Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

На останні слова розбігаються, а ведучий ловить їх.

Поиск

Подмухай на кульбабку -

Злетять кульбабенята.

Подмухай іще дужче,

Як хочеш сильним стати.

ГРА "ВІНОЧОК".

Діти стоять у півколі на відстані 10-12 кроків від ведучого. Вони квіти.Ведучий промовляє:

- Як піду я на лужок та й по квіти на вінок.

Діти відповідають, погойдуючись:

- Нас не рвіте, - просят квіти, -

Ми - землі коханій діти.

Землю-матінку квітчаєм,

Всіх милуєм, всіх вітаєм.

На останні слова розбігаються, а ведучий ловить їх.

ГРА " ВЕСЕЛІ МУРАШКИ"

Діти діляться на 2-3 команди, кожній команді накреслюється будиночок (коло). В центрі лежать дрібні предмети (камінці, лозинки, жолуді, горіхи, каштани). Діти-мурашки "на чотирьох" просуваються до предметів, беруть по одному і несуть до свого будиночка. Виграє та комонда, що перенесла більше предметів.

ГРА " МЕТЕЛИКИ НА КВІТАХ"

Діти йдуть по колу, за сигналом завмирають у тій позі, що її прийняв ведучий.

Перехід до дитячого садка.

 

 

№10

1. У теорії і методиці фізичного виховання застосовується специфічний понятійний апарат, розуміння та засвоєння якого обов'язкове для спеціалістів дошкільного виховання. Зміст цих понять не є постійним, він уточнюється та поглиблюється у зв'язку з розвитком науки про фізичне виховання та її практичне застосування.

· Фізична культура - частина загальної культури, сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які створюють­ся та використовуються ним для фізичної досконалості людини. Вона історично зумовлена і змінюється на кожному новому етапі розвитку суспільства. До матеріальних цінностей належать: спортивні споруди (стадіони, спортивні зали, басейни, фізкуль­турні майданчики та ін.), фізкультурне обладнання та інвентар, а також рівень фізичної досконалості дитячого та дорослого насе­лення, включаючи їх спортивні досягнення та ін. До духовних цінностей належать соціальні, політичні та практичні досягнення в галузі фізичного виховання.

· Фізична культура має багато функцій: нормативну, яка полягає у закріпленні раціональних норм рухової діяльності; інформаційну, яка відображує властивості накопичувати культурну інформацію, бути засобом її розповсюдження та передачі їх від одного покоління до іншого; комунікативну, яка характеризується властивістю сприяти спілкуванню, встановленню міжособистісних контактів; естетичну – задоволення естетичних потреб особистості у красивих рухах, своєму гармонійному фізичному розвитку та ін.; біологічну, яка пов'язана з задоволенням природної потреби людини (особливо дітей) у русі, покращання її фізичного стану та забезпечення високої працездатності організму. Ці функції покладено в основу класифікації видів фізичної культури, яка може бути представлена як базова (загальнорозвиваюча), прикладна та оздоровча фізкультура, спорт.

· Фізичне виховання - це організований педагогічний процес, спрямований на морфологічне і функціональне удосконалення організму людини, формування і поліпшення її основних життєво важливих рухових вмінь, навичок і пов'язаних з ними знань. Фізичне виховання в дитячому садку як цілеспрямований педагогічний процес здійснюється всією системою організаційних форм, які передбачено програмою (щоденні заняття фізкультурою, ран­кова гімнастика, рухливі ігри та ін.).

· Фізичний розвиток - це процес становлення та змін біологічних форм та функцій організму людини під час її індивідуального життя. Він оцінюється рівнем антропометричних та біометричних показників (маса та довжина тіла, окружність грудної клітки та ін.), фізичних якостей (швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості), показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток та ін.).

· Фізична підготовка – цим терміном визначають прикладну спрямованість фізичного виховання щодо трудової або іншої діяльності людини (наприклад, фізична підготовка моряка, спорт­смена, космонавта та ін.). «Загальна фізична підготовка» - це процес фізичного виховання, що створює загальні передумови для високопродуктивної праці людини. «Спеціальна фізична підго­товка» спрямована на підготовку людини до професійної та спортивної діяльності.

· Рухова підготовленість – зумовлює рівень розвитку рухових умінь та навичок, фізичних якостей, що задовольняють вимоги спортивної класифікації (для спортсменів), шкільної програми з фізичної культури (для учнів шкіл). Для дітей дошкільного віку розроблені нормативні показники з усіх основних видів фізич­них вправ та вимог щодо якості їх виконання, які визначені програмою виховання для дитячих садків.

