Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

Закон введено в дію з 1 липня 1992 року
Постановою Верховної Ради України
від 14 травня 1992 року N 2344-XII

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 17 червня 1993 року N 3292-XII,
від 25 лютого 1994 року N 4036-XII,
від 14 березня 1995 року N 90/95-ВР,
від 14 жовтня 1998 року N 177-XIV,
від 18 листопада 1999 року N 1240-XIV,
від 30 червня 1999 року N 784-XIV
(згідно із Законом України від 30 червня 1999 року N 784-XIV
цей Закон викладено у новій редакції),
від 21 грудня 2000 року N 2181-III,
від 18 січня 2001 року N 2238-III,
Кримінальним кодексом України
від 5 квітня 2001 року N 2341-III,
Законами України
від 20 вересня 2001 року N 2740-III,
від 10 січня 2002 року N 2922-III,
від 7 березня 2002 року N 3088-III,
від 6 березня 2003 року N 594-IV,
від 6 березня 2003 року N 597-IV,
від 3 квітня 2003 року N 672-IV,
від 15 травня 2003 року N 762-IV,
від 10 липня 2003 року N 1096-IV,
від 20 листопада 2003 року N 1294-IV,
від 17 лютого 2004 року N 1499-IV,
від 12 травня 2004 року N 1713-IV,
від 18 січня 2005 року N 2354-IV,
від 3 березня 2005 року N 2453-IV,
від 3 березня 2005 року N 2454-IV,
від 31 травня 2005 року N 2597-IV,
від 23 червня 2005 року N 2711-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2801-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3107-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
від 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
від 22 грудня 2005 року N 3273-IV,
від 12 грудня 2006 року N 435-V,
від 19 грудня 2006 року N 489-V,
від 11 січня 2007 року N 585-V,
від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(окремі положення Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 3 червня 2008 року N 309-VI,
від 17 грудня 2008 року N 675-VI,
від 4 червня 2009 року N 1442-VI,
від 23 грудня 2009 року N 1790-VI,
від 15 квітня 2010 року N 2133-VI,
від 6 липня 2010 року N 2435-VI,
від 8 липня 2010 року N 2464-VI,
від 4 листопада 2010 року N 2675-VI,
від 22 грудня 2010 року N 2850-VI,
від 21 квітня 2011 року N 3265-VI,
від 22 вересня 2011 року N 3795-VI,
від 23 лютого 2012 року N 4442-VI

(З 19 січня 2013 року цей Закон буде викладено у редакції згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI)

Положенням частини восьмої статті 5 цього Закону
дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007

(У тексті Закону слова "арбітражний суд", "перевірена в порядку нагляду" замінено у всіх відмінках відповідно словами "господарський суд", "оскаржена у встановленому порядку" згідно із Законом України від 7 березня 2002 року N 3088-III)

(У тексті Закону слова "Арбітражний процесуальний кодекс України" в усіх відмінках замінено словами "Господарський процесуальний кодекс України" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 15 травня 2003 року N 762-IV)

(У тексті Закону після слів "представник працівників боржника" в усіх відмінках доповнено словами "уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року N 3107-IV)

(У тексті Закону після слів "пенсійне страхування" доповнено словами "та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування" згідно із Законом України від 12 грудня 2006 року N 435-V)

(У тексті Закону слова "статутний фонд" в усіх відмінках і числах замінено словами "статутний капітал" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 22 грудня 2010 року N 2850-VI)

(У тексті Закону слова "страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування" замінено словами "єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" згідно із Законом України від 8 липня 2010 року N 2464-VI)

Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 2. Повноваження державного органу з питань банкрутства

1. Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.

2. Державний орган з питань банкрутства:

сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом;

організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;

готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків;

готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;

здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Стаття 4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

розпорядження майном боржника;

мирова угода;

санація (відновлення платоспроможності) боржника;

ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

(частина друга статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 20.11.2003 р. N 1294-IV)

Стаття 6. Підвідомчість, підсудність, право та підстава порушення справи про банкрутство

1. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

2. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

3. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 18. План санації боржника

1. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

План санації може містити умови про:

(частину першу статті 18 доповнено абзацом п'ятим
згідно із Законом України від 03.04.2003 р. N 672-IV)

виконання зобов'язань боржника третіми особами;

(частину першу статті 18 доповнено абзацом шостим
згідно із Законом України від 03.04.2003 р. N 672-IV)

обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права;

(частину першу статті 18 доповнено абзацом сьомим
згідно із Законом України від 03.04.2003 р. N 672-IV)

задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону.

