Лекція №1. Історія світового туризму від найдавніших часів до хvіі ст.

Лекція №1. Історія світового туризму від найдавніших часів до ХVІІ ст.

 

План

1. Передумови виникнення подорожей і туристсько-екскурсійної роботи в суспільстві:

· предмет та завдання спецкурсу “Історія розвитку та організація туристсько-екскурсійної роботи”. Методологічні засади вивчення. Історія туризму, зміст та основні поняття (туризм, суб’єкти туристичної діяльності, турист, туристична індустрія). Історія туристсько-екскурсійної роботи в світі: загальна характеристика;

· основні чинники виникнення подорожей і туризму;

· історичні етапи розвитку туризму;

· значення туризму для історії людства.

2. Подорожі в стародавньому світі:

· загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі;

· розвиток мореплавства в стародавній Фінікії;

· подорожі стародавніх греків;

· подорожі в стародавньому Римі;

· загальні риси подорожей в античному світі;

· значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду.

3. Подорожі в епоху Середньовіччя (V – перша половина ХV ст.).

· соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя;

· розвиток мореплавства в VІІ – ХV ст. в Арабському світі;

· подорожі вікінгів у VІІІ – ХІІ ст.;

· розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя.

4. Подорожі та великі географічні відкриття в другій половині ХV – ХVІ ст.

· соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження;

· розвиток мореплавства та Великі географічні відкриття;

· подорожі в Росії в ХV – ХVІІ ст.;

· нові складові у сфері гостинності у ХV – ХVІ ст.;

· основні види та значення подорожей в ХV – ХVІ ст.

Предмет і завдання історії туризму

Історія туризму – це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.

Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допоміжні історичні дисципліни: археологію, палеографію, нумізматику, етнографію. Історія подорожей і туризму тісно пов’язана з історією культури, яка показує логіку розвитку культури, вивчає характерні культурні риси різних епох і відповідні типи та моделі “людини, яка подорожує”.

Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з метою виявлення основних етапів його становлення і логіки розвитку. Здійснити це можливо шляхом вивчення передісторії туризму в різних культурах і епохах, тобто розвитку систем гостинності, історії транспорту, ментальності. Важливо прослідкувати, як впливали подорожі на розвиток культури і науки, та як особливості духовної культури змінювали, в свою чергу, мотиви і характер подорожей.

Завдання курсу “Історія туризму”:

Ø розкрити витоки туризму в історії культури, прослідкувавши динаміку розвитку подорожей, їх мотиви, завдання та соціокультурні наслідки;

Ø розглянути історію подорожей і туризму в зв’язку з певним типом культури, виявити особливості їх мотивації;

Ø прослідкувати зміни в географії подорожей і туризму в різні періоди історії;

Ø на основі опису традицій гостинності народів світу показати напрями формування системи гостинності;

Ø виявити об’єктивні передумови становлення організованого туризму і зрозуміти тенденції його розвитку і національну специфіку;

V розкрити особливості українського туризму, його історію на різних етапах, проаналізувати сучасний стан вітчизняного туризму.

Історія подорожей і туризму як наука має свій понятійний апарат.

Основними термінами цієї науки є: подорож, мандрівник, прочанство, пілігрим, туризм, турист, туристична послуга, туристичні ресурси, туристична індустрія, тур, гостинність. Оскільки наука про туризм знаходиться в стадії формування, то зустрічаються різні тлумачення термінів, часу їх появи у вжитку та походження.

Розглянемо найважливіші поняття в історії туризму: “подорож”, “прочанство”, “туризм”, “гостинність”.

Подорож – це пересування людей у просторі та часі. Подорожі можуть мати характер військових походів, масових міграцій, наукових експедицій, туристичних мандрівок та інших типів пересувань людей на значні відстані. В залежності від мотивів і особливостей подорожі, люди, які їх здійснюють, можуть називатися моряками, прочанами, комівояжерами, туристами, і т.д.