· Фізкультурна освіта – цим терміном визначають рівень знань з фізичного виховання, рухових і гігієнічних вмінь та навичок. Цей термін запровадив П.Ф. Лесгафт, вважаючи, що фізичне ви­ховання має на меті не лише зміцнення фізичних сил людини, а й накопичення нею спеціальних знань, вмінь та навичок.

· Фізична досконалість – передбачає міцне здоров'я, гармонійний фізичний розвиток та всебічну фізичну підготовленість людини до життя, праці та захисту Батьківщини. У людей різних професій, статі, віку фізична досконалість має свої специфічні особливості. Кожна історична епоха створює свій ідеал фізичної досконалості людини. Тому що в цьому відображаються умови економічного та соціального життя людей, їхнього світогляду.

· Фізичні вправи – це рухи, рухові дії, а також складні види рухової діяльності (рухові та спортивні ігри), які відібрані засобами для вирішення завдань фізичного виховання. Термін «вправа» застосовується також для визначення процесу багаторазового повторення рухових дій.

· Спорт – це спеціальна діяльність, спрямована на досягнення у якому-небудь виді фізичних вправ найвищих результатів, які виявляються у процесі змагань. Спорт не може існувати без інтенсивної підготовки. Характер її визначається видом спортивної спеціалізації, яка здійснюється на базі загальної фізичної підготовки. У дитячому спорті ця властивість реалізується з акцентом на більш широку та тривалу підготовку.

3. Гра «Кульки в басейні»

Обладнання: 2 сухих басейни (на кожну команду, повітряні кульки).

В грі приймають участь всі діти, поділившись на дві команди.

Завдання. Перенести кульки до свого сухого басейна, не користуючись руками. Виграє та команда, яка більше перенесла кульок.

Гра-естафета для хлопчиків

«Перетягни кульки з берега на берег»

Обладнання: 2 лави, кульки за кількістю учасників.

Завдання. Зайнявши положення лежачи на животі, підтягуючись руками, рухатись по лаві, переносячи кульку на інший кінець «другий берег», в зручний для себе спосіб, вдаючись до винахідливості (кулька в зубах, між ногами, тощо).

Гра-естафета для дівчаток «Хто швидше перенесе кульку»

Обладнання: 2 великих кошики, прикрашені весняними квітами, кульки, підручні предмети: тенісні та бадмінтонні ракетки, миски, гімнастичні палиці, обручі.

Завдання. Перенести повітряні кульки до кошиків, самостійно обравши підручний предмет.

Ра для хлопчиків «Збудуй башточку»

Обладнання: ігрові модулі великих розмірів різних геометричних форм, повітряні кульки.

Завдання. За сигналом ведучого 2 хлопчики будують стійку високу башту, вилазять на неї та надувають кульку. Виграє той, в кого стійкіша та вища башта, більша кулька.

Танцювальний конкурс «Грайливі кульки»

Дівчатка вибирають собі кульки та танцюють з ними під музичний супровід, який змінюється (веселий, сумний, енергійний, мелодійний). Виграє та, котра придумає найцікавіший та оригінальний танок.

Гра для хлопчиків «Хокей»

(замість шайби користуються повітряною кулькою)

Гра для дівчаток «Розмалюй кульку»

Дівчатка об’єднуються в пари. одна — тримає кульку, інша — розмальовує її маркером за власним бажанням. Потім вони міняються. Виграє та пара, в якої найцікавіше зображення на кульці

№11

Завдання та засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку

OFF

Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя, зміцнення здоров’я, всебічний фізичний розвиток, загартування та удосконалення функцій організму дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності. Їх вирішенню сприяє створення відповідних умов (раціонального режиму, харчування та ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного виховання (заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо), підвищення рухової активності дітей протягом дня та ін.

Освітні завдання спрямовані на формування певних систем рухових умінь та навичок; ігрових дій; здобування доступних уявлень та знань про користь занять фізичною культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги та правила. Протягом дошкільного віку у дитини необхідно створити так звану «школу рухів», до якої належать формування та удосконалення життєво важливих умінь та навичок з ходьби, бігу, стрибків, метань предметів, лазіння, ходьби на лижах, плавання, їзди на велосипеді та ін.

