Оформлення пояснювальної записки

 

Записка повинна мати стандартну фабричну справу – папку. На її титульній частині повинна бути наклеєна етикетка розміром 100х75 мм з вказівкою прізвища і ініціалів студента, номера учбової групи, назви документа і року виконання проекту.

На лівому боці обкладинки відкритої пояснювальної записки наклеюють аркуш – специфікацію " Опис папки ". На початку записки розміщують на бланку – специфікації " Відомість проекту ". На цих аркушах вказують документи, які входять до складу пояснювальної записки і проекту взагалі. Ці аркуші оформляють відповідно до ГОСТ 2.108-68.

Далі по черзі йдуть:

- " Завдання та проектування " (спеціальний бланк, завірений керівником проекту)

- титульний лист

- зміст проекту з вказівкою номерів розділів і підрозділів і нумерація сторінок на яких вони розміщені в послідовності, як вказано у звіті.

В кінці записки вміщують список використаної літератури і додатки специфікації до креслень, схеми, малюнки, що не ввійшли в основний текст записки, графіки та ін. Додатки нумеруються і розташовуються в тому порядку, в якому на них дається посилання в тексті записки.

Нумерацію сторінок пояснювальної записки начинають з титульного аркуша.

У списку використаної літератури необхідно вказати по алфавітному порядку автора (авторів), повну назву джерела, видавництво та рік видання.

Пояснювальна записка виконується на аркушах формату А4. Перший за титульним аркуш записки повинен мати штамп розмірами 185х45 мм, інші – 185х15 мм. Всі штампи заповнюються відповідно до ЄСТД, ГОСТ 2.105-79; ГОСТ 2.106-68.

Специфікації заповнюють відповідно ГОСТ 2.106-68.

 

 

ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

 

Графічна частина проекту виконується на креслярському папері формату А1 (594х84) у повній відповідності до ЄСКД. Об’єм графічної частини встановлюється керівником проекту в залежності від складності розроблюваних креслень не менше 2-х аркушів формату А1. На одному аркуші можуть бути розміщені кілька креслень з відповідними кутовими штампами.

Аркуші формату А1 на окремі креслення не розрізаються. Розташування штампів окремих креслень на загальному аркуші може бути довільним в залежності від формату окремих креслень, на які ділять аркуш формату А1.

 

 

ВСТУП

 

Вступ виконують на 1-2 аркушах пояснювальної записки. В ньому відображають задачі автомобільного транспорту, що відносяться до теми проектування, досягнення науки і техніки в галузі технічної експлуатації і значення теми для поліпшення технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів в АТП.

 

ЗАГАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

 

1.1. Вихідні дані і характеристика об’єкту проектування.

Вказавши вихідні дані, необхідно дати загальну характеристику і призначення проектуємого підрозділу, описати роботи по технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів, що планується виконувати в цьому підрозділі. Для опису цих робіт необхідно скористатися даними технологічної практики і відомостями одержаними з літератури.

 

 

1.2. Технічна характеристика автомобіля.

 

Коротка характеристика автомобіля повинна братися із довідкової літератури і мати всі дані, необхідні для виконання технологічної частини: тип автомобіля, його призначення, тип двигуна, використовуємого палива, розміри автомобіля, особливості конструкції, тощо.

 

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

 

Режим роботи АТП.

В цьому розділі описують відповідний режим роботи ремонтних підрозділів АТП за днями тижня і часу доби з виконанням графіка роботи аналогічного АТП, дають обгрунтування запропонованого режиму роботи з метою скорочень простоїв рухомого складу в технічному обслуговуванні і поточному ремонті.

Від правильного вибору режиму роботи значно залежить погодженість роботи служб АТП. Режим роботи повинен максимально сприяти продуктивності підрозділів з дотриманням законодавства про працю. Треба врахувати, що не у всіх підрозділах рекомендується робота у третю зміну. В нічний час необхідно використовувати роботу тих підрозділів, на яких виконуються нетрудомісткі роботи по ПР автомобілів за рахунок запасних частин і оборотного фонду з метою підготовки рухомого складу до своєчасного виходу на лінію і виключенню простоїв в робочий час.

Режим зони ТО і ПР повинен залежати від режиму роботи рухомого складу на лінії і від оснащеності матеріально-технічної бази підприємства. Дільниці щоденного обслуговування повинні працювати в такому режимі, щоб повністю задовольнити потреби АТП і забезпечити обслуговування автомобілів, в залежності від кількості змін їх роботи.