В розгляді історії подорожей і туризму неможливо оминути явище, яке позначається терміном “прочанство”.

Прочанство — це подорож з метою здійснення релігійних призначень та поклонінні святиням певної релігії.

Термін “туризм” з’явився у Франції у XVIII ст.; у перекладі з французької мови дослівно означає: “мандрівка заради задоволення”; а турист – це людина, яка здійснює мандрівку. Деякі дослідники вважають, що цей термін має англійське походження і з’явився у XIX столітті. Оскільки англійська і французька мови ґрунтуються на латині, то можна погодитися, що слово “туризм” походить від латинського іюгпиз, що в пе­рекладі означає: “рух по колу”. Підтвердженням «англійської версії» походження слова “туризм” можна вважати той факт, що на початку XIX ст. в Англії побачила світ книга “Anecdotes of English”? в якій мандрівник був названий туристом. Але приблизно в той же час у Франції вийшов друком словник французької мови, який включав визначення туризму. Отже, якщо на початку XIX ст. слово “туризм” було введено в літературний вжиток, то у реальному житті воно з’явилось і почало використовуватись, вочевидь, ще у XVIII столітті.

Пізніше, у 1838 р. вийшли друком написані відомим французьким письменником Ф.Стендалєм “Спогади туриста”, що дає підстави деяким дослідникам вважати Ф.Стендаля “хрещеним батьком” слова “турист”.

У другій половині XIX ст. слово “туризм” увійшло до багатьох мов народів світу. В російській мові цей термін з’явився пізніше. Так, в “Энциклопедическом словаре” Брокгауза і Ефрона (1902 р.) ще не вміщено статті “туризм”, а сам термін вживається лише в розділі про історію подорожей на велосипедах.

Час появи слова в літературних джерелах може не співпадати з появою слова, яке визначає і конкретизує певне суспілне явище в реальному житті суспільства.

Одним із важливих понять, які застосовуються в історії подорожей та туризму, є “гостинність”. Здійснення подорожей було б неможливим, якби мандрівникам ніде було зупинитися на ночівлю та отримати харчування. Термін “гостинність” походить від давньофранцузького слова “hospise”, що означає: “будинок для подорожуючих”. В наш, час під гостинністю розуміють сукупність засобів розміщення, харчування і розваг для туристів, а також традицій прийому гостей в різних культурах.

Основні чинники виникнення подорожей і туризму

Основними групами чинників виникнення подорожей, а загалом і туризму в суспільстві були наступні:

Ø соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин);

Ø економічні (розвиток економіки);

Ø географічні (особливості розташування країн та регіонів, необхідність налагодження зв’язку між ними);

Ø політичні (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу);

Ø мотиваційні (особливості свідомості людей, ментальності; тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи та інші психологічні чинники, які впливали на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певних регіонах);

Ø науково-технічний прогрес;

Ø екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей).

Питання для самоперевірки

1. Що вивчає історія туризму? Назвіть основні терміни історії туризму.

2. Назвіть та охарактеризуйте основні історичні етапи розвитку туризму в суспільстві.

3. Які чинники вплинули на розвиток туризму?

4. У чому полягає значення туризму в історії людства?

 

Література

1. Воронкова Л. П. История туризма. – М., 2001.

2. Гуляев В. И. Доколумбовы плавання в Америку: мифы и реальность. – М., 1991.

3. Сапрунова В. Б. Туризм: Эволюция, структура, маркетинг. – М., 1997.

4. Соколова М. В. История туризма. – М., 2002.

5. Шаповал Г. Ф. История туризма. – Минск., 1999.

6. Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.

 

Подорожі стародавніх греків

Фінікійська морська держава знаходилась ще в зеніті слави, коли на кам'янистих берегах Балканського півострова виросли молоді грецькі міста-держави (поліси).