Виховні завдання спрямовані на формування позитивних моральних та вольових рис характеру дитини засобами фізичної культури. Заняття з фізичної культури, рухливі ігри, вправи спортивного характеру сприяють вихованню у дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині.

Успішне вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку залежить від поєднання різноманітних засобів, які розподіляються на такі види: фізичні вправи, що застосовуються у гімнастиці, спорті, грі та туризмі, оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода) та гігієнічні фактори.

В основу з найбільш загальних класифікацій покладено систему засобів фізичного виховання та методи їх застосування: гімнастика, ігри, спорт та туризм. Кожна з цих груп має свої специфічні ознаки і розподіляється на класифікаційні підгрупи.

Гімнастика — один з найбільш поширених засобів фізичного виховання. Специфічною особливістю гімнастики є можливість вибірково впливати на різні частини тіла, окремі м’язові групи та суглоби; чітко дозувати фізіологічне навантаження; застосовувати різноманітні вправи з використанням посібників та гімнастичного інвентарю; виконувати вправи під музику.

Ігри – один з найпоширеніших засобів фізичного виховання. Розрізняють рухливі та спортивні ігри.

Туризм – це різноманітні за формою, змістом та тривалістю походи і подорожі, спрямовані на активний відпочинок, пізнання рідного краю, всебічний фізичний розвиток та загартування дітей.

Починаючи з другої молодшої групи, дітей поступово ознайомлюють з доступними для них видами спортивних вправ, зокрема ходьбою на лижах, плаванням, катанням на велосипеді та ін.

Загальнорозвиваючі вправи

Загальнорозвиваючі вправи – це спеціальні рухи, спрямовані на оздоровлення та зміцнення організму, розвиток рухових і психічних якостей дитини. Вони мають характерну особливість: дозволяють вибірково впливати на окремі м’язові групи (рук, ніг, тулуба), чітко дозувати фізичне навантаження на організм людини. Ці вправи сприяють удосконаленню координації рухів, їх точності, свідомому оволодінню положеннями та рухами тулуба, формуванню правильної постави, а також використовуються як профілактичні вправи і вправи, спрямовані на коригування.
Класифікація загальнорозвиваючих вправ проводиться залежно від їх впливу на окремі частини тіла (за аналогічними ознаками): вправи для м’язів рук і плечового пояса, для тулуба та м’язів ніг.
Вправи для м’язів рук і плечового пояса спрямовані на зміцнення м’язів спини, міжреберних м’язів, вони сприяють розширенню грудної клітки, що покращує функцію дихання. Виконання різноманітних рухів руками впливає на рухливість суглобів верхніх кінцівок, зміцнення м’язів рук, розвиває їх силу, стимулює обмінні процеси.
Вправи для м’язів тулуба впливають на гнучкість та рухливість хребта під час нахилів тулуба вперед, в сторони, поворотів праворуч та ліворуч. Все це сприяє формуванню правильної постави. При виконанні вправ із вихідного положення лежачи на животі при підніманні тулуба вгору, прогинанні його у попереку розвивається рухливість грудного та шийного відділів хребта, попереджається сутулість спини у дітей.
Виконання вправ з нахилами, згинанням та випрямленням тулуба із вихідного положення лежачи на спині зміцнюють м’язи черевного преса, які розвинені у дошкільнят недостатньо. Це сприяє покращанню процесів травлення.
Фізіологічне навантаження при виконанні вправ для м’язів тулуба досить велике, тому що роботу здійснюють одночасно всі частини тіла. Це призводить до значного підвищення обмінних процесів і розвиває силу багатьох м’язових груп.
Вправи для розвитку та зміцнення м’язів ніг спрямовані на покращання гнучкості в суглобах нижніх кінцівок, розтягування м’язів та зв’язок опорно-рухового апарата. Під час піднімання ніг із вихідних положень сидячи та лежачи зміцнюються м’язи черевного преса. Вправи у підстрибуваннях, стрибках на місці, присідання зміцнюють серцево-судинну систему, дають значне фізіологічне навантаження, покращують обмінні процеси.
Вихідні положення. Положення тіла, рук та ніг перед початком виконання вправ має назву вихідного положення. Воно має суттєве значення для виконання рухів, від них залежить навантаження на окремі групи м’язів, їх чіткість, стійкість тіла.
З дошкільниками різних вікових груп вивчається ряд основних положень рук, ніг, тулуба, без яких неможливо навчитися виконувати загально розвиваючі вправи. Оволодіння основними положеннями має велике значення для виховання в дітей культури рухів і поз.
Вихідні положення для ніг. Основна стійка – тулуб прямий, плечі розведені, руки опущені, ноги прямі, п’ятки разом, носки розведені на ширину ступні, положення рук може бути різне: на поясі, до плечей тощо (мал. 39-а).
Стійка ноги нарізно – ноги на ширині плечей, вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги. Положення рук може бути різним (мал. 39-б).
Зімкнута стійка – ступні ніг (п’ятки та носки) разом (мал. 39-в).
Упор стоячи на колінах – стоячи на обох колінах, спиратись прямими руками на підлогу, спина при цьому пряма, дивитися вперед (мал. 39-г).
Стійка на колінах – коліна, гомілки, носки спираються об підлогу (мал. 39-д).
Стійка на правому (лівому) коліні – одна нога коліном, гомілкою та носком спирається на підлогу, інша виставлена вперед, зігнута в коліні, ступня на підлозі; стегно опорної ноги та гомілки виставленої вперед ноги перпендикулярні до підлоги.

