Методика кримінологічного дослідження

Система кримінології

За предметом дослідження: а) вчення про злочинність; б) вчення про детермінацію злочинів; в) вчення про особу злочинця та жертву злочинів; г) вчення про засоби протидії злочинності. За рівнем узагальнення: загальна та особлива.

4. Методологія кримінології: метод дослідження документів, метод опитування, метод спостереження, метод експерименту, метод моделювання, соціометрія, експертних оцінок

Методика кримінологічного дослідження

Сукупність технічних прийомів, способів збирання й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі зло­чинністю.

6. Основні методи, що застосовуються в кримінологічному дослідженні: спостереження, вивчення документів, опитування, експертних оцінок, експерименту.

Загальнонаукові методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.

Діалектичний ме­тод пізнання соціальної дійсності. Окремі наукові методи: логічного, історичного та порівняль­ного аналізу, системно-структурного аналізу, моделювання, статистичні, математичні та кібернетичні.

Кримінологічні методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.

Метод суцільного або вибіркового дослідження, соціологічні методи (спостере­ження, опитування у вигляді анкетування або інтерв'ювання, експеримент, методи експертної оцінки, контрольної групи і документальний), а також психологічні (соціометричний, тес­тування та ін.). Особливе значення у кримінології має статис­тичний метод.

Поняття злочинності, її характерні особливості.

Злочинність – це відносно масове, історично мінливе, соціальне і кримінально-правове явище, що являє собою цілісну сукупність всіх злочинів, вчинених на певній території за відповідний період часу.

Ознаки злочинності.

1. відносно-масове явище

2. соціально-обумовлене і кримінально-правове явище

3. історично-мінливе явище

Кримінологічна характеристика злочинності.

Кількісні показники злочинності.

Стан злочинності, об’єм злочинності, рівень (формула), динаміка.

Стан злочинності – кількість вчинених злочинів і осіб що їх вчинили на певній території за певний час.

Динаміка-зміна стану за той чи інший період часу.

Якісні показники злочинності.

Кримінально-правова караність, характеристика і територіальна поширеність, структура, характер, латентність, ціна.

Характер – частка найбільш небезпечних злочинів в структурі злочинності, а також х-ка осіб злочинців.

Поняття латентної злочинності.

Сукупність злочинних діянь, що були реально вчинені, але не стали відомі органам кримінального судочинства і, відповідно, не відображаються в кримінальній статистиці.

Види латентної злочинності.

Природна латентність — факт злочину був, але він не став відомим правоохоронним орга­нам.

Штучна латентність - факт злочину відомий, але з різних причин правоохоронні органи не ставлять його на облік, щоби створити враження успішності боротьби зі злочинністю.

Погранична латентність - факт злочину стався, але по­терпілий не усвідомлює цього (приміром, пожежі, кишенькові крадіжки).

Причини латентності злочинності.

Об’єктивні причини:середовище й обставини, в яких здійснюються злочини. Приміром, специфічні недоліки у звітності та контролі, що перешкоджають розкриттю злочинів, здійснених посадовими особами; відсутність письмових і речо­вих доказів; віддаленість від населених пунктів або людних місць при вбивствах, зґвалтуваннях, розбоях та ін.

Суб’єктивні причини: бажання приховати свою злочинну діяльність; небажання потерпілого повідомляти про злочин; недоліки в роботі право­охоронних органів тощо.

 

Методи дослідження латентної злочинності.

Загальні методи: виявлення громадської думки про стан латентної злочинності; експертна оцінка при опиту­ванні спеціалістів; вивчення документів правоохоронних органів, фінансово-ревізійного контролю, медичних закладів та ін.

Спеціальні методи - аналіз динамічних рядів злочинів; дослідження періоду від їх вчинення до роз­криття та прийняття санкцій; екстраполяція; системно-структур­ний аналіз тощо.

Стан та тенденції злочинності в Україні на сучасному етапі.

Поняття особи злочинця.

Особа людини, що винно вчинила злочин внаслідок притаманних їй анти суспільних поглядів, негативного відношення до суспільних інтересів і вибору суспільно-небезпечного шляху для реалізації свого задуму чи спрямування необхідної активності в попередженні злочинного результату.

Структура особи злочинця.

