Порядок видачі завдання на курсову роботу

 

Виконання і захист курсової роботи здійснюється відповідно до затвердженого кафедрою графіка, що регламентує термін вибору теми, погодження плану, здачі виконаної роботи на кафедру та її захисту.

Вибір студентами теми дослідження має бути достатньо обґрунтованим. При цьому вирішальними чинниками повинні бути не стільки наявність і кількість літературних джерел з певної проблеми, скільки актуальність теми, її пізнавальна значимість, можливість поглиблення і розширення знань студента щодо теорії і парктики функціонування грошово-кредитних відносин у суспільстві.

Кожен студент відповідно до своїх інтересів обирає одну з тем, зазначених у переліку. Тематика курсових робіт розробляється і затверджується на засіданні кафедри фінансів. Тематика щороку переглядається та доповнюється.

Про обрану тему студент повідомляє на кафедру, де вона реєструється. Кафедрою призначається науковий керівник роботи. Студент за бажанням може запропонувати власну тему дослідження. В цьому випадку запропонована тема підлягає розгляду та затвердженню на засіданні кафедри. Без погодження з кафедрою вільний вибір теми не дозволяється.

Згідно з обраною темою студенту, не пізніше як за два місяці до терміну здачі роботи, видається завдання на курсову роботу на бланку встановленої форми (Додаток А). На підставі завдання студент складає і погоджує з науковим керівником календарний план виконання курсової роботи з визначенням етапів підготовки курсової роботи та строків їх виконання (Додаток Б).

Наступним етапом виконання курсової роботи є підбір літератури з обраної для дослідження проблеми. Мінімальний перелік основних літературних джерел подається у вказівках, але для якісного виконання роботи студентами необхідно здійснити самостійний підбір додаткових літературних джерел, аналіз яких забезпечив би належний рівень дослідження обраної теми.

Після попереднього ознайомлення з рекомендованими та самостійно підібраними літературними джерелами, а також виходячи з переліку рекомендованих питань, запропонованих до розгляду при дослідженні певної теми, студент складає план курсової роботи, який подається на розгляд і затвердження науковому керівнику.

Питання плану визначають основний напрям курсової роботи, а тому повинні мати творчий характер, бути змістовними та охоплювати основні положення теми. При цьому план не слід перевантажувати надмірною кількістю питань.

Написання курсової роботи ґрунтується на глибокому вивченні літературних джерел, підборі та якісному аналізі статистичних даних, що завершується формуванням тексту роботи. Зміст питань курсової роботи необхідно висвітлювати лаконічно, без повторів та відступів від основї теми.

При написанні роботи рекомендується уникати безпосереднього переписування матеріалів літературних джерел, оскільки це може різко знизити якість дослідження та порушити логіку викладення матеріалу, а тому такого роду роботи не можуть бути допущені до захисту і повертаються на доопрацювання або повну переробку.

Запорукою високої якості виконання курсової роботи є самостійне опрацювання наукової літератури з урахуванням того фактору, що різні джерела містять різний підхід до розгляду одного й того ж питання і, відповідно, висвітлюють його з різних точок зору. Тому під час вивчення конкретного літературного джерела необхідно усвідомити специфіку підходу автора до даної проблеми, аргументацію його позиції.

Важливою вимогою до написання курсової роботи є використання у процесі дослідження цифрового і фактичного матеріалу (по тих темах, де подібний матеріал існує). Його джерелами можуть служити довідники та збірники державних статистичних органів, річні звіти підприємств, комерційних банків, законодавчі та нормативні акти, а також статистичні матеріали зарубіжних кредитно-фінансових установ. В той же час не рекомендується перевантажувати роботу громіздкими таблицями і неузагальненими статистичними даними. Опрацювання даних рекомендується проводити з використанням комп’ютерної техніки. Результати такого аналізу повинні стати підставою для формулювання практичних висновків.

 

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота – цілісне, логічно послідовно побудоване дослідження, самостійно виконане автором. Вона має охоплювати теоретичні і практичні сторони питання вибраної теми.