Вихідні положення для рук. Руки вперед – руки підняти на висоту й ширину плечей, долонями всередину (мал. 40-а).
Руки в сторони – руки підняти в сторони на висоту плечей, долонями донизу (мал. 40-б).
Руки вгору – руки підняти вгору, паралельно одна одній і відвести назад до відказу, долоні всередину; голова піднята так, щоб можна було бачити кисті рук (мал. 40-в).
Руки за голову – руки зігнути в ліктях і підняти в сторони, долоні повернути вперед, пальці при цьому торкаються потилиці, голову тримати прямо, лікті відведені в сторони до відказу (мал. 40-г).
Руки до плечей – руки зігнути в ліктях і напівзігнутими пальцями доторкатися до плечей, плечі розвести, лікті притиснути до боків (мал. 40-д).
Руки перед грудьми – руки зігнути в ліктях і підняти передпліччя та кисті до рівня плечей, кисті долонями вниз, пальці — разом (мал. 40-е).
Руки на пояс – руки зігнути в ліктях, кисті на пояс (великий палець повернути назад, інші чотири — вперед), плечі розвести, лікті трохи відвести назад (мал. 40ж).
Руки за спину – руки, зігнуті в ліктях, торкаються передпліччями спини, кисті тримають якомога ближче до ліктів (мал. 40-з).
Руки назад – прямі руки відвести назад долонями досередини (мал. 40-к).

