Правові засади регулювання державної митної справи в Україні

Митна справа

Правові засади регулювання державної митної справи в Україні

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, Митного Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, пов’язані з реалізацією державної митної політики, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання Митного Кодексу та інших законодавчих актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

В чинному Митному кодексі України від 13.03.2012, який вступив в дію з 1 червня 2012 року державну митну справу становлять

- встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, 1

- їх митний контроль та митне оформлення,

- застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності,

- справляння митних платежів,

- ведення митної статистики,

-обмін митною інформацією,

- ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності,

- здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України,

- запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил,

- організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

 

 

Митна політика держави: підходи до її трактування та форми реалізації

При визначенні митної політики необхідно враховувати такі основні підходи до трактування митної політики:

· владно-правовий,

· організаційно-інституціональний,

· економічний

· психоетичний.

За владно-правовим підходом митна політика – це система або комплекс заходів, правил регулювання зовнішньоекономічної діяльності, передусім, адміністративно-владного характеру, що впорядковується і регулюється за допомогою нормативно-законодавчої базиі т.д.

Об’єктом владно-правового підходу в митній політиці є стосунки, що складаються при реалізації цієї політики, які підлягають з точки зору регулюючого органу держави правовому регулюванню, інформуванню і охороні.

Суб’єктом – фізичні та юридичні особи, тобто індивідуальні та колективні суб’єкти, наділені законом спроможністю реалізовувати права та юридичні обов’язки.

За організаційно-інституціональний м підходом митна політика розглядається як сукупність законодавчих та виконавчих органів, причетних до розробки та реалізації митної політики. На Державну митну службу України та її організаційні структури покладаються функції, передусім, з розробки, реалізації та визначення цієї політики.

Об’єкт організаційно-інституціонального підходу являє собою різне організаційно-просторове наповнення митних територій і кордонів держави, на яке впливає суб’єкт митної політики.

Під суб’єктом розуміється система інститутів митної справи, яка організаційно впливає на об’єкти митної політики.

Економічний підхід до митної політики пов'язаний в основному з впровадженням у життя зовнішньої і внутрішньої економічної політики країни, яка грунтується на виборі оптимальної моделі взаємовідносин із світовою системою господарювання: протекціонізм, вільна торгівля або гармонійне їх поєднання.

Під об’єктом економічного підходу в митній політиці розуміється те, на що направлений економічний вплив зі сторони митних органів (товар, транспортні засоби, послуги, інтелектуальну власність і фізичні особи, які перетинають митний кордон України).

Суб’єктом митної політики – управляюча система митних органів як сукупність активних органів, які приймають та реалізовують рішення щодо економічних питань регулювання зовнішньої торгівлі.

За психоетичним підходом митна політика сприймається як своєрідна характеристика психологічних відносин, які склалися в процесі її розробки та прийняття. Одне з важливих призначень митної політики розкривається через її ключову мету - поєднання загальнодержавних, колективних та індивідуальних економічних інтересів через митно-тарифні відносини.

Об’єктом психоетичного підходу в митній політиці є реальний інтерес різних людей, на який спрямована активність взаємопов'язаного з ним суб'єкта.

Суб’єктом даного підходу є окремий співробітник або колектив митних органів, що здійснює зміни відносно об'єктів.

Державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовн. торгівлі, захисту внутр. ринку, розвитку ек-ки Укр. та її інтеграції до світової ек-ки.

Державна митна політика реалізується через:

· законодавство України з питань державної митної справи;

· участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнар. договорах з митних питань;

· механізми тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД.

Основою зовнішньоеконом. політики держави є митна політика, яка реалізовується через протекціонізм чи політику вільної торгівлі. Іноді ще виділяють автаркію - політику держави щодо становлення замкнутого самодостатнього господарства у межах однієї країни чи групи країн за максимального обмеження імпорту і стимулювання експорту.

Політика вільної торгівлі як форма державної політики проявляється у відміні обмежень в сфері ЗЕД, зниження ставок експортного/імпортного мита, безперешкодній міграції капіталу і робочої сили. Її проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил. Вона стимулює конкуренцію, примушує національні підприємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Але на практиці більшість із держав, які дотримуються принципів вільної торгівлі, при проведенні власної екон. політики використовують різні обмеження, які мають протекціоністський характер.

Митний протекціоналізм - митна політика, яка передбачає високий рівень митного оподаткування іноземних товарів, які ввозяться на внутрішній ринок країни. Він, передусім, направлений на стимулювання розвитку національної економіки шляхом надання відповідних переваг національним товаровиробникам і виробництва певних бар'єрів для проникнення іноземних конкурентів на внутрішній ринок. Головне завдання протекціонізму - стимулювання і підтримка вітчизняного експорту.

Виділяють декілька форм протекціонізму, наприклад:

· селективний - скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

· галузевий - скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

· колективний - проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

· прихований - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Стосовно того, що для якої країни краще - політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм в основному використовується у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.

 

Органи державного регулювання в управлінні митною справою.

До органів державного регулювання, які здійснюють керування митною справою (як загальне, так і безпосереднє) належать Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Міністерство доходів і зборів України.

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД): основи побудови і структура.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарiв в УКТЗЕД включає код групи (першi два знаки), товарної позицiї (першi чотири знаки), товарної пiдпозицiї (першi шiсть знакiв), товарної категорiї (першi вiсiм знакiв), товарної пiдкатегорiї (десять знакiв).

Товарно-класифікаційна схема тарифу складається із наступних граф:

- код товарів по УКТ ЗЕД;

- опис товарів по УКТ ЗЕД;

- преференційні ставки тарифу;

- пільгова ставки тарифу;

- повна ставки тарифу;

- одиниці виміру та обліку.

Код	Назва	Ставки мита, %	Додаткові ОВО
Преференційна	Пільгова	Повна

 

ОВО – одиниці виміру та обліку

Основною одиницею виміру та обліку (ОВО) кількості товарів в УКТЗЕД є одиниця маси - кілограм (кг). У разі потреби для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання (ліцензування, квотування тощо), збору та оброблення статистичних даних застосовуються додаткові ОВО.

Як видно з товарно-класифікаційної схеми тарифу в Україні в Митному тарифі використовуються 3 види ставок:

Преференційна. Преференції щодо ставок мита застосовуються до товарів, які походять з країн, з якими Україна разом ходить до Митного союзу, до спеціальних митних зон у разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних угод, в яких бере участь Україна.

Пільгові ставки мита застосовуються до тих товарів, що походять з країн або економічних союзів держав, яким в Україні надано режим найбільшого сприяння або право користуватися національним режимом, крім товарів з країн. З якими укладено угоди про вільну торгівлю.

Повні ставки застосовуються до товарів, що походять з інших країн, з якими не укладено договорів про вільну торгівлю або угод про надання режиму найбільшого сприяння, або ж надання їм національного режиму. Ці ставки завжди застосовуються до товарів, країни походження яких не встановлено.

 

Митна справа

Правові засади регулювання державної митної справи в Україні

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, Митного Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, пов’язані з реалізацією державної митної політики, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання Митного Кодексу та інших законодавчих актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.