Це значиме з точки зору кримінології впорядковане співвідношення якостей, що характеризують порушника кримінально-правової заборони:

Соціологічні ознаки: стать, вік, освіта, матеріальний стан, соціальний стан, сімейний стан, соціальне походження, зайнятість суспільно корисною працею, рід занять, наявність спеціальності, наявність місця проживання

Правові ознаки: характер і ступінь важкості злочинів, вперше чи повторно вчинено злочин, групою чи особисто, тривалість злочинної діяльності, об’єкт злочинного посягання, форма вини.

Особливості ґенези особи злочинця.

1.В сім»ї в дитинстві в таку особу закладаються неповага чи зневага до інтересів оточуючих, до соціальних заборон, зявляється поки що нейтральна до кримінального закону не законослухняна особа, налаштована жити незалежно від діючих і загальноприйнятих правил поведінки

2. Повязується з вчиненням правопорушень і явно аморальних вчинків, які ще не підпадають під дію кримінального закону

3.Криміногенна особа є сформованою, якщо знаходиться на стадії вчинення нею злочину

4.Посткримінальна особа:

-подальша криміналізація і рецидив

-виправлення і становлення на позитивний шлях

Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину.

Психічні аномалії: психопатія, алкоголізм, наркоманія, недоумство – дебільність (не виключає осудності), травми центральної нервової вистеми.

Відхилення можуть істотно сприяти неправильному розвитку особи і безпосередньо її злочинній поведінці. Псих аномалії відносно частіше зустрічаються в осіб, що вчиняють тяжкі насильницькі злочини, у рецидивістів, що не мали певних занять і житла. Відносно поширені вни і у неповнолітніх злочинців.

Характеристика особи сучасних злочинців.

Класифікація злочинців.

Випадковий, ситуаційний, нестійкий, злісний, особливо небезпечний.

За характером і змістом мотивації: негативно-зневажливе відношення до людської особистості, корисливий тип, явно зневажливе відношення до своїх громадянських обов’язків, легковажно-безвідповідальне відношення до вимог та обов’язків, орієнтація на абсолютний пріоритет потреб своїх близьких і своїх власних, вимушена орієнтація на необхідність задоволення елементарних життєвих потреб.

За глибиною і стійкістю мотивації: випадкові, ситуаційні, нестійкі, особи що раніше вчиняли злочини в тому числі і судимі, особливо небезпечні.

Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.

Ці поняття не виключають один одного, а перебувають у тісному взаємозв’язку. Цілісність людини - вона наділена соціальними та природними силами живої істоти. Це стосується і особи злочинця. Завдання кримінологічних досліджень: визначення суті та рівня взаємодії соц.і біологічного в особі злочинця, розкриття психофізіологічних властивостей, які проявляються саме у злочинній поведінці.

Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної характеристики особи злочинця.

Поняття “віктимологія”.

Це галузь кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.

Поняття “віктимність”.

Це така соціально психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об’єктом злочинного посягання.

Поняття “віктимізація”.

Це процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу. Означає перетворити когось на жертву злочину.

Види детермінації.?

Причини (породжуючі злочинність) – соц-психологічні явища, які безпосередньо породжують, утворюють, злочинність і злочини як свій закономірний наслідок.

Умови (сприяючі цьому)-явища, які самі не породжують злочинність і злочини,а сприяють,полегшують, інтенсифікують формування і дію причини.

Планування боротьби зі злочинністю

Це розробка мети і завдань боротьби зі злочинністю. Шляхи і засоби вирішення цих питань, їх інформативного, нормативного, організаційного, методичного, ресурсного забезпечення на певний період часу.

 

Організована злочинність

Об’єднання кримінального середовища в масштабі певного регіону, окремої галузі господарства або певної сфери управління - шляхом створення усталених, згуртованих злочинних угрупувань, орієнтовану на тривалу спільну діяльність з метою:

Отримання спільних значних доходів, часто з прихованим використанням офіційних економічних та організаційних структур а також корумпованих елементів державного апарату.

 

Система кримінології

За предметом дослідження: а) вчення про злочинність; б) вчення про детермінацію злочинів; в) вчення про особу злочинця та жертву злочинів; г) вчення про засоби протидії злочинності. За рівнем узагальнення: загальна та особлива.

4. Методологія кримінології: метод дослідження документів, метод опитування, метод спостереження, метод експерименту, метод моделювання, соціометрія, експертних оцінок

Методика кримінологічного дослідження

Сукупність технічних прийомів, способів збирання й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі зло­чинністю.

6. Основні методи, що застосовуються в кримінологічному дослідженні: спостереження, вивчення документів, опитування, експертних оцінок, експерименту.