Вихідні положення сидячи: ноги вперед – сидячи на підлозі, прямі ноги зімкнуті, носки відтягнуті; ноги нарізно – ноги прямі, розведені на 30-40 см, носки відтягнуті; ноги зігнуті — ноги зігнуті у колінах, зімкнуті, ступні на підлозі; ноги схресно – ноги зігнуті у колінах, одна перед іншою; сидячи на п’ятах – гомілки та носки спираються на підлогу, носки повернуті досередини, сідниці на п’ятах, тулуб вертикально. Положення для рук залежить від характеру вправ.
Вихідні положення лежачи: лежачи на спині – прямі ноги зімкнуті, носки трохи розставлені, руки вздовж тулуба, долоні донизу, тулуб прямий; лежачи на животі – прямі ноги зімкнуті, руки зігнуті у ліктях долоні одна на одну або руки в упорі, руки вперед; лежачи на правому (лівому) боці – з опорою одним боком, ноги прямі зімкнуті, руки витягнуті вгору.
З дітьми дошкільного віку широко застосовуються вправи з предметами: брязкальцями, прапорцями, палицями, м’ячами, обручами, скакалками тощо. Використання яскравих різнокольорових предметів підвищує у дітей інтерес до виконання загально-розвиваючих вправ. Якщо діти виправляються з предметами, їм значно легше контролювати свої дії.
Виконання вправ з предметами має значно більше навантаження на м’язи рук та плечового пояса, що сприяє розвитку сили та гнучкості. Деякі предмети (гумові м’ячі) допомагають диференціювати м’язові почуття. Тому розвиток рухових якостей під час виконання вправ з предметами відбувається значно краще.
При виконанні вищезазначених вправ реалізуються виховні завдання. Діти привчаються акуратно та обережно поводитися з ними, допомагають вихователю розкладати та прибирати їх на місце; поступатися товаришу предметом, який хотілось би взяти самому, та ін.
Під час виконання загальнорозвиваючих вправ дошкільнят привчають правильно дихати. Глибоке дихання регулює процеси кровообігу, сприяє збільшенню життєвої ємності легенів, рухливості реберних дуг, зміцненню міжреберних м’язових груп, які утримують хребет у вертикальному положенні та створюють необхідні передумови для правильної постави.
Важливо, щоб діти дихали глибоко (через ніс), а видихали повітря ротом, поєднуючи дихання з рухами. Уточненню моменту видиху допомагають звукосполучення та слова, які промовляють діти. При повільному темпі видих (особливо з молодшими дошкільнятами) виконується зі звуками: «тс-с-с, з-з-з, ж-ж-ж» або супроводжується словом «вниз». Якщо у вправах немає чітко обумовлених фаз видиху та вдиху, дихати треба рівномірно у довільному темпі.
Загальнорозвиваючі вправи доцільно супроводжувати музикою. Вона сприяє більш ритмічному і координованому виконанню гімнастичних вправ, задає темп рухів, допомагає виконувати їх виразніше й точніше.
Музичний супровід за формою, змістом і темпом повинен відповідати характеру рухів, однак ні в якому разі не можна допускати спотворення музичного твору для того, щоб пристосувати його до того або іншого руху. Під плавну, тиху музику вправа виконується спокійно, у повільному темпі. Під швидку й голосну музику виконують енергійні рухи руками або стрибки. Раптове закінчення музики або голосний, виразний акорд є сигналом до зупинки або зміни рухів.
Під час вивчення нових вправ діти виконують їх спочатку під рахунок вихователя (два-три рази), а потім у музичному супроводі. Це пояснюється тим, що дошкільнятам важко стежити за чіткістю виконання нового для них руху і одночасно за темпом, який задає музичний акомпанемент. Знайомі дітям вправи починають виконувати відразу під музику.
Запис загальнорозвиваючих вправ робиться відповідно до прийнятої в гімнастиці термінології. Вона повинна бути короткою; чітко відображати структуру рухів, підкреслюючи головне. При записі вправи зазначають його назву, вихідне положення (для ніг, тулуба, рук), напрямок, його кінцеве положення, яке займає дитина після виконання вправи, та поєднання фаз дихання з частинами вправи.
Вихідне положення пишеться скорочено – в.п., цифрами позначають рахунок. При записі вихідного положення запис дається у такій послідовності: спочатку положення тіла (якщо стоячи, то не пишуть), ніг, потім рук (рук з предметом), місцезнаходження предмета. Наприклад: повороти тулуба. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на поясі. 1 поворот тулуба праворуч, руки в сторони (вдих); 2 – в.п. (видих); 3-4 – те ж саме ліворуч. Повторити 8 разів.
Деякі терміни пишуться скорочено: основна стійка — о.с; права рука (нога) — пр. рука (нога); ліва рука (нога) — лів.рука (нога). При написанні вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи, на колінах) там, де не зазначено, у якому положенні знаходяться руки, мається на увазі — руки внизу. Фази дихання (вдих та видих) пишуться в тому випадку, якщо потрібно звернути на це особливу увагу. При довільному диханні ніяких поміток не роблять.
