Тема1. Передумови виникнення

Н.М. Галла

ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ

Лекційний матеріал

для студентів денної і заочної форм навчання

Спеціальності 6.140101 -

“ Готельно-ресторанна справа”

 

 

ДОНЕЦЬК - 2010

 

ЗМІСТ

	Стор.
Тема 1. Передумови виникнення подорожей і туризму в суспільстві………………………………………………………………………
Тема 2. Подорожі в стародавньому світі..........................................................
Тема 3. Подорож в епоху Середньовіччя (V – XVI ст.)…………………….
Тема 4. Розвиток подорожей в епоху Просвітництва (XVII-XVIII ст.)…….
Тема 5. Розвиток туризму в світі в XIX – першій половині XX ст…………
Тема 6. Розвиток туризму в Україні…………………….................................
Тема 7. Формування професійних здібностей фахівців з туризму…………
Список літератури, що рекомендується.......................................................

Тема1. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ

ПОДОРОЖЕЙ І ТУРИЗМУ

В СУСПІЛЬСТВІ

Предмет і завдання історії туризму

Історія туризму — це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.

Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допо­міжні історичні дисципліни: археологію, палеографію, нумізма­тику, етнографію. Історія подорожей і туризму тісно пов'яза­на з історією культури, яка показує логіку розвитку культури, вивчає характерні культурні риси різних епох і відповідні ти­пи та моделі «людини, яка подорожує».

Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з ме­тою виявлення основних етапів його становлення і логіки роз­витку. Здійснити це можливо шляхом вивчення передісторії туризму в різних культурах і епохах, тобто розвитку систем го­стинності, історії транспорту, ментальності. Важливо прослід­кувати, як впливали подорожі на розвиток культури і науки, та як особливості духовної культури змінювали, в свою чергу, мотиви і характер подорожей.

 

Завдання курсу «Історія туризму»:

· розкрити витоки туризму в історії культури, прослідку­вавши динаміку розвитку подорожей, їх мотиви, зав­дання та соціокультурні наслідки;

· розглянути історію подорожей і туризму в зв'язку з певним типом культури, виявити особливості їх моти­вації;

· прослідкувати зміни в географії подорожей і туризму в різні періоди історії; на основі опису традицій гостинності народів світу по­казати напрями формування системи гостинності;

· виявити об'єктивні передумови становлення організова­ного туризму і зрозуміти тенденції його розвитку і на­ціональну специфіку;

· розкрити особливості українського туризму, його істо­рію на різних етапах, проаналізувати сучасний стан віт­чизняного туризму.

Історія подорожей і туризму як наука має свій понятійний апарат.

Основними термінами цієї науки є: подорож, мандрів­ник, прочанство, пілігрим, туризм, турист, туристична послуга, туристичні ресурси, туристична індустрія, тур, гостинність. Оскільки наука про туризм знаходиться в стадії формування, то зустрічаються різні тлумачення термінів, часу їх появи у вжитку та походження.

Розглянемо найважливіші поняття в історії туризму: «по­дорож», «прочанство», «туризм», «гостинність».

 

Подорож — це пересування людей у просторі та часі. Подорожі можуть мати характер військових походів, масових міграцій, наукових експедицій, туристичних мандрівок та ін­ших типів пересувань людей на значні відстані. В залежності від мотивів і особливостей подорожі, люди, які їх здійснюють, можуть називатися моряками, прочанами, комівояжерами, ту­ристами, і т. д.

В розгляді історії подорожей і туризму неможливо омину­ти явище, яке позначається терміном «прочанство».

 

Прочанство — це подорож з метою здійснення релігій­них призначень та поклоніння святиням певної релігії.

Термін «туризм» з'явився у Франції у XVIII ст.; у перекла­ді з французької мови дослівно означає: «мандрівка заради за­доволення»; а турист — це людина, яка здійснює мандрівку. Деякі дослідники вважають, що цей термін має англійське по­ходження і з'явився у XIX столітті. Оскільки англійська і французька мови ґрунтуються на латині, то можна погодитися, що слово «туризм» походить від латинського tornus, що в пе­рекладі означає: «рух по колу». Підтвердженням «англійської версії» походження слова «туризм» можна вважати той факт, що на початку XIX ст. в Англії побачила світ книга «Anecdotes of English language», в якій мандрівник був названий туристом. Але приблизно в той же час у Франції вийшов друком словник французької мови, який включав визначення туризму.

Отже, якщо на початку XIX ст. слово «туризм» було введено в літературний вжиток, то у реальному житті воно з'явилось і почало використовуватись, вочевидь, ще у XVIII столітті.

