Особливості набуття права власності на землі несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю.

Наявність спеціальних процедур обумовлено прийняттям низки указів Президента, які передбачили особливі вимоги щодо придбан­ня земельних ділянок несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю та на яких розташовані певні об'єкти, зокрема незавершеного будівництва та автозаправні станції, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню.

Юридичні засади набуття прав на земельні ділянки для ведення підприємницької діяльності складають положення Указу Прези­дента України від 12 липня 1995 р. «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності».

Основні умови придбання земельних ділянок несільськогоспо­дарського призначення для здійснення підприємницької діяль­ності:

а) мета придбання земельної ділянки — ведення підприємниць­кої діяльності;

б) суб'єкти — громадяни України та юридичні особи, в статут­ному фонді яких відсутня частка загальнодержавної власності;

в) придбання земельних ділянок здійснюється за рішенням відповідних державних адміністрацій, виконавчих комітетів рад;

г) придбання земельних ділянок здійснюється шляхом купівлі-продажу земельних ділянок у власність;

д) купівлі-продажу підлягають тільки землі несільськогоспо­дарського призначення;

е) це можуть бути і земельні ділянки, на яких знаходяться вже приватизовані об'єкти;

є) суб'єктами придбання земельних ділянок можуть бути грома­дяни, які виступають покупцями відповідно до законодавства про приватизацію. Придбання земельної ділянки в цьому разі здійснюється у той же спосіб, що й приватизація розташованих на них об'єктів.

Процедура набуття права власності на ці земельні ділянки:

1. Подача громадянами та юридичними особами заяви (клопо­тання) до відповідної державної адміністрації, виконавчого коміте­ту місцевої ради за місцем розташування земельної ділянки.

2. Рішення державної адміністрації, виконкому про відведення земельної ділянки та підготовки проекту відведення земельної ділянки для ведення підприємницької діяльності.

3. Складання проекту відведення земельної ділянки.

4. Оцінка вартості земельної ділянки.

5. Продаж земельної ділянки виконкомом відповідної ради за ціною, затвердженою місцевою адміністрацією з урахуванням екс­пертної оцінки цієї земельної ділянки.

6. Укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі рішення та проекту відведення.

7. Нотаріальне посвідчення договору і оплата вартості земельної ділянки.

8. Реєстрація договору купівлі-продажу земельної ділянки.

9. Видача Державного акта на право власності на земельну ділянку.

10. Кошти від продажу земельної ділянки залишаються в розпо­рядженні місцевих рад.

11. Власники земельних ділянок реалізують свої повноваження щодо володіння, користування, розпорядження шляхом:

а) купівлі-продажу, дарування земельних ділянок несільськогос­подарського призначення;

б) обміну, заповіту, застави цих ділянок;

в) передачі земельних ділянок як внеску до статутного фонду товариств і підприємств;

г) здавання в оренду земельних ділянок іншим особам.

Особливості купівлі-продажу земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення.

Набуття права власності на ці земельні ділянки здійснюється відповідно до вимог Указу Президента України від 19 січня 1999 р. «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призна­чення».

Об'єктами купівлі-продажу є:

а) земельні ділянки несільськогосподарського призначення;

б) земельні ділянки, що перебувають у державній або кому­нальній власності;

в) земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, в т.ч. об'єкти незавершеного будівництва;

г) земельні ділянки, на яких є законсервовані об'єкти, що при­ватизовані (відчужені).

Такі земельні ділянки щорічно заносяться до переліків, які за­тверджуються відповідними радами або уповноваженими ними ор­ганами, місцевими державними адміністраціями. Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Розробляється технічний паспорт на земельну ділянку, в якому визначаються правові режими, кількісні та якісні характеристики, проект її відведення, що його розробляють місцеві органи земель­них ресурсів.

Приймається рішення відповідної ради, уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації. Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим.

Процедура продажу земельних ділянок:

1. Покупці подають до відповідної ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації. Ради міністрів Авто­номної Республіки Крим заяву чи клопотання за формою, що за­значена вище.

2. Вказані органи приймають рішення про продаж або відмову у продажу земельної ділянки в місячний термін від дня надходжен­ня заяви (клопотання).

Підставами для відмови є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) порушення справи про банкрутство покупця або про припи­нення його діяльності як юридичної особи.

3. Рішення вищезазначених органів є підставою для укладання угоди купівлі-продажу земельної ділянки.

4. Організація купівлі-продажу земельної ділянки несільсько­господарського призначення, у т. ч. визначення її вартості на підставі експертної оцінки, проводиться місцевими державними органами земельних ресурсів.

5. Укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

6. Оплата вартості земельної ділянки, в тому числі з можливим розстроченням платежу.

7. Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

8. Виготовлення і видача Державного акта на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення.

9. Реєстрація Державного акта на право власності на землю в місцевих державних органах земельних ресурсів.

10. Кошти, одержані від продажу земельних ділянок несільсько­господарського призначення, що перебувають у державній або ко­мунальній власності, зараховуються відповідно до Державного бю­джету України або на спеціальні бюджетні рахунки рад, на тери­торії яких знаходяться придбані земельні ділянки.