Методика навчання загальнорозвиваючих вправ дошкільнят різних вікових груп обґрунтована дослідженнями М.П. Мєтлова, Г.П. Лєскової, Т.І. Осокіної та ін. Для дітей молодшого дошкільного віку підбирають нескладні рухи, які не потребують чіткого і точного відтворення всієї вправи в цілому, переважно імітаційного характеру. Більшість вправ виконується з вихідного положення стоячи, деякі вправи для тулуба проводять з вихідних положень сидячи та лежачи на спині.
За формою підбирають вправи, які мають цілісні дії, конкретні завдання, з використанням посібників (кубики, брязкальця, прапорці, стрічки) або імітаційні вправи. Так, діти, піднімаючи руки вгору, намагаються «зірвати яблуко з дерева», виконують нахили тулуба в сторони, як «маятник у годинника»; стрибають на обох ногах, як «зайчики» або «жабки». Все це створює ігрову ситуацію і спонукає до активних рухів.
Під час навчання молодших дошкільників загальнорозвиваючих вправ комплексно застосовуються наочні, словесні та практичні методи. Спочатку вихователь називає вправу та пропонує дітям прийняти відповідне вихідне положення. Потім вправу показують і одночасно пояснюють окремі її елементи. Вихователь виконує вправи разом з дітьми. У процесі їх виконання вихователь дає малюкам рекомендації, які сприяють кращому засвоєнню рухів, розвитку у дітей почуття ритму та темпу. Кожна вправа повторюється не менше 4-6 разів, а стрибки – 12 разів.
Усі вправи засвоюються дошкільнятами шляхом багаторазових повторень, під час яких вихователь оцінює їх. У більшості така оцінка індивідуальна і має позитивний характер.
У дітей середньої групи значно поширюються можливості опорно-рухового апарата. Більша стійкість уваги, розвиток рухової пам’яті, мислення дозволяють їм виконати нескладні рухи не тільки після показу вихователем, а й за його вказівкою. Вони краще орієнтуються у просторі і можуть зіставляти свої рухи з рухами інших дітей.
Значна частина загальнорозвиваючих вправ у середній групі виконується з предметами, які раніше не застосовувалися у молодших групах. Зокрема, вправи з м’ячами, обручами, гімнастичними палицями та ін. Збільшується дозування вправ до 6-8 разів, а стрибків – до 16 разів.
Вихідні положення використовують більш різноманітні: частіше застосовують положення сидячи, лежачи на животі або спині, стоячи на колінах та ін. Поряд з імітаційними (образними) вправами поступово застосовують аналітичні вправи, у яких чітко виділяють окремі елементи. Наприклад, під час нахилу тулуба вперед торкнутися м’ячем підлоги; при присіданні розвести коліна в сторони, тримати спину прямою. Вимоги вихователя щодо якості виконання вправ у цій групі підвищуються.
У старшому дошкільному віці загальнорозвиваючі вправи значно ускладнюються. У дітей покращується координація рухів, більш точними стають рухи окремих частин тіла, вони значно швидше переключаються з одного темпу на інший.
У цій групі діти виконують загальнорозвиваючі вправи не тільки за прикладом вихователя, але й на основі його пояснення. Широко використовуються вихідні положення: стоячи на колінах, сидячи, лежачи. Обсяг імітаційних вправ зменшується, при цьому поширюються вправи з предметами.
Під час виконання загальнорозвиваючих вправ від старших дошкільників вимагають чіткого прийняття вихідних положень, правильного виконання рухів окремих частин тіла відповідно до показу та пояснення вихователя. Рухатися у заданому темпі в супроводі музики або підрахунку. Виконувати рухи виразно, відпо-відно до характеру музики. При виконанні вправ з предметами домагаються чіткості заданих напрямків у переміщенні предмета, чіткості вихідних, проміжних та кінцевих положень самого предмета, а також рук, ніг та тулуба. Кожна вправа повторюється не менше 8 разів, стрибки – 20 разів.
Діти підготовчої до школи групи виконують рухи чітко та впевнено. Особливо високої якості вони досягають у вправах під музичний супровід. У них розвиваються виразність та пластичність рухів. Вихователю потрібно змінювати амплітуду та темп рухів, застосовувати різноманітні вихідні положення, частіше виконувати вправи з предметами.
У підготовчій до школи групі продовжується вивчення та удосконалення вправ, спрямованих вибірково на окремі м’язові групи різних частин тіла: тулуба, рук та плечового пояса, ніг. Діти повинні вміти погоджувати ритм дихання з характером руху, який виконується. Кількість повторень вправ – 10-12 разів, стрибків – 24 рази.