 

Пізніше, у 1838 р. вийшли друком написані відомим французьким письменником Ф. Стендалєм «Спогади туриста», що дає підстави деяким дослідникам вважати Ф. Стендаля «хрещеним батьком» слова «турист».

 

У другій половині XIX ст. слово «туризм» увійшло до багатьох мов народів світу. В російській мові цей термін з'явився пізніше. Так, в «Энциклопедическом словаре» Брокгауза і Ефрона (1902 р.) ще не вміщено статті «туризм», а сам термін вживається лише в розділі про історію подорожей на велосипедах.

Час появи слова в літературних джерелах може не співпадати з появою слова, яке визначає і конкретизує певне суспільне явище в реальному житті суспільства.

 

Одним із важливих понять, які застосовуються в історії по дрожей та туризму, є «гостинність». Здійснення подорожей було б неможливим, якби мандрівникам ніде було зупинитися на ночівлю та отримати харчування. Термін «гостинність» походить від давньофранцузького слова «hospise», що означає: «будинок для подорожуючих». В наш час під гостинністю розуміють сукупність засобів розміщення, харчування і розваг для туристів, а також традиції прийому гостей в різних культурах.

Основні чинники виникнення подорожей і туризму

 

Основними групами чинників виникнення подорожей а загалом і туризму в суспільстві були наступні:

· соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин);

· економічні (розвиток економіки);

· географічні (особливості розташування країн та регіонів, необхідність налагодження зв'язку між ними);

· політичні (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу);

· мотиваційні (особливості свідомості людей, ментальності; тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи та інші психологічні чинники, які впливали на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певних регіонах);

· науково - технічний прогрес;

· екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей).

 

Історичні етапи розвитку туризму.

 

Всю історію розвитку туризму можна розділити

на чотири основні етапи:

Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початко­вий етап розвитку туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення ор­ганізованого туризму.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму.

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії.

Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, чому саме таку періодизацію має розвиток туризму.

 

ПЕРШИЙ ЕТАП

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, в нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:

потреба освоєння нових територій, зручних для прожи­вання та різних видів діяльності; людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ. Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен, Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля водоймищі: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати ото­чуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали

шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це закладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Од­нак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприятливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з явилися категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

· Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших на­родів, налагодженню економічних, культурних та полі­тичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що ба­гато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який за­лишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.

· Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різ­ні епохи, особливо в епоху Се­редньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспорту­вання та ознайомлення зі святиня­ми (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в по­дальшому туристи. Прикладом цього може бути Киє­во-Печерська лавра, яка мала для обслуговування про­чан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, тра­пезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організа­цією прочанства займався Мальтійський орден).

· Розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'яви­лася певна категорія подорожуючих з метою озна­йомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша катего­рія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.

· Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.

· Збільшення частки вільного часу в суспільстві є та­кож важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

 

Характер подорожей на першому етапі розвитку був зде­більшого стхійним і вимушеним.

Подорожі стародавніх греків

Фінікійська морська держава знаходилась ще в зеніті слави, коли на кам'янистих берегах Балканського півострова виросли молоді грецькі міста-держави (поліси).

Географічне положення Греції обумовило там ранню появу морського флоту, адже жодне грецьке місто не віддалене від моря більше, ніж на 90 км. У Греції було багато дрібних островів, які заселялись та вели торгівлю з материком через море. Для того, щоб налагодити регулярні зв'язки зі своїми численними володіннями на суші та на морі, грецьким державам необхідні були великі та якісні флоти.

Греки не тільки перевершили фінікійців у галузі суднобудування, але й конкурували з останніми в колонізації Середземного та Чорного морів. Ними були засновані міста-колонії: Сіракузи, Марсель, Трапензуд, Херсонес та інші, а деякі з них навіть сьогодні є важливими морськими портами (наприклад, Марсель, Севастополь).

Значний внесок зробили грецькі вчені та мореплавці в розвиток науки про оточуючий світ — географії, власне вони її створили, не тільки давши назву, але й узагальнивши та допов­нивши важливими науковими досягненнями в досліджені навколишнього світу. Тоді ж в античній літературі з'явились пер­ші згадки про казкові острови, що загублені в блакитних водах океану. Мова йшла про Азорські та Канарські острови.

Греки були у VПІ-ІV ст. до н. є. господарями Середземного моря та мали свої колонії від Марселя (на території сучасної Франції) до Північного Причорномор'я.

Особливу цікавість у тих, хто в античному світі подорожу вав з пізнавальною метою, викликав Єгипет, а в Єгипті най більше — одне з семи чудес світу, піраміди, які вражали своєю величчю і були метою подорожей багатьох мандрівників. При відвіданні єгипетських пам'яток подорожуючі нерідко залишали на їх стінах короткі записи — «графіті»; таких античних написів часів стародавніх Греції та Риму тільки у Фівах знайдено близько двох тисяч.