Кількість змін роботи ділянок ТО-1 і ТО-2 повинні відповідати виробничій програмі АТП і кількості технічних виливів на добу. Тобто, якщо кількість необхідних для проведення обслуговувань на добу невелика і сумарна трудомісткість їх проведення дає змогу вкластися в одну зміну, приймається одна, в дві – дві, в три – три.

Допоміжні дільниці і відділення працюють в 1-2 зміни.

Нормальне функціювання зони ТО і ПР залежить від роботи складів. Тому основою для вибору режиму їх роботи є прийнятий режим роботи зони ТО і ПР.

Режим роботи зон ТО і ПР повинен з самого початку бути узгоджений з графіком випуску автомобілів на лінію.

 

Вибір і коректування нормативів періодичності технічних впливів

 

Для розрахунку програми спочатку необхідно вибрати нормативні значення пробігу рухомого складу до КР і періодичності ТО, які встановлені Положенням про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу АТП. Для конкретного завдання ці умови можуть відрізнятися так як вони вказані для базових моделей; 1-ї категорії умов експлуатації, помірного кліматичного району. Тому в конкретному випадку нормативи періодичності коректуються за допомогою коефіцієнтів, вказаних в Положенні.

Для зручності використання, зводимо коефіцієнти до таблиці.

Таблиця 3. Коефіцієнти коректування нормативів.

 

Коефіцієнти	Значення коефіцієнтів для коректування
Періодичність ТО	Ресурс автомобілів	Простої в ТО і ПРА	Трудомісткість
ТО	ПРА
К 1			_	_
К 2	_
К 3			_	_
К 4	_	_	_
К 5	_	_	_	_

 

Підставивши значення коефіцієнтів у формули, отримаємо:

 

L_к = L^н_к х К1 х К2 х К3 (2.2.1.)

L _{ТО -2} = L^н _{ТО - 2} х К1 х К3 (2.2.2.)

L _ТО-1 = L^н _{ТО - 1} х К1 х К3 (2.2.3.)

 

де: L^н_к; L^н _ТО-2; L^н _ТО-1 – норми періодичності відповідно до КР; ТО-2; ТО-1 (Табл. А1).

L_к; L _{ТО - 2}; L _{ТО -1} – скоректовані періодичності технічних впливів.

К1 - коефіцієнт, що враховує категорію умов експлуатації (Табл. А2).

К2 - коефіцієнт, що враховує модифікацію рухомого складу і організацію

його роботи (Табл. А3).

К3 - коефіцієнт, що враховує кліматичні умови (для помірного клімату України К3=1,0).

 

Цикловий метод розрахунку кількості КР і ТО на один

Автомобіль за цикл

 

Кількість КР і ТО на один автомобіль за цикл визначається відношенням циклового пробігу по пробігу до даного виливу.

Цикловий пробіг L_ц приймається рівним пробігу L_к автомобіля до КР, тобто L_ц= L_к.

В розрахунках приймається, що при пробігу, рівному L_к, чергове остатнє ТО-2 не виконується і автомобіль поступає в КР.

До ТО-2 входить і обслуговування ТО-1, що виконується одночасно з ТО-2. Тому в даних розрахунках кількість ТО-1 за цикл не вміщує обслуговування ТО-2.

Періодичність виконання, що прийнята рівною середньодобового пробігу L_сс.

Періодичність вбирально-мийних робіт призначається в залежності від типу рухомого складу і умов (кількості змін) його роботи (1.... 3 х L_сс = L_м).

Періодичність сезонного обслуговування (L_со) автомобіля – 2 рази на рік.

 

L_ц

N_к = —— = 1 (2.3.1.)

L_к

 

L_ц

N _{ТО - 2} = ——— - 1 N_к (2.3.2.)

L _{ТО - 2}

 

L_ц

N _{ТО -1} = ——— - N_к – N _{ТО – 2} (2.3.3.)

L _{ТО - 1}

 

L_ц

N що = —— (2.3.4.)

L_сс

 

L_ц

N вмр = —— (2.3.5.)

L_м

 

де: N_к; N₂; N₁, N що, N вмр – кількість відповідно капітальних ремонтів, ТО-2; ТО-1; ЩО, вбирально-мийних робіт.

 

Розрахунок коефіцієнту переходу від циклу до року

Коефіцієнт переходу від циклу до року визначається за формулою:

 

j_р = D_ep / D_eц (2.3.6.)

 

де: D_ep - кількість днів експлуатації автомобіля за рік;

D_eц – кількість днів експлуатації автомобіля за цикл;

 

D_e = L_ц / L_сс (2.3.7.)

 

де: L_ц – цикловий пробіг L_ц = L_к

L_сс – добовий пробіг автомобіля.