою громадськістю щодо профілактики правопорушень та злочинів.
7. Планування виховної роботи. Складати план роботи, визначати систему конкретних виховних справ та засобів впливу на учнів і колектив, аналізувати результати виховної роботи за попередній період, вивчати фактори, що перешкоджають ефективності виховної роботи. Плануючи виховну роботу, дотримуватися таких вимог: цілеспрямованість плану, наявність виховних завдань, різноманітність видів і форм діяльності, продуманість матеріально-технічного оснащення виховного процесу, зв'язок плану з життям та погодження його з учнями.
8. Збагачення ефективності виховного процесу. Виробляти єдині педагогічні вимоги до учнів, діагностувати виховний процес, проводити «малі педради» за участю учнів, вивчати вікові та індивідуальні особливості учнів, рівні їх вихованості, залучати учнів у гуртки, клуби, секції тощо, організовувати дозвілля учнів, залучати батьків до виховної роботи.
9. Організації роботи з батьками. Надавати допомогу батькам у сімейному вихованні, підвищувати педагогічну культуру батьків, організовувати педагогічні практикуми і педагогічний всеобуч батьків, вивчати умови виховання дітей у сім'ї, відвідувати дітей дома, організовувати сучасні форми роботи з батьками: вивчення родоводу, «творчий портрет сім'ї», «щасливий випадок», «батьківський трикутник», проводити батьківські конференції, збори, пропагувати кращий досвід сімейного виховання, організовувати роботу батьківського комітету, ради батьків.