Не будемо забувати й про те, що греками були створені Олім­пійські ігри, багато пам'яток архітектури, творів мистецтва та літератури. Щорічно на Олімпійські ігри стікалися тисячі аматорів спорту та шанувальників мистецтва не тільки з Еллади, але й інших держав Середземномор'я. Крім Олімпійських, в Греції проводились раз на чотири роки Піфійські ігри, раз на два роки Німейські та Істмійські. Згадаймо грецьку міфологію (Арго­навтів та Одіссея), деякі з семи чудес світу: Колос Родоський, Храм Артеміди в Ефесі, Олександрійський маяк. До цього періоду відноситься спорудження спеціальних великих будинків, в яких могли розміститися та відпочивати атлети і глядачі. Історики вважають, що початок музеєзнавству був покладений видатним давньогрецьким вченим Аристотелем (IV ст. до н. є.).

Учень Аристотеля Олександр Македонський після перемоги над персами послав своєму вчителю ЗО талантів золота, на які Аристотель заснував природничий музей. Аристотель просив свого царственого

учня присилати з походів різні унікальні речі та рослини, які в подальшому склали основу першої музейної колекції. Все це сприяло в стародавній Греції розвиткові подорожей, а в наш час - туризму.

 

В XIX - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ

XX СТОЛІТТЯ

І. Основна література

1. Про туризм: Закон України від 15.09.95 № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — І995. — № 31. — С. 241, 705-717.

2. Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року: Указ Президента України від 10.08.99 № 973/99 Урядовий кур'єр. — 1999. — 29 вересня.

3. Абуков А. X. Туризм сегодня и завтра. Туристско-экскурсионная работа профсоюзов. — М.: Профиздат., 1987.

4. Белов А. В. Арктическое мореплавание с древнейших Бремен до середины XIX века. — М., 1956.

5. Белявский М. Т. Историки и туризм. История СССР. — 1970. — № 4

6. Биржаков М. Б. Введение в туризм. Учебник. — Спб., 1999.

7. Бондарский М. С. Античная география. — М., 1953.

8. Бродель Фернан. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV-ХVПІ вв.: В 3-х т. — М., 1992.

9. БСЭ. — М., 1975. — Т. 21. — С. 333-335.

10. Воронкова Л. П. История туризма: Учебное пособие. М. — Воронеж, 2001.

11. Гармаш Петр. Крым. Путеводитель. — Симферополь, 1998.

12. Герберштейн С. Записки о Московии. — М., 1988.

13. Готланд В. Планету открывали сообща. — М., 1971.

14. Гуляев В. И. Доколумбовы плавания в Америку: мифы и реальность. — М., 1991.

15. З історії вітчизняного туризму: 36. наук. ст. — К., 1997.

16. Жак де Гофф. Цивилизация средневекового запада. — М., 1992.

17. Історія України: нове бачення: У 2 т. / О. І. Гуржііі, Я.Д.Ісаєвич, М. Ф. Котляр та ін.; Під ред. В. А. Смолія. — К., 1995.

18. История отечества ХУІ-ХУП века. Походы и открытия. — М., 1987.

19. Квартальнов В. А., Федорченко В. К. Туризм социальный: история и современность. — К.: Молодь, 1987.

20. Логинов Л. М., Рухлов Ю. В. История развития туристско– экскурсионного дела. — М., 1989.

21. Мальгин А. Русская Ривьера. — Симферополь, 2004.

22. Немоляева М. А., Ходорков Л. Ф. Международный тур: вчера, сегодня, завтра. — М., 1985.

23. Папирян Г. А, Международные экономические отношения. Экономика туризма. — М., 1999.

24. Проблеми міжнародного туризму: 36. наук. ст. — К., 1991

25. Розвиток туризму в Україні: 36. наук. ст. — К., 1995.

26. Сапрунова В. Б. Туризм: эволюция, структура, маркетинг. — М., 1997.

27. Січинський В. Ю Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. — К., 1992.

28. Соколова М. В. История туризма. — М., 2002.

29. Статистичний щорічник України за 2000 рік: Довід, вид. І К., 2000.

30. Субтельний О. Україна: історія. — К., 1992.

31. Туристичні ресурси України: 36. наук. ст. — К., 1996.

32. Туристично-краєзнавчі дослідження // Матеріали III Всеук­раїнської Конференції «Туризм в Україні: економіка і культура» (Світязь, 9-10 вересня 1998 р.). — К., 1998. — Ч. III.