(частину першу статті 18 доповнено абзацом восьмим
згідно із Законом України від 03.04.2003 р. N 672-IV)

2. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

реструктуризація підприємства;

перепрофілювання виробництва;

закриття нерентабельних виробництв;

відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

ліквідація дебіторської заборгованості;

реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;

(частину другу статті 18 доповнено новим абзацом
сьомим згідно із Законом України від 03.04.2003 р. N 672-IV,
у зв'язку з цим абзаци сьомий - тринадцятий
вважати відповідно абзацами восьмим - чотирнадцятим)

продаж частини майна боржника;

зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника;

звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

інші способи відновлення платоспроможності боржника.

3. Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

4. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації.

План санації вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

5. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду;

відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.

Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

6. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.

У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника.

7. Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредиторів.

8. У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Стаття 27. Виключена

(згідно із Законом України
від 07.03.2002 р. N 3088-III)

Стаття 28. Виключена

(згідно із Законом України
від 07.03.2002 р. N 3088-III)

Стаття 32. Звіт ліквідатора

1. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

2. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

3. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення у встановленому порядку керівника (органів управління) боржника. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

(частина третя статті 32 у редакції
Закону України від 15.04.2010 р. N 2133-VI)

4. У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

5. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

Закон введено в дію з 1 липня 1992 року
Постановою Верховної Ради України
від 14 травня 1992 року N 2344-XII

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 17 червня 1993 року N 3292-XII,
від 25 лютого 1994 року N 4036-XII,
від 14 березня 1995 року N 90/95-ВР,
від 14 жовтня 1998 року N 177-XIV,
від 18 листопада 1999 року N 1240-XIV,
від 30 червня 1999 року N 784-XIV
(згідно із Законом України від 30 червня 1999 року N 784-XIV
цей Закон викладено у новій редакції),
від 21 грудня 2000 року N 2181-III,
від 18 січня 2001 року N 2238-III,
Кримінальним кодексом України
від 5 квітня 2001 року N 2341-III,
Законами України
від 20 вересня 2001 року N 2740-III,
від 10 січня 2002 року N 2922-III,
від 7 березня 2002 року N 3088-III,
від 6 березня 2003 року N 594-IV,
від 6 березня 2003 року N 597-IV,
від 3 квітня 2003 року N 672-IV,
від 15 травня 2003 року N 762-IV,
від 10 липня 2003 року N 1096-IV,
від 20 листопада 2003 року N 1294-IV,
від 17 лютого 2004 року N 1499-IV,
від 12 травня 2004 року N 1713-IV,
від 18 січня 2005 року N 2354-IV,
від 3 березня 2005 року N 2453-IV,
від 3 березня 2005 року N 2454-IV,
від 31 травня 2005 року N 2597-IV,
від 23 червня 2005 року N 2711-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2801-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3107-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
від 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
від 22 грудня 2005 року N 3273-IV,
від 12 грудня 2006 року N 435-V,
від 19 грудня 2006 року N 489-V,
від 11 січня 2007 року N 585-V,
від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(окремі положення Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 3 червня 2008 року N 309-VI,
від 17 грудня 2008 року N 675-VI,
від 4 червня 2009 року N 1442-VI,
від 23 грудня 2009 року N 1790-VI,
від 15 квітня 2010 року N 2133-VI,
від 6 липня 2010 року N 2435-VI,
від 8 липня 2010 року N 2464-VI,
від 4 листопада 2010 року N 2675-VI,
від 22 грудня 2010 року N 2850-VI,
від 21 квітня 2011 року N 3265-VI,
від 22 вересня 2011 року N 3795-VI,
від 23 лютого 2012 року N 4442-VI

(З 19 січня 2013 року цей Закон буде викладено у редакції згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI)

Положенням частини восьмої статті 5 цього Закону
дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007

(У тексті Закону слова "арбітражний суд", "перевірена в порядку нагляду" замінено у всіх відмінках відповідно словами "господарський суд", "оскаржена у встановленому порядку" згідно із Законом України від 7 березня 2002 року N 3088-III)

(У тексті Закону слова "Арбітражний процесуальний кодекс України" в усіх відмінках замінено словами "Господарський процесуальний кодекс України" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 15 травня 2003 року N 762-IV)

(У тексті Закону після слів "представник працівників боржника" в усіх відмінках доповнено словами "уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року N 3107-IV)

(У тексті Закону після слів "пенсійне страхування" доповнено словами "та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування" згідно із Законом України від 12 грудня 2006 року N 435-V)

(У тексті Закону слова "статутний фонд" в усіх відмінках і числах замінено словами "статутний капітал" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 22 грудня 2010 року N 2850-VI)

(У тексті Закону слова "страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування" замінено словами "єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" згідно із Законом України від 8 липня 2010 року N 2464-VI)

Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