Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Стаття 1. Виконавче провадження
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про виконавче провадження
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 30 червня 1999 року N 783-XIV,
від 18 січня 2001 року N 2241-III,
від 11 липня 2001 року N 2618-III,
від 13 грудня 2001 року N 2893-III,
від 7 лютого 2002 року N 3057-III,
від 28 листопада 2002 року N 327-IV,
від 20 лютого 2003 року N 542-IV,
від 19 червня 2003 року N 980-IV,
від 10 липня 2003 року N 1095-IV
(зміни, внесені підпунктами 1 та 4 пункту 2 розділу I
Закону України від 10 липня 2003 року N 1095-IV,
набрали чинності з 1 січня 2004 року,
зміни, внесені підпунктом 16 пункту 2 розділу I
Закону України від 10 липня 2003 року N 1095-IV,
набрали чинності з 1 квітня 2004 року),
від 18 листопада 2003 року N 1255-IV,
від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
від 3 лютого 2004 року N 1416-IV,
від 11 травня 2004 року N 1701-IV,
від 24 червня 2004 року N 1868-IV
(зміни, внесені Законом України від 24.06.2004 р. N 1868-IV, зупинено на 2005 рік
у зв'язку із зупиненням дії підпункту 3 пункту 4 розділу IV Закону України
від 24.06.2004 р. N 1868-IV згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV),
від 21 жовтня 2004 року N 2102-IV,
від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
від 2 червня 2005 року N 2631-IV,
від 23 червня 2005 року N 2711-IV,
від 23 червня 2005 року N 2716-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2798-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2801-IV,
від 8 вересня 2005 року N 2853-IV,
від 8 вересня 2005 року N 2875-IV,
від 22 вересня 2005 року N 2900-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
від 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
від 15 березня 2006 року N 3538-IV,
від 15 березня 2006 року N 3541-IV,
від 22 грудня 2006 року N 521-V,
від 20 лютого 2007 року N 668-V,
від 18 вересня 2008 року N 540-VI,
від 5 березня 2009 року N 1076-VI,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI,
від 16 квітня 2009 року N 1276-VI,
від 5 листопада 2009 року N 1701-VI,
від 21 січня 2010 року N 1837-VI,
від 7 липня 2010 року N 2453-VI,
від 9 вересня 2010 року N 2511-VI,
від 4 листопада 2010 року N 2677-VI
(Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI
цей Закон викладено у новій редакції),
від 12 травня 2011 року N 3319-VI
(зміни, внесені Законом України від 12 травня 2011 року N 3319-VI
діють до 30 червня 2012 року, враховуючи зміни, внесені
Законом України від 22 грудня 2011 року N 4277-VI),
від 8 липня 2011 року N 3674-VI,
від 22 грудня 2011 року N 4212-VI
(враховуючи зміни, внесені Законом України
від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI),
від 12 січня 2012 року N 4318-VI,
від 12 квітня 2012 року N 4650-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
від 4 липня 2012 року N 5037-VI,
від 5 липня 2012 року N 5076-VI,
від 6 липня 2012 року N 5178-VI,
від 6 вересня 2012 року N 5209-VI
(зміни, внесені Законом України від 6 вересня 2012 року N 5209-VI,
діють до 1 січня 2023 року),
від 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI,
від 2 жовтня 2012 року N 5411-VI,
від 16 травня 2013 року N 245-VII,
від 4 липня 2013 року N 406-VII,
від 19 вересня 2013 року N 583-VII
| Положенню пункту 10 статті 3 у взаємозв'язку зі статтею 181 цього Закону дано офіційне тлумачення
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004)
| | Положенням пункту 15 частини першої статті 37 цього Закону у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012
| | Положенню пункту 2 частини другої статті 17 у системному зв'язку з положеннями статті 36 цього Закону, статей 116, 121 Господарського процесуального кодексу України дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року N 5-рп/2013
| | (У тексті Закону слова "відділу Державної виконавчої служби" у всіх відмінках і числі замінено словами "відділу державної виконавчої служби" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 10 липня 2003 року N 1095-IV)
| | (У тексті Закону слова "Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України", "відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції" та "районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "Департамент державної виконавчої служби", "державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя" та "державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 23 червня 2005 року N 2716-IV)
| | (У тексті Закону слова "Департамент державної виконавчої служби", "державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя" і "державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України", "відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції" та "районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 22 грудня 2006 року N 521-V)
|
Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії
1. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
2. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
3. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів).
4. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Стаття 5. Обов'язковість вимог державного виконавця
1. Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
2. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
3. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Стаття 28. Виконавчий збір
1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
2. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
(частина друга статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 19.09.2013 р. N 583-VII)
3. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
4. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
5. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.