33. Уокер Джон Р. Введение в гостеприимство. — 2-е изд. І М., 2002.

34. Усыскин Г. С. Очерки истории Российского туризма. -М. — СПб., 2000.

35. Федорченко В. К, Дьорова Т. А. Історія туризму в Україн. Навч. посіб. — К, 2002.

36. Хейердал Т. Древний человек и океан. — М., 1982.

37. Шаповал Г. Ф. История туризма. — Минск., 1999.

38. Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часіз до кінця XVIII ст.: Навч. пос. для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів. — К., 1997.

39. Аналітичний звіт про роботу Державної служби туризму і курортів у 2006 році [Текст]: // Ж.Новости турбизнеса, №5(79), 2007. – С. 8 – 13. – 4100 екз.

40. Зайцева В.М. Обґрунтування використання навчально – виробничого комплексу у підготовці фахівців сфери туризму [Текст]: /Зайцева В.М., Толок В.О.// Туризм в Україні: сучасний стан та пріоритети розвитку: -

41. матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.: Львів 20- 22 жовтня 2005р./ М-во освіти і науки України, Львів. інс-т екон. І туризму. – Львів: ЛІЕТ,2005. – С 34 – 39.

42. Федорченко В.К. Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму [Текст]: Моногр. – К.: Слово,2004. – 138с.

43. Гринькевич О.С. Моніторинг професійних знань та навиків менеджерів у сфері готельно – туристичного бізнесу [Текст]: / Гринькевич О.С.,

44. Юнко М.М., Мацелюх А.В. //Вісник Львівського інституту економіки і туризму: Збірник наукових статей. – Львів,2007.-№2. – С. 92 – 96. – 300 пр.

45. Болонський процес у фактах і документах (Сорбона - Болонья – аламанка – Прага - Берлін) [Текст]: [Упорядники: Степко М.Ф. та ін.]. Тернопіль: ТАНГ “Економічна думка”, 2003. - 60с. – 1000 екз.

46. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник [Текст]: - К.: Либідь, 1997. - 374с. - ІSBN 966-06-0002-Х.

47. Байлык С.И. Гостиничное хозяйство [Текст]: - К.: ВИРА-Р, 2002. - 252с. – 2000 екз. - ІSBN 966-7808-12-6.

48. Михайліченко Г.І. Фахове забезпечення галузевих стандартів вищої освіти з напрямів «Менеджмент», «Туризм» [Текст]//Туристична освіта в Україні: проблеми і перспективи: Збірник наукових праць. – Київ: Тонар, 2007. – С. 199 – 205.

49. Микитів Н.С. Проблеми та перспективи практичної підготовки фахівців для туристичної сфери [Текст]:// Психолого – педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах неперервної освіти: Наукові записки Київськогоінституту туризму, економіки і права.- К.: НПЦ Перспектива, 2001. – С. 159-162. – ІSBN 966-542-193-Х.

50. www.donduet.ua

ІІ. Додаткова література

51. Верн Ж. История великих путешествий: В 3-х кн. / Пер. с фр. — М., 1993. Книга первая: Открытие земли. Книга вторая: Мореплаватели XVIII в. Книга третья: Путешественники XIX в.

52. Винничук Ю. Кнайпи Львова / Вид. друге, перероблене 1 доповнене. — Львів, 2001.

53. Войтов В. И. Океанские дороги человечества. — М., 1994.

54. Геродот. История. В 9-ти кн. / Пер Г. А. Стратановского. — М., 1999.

55. Григорович - Барський В. Мандри по Святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік. — К., 2000.

56. Дарвин Ч. Путешествие натуралиста на корабле «Бигль». — М., 1983.

57. Дитмар А. Б. От Птоломея до Колумба. — М., 1989.

58. Записки русских путешественников ХУ1-ХУП вв. — М., 1988.

59. Иностранцы о древней Москве (Москва XV--XVII вв.) / Сост. М. М. Сухман. — М., 1991.

60. Карамзин Н. Письма русского путешественника. — Л., 1984.

61. Квартальная В. А. История и организация туризма в СССР и зарубежных странах. — Минск, 1986.

62. Книга Марко Поло. Пер со старофр. / Ред. и вст. ст. И. П. Магидовича. — М., 1955.

63. Колло Франческо. Дополнение о Московии. — М., 1996.

64. Крючков Л. Л. История международного и отечественного туризма. — М., 1999.

65. Куглер Б. История крестовых походов: Пер. с нем. — Ростов-на-Дону, 1998.

