Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визна­ченому законодавством.

У разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачу­ється грошова компенсація на придбання лікувально-профі­лактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчо­вих продуктів на умовах, передбачених колективним догово­ром.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлюва­ти за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодав­ством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

 

. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами

 

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучають­ся до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів ін­дивідуального захисту відповідно до нормативно-правових ак­тів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини пра­цівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій раху­нок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додат­ково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

 

Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті

 

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціаль­­ного страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язко­ве державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зара­ховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

 

Роботодавцю необхідно організувати і вчасно провести розсліду­вання. За результатами розслідування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання пов'язані з виробництвом, скласти акт за фор­мою, наведеною в Положенні про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в уста­новах і організаціях. Наявність затвердженого акта за формою дає право і є підставою для відшкодування шкоди потерпілому.

Роботодавець може додатково за рахунок прибутку визначати в колективному договорі виплати. Дані виплати сплачуються за раху­нок прибутку підприємства і підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства.

 

Охорона праці жінок

 

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

 

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умо­вами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвер­джено наказом Міністерства здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 256.

Слід зазначити, що визначена в Переліку робота або професія для певної галузі застосовується і для інших галузей, де використовується дана робота або професія.

Не дозволяється використання праці жінок на підземних роботах в гірничорудній промисловості та на будівництві підземних споруд; за винятком:

· жінок, які займають керівні пости і не виконують фізичної роботи;

· жінок, які зайняті санітарним та побутовим обслуговуванням;

· жінок, які проходять курс навчання та допущені до стажування у підземних частинах підприємства;

· жінок, які повинні спускатися час від часу у підземні частини підприємств для виконання нефізичних робіт.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241.

Вагітні жінки відповідно до статті 178 КЗпП України, в разі наяв­ності медичного висновку, повинні бути переведені на легку роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збережен­ням середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

Вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до трьох років, не до­пускаються до роботи у вихідні дні.

Жінки, що мають дітей від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди (стаття 177 КЗпП України).

Праця вагітних жінок і жінок, що мають ді­тей до трьох років (до шести років, якщо дитина потребує домашнього догляду) тощо, регулюється також статтями 179, 180,181,183,184 КЗпП України.

 

Охорона праці неповнолітніх

 

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкід­ливими або небезпечними умовами праці, визначається поло­женням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповно­літніх визначаються законом.

 

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'я­заних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умова­ми праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповнова­женим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудових пра­вовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охо­рони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці кори­стуються пільгами, встановленими статтями 187, 190 КЗпП України.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умова­ми праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 бе­резня 1994 року № 46.

Застосування праці осіб, що не досягли 18 років, у виробництвах, професіях і на роботах з небезпечними і шкідливими умовами праці, зазначених у названому Переліку, заборонено на всіх підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та видів діяль­ності.

Ця стаття містить заборону залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом Міністерства охорони здо­ров'я України від 22 березня 1996 року № 59.

Усі особи до 18 років приймаються на роботу лише після поперед­нього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щоро­ку підлягають обов'язковому медичному огляду.

Законодавство України забороняє залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (статті 192, 54. 51 КЗпП України).

 

Охорона праці інвалідів

 

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і пра­цевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.

 

Інвалідами вважаються особи із стійким розла­дом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життедіяльності, до необхідності у соціальній допомозі і захисті.

Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економіч­них, політичних, особистих прав і свобод. Дискримінація інвалідів за­бороняється і переслідується законом (див. статтю 1 Закону України "Про основи соціаль'ної захищеності інвалідів в Україні).

 

 

4. стимулювання охорони праці