Сутність, завдання і напрями оціночної діяльності

 

Оцінка – це певний вид діяльності, у процесі якого суб’єкт оцінки (оцінювач) визначає в грошовому еквіваленті вартість об’єкта оцінки у сформованих суспільно-економічних умовах і станом на певний момент часу, припускаючи, що за визначною ним вартістю надалі може бути укладена угода між суб’єктами цивільного права.

Згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами.

Суб’єкти оцінки:

1) суб’єкти господарювання, зареєстровані у визначеному законодавством порядку;

2) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та / або майном, що є у комунальній власності та у складі яких працюють оцінювачі.

З погляду оцінки об’єктом можуть бути, як майно, так і майнові права.

Професійна оціночна діяльність визначається як діяльність оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень закону, яка полягає в організаційному, методичному, практичному забезпеченні проведення оцінки майна; розгляді і підготовці висновків щодо вартості майна

Практика операцій з власністю дозволяє визначити такі напрямки застосування результатів оцінки:

- приватизація та інше законне відчуження державного (комунального) майна, а також повернення його на основі рішення суду;

- купівля-продаж, оренда, лізинг майна;

- створення підприємств (господарських товариств), їх злиття та розділ;

- організація, банкрутство, ліквідація підприємств;

- виділення або визначення частини в спільному майні;

- визначення вартості внесків учасників і засновників господарського товариства;

- надання майна під заставу;

- страхування майна;

- переоцінка вартості основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

- оподаткування майна та визначення державного збору;

- визначення збитку та розміру відшкодування в разі пошкодження майна;

- реалізація безхазяйного майна, інші випадки відчуження за рішенням суду або у зв’язку з необхідністю захисту суспільних інтересів;

- операції із зобов’язаннями, цінними паперами та їх пакетами;

- інвестування в бізнес та операції з фізичними й фінансовими інтересами в ньому;

- формування форвардних угод.

Коло користувачів незалежної оцінки охоплює:

ͦ держава та її органи на місцях (органи місцевого самоврядування, Фонд державного майна України, управління майном обласної і міської Ради народних депутатів, державні фінансові установи, податкові служби, органи правопорядку та судові органи, служби статистики, держстраху, землевпорядкування, агентства з управління державними корпоративними правами, які є відповідальними за дії із санації, реструктуризації, банкрутства тощо);

ͦ недержавні організації та суб’єкти господарювання – комерційні банки; страхові компанії, наукові та проектні організації, планові органи та економічні служби недержавних підприємств, релігійні ті інші громадські організації;

ͦ представники бізнесу.

 

Регулювання оціночної діяльності

 

Органом державної влади, що здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України. Кабінет Міністрів України в питаннях оціночної діяльності здійснює повноваження, визначені Конституцією, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» й іншими нормативно-правовими актами.

Органи місцевого самоврядування зобов’язані дотримуватися вимог законодавства в частині майна, майнових прав, що перебувають у комунальній власності, в т. ч. забезпечувати єдність нормативно-правових вимог оцінки зазначеного майна, сприяти створенню конкурентного середовища серед суб’єктів оціночної діяльності.

Основними напрямками державного регулювання оціночної діяльності в Україні є:

– контроль за дотриманням єдності нормативно-правового й організаційного забезпечення оцінки майна;

– забезпечення норм та рівня професійної підготовки оцінювачів і контроль за їхнім виконанням;

– контроль за дотриманням оцінювачами й суб’єктами оціночної діяльності умов здійснення цієї діяльності;

– організаційне забезпечення роботи Наглядової ради й Екзаменаційної комісії;

– видача кваліфікаційних свідоцтв і сертифікатів;

– визначення статусу саморегулівних організацій оцінювачів і контроль за дотриманням ними правил регулювання оцінки майна й майнових прав;

– контроль за дотриманням законодавства суб’єктами оціночної діяльності й іншими суб’єктами під час проведення оцінки майна;

– сприяння встановленню єдиних норм і правил оцінки майна в Україні, що базується на міжнародних нормах та правилах;

– ведення Державного реєстру оцінювачів і Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності;

– інші напрямки діяльності для реалізації організацій державного регулювання оціночної діяльності.

Нормативне регулювання оціночної діяльності в Україні здійснюється такими нормативно-правовими актами:

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна»

Національний стандарт № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів»

Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»

Методика оцінки майна

 

Стандарти оціночної діяльності

 

Сьоме видання Міжнародних стандартів оцінки (МСО) містить такі розділи:

І. Інформація про МКСО.

Дані про становлення комітету та його діяльність.

ІІ. Характеристика МСО.

Інформація другого розділу:

• цілі та область застосування;

• структура МСО;

• структура стандартів, застосувань, правил та коментарі;

• формат стандартів, застосувань та правил;

• дати набуття чинності стандартів.

ІІІ. Основні положення загальноприйнятих принципів оцінки.

Повний розгляд наукових положень, що складають основу методів і методики оцінки.

Вступ. Концепції землі та майна. Концепції нерухомості майна та активу. Ціна, собівартість, ринок і вартість. Ринкова вартість. Найкраще та найбільш ефективне використання. Корисність. Інші важливі концепції. Підходи до оцінки. Резюме.

IV. Кодекс професійної діяльності.

V. Типи майна.

Нерухоме майно. Рухоме майно. Бізнес. Фінансові інтереси.

VІ. Стандарти.

МСО 1. Ринкова вартість як база оцінки.

МСО 2. Бази оцінки, відмінні від ринкової.

МСО 3. Звіт про оцінку.

VІІ. Застосування.

МЗО 1. Оцінка для фінансової звітності.

МЗО 2. Оцінка для цілей кредитування

МЗО 3. Оцінка активів публічного сектору для фінансової звітності.

VІІІ. Правила.

ІХ. Словник термінів (глосарій).

Участь України в Міжнародному комітеті стандартів оцінки зобов’язує узгодження розроблюваних на національному рівні стандартів оцінки із Міжнародними стандартами оцінки.

На цей час в Україні затверджено чотири національні стандарти оцінки:

НСО 1. Загальні засади оцінки майна і майнових прав:

- база оцінки та порядок визначення вартості;

- загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна;

- загальні вимоги до рецензування звіту про оцінку майна.

НСО 2. Оцінка нерухомого майна:

- особливості застосування методичних підходів;

- особливості оцінки окремих видів нерухомого майна.

НСО 3. Оцінка цілісних майнових комплексів:

- особливості застосування майнового підходу;

- особливості застосування дохідного підходу

- особливості застосування порівняльного підходу.

НСО 4. Оцінка майнових прав інтелектуальної власності:

- особливості застосування методичних підходів;

- особливості деяких етапів проведення оцінки майнових прав інтелектуальної та визначення розміру збитків, пов’язаних з неправомірним використанням об’єкта права інтелектуальної власності.