66. Кук Джемс. Путешествие к Южному полюсу и вокруг света. — М., 1948. 117. Кунин К. За три моря. Путешествие тверского купца Афанасия Никитина. Историческая повесть. — М.-Л., 1947.

67. Кюстин А. Николаевская Россия; пер. с фр. — М., 1990.

68. Материалы международной конференции ВТО на тему «Развитие туризма и компетенция государства». — Будапешт, Венгрия, 15 февраля 1993.

69. Международная гостиничная конвенция // Туристска фирмы. Вып. 8. — СПб., 1995.

70. Муромов И. Л. 100 великих путешественников. — М., 199

71. Національна система туристично-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича» — К., 1998

72. Павсаний. Описание Эллады. / Пер. и. восст. С. П. Кондратъева. В 2-х т. — М., 1982.

73. Права человека и культурная политика в изменяющего Европе: право на участие в культурной жизни // культура в современном мире: опыт, проблемы решения. Инфор. сбор. / РГБ. — М., 1994. — №3.

74. Про підтримку розвитку туризму в Украні: Указ Президента України від 2.03.01. № 127/2001 // Урядовий кур'ер. -2001 — 14 березня.

75. Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 р.: Указ Президента України від 10.08.99. // Урядовий кур'ер. — 1999. — 29 вересня.

76. Рыбаков Б. А. Русские карты Московии XI — нет XVI вв. — М., 1974.

77. Розвиток туризму в Україні: Проблеми і перспективи:: наук. ст. — К., 1995.

78. Свет Я. М. Джемс Кук. — М., 1979.

79. Свет Я. М. История открытия Австралии и Океании. — 1966.

80. Семенов Л. С. Путешествие Афанасия Никитина. — I 1980.

81. Сенин В. С. Введение в туризм: Учебное пособие. — М., 1993

82. Сенкевич Ю. А. На «Ра» через Атлантику. — М., 1981.

83. Стендаль Ф. Записки туриста. (Любое издание).

84. Страбон. География. — М., 1994.

85. Твен М. Простаки за границей. (Любое издание).

86. Твен М. Пешком по Европе. (Любое издание).

87. Терехова О. В. Индустрия туризма в США. — М., 1983.

88. Туризм у XXI ст.: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали II Міжнародної наук.-практ. конф., К: 10-11 жовтня 2001 р. — К., 2001.

89. Туризм на порозі XXI ст.: освіта, культура, екологія: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., Київ, 18-20 жовтня 1999 р. — К., 1999.

90. Туристский терминологический словарь: Справочно-методическое пособие / Авт.-сост. И. В. Зорин, В. А. Кварталь­нов. — М., 1999.

91. Уваров В. Д., Борисов К. Г. Международные туристские ор­ганизации. Справочник. — М., 1990.

92. Усыскин Г. С. Век российского туризма — 1895-1995: (Ле­топись истории) // Актуальные проблемы теории и практи­ки туризма: Труды. — СПб., 1997.

93. Усыскин Г. С. Первое в России туристское предприятие // Туристские фирмы. — Вып. 18. — СПб., 1999.

94. Федорченко В. К., Мініч I. М. Туристичний словник-довідник. — К., 2000.

95. Флобер Г. Путешествие на Восток. Путевые заметки. — М., 1995.

96. Хартия туризма (одобрена в 1985 г. на первой сессии гене­ральной ассамблеи ВТО). Вып. 10. — СПб., 1995.

97. Хождение за три моря Афанасия Никитина. — Л., 1986.

98. Цвейг С. Америго. Повесть об одной исторической ошибке // Избр. произвед. в 2-х т. — Т.2. — М., 1956.

99. Цвейг Стефан. Подвиг Магеллана. — М., 1988.

 

Н.М. Галла

ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ

Лекційний матеріал

для студентів денної і заочної форм навчання

Спеціальності 6.140101 -

“ Готельно-ресторанна справа”

 

 

ДОНЕЦЬК - 2010

 

ЗМІСТ

	Стор.
Тема 1. Передумови виникнення подорожей і туризму в суспільстві………………………………………………………………………
Тема 2. Подорожі в стародавньому світі..........................................................
Тема 3. Подорож в епоху Середньовіччя (V – XVI ст.)…………………….
Тема 4. Розвиток подорожей в епоху Просвітництва (XVII-XVIII ст.)…….
Тема 5. Розвиток туризму в світі в XIX – першій половині XX ст…………
Тема 6. Розвиток туризму в Україні…………………….................................
Тема 7. Формування професійних здібностей фахівців з туризму…………
Список літератури, що рекомендується.......................................................

Тема1. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ

ПОДОРОЖЕЙ І ТУРИЗМУ

В СУСПІЛЬСТВІ