 

№15

1. · дидактичні,

· рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,

· рухливі хороводні ігри,

· ігри мовленнєвої спрямованості,

· обрядові та звичаєві ігри;

· ігри історичної спрямованості;

· ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

.

Гра «Краски», або «Фарби»

Значну групу становлять народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування. Це ігри «Панас», «їду, їду», «Звідки ти?», «Жмурки», «Горю-дуб», «Котилася бочка...», «На чім стоїш?», «Іваночку, покинь схованочку», «Зайчик і Бурчик», «Бочечка», «Квочка», «Ірву, ірву горішечки» та ін. Наприклад:

Гра «Їду, їду»

Гра «Іваночку, покинь схованочку»

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки.

Гра «Розлилися води»

Ігри історичної та соціальної спрямованості відбивають характер тієї епохи, коли вони складались. У їх змісті трапляються архаїзми, як для нас, гравцями виступають «пан», «король», «цар», «царівна». Це ігри: «Король», «У короля», «Воротарчик», «Пускайте нас», «Нема пана дома», «У відьми», «Дзвін», «Прослужив я в пана рік», «Кружок» тощо.

Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей («Жили у бабусі...», «Ой сусіди, сусідоньки», «Здрастуй, сусіде», «Куй-куй, ковалі...», «Як було у баби...»). Чимало серед них ігор з сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Горщечки», «Гладущики», «Сімейка» тощо.

Гра «Сімейка»

Українські народні ігри описує й В. Скуратівський. Діти грали в гилку, завіяло, квача, квочку. Вибравши стежку, кожен викручував собі п'яткою ямку. Діти ставали пообіруччя вздовж ямок, крайній котив м'яча, і в чиїй ямці він зупинявся, той мав вийняти його й поцілити когось із однолітків, які втікали навсібіч. Промахнувся — маєш пасти свиню, тобто котити м'яча. Коли спадала роса й прогрівався ґрунт, починали грати в скраклі, аж доки матері не скликали дітей іти обідати. «Й чим більше задумуюсь, тим переконливіше доходжу висновку, - пише В. Скуратівський, - всі чи переважна більшість дитячих ігор були лише формою проведення дозвілля - у них поєднувалися спритність і фізичне загартування, вправність і кмітливість, гнучкість і винахідливість, наполегливість і витривалість, вони розвивали пам'ять, увагу, зосередженість, вміння приймати раптове й найдоцільніше рішення, гартували волю, почуття колективізму та взаємовиручки».

3. Мета: удосконалювати техніку розновидів бігу, вправляти у стрибках і підлізанні.

Посібники: купинки, камінці. кущики ті ін...

ХІД ЗАНЯТТЯ

Кропива та осока.

Піднімайте вище ніжки

Та не сходьте із доріжки!

По стежині напрямки

Дружно ходим залюбки.

То повернемося боком,

То йдемо усі підскоком.

Ходим, ходим на носках,

А тепер на п'ятах.

Перевіремо поставу,

Зведемо лопатки.

Подуємо на плече

Й на друге будем дути.

Бо сонечко пече.

А вітерця не чути.

Подуємо на животик -

Мов трубка стане ротик.

Тепер подуємо на хмарки. -

Піднімем вітер. і який!

Зі мною йди косити й ти, -

Зу-зу, зу-зу, зу-зу!

Косою вправо, вліво

Зу-зу, зу-зу махнем.

Ж- ж - у, ж - ж - у, ж - ж - у, -

Дзижчить жук, -

Я стомився - посидж-ж-у.

Ж-ж-у, ж-ж-у, ж-ж-у.

Сидячи діти розводять руки в сторони. охоплюють груди руками, роблять видих - "жу-жу!.

Подмухай на кульбабку -

Злетять кульбабенята.

Подмухай іще дужче,

Як хочеш сильним стати.

ГРА "ВІНОЧОК".

Діти стоять у півколі на відстані 10-12 кроків від ведучого. Вони квіти. Ведучий промовляє:

- Як піду я на лужок та й по квіти на вінок.

Діти відповідають, погойдуючись:

- Нас не рвіте, - просят квіти, -

Ми - землі коханій діти.

Землю-матінку квітчаєм,

Всіх милуєм, всіх вітаєм.

Подмухай на кульбабку -

Злетять кульбабенята.

Подмухай іще дужче,

Як хочеш сильним стати.

ГРА "ВІНОЧОК".

Діти стоять у півколі на відстані 10-12 кроків від ведучого. Вони квіти.Ведучий промовляє:

- Як піду я на лужок та й по квіти на вінок.

Діти відповідають, погойдуючись:

- Нас не рвіте, - просят квіти, -

Ми - землі коханій діти.

Землю-матінку квітчаєм,

Всіх милуєм, всіх вітаєм.

На останні слова розбігаються, а ведучий ловить їх.

ГРА " ВЕСЕЛІ МУРАШКИ"

Діти діляться на 2-3 команди, кожній команді накреслюється будиночок (коло). В центрі лежать дрібні предмети (камінці, лозинки, жолуді, горіхи, каштани). Діти-мурашки "на чотирьох" просуваються до предметів, беруть по одному і несуть до свого будиночка. Виграє та комонда, що перенесла більше предметів.

ГРА " МЕТЕЛИКИ НА КВІТАХ"



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 331; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.14.100.101 (0.017 с.)