Географічне положення Греції обумовило там ранню появу морського флоту, адже жодне грецьке місто не віддалене від моря більше, ніж на 90 км. У Греції було багато дрібних островів, які заселялись та вели торгівлю з материком через море. Для того, щоб налагодити регулярні зв’язки зі своїми численними володіннями на суші та на морі, грецьким державам необхідні були великі та якісні флоти. Греки не тільки перевершили фінікійців у галузі суднобудування, але й конкурували з останніми в колонізації Середземного та Чорного морів. Ними були засновані міста-колонії: Сіракузи, Марсель, Трапезунд, Херсонес та інші, а деякі з них навіть сьогодні є важливими морськими портами (наприклад, Марсель, Севастополь).

Значний внесок зробили грецькі вчені та мореплавці в розвиток науки про оточуючий світ – географії, власне вони її створили, не тільки давши назву, але й узагальнивши та доповнивши важливими науковими досягненнями в досліджені навколишнього світу. Тоді ж в античній літературі з’явились перші згадки про казкові острови, що загублені в блакитних водах океану. Мова йшла про Азорські та Канарські острови.

Перші подорожі по Атлантичному океану, за свідченням грецького історика Геродота, здійснив у 640 р. до н.е. Колей. Далі всіх мореплавців на північ дійшов в IV ст. до н.е. (320 р. до н.е.) грек Пифей, який жив у грецькій колонії Месилії (сучасний Марсель у Франції). Він побував у країнах олова та бурштину, як називали тоді Британські острови, обігнув їх, довів, що Британія – острів, який можна об'їхати за 40 днів на тодішніх кораблях.

Греки були у VІІІ – ІV ст. до н.е. господарями Середземного моря та мали свої колонії від Марселя (на території сучасної Франції) до Північного Причорномор’я.

Невтомним мандрівником був давньогрецький історик Геродот (484-430 рр. до н.е.), який був родом з Галікарнасу (зараз на території Туреччини). В результаті своїх подорожей він написав знамениту “Історію” в дев’яти книгах, яка знайомила читача з історією та культурою країн, де Геродот побував (Північна Італія, Мала Азія, Єгипет, Вавилон, землі Північного Причорномор’я).

Зібрані до початку нашої ери географічні дані про різноманітні країни найбільш повно були викладені давньогрецькими вченими Страбоном (63 р. до н.е. – 20 р. н. є.) та Клавдієм Птолемеєм (90-168 р. н.е.). Страбон відвідав Малу Азію, Єгипет, Італію. В результаті своїх подорожей написав знамениті праці “Історичні записки” та “Географію”, яка включала 17 книг і узагальнювала географічні знання стародавнього світу. Заслуги Страбона високо оцінили візантійці і додали до його імені прізвисько “Географ”. Античні автори стверджують, що афінський законодавець Солон, математик Піфагор відвідали долину Нілу в Єгипті.

Давньогрецький мудрець Фалес Мілетський більше 20 років навчався у Єгипті. Багато подорожував і Платон, який, повернувшись на батьківщину, заснував знамениту Афінську філософську школу.

Особливу цікавість у тих, хто в античному світі подорожував з пізнавальною метою, викликав Єгипет, а в Єгипті найбільше – одне з семи чудес світу, піраміди, які вражали своєю величчю і були метою подорожей багатьох мандрівників. При відвіданні єгипетських пам’яток подорожуючі нерідко залишали на їх стінах короткі записи – “графіті”; таких античних написів часів стародавніх Греції та Риму тільки у Фівах знайдено близько двох тисяч.

Не будемо забувати й про те, що греками були створені Олімпійські ігри, багато пам'яток архітектури, творів мистецтва та літератури. Щорічно на Олімпійські ігри стікалися тисячі аматорів спорту та шанувальників мистецтва не тільки з Еллади, але й інших держав Середземномор’я. Крім Олімпійських, в Греції проводились раз на чотири роки Піфійські ігри, раз на два роки Німейські та Істмійські. Згадаймо грецьку міфологію (Аргонавтів та Одіссея), деякі з семи чудес світу: Колос Родоський, Храм Артеміди в Ефесі, Олександрійський маяк. До цього періоду відноситься спорудження спеціальних великих будинків, в яких могли розміститися та відпочивати атлети і глядачі. Історики вважають, що початок музеєзнавству був покладений видатним давньогрецьким вченим Аристотелем (IV ст. до н.е.). Учень Аристотеля Олександр Македонський після перемоги над персами послав своєму вчителю 30 талантів золота, на які Аристотель заснував природничий музей. Аристотель просив свого царственого учня присилати з походів різні унікальні речі та рослини, які в подальшому склали основу першої музейної колекції. Все це сприяло в стародавній Греції розвиткові подорожей, а в наш час – туризму.

