Прислів'я та приказки про здоров'я

Виховний захід

Подорож по країні здоров’я

Мета: Вчити дітей здійснювати контроль за додержанням особистої гігієни: закріплювати навички догляду за чистотою тіла (миття рук, ніг, обличчя тощо), зубів, стежити за зачіскою. Виробляти навички правильної постави. Дати дітям можливість уявляти і висловлюватися. Закріпити назви і призначення лікарських рослин. Виховувати у дітей любов і повагу один до одного і до всього прекрасного.

Матеріал: скринька з речами, які потрібні для догляду за шкірою, волоссям, зубами, лікарські рослини. Приймають участь: бабуся, Незнайко, Фея, дід Мудрило.

Попередня робота: вивчення загадок, прислів’їв, легенд про лікарські рослини, бесіди про особисту гігієну, про поставу, спостереження різних випадків.

Хід заняття:

Діти, сьогодні у нас незвичайне заняття. Ми з вами вирушаємо у подорож до діда Мудрила. Але, щоб до нього потрапити, у нас на шляху буде немало різних пригод. І тому, перш ніж ми вирушимо у дорогу, нам треба попросити Ангела – охоронителя, щоб допоміг нам подолати цей шлях.

Ангеле Божий, охоронителю мій,

Завжди на сторожі, біля мене стій,

Від зла людського в час лихий укрий,

Кожної днини, кожної миті,

Будь охороною тіла й душі.

Тепер, я думаю, можемо вирушати в дорогу. Але кого нам запитати, якою дорогою іти. Он, недалечко, є хатинка, в ній живе бабуся. І ми в неї все запитаємо.

Підходимо до бабусі.

Доброго дня, бабусю. Якою дорогою нам треба йти, щоб потрапити до діда Мудрила?

Я вам, діточки, покажу тільки тоді дорогу, коли ви відгадаєте загадку і розкажете прислів’я про здоров’я.

Прислів’я

Найбільше багатство, це здоров’я.

Було б здоров’я, все інше наживеться.

Як нема сили, то й світ немилий.

Бережи одяг, доки новий, а здоров’я, доки молодий.

Без здоров’я нема щастя.

Весела думка – половина здоров’я.

Здоров’я маємо, не дбаємо, а втратимо, плачем.

Сонце, повітря і вода, наші найкращі друзі.

Здоров’я дорожче за багатство.

Загадка.

Двоє дивляться, а двоє слухають. (очі, вуха)

Молодці, діти, багато ви знаєте, тепер можете вирушати далі. Ви потрапите до феї Красоти, і вона покаже вам дорогу.

Діти підходять до Феї і питають, як знайти дорогу до діда Мудрила.

Я вам покажу дорогу тоді, коли ви відгадаєте, що є в моїй чарівній скриньці, і для чого всі ці речі призначені.

Фея відкриває скриньку і виймає рушничок і мило.

Для чого нам ці речі?

Чому потрібно доглядати за шкірою?

Коли треба мити руки?

Якою водою добре вмиватися?

Фея виймає зубну щітку і пасту.

Для чого потрібні ці речі?

Як доглядати за зубами?

Зуби чистити треба вранці і ввечері, не користуватися чужою зубною щіткою, почистивши зуби щітку промиваємо і ставимо у склянку, вверх голівкою. Не можна колупати зуба голкою чи шпилькою, а користуватись зубочисткою. Після їди потрібно полоскати рот теплою водою.

В мене щітка зубна

Подивіться, ось вона.

Зверху вниз і навпаки

Чищу зуби залюбки.

Діти, коли заболів зуб, що треба робити?

Треба лікувати, або рвати зуб.

 

Гумореска.

Йшов якось-то Гриць селом,

А дружки питали:

- Що, брат, боляче було,

Коли зуба рвали.

- Ні, - відказує Грицько, -

Не дуже боліло.

- Так чого ти так кричав

В лікаря щосили?

- Та то ж лікар так кричав,