 

 

ТЕМА 5: ОСНОВНІ ПРАВОВІ ФОРМИ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ

Основні питання:

1. Поняття та загальна характеристика правових форм набуття права власності на землі.

2. Приватизація земель: поняття та способи.

3. Загальна характеристика законодавства України у сфері приватизації земель.

4. Особливості приватизації земельних ділянок окремих категорій.

5. Розмежування приватизації земель та інших правових форм набуття права власності на землі.

6. Купівля-продаж та дарування земельних ділянок.

7. Спадкування та інші правові форми набуття права власності на землі.

8. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність).

9. Перехід прав на землю при переході прав на будівлі чи споруди.

10. Особливості набуття права власності на землі несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю.

Додаткові питання:

1. Сформулюйте визначення та розмежуйте наступні поняття: „набуття прав на землі”, „підстави набуття прав на землі”, „набуття права власності на землі”, «підстави набуття права власності на землі», «спосіб набуття права власності на землі», „правові форми набуття права власності на землі”.

2. Які існують юридичні гарантії приватизації земель?

3. У чому відмінності правового забезпечення приватизації майна та земель?

4. Розмежуйте поняття «викуп» та «купівля-продаж» земельних ділянок.

5. Визначте зміст угод про перехід права власності на земельну ділянку.

6. Визначте особливості продажу земельних ділянок на конкурентних засадах.

7. Чи врегульовано порядок проведення земельних аукціонів?

8. За якими критеріями можна здійснювати поділ договорів у галузі земельних відносин?

Вирішити задачі:

Задача 1.

Громадянин М., житель с. Підгайці, у 1995 році безоплатно приватизував земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибну ділянку). У 2003 році громадянин М. успадкував після смерті свого батька будинок з господарськими будівлями у с. Підгайці.

Батькові громадянина М. рішенням сільської ради у 1993 році було виділено земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, але державного акту про право приватної власності на цю земельну ділянку він не отримав.

Новим рішенням сільська рада передала земельну ділянку громадянину М. на підставі свідоцтва про спадщину. Громадянин М. звернувся із заявою до землевпорядної організації про отримання державного акту. Проте йому було відмовлено на основі того, що земельна ділянка для будівництва ним вже була один раз приватизована. Громадянин М. оскаржив дії землевпорядної організації до суду.

Яке рішення повинен прийняти суд? Проаналізуйте ситуацію.

Задача 2.

Громадянин Міщенко звернувся із заявою до селищної ради про приватизацію земельної ділянки з розташованими на ній житловим будинком та господарськими будівлями, на які перейшло його право власності за заповітом у спадщину.

Селищна рада передала заяву приватизаційній комісії для підготовки висновку на сесію. У процесі вивчення справи з’ясувалося, що громадянин Міщенко вже приватизував земельну ділянку у садівничому товаристві за місцем роботи у районному інституті, де він працював заступником директора об’єднання по заготівлі сільськогосподарської продукції. Крім того, йому належить земельна ділянка розміром 0,30 га, розташована на околиці райцентру, на якій він закінчує будівництво 3-поверхового житлового будинку. Виходячи з цього, приватизаційна комісія підготувала негативний висновок, на підставі якого селищна рада відмовила громадянину Міщенку у приватизації земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, що перейшов йому у спадщину. Вважаючи це рішення незаконним, громадянин Міщенко звернувся до суду.

Яке рішення має ухвалити суд? Вирішіть справу.

Задача 3.

Колектив державної автозаправної станції на своїх зборах прийняв рішення про приватизацію основних споруд, будівель та земельної ділянки розміром 0,85 га і звернувся до районної державної адміністрації, на території якої розміщена ця станція, про його схвалення. Районна державна адміністрація розглянула текст клопотання і на своєму засіданні увалила рішення про відмову у приватизації зазначених об’єктів і земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки працівники автозаправної станції Рябченко, Гордієнко та Сологуб вже приватизували належні їм присадибні ділянки, а начальник цієї станції та його заступники порушили питання про приватизацію земельних ділянок, якими вони користуються як члени садівничого товариства «Автомобіліст».

Прокурор району опротестував це рішення, вважаючи, що воно не базується на вимогах земельного законодавства.

Чи підлягає протест прокурора задоволенню? Вирішіть справу.

Задача 4.

Громадянка М., мешканка с. Новосілки Самбірського району, звернулась в районну державну нотаріальну контору з приводу придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території України у своєї тітки – громадянки Росії, яка успадкувала дану земельну ділянку.

Під час оформлення свідоцтва про право на спадщину в районній державній нотаріальній конторі громадянці М. та її тітці пояснили, що згідно чинного законодавства трансакції із земельними ділянками, одержаними взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) заборонено шляхом накладення мораторію.

Громадянка М. пояснила, що вона хоче придбати належну своїй тітці земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу.

З цього приводу в районній державній нотаріальній конторі їй повідомили, що укладення такого договору купівлі-продажу неможливо, оскільки він буде суперечити чинному законодавству України, так як порушує норми Земельного кодексу України (мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення).

Чи має право громадянка М. придбати земельну ділянку сільськогосподарського призначення у своєї тітки, громадянки Росії? Проаналізуйте ситуацію.