За змістом окремих складових компонентів курсова робота включає послідовно такі елементи: титульний аркуш, завдання на виконання курсової роботи, зміст, вступ, теоретичну, аналітичну частину, обґрунтування пропозицій, висновки, список використаної літератури, додатки.

Загальний обсяг роботи не повинен перевищувати 30-35 друкованих (чи 35-40 рукописних) аркушів формату А4. Текст викладається на одній сторінці аркуша, шрифт Times New Roman, кегль 14 із дотриманням 1,5 інтервалу між рядками, а також полів у встановленому розмірі: ліве поле – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє і нижнє – по 20 мм. Усі сторінки, починаючи з другої слід послідовно пронумерувати арабськими цифрами, що проставляються у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Назва і зміст окремих розділів і питань курсової роботи, а також співвідношення їх розміру визначаються з урахуванням характеру теми роботи.

Перша сторінка є титульною, яка не нумерується, а виконується суворо за зразком (Додаток В).

На другій сторінці має бути завдання на виконання курсової роботи. Заповнюється на спеціальному бланку стандартної форми (додаток А). Зазначена тема курсової роботи повинна бути ідентичною тій, що вказана на титульному аркуші.

На третій сторінці викладається її зміст, у якому наводиться перелік розділів та питань з указанням сторінок їх розміщення (Додаток Д). Починаючи з четвертої сторінки подається безпосереднє викладення тексту роботи з виділенням назв розділів та питань. Висвітлення кожного розділу плану слід починати з нової сторінки.

В основній частині викладається зміст передбачених планом питань. Назву кожного самостійного структурного елементу (вступ, розділи, висновки, список використаної літератури) розміщують симетрично з нового аркуша без крапки в кінці назви. Якщо назва структурного елементу складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Підкреслення в заголовках і переноси в словах не допускаються.

Параграфи в складі тексту розділу поміщають як загальне продовження тексту (не з нової сторінки), відступаючи двохрядковий інтервал.

Текст після заголовку параграфа (розділу) пишуть відступивши один рядковий інтервал.

Рубрикація – це виділення в тексті курсової роботи структурних частин різного порядку. До першого порядку відносяться вступ, розділи, висновки і пропозиції, список використаної літератури; до другого порядку – підрозділи (параграфи) в складі розділів; до третього порядку – підрозділи (параграфи) в складі підрозділів.

Вступ, висновки і пропозиції, список використаної літератури не мають числової нумерації. Їх виділяють як окремі рубрики (заголовки структурних частин роботи) без нумерації.

Розділи нумеруються арабськими цифрами в межах всієї роботи. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Параграфи нумерують в межах кожного розділу арабськими цифрами. Номер параграфа складається із номера розділу і номера параграфа, розділених крапкою. Після номера параграфа також ставиться крапка. Наприклад, “2.1.” – перший параграф другого розділу.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, вносять до загальної нумерації сторінок. Таблицю або рисунок, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Цифрові дані повинні бути опрацьованоі у відповідності до статистичних правил і викладені у вигляді таблиць та рисунків (Додаток Е). Таблиці і рисунки в тексті повинні складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку слово “ Таблиця ” та її номер зазначають один раз справа над першою частиною таблиці, а над її продовженням (на наступній сторінці) пишуть слово “ Продовження табл. ”, зазначають номер таблиці. Якщо в розділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули у розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) – перша формула третього розділу.

При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в роботі. Посилання в тексті на джерела слід зазначати в квадратних дужках, де вказується номер джерела, звідки взято дані, у списку літератури та сторінка. Перелік літературних джерел, використаних при написанні роботи, наводиться в списку літератури за алфавітом. Як правило, їх має бути достатньо для вирішення завдань, тобто в межах 15-20 найменувань вітчизняних та зарубіжних авторів. В списку наводять прізвища та ініціали авторів, назву роботи, видавництво та рік видання відповідно до вимог.

При необхідності після списку літератури розміщуються додатки (таблиці, графіки і т.п.), на які обов’язково має бути посилання в тексті.

Додатки оформлюються як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформляють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої, симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток___” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д.

Текст курсової роботи потрібно викладати стисло, не перевантажувати описанням загальновідомих методичних положень, інструкцій, виключати повторення і відхилення від основної теми.