Зразок оформлення списку використаних джерел

1. Про інформацію: Закон України, 2 жовт. 1992 р. // Голос України. – 1992. – 13 листоп. – С. 3 – 5; Те саме // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – С. 1447–1462.

2. Про обов’язковий примірник документів: Закон України, 9 квіт. 1999 р. // Вісник Кн. палати. – 1999. –№ 5. – С. 26–28.

3. Видання. Основні види: Терміни та визначення: ДСТУ 3017 – 95: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1995. – 48 с.

4. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні вимоги та правила: ДСТУ 3582 – 97: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1998. – 26 с.

5. Вовченко І. О. Створення бібліографічного репертуару книг України – важливе завдання української національної бібліографії // Бібліотекознавство і бібліогр.: Наук.-метод. зб. / Харк. держ. ін-т культури. – Х., 1992. – Вип. 31. – С. 94–101.

6. Гречихин А. А. Общая библиография: Учеб. для студ. – М., 2000. – 578 с.

7. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”, 2000. – 32 с.

8. Романюк М. М. Загальна і спеціальна бібліографія: Навч. посіб. для студентів спеціальності “Видавнича справа та редагування”. – Львів, 2002. – 112 с.

9. Українське журналістикознавство. Дисертаційні дослідження, 1982–2000 рр.: Бібліограф. покажчик / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Уклад. Б. І. Черняков. – К., 2000. – 63 с.

10. Українські письменники: Бібліогр. словник: У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Редкол.: О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. – К., 1960–1965. – Т. 1: Давня українська література (ХІ–ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – 1960. – 979 с.

11. Фихтелиус Э. Десять заповедей журналистики / Перевод со швед. В. Менжун. – Стокгольм, 1999. – 155 с.

12. Хакеру на замітку // [e-mail]. - 1996

13. Хойнацький М. Основи стандартизації // Вісн. Кн. палати. – 1996. - № 3. – С. 17–19; № 4. – С. 3–32.

14. Швецова-Водка Г. М. Документ і книга в системі комунікацій / Рівнен. держ. гуманітар. ун- т. – Рівне, 2002. – 238 с., іл.

15. Шметткамп М. Искусствоп резентации: Ускоренный курс / Пер. с нем. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2005. – 160 с.

16. Як правильно оформити дисертацію та документи атестаційної справи: Зб. нормат. док. з питань атестації наук. кадрів вищої кваліфікації / Упоряд. Ю. І. Цеков. – К.: Ред. “Бюл. Вищої атестац. комісії України”, вид-во “Толока”, 2004. – 79 с.

17. Wooler K. R. Writing for the Technical Professions. – New York; Sydney; Madrid; Amsterdam, 1998. – 536 p.

 

Чого варто уникати при написанні наукової роботи:

Розмовного стилю і сленгу (у письмових роботах вони недоречні, в усному виступі в незначній дозі – можливі);

Зайвого гумору, іронії, дошкульності, критиканства;

Незрозумілих абревіатур і скорочень без їхнього пояснення; недоцільно використовувати абревіатури і скорочення в заголовках, рубриках;

Мовних штампів. Без спеціальної термінології неможлива жодна наукова праця, але варто простежити за точністю у передачі думки. Не втрачайте почуття міри, не пишіть довгі складні речення з заплутаними конструкціями, з використанням наукоподібних слів, псевдонаукового стилю (часто саме такі претензійні та малозрозумілі слова використовуються неправильно, затуманюють смисл, знижують якість дослідження);

Надмірного використання дужок (зловживання ними означає, що дослідник працює „неритмічно”, зайвий раз нагадує про подробиці й уточнення другорядного значення), знижується ясність;

Чоловічого „шовінізму” у мові, зокрема науковій (неточність знання і зловживання чоловічим родом при з’ясуванні, хто „автор(ка)” чи „дослідник(ця)”, „він” чи „вона”; слід перевіряти ініціали авторів досліджень, на які доводиться покликатися);

Наказовості, повчальності. Надмірне чи несуттєве вживання „повинно, має, мусить, необхідно і т.д.” часто надають тексту зобов’язуючого відтінку;

Тавтології: стежити за тим, аби одне й те ж слово (навіть поняття) не повторювалося надто часто. Використовуйте синоніми, зазирайте у словники.

 

Побажання. Ще раз перевірте себе:

Як правило, написання роботи починається із чернетки (чорнового рукопису), коли вимальовується основна композиція дослідження, здійснюється опис, аналіз та узагальнення матеріалу. Найчастіше вступ дається найважче і пишеться наприкінці (для дисертації, монографії, доповіді).

Редакторський хист знадобиться і при читанні власної роботи, щоб критично оцінити написане, перевірити концепцію, підсилити обґрунтованість висновків, скоротити другорядний матеріал, простежити логічні зв’язки між окремими частинами, визначити доцільність уведення таблиць, малюнків, додатків тощо.

Завжди перечитуйте і вичитуйте свою роботу. Не покладайтеся на „розум” комп’ютера, не зловживайте „електронним перекладом” – часто саме тут закрадається плутанина, неточність, некваліфікованість. На кожній сторінці може бути не більше двох виправлень! (акуратно – чорним чорнилом, шляхом вклеювання окремих знаків чи слів, з використанням коректора чи інших засобів правки надрукованого тексту).

Не поспішайте здавати роботу одразу, щойно з принтера. Відкладіть свою працю на якийсь час (краще на добу), щоб свіжим оком її переглянути й оцінити, внести правки, усунути прорахунки. Те, що вчора здавалося досконалим, завтра сприйматиметься з застереженнями.

Завжди залишайте у себе другий примірник роботи (а також електронний варіант).