6. У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
7. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про виконавче провадження
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 30 червня 1999 року N 783-XIV,
від 18 січня 2001 року N 2241-III,
від 11 липня 2001 року N 2618-III,
від 13 грудня 2001 року N 2893-III,
від 7 лютого 2002 року N 3057-III,
від 28 листопада 2002 року N 327-IV,
від 20 лютого 2003 року N 542-IV,
від 19 червня 2003 року N 980-IV,
від 10 липня 2003 року N 1095-IV
(зміни, внесені підпунктами 1 та 4 пункту 2 розділу I
Закону України від 10 липня 2003 року N 1095-IV,
набрали чинності з 1 січня 2004 року,
зміни, внесені підпунктом 16 пункту 2 розділу I
Закону України від 10 липня 2003 року N 1095-IV,
набрали чинності з 1 квітня 2004 року),
від 18 листопада 2003 року N 1255-IV,
від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
від 3 лютого 2004 року N 1416-IV,
від 11 травня 2004 року N 1701-IV,
від 24 червня 2004 року N 1868-IV
(зміни, внесені Законом України від 24.06.2004 р. N 1868-IV, зупинено на 2005 рік
у зв'язку із зупиненням дії підпункту 3 пункту 4 розділу IV Закону України
від 24.06.2004 р. N 1868-IV згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV),
від 21 жовтня 2004 року N 2102-IV,
від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
від 2 червня 2005 року N 2631-IV,
від 23 червня 2005 року N 2711-IV,
від 23 червня 2005 року N 2716-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2798-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2801-IV,
від 8 вересня 2005 року N 2853-IV,
від 8 вересня 2005 року N 2875-IV,
від 22 вересня 2005 року N 2900-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
від 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
від 15 березня 2006 року N 3538-IV,
від 15 березня 2006 року N 3541-IV,
від 22 грудня 2006 року N 521-V,
від 20 лютого 2007 року N 668-V,
від 18 вересня 2008 року N 540-VI,
від 5 березня 2009 року N 1076-VI,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI,
від 16 квітня 2009 року N 1276-VI,
від 5 листопада 2009 року N 1701-VI,
від 21 січня 2010 року N 1837-VI,
від 7 липня 2010 року N 2453-VI,
від 9 вересня 2010 року N 2511-VI,
від 4 листопада 2010 року N 2677-VI
(Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI
цей Закон викладено у новій редакції),
від 12 травня 2011 року N 3319-VI
(зміни, внесені Законом України від 12 травня 2011 року N 3319-VI
діють до 30 червня 2012 року, враховуючи зміни, внесені
Законом України від 22 грудня 2011 року N 4277-VI),
від 8 липня 2011 року N 3674-VI,
від 22 грудня 2011 року N 4212-VI
(враховуючи зміни, внесені Законом України
від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI),
від 12 січня 2012 року N 4318-VI,
від 12 квітня 2012 року N 4650-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
від 4 липня 2012 року N 5037-VI,
від 5 липня 2012 року N 5076-VI,
від 6 липня 2012 року N 5178-VI,
від 6 вересня 2012 року N 5209-VI
(зміни, внесені Законом України від 6 вересня 2012 року N 5209-VI,
діють до 1 січня 2023 року),
від 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI,
від 2 жовтня 2012 року N 5411-VI,
від 16 травня 2013 року N 245-VII,
від 4 липня 2013 року N 406-VII,
від 19 вересня 2013 року N 583-VII
| Положенню пункту 10 статті 3 у взаємозв'язку зі статтею 181 цього Закону дано офіційне тлумачення
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004)
| | Положенням пункту 15 частини першої статті 37 цього Закону у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012
| | Положенню пункту 2 частини другої статті 17 у системному зв'язку з положеннями статті 36 цього Закону, статей 116, 121 Господарського процесуального кодексу України дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року N 5-рп/2013
| | (У тексті Закону слова "відділу Державної виконавчої служби" у всіх відмінках і числі замінено словами "відділу державної виконавчої служби" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 10 липня 2003 року N 1095-IV)
| | (У тексті Закону слова "Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України", "відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції" та "районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "Департамент державної виконавчої служби", "державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя" та "державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 23 червня 2005 року N 2716-IV)
| | (У тексті Закону слова "Департамент державної виконавчої служби", "державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя" і "державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України", "відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції" та "районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 22 грудня 2006 року N 521-V)
|
Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
|
Археология
Биология
Генетика
География
Информатика
История
Логика
Маркетинг
Математика
Менеджмент
Механика
Педагогика
Религия
Социология
Технологии
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
