Злочини, при вчиненні яких замах неможливий.

1. заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони і крайньої необхідності
2. щодо злочинів, які вчиняються у стані сильного душевного хвилювання
3. злочини з формальним складом, об'єктивна сторона яких включає лише одну обов'язкову дію або бездіяльність
4. злочини, які вчиняються шляхом бездіяльності
5. злочини з двома формами вини.
6. Злочини з усіченим складом

 

41. Кваліфікація невдалої спроби вчинити злочин з матеріальним складом, якщо фактично заподіяна шкода є ознакою іншого закінченого злочину. Кв за фактично вчинений зл. + замах на інший зл.

42. Кваліфікація замаху при альтернативному умислі. Відп-сть як замах на менш тяжкий зл.

43. Кваліфікація замаху при неконкретизованому умислі. Відп-сть як замах на менш тяжкий зл.

Питання кваліфікації, які вирішуються у зв’язку з добровільною відмовою від вчинення злочину.

1) посягання, від доведення якого до кінця була добровільна відмова, кваліфікується як злочин;

2) визначення того, що добровільна відмова сталася до моменту закінчення злочину;

3) встановлення ознак добровільної відмови;

4) відмежування добровільної відмови від суміжних інститутів КП.

 

Умови правомірності добровільної відмови.

Добровільність від доведення злочину до кінця.

Остаточність від завершення даного злочину назавжди (немає наміру продовжити посягання у майбутньому, повторити спробу завершити його).

Усвідомлення можливості довести злочин до кінця - відсутність нездоланних для неї перешкод для продовження злочинної діяльності, вважає, що вона може завершити посягання, яке розпочала.

Відсутність фактично вчиненому складу іншого злочину

Успішність добровільної відмови є самостійною ознакою, яка не випливає з раніше названої і не дублює її.

 

Відмінність між дієвим каяттям і добровільною відмовою від вчинення злочину.

Дієве каяття є помякш обст, а ДВ-звільняє. Дк – після вчинення зл. ДВ – до довед зл до кінця.

Види добровільної відмови.

Успішна і невдала (повністю чи частково); повна і часткова. За к-стю вчинюваних зл – відмова від одиничного зл чи вчин зл у співучасті. Від вчин зл одноособово та у співучасті.

Кваліфікація повністю невдалої добровільної відмови.

- Як закінчений злочин.

Кваліфікація частково невдалої добровільної відмови.

оцінку як недоведеного до кінця злочину, стосовно якого мала місце відмова, так і фактично вчиненого.

50. Ознаки співучасті у злочині:

До об’єктивних ознак співучасті у злочині відносяться:

1) участь у вчиненні злочину декількох суб¢єктів злочину.

2) двома або більше суб’єктам виконується один і той же злочин.

3) з лочин вчиняється спільно.

Суб’єктивні ознаки співучасті

1) кожен із співучасників усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності та дії або бездіяльності інших співучасників.

2) кожен із співучасників передбачає суспільно небезпечні наслідки спільного посягання.

3) кожен із співучасників бажає або свідомо припускає настання суспільно небезпечних наслідків спільного посягання.

 

Злочини, при вчиненні яких співучасть неможлива (випадки, коли вчинення злочину кількома особами не є співучастю).

1. Вчинення злочину лише однією деліктоздатною особою.

2. Спільне вчинення кількома особами необережного злочину.??

3. Використання необережності іншої особи для вчинення злочину.

4. Відсутність сумісності посягання - зв’язку між діями осіб, які вчиняють злочин.

5. Відсутність двохстороннього суб’єктивного зв’язку між особами, з участю яких вчиняється злочин.

6. з подвійною формою вини.

 

Загальні правила кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.

1) встановити, чи має місце співучасть;

2) визначити вид співучасті і встановити, кваліфікується вона з посиланням на ст.27 КК чи лише за нормою Особливої частини;

3) становити вид співучасника і при необхідності посилання при кваліфікації на ст.27 КК визначити частину цієї статті;

4) встановити форму співучасті та при необхідності посилання при кваліфікації на ст.28 КК визначити частину цієї статті;

5) з’ясувати, який злочин вчинено співучасниками і якою нормою Особливої частини він передбачений;

6) визначити, чи всі співучасники відповідають за однією і тією ж нормою Особливої частини, чи за різними і якщо так, то за якими саме.

 

Випадки коли посягання співучасників кваліфікуються за різними статтями Особливої частини кримінального закону.

1) неоднаково усвідомлюють суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності. Так, підбурювач до вбивства жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності, не повідомляє виконавцю про цю обставину

2) помилка у визначенні фактичних обставин справи - крадіжки комп’ютера двома злодіями При цьому один із них, думав, що він належить державній організації, а отже вважав свої дії крадіжкою державного майна, вчиненим у значних розмірах, а на думку іншого комп’ютер був приватною власністю громадянина

3) з альтернативним чи неконкретизованим умислом - кваліфікуються за нормою Особливої частини, яка передбачає найменш небезпечний вид злочину.

4) ексцес в діях когось із них. Всі співучасники відповідають в межах змови, той же, хто допустив ексцес (не обов’язково виконавець, як про це переважно пишуть в літературі), несе відповідальність і за нормами, які передбачають такий ексцес.

5) відхилення дії(лише виконавець несе в -сть у цьому випадку)

6) одні з них досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за злочин, вчинюваний у співучасті, а інші - ні.

Коли особа володіє такими властивостями, особливостями що ставляться у вину лише цій особі

Поняття виду співучасника.

- Це роль співучасника злочину, яка виражається у діях вчинюваних в ході злочинного посягання.

 

Ознаки виконавця злочину

1. є фізичною, досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, осудна, наділена ознаками спеціального суб'єкта посягання;

2. виконала закінчений злочин або замах або готування до злочину;

3. виконала об'єктивну сторону злочину повністю:

- особисто - власними діями;

- використала того, хто не досягнув віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність;

- використала неосудного;

- змусила вчинити певні дії чи утриматися від них шляхом застосування примусу, який виступає як незборима сила;

- використала того, хто діє без потрібної для даного злочину форми і виду вини, мотиву, мети.

 

Поняття та ознаки співвиконавця злочину.

співвиконавець злочину - це особа, яка виконує частину об'єктивної сторони злочину.

1. кожен із учасників своїми діяннями повністю виконує об'єктивну сторону;

2. жоден із учасників виконує лише частину об'єктивної сторони, в цілому ж вона має місце лише завдяки спільній діяльності кількох учасників;

3. один (чи кілька) учасників повністю виконує об'єктивну сторону посягання, інший (інші) - лише його частину.

 

Теорії кваліфікації співучасті.?????

Акцесорна теорія – всі співучасники відповідають за злочин вчинений виконавцем зл.

Дисциплінарна теорія.

Кваліфікація дій організатора, підбурювача, пособника злочину.

Посилання на статтю 27 + стаття особливої частини.

Кваліфікація посереднього підбурювання.

Частина 4 статті 27 + стаття особливої частини.

 

Кваліфікація дій організаторів, підбурювачів, пособників злочину, які передбачені статтями Особливої частини кримінального законодавства.

Стаття особливої частини без посилання на статтю загальної частини.

 

Поняття необхідної співучасті. Наведіть приклад.

Одна особа не може вчинити закінченого злочину без відповідних дій іншої. Це коли злочин може вчинятись лише у співучасті і при цьому співучасники відповідають за самостійними крим-пр нормами (одержання-давання хабара).

 

Кваліфікація при поєднанні в одній особі функцій співучасників кількох видів.

Посилатись на кожну частину статті 27 + стаття особливої частини.