 

Подорожі в античні часи здійснювались завдяки тому, що люди навчились складати карти, вимірювати морські глибини, визначати координати міст, островів, чітко визначати по зорям пройдену відстань, використовувати силу вітру, морських течій, будувати та вдосконалювати транспортні засоби (особливо кораблі), будувати дороги, створювати та залишати нащадкам наукові праці про оточуючий світ.

За своїм характером подорожі стародавніх фінікійців були дослідницькі та торгівельні. Подорожі стародавніх греків були дослідницькими, торгівельними і з метою закріплення свого політичного панування. Подорожі римлян були загарбницькими, рекреаційними і, в останню чергу, пізнавальними.

Історичне значення подорожей в античні часи полягає у тому, що:

Ø розвивались науки про оточуючий світ, культура та мистецтво;

Ø здійснювались географічні відкриття та освоювались нові землі;

Ø встановлювались економічні та культурні відносини між народами.

Однією зі складових історії культури, які надають інформацію про подорожі та пов’язані з ними традиції, є міфологія. У міфах і легендах різних народів діє чимало богів, які допомагають мандрівникам, охороняють шляхи-дороги та героїв, що здійснюють подорожі. В античній міфології найпопулярнішим героєм-мандрівником вважається Одіссей, а одним з найбільш активних та впливових божественних покровителів подорожуючих – Гермес (син верховного бога Зевса, у римській міфології Гермеса називали Меркурієм). У християнстві місце Гермеса заступив святий Миколай Чудотворець, який вважається покровителем мандрівників, мореплавців, школярів, а в наш час, відповідно, студентів і туристів. Святий Миколай – це реальна особа, він жив у IV ст. н.е. і здійснив декілька подорожей, в яких ним було здійснено багато чудес по спасінню кораблів і мандрівників. Мощі святого Миколая зараз знаходяться в італійському місті Барі, яке стало одним з важливих центрів прочанства.

В давнину вважалось, що людина, яка подорожує, знаходиться під особливим заступництвом богів. Людина, як вірили багато віків тому, звільнюється від багатьох гріхів, завдяки труднощам подорожі, тобто ці труднощі розглядалися як такі, що мають “очищуючий” ефект.

Якщо проаналізувати життя більшості засновників релігій (Лао-цзи, Конфуція, Будду, Ісуса Христа і т.д.), а також відомих філософів і вчених, то ми побачимо, що вони багато подорожували, і це не тільки загартовувало їх тіло і волю, але давало їм знання про оточуючий світ, знання мов, людей, допомагало набувати мудрості.

 

Питання для самоперевірки

1. Завдяки чому поширювалися подорожі в стародавньому світі?

2. У чому, на вашу думку, полягає значення подорожей фінікійців?

3. Дайте визначення внеску давніх греків у розвиток подорожей. Які особистості відіграли найбільшу роль у цьому?

4. Назвіть особливості подорожування у стародавньому Римі.

5. Визначіть зв’язок між розвитком спорту, культури та мистецтв і поширенням подорожей в стародавньому світі.

Література

1. Воронкова Л. П. История туризма. – М., 2001.

2. Гуляев В. И. Доколумбовы плавання в Америку: мифы и реальность. – М., 1991.

3. Соколова М. В. История туризма. – М., 2002.

4. Уокер Джон Р. Введение в гостеприимство. – 2-е изд. – М., 2002.

5. Усыскин Г. С. Очерки истории российского туризма. – С-Пб., 2000.

6. Шаповал Г. Ф. История туризма. – Минск, 1999.

 

Питання для самоперевірки

1. Назвіть та охарактеризуйте основні чинники розвитку подорожей в епоху Середньовіччя.

2. В яких географічних межах здійснювали свої подорожі арабські купці? Які регіони входили до цих меж?

3. Дайте оцінку ролі вікінгів в історії подорожей.

4. Які транспортні засоби використовувалися мандрівниками у Середні віки?

5. Яких видатних мандрівників доби Середньовіччя ви знаєте?

6. Розкрийте роль університетів у розвитку подорожування.

7. В яких регіонах з’явились перші європейські курорти? Пригадайте їх назви. Які з них функціонують і досі?

8. Хто автор твору “Хождение за три моря”? Які країни він
відвідав?

Література

1. Воронкова Л. П. История туризма. – М., 2001.

2. Соколова М. В. История туризма. – М., 2002.

3. Уокер Джон Р. Введение в гостеприимство. – 2-е изд. – М., 2002.

4. Усыскин Г. С. Очерки истории российского туризма. – С-Пб., 2000.

5. Федоченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.

6. Шаповал Г. Ф. История туризма. – Минск, 1999.

7. Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.: Навч. пос. для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів. – К., 1997.

Питання для самоперевірки

1. Які чинники вплинули на розвиток подорожей у другій половині XV – XVI столітті?

2. У чому полягає значення епохи Великих географічних відкриттів для розвитку подорожей?

3. Які країни посідали провідне місце у мореплавстві в епоху Великих географічних відкриттів?

4. Які зміни відбулись у сфері гостинності в другій половині ХV – ХVІ столітті?

5. Яких мандрівників XVI ст. ви знаєте? Чим вони сприяли розвиткові подорожування у світі?

Література

1. Бродель Фернан. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV – ХVШ вв.: В 3-х т. – М., 1992.

2. Воронкова Л. П. История туризма. – М., 2001.

3. Готланд В. Планету открывали сообща. – М., 1971.

4. История отечества ХVІ – ХVП вв. Походы и открытия. – М., 1987.

5. Соколова М.В. История туризма. — М., 2002.

6. Уокєр Джон Р. Введение в гостеприимство. — 2-е изд. — М., 2002.

7. Федорченко В.К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.

Шаповал Г.Ф. История туризма. – Минск, 1999.

Лекція №1. Історія світового туризму від найдавніших часів до ХVІІ ст.

 

План

1. Передумови виникнення подорожей і туристсько-екскурсійної роботи в суспільстві:

· предмет та завдання спецкурсу “Історія розвитку та організація туристсько-екскурсійної роботи”. Методологічні засади вивчення. Історія туризму, зміст та основні поняття (туризм, суб’єкти туристичної діяльності, турист, туристична індустрія). Історія туристсько-екскурсійної роботи в світі: загальна характеристика;

· основні чинники виникнення подорожей і туризму;

· історичні етапи розвитку туризму;

· значення туризму для історії людства.

2. Подорожі в стародавньому світі:

· загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі;

· розвиток мореплавства в стародавній Фінікії;

· подорожі стародавніх греків;

· подорожі в стародавньому Римі;

· загальні риси подорожей в античному світі;

· значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду.

3. Подорожі в епоху Середньовіччя (V – перша половина ХV ст.).

· соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя;

· розвиток мореплавства в VІІ – ХV ст. в Арабському світі;

· подорожі вікінгів у VІІІ – ХІІ ст.;

· розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя.

4. Подорожі та великі географічні відкриття в другій половині ХV – ХVІ ст.

· соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження;

· розвиток мореплавства та Великі географічні відкриття;

· подорожі в Росії в ХV – ХVІІ ст.;

· нові складові у сфері гостинності у ХV – ХVІ ст.;

· основні види та значення подорожей в ХV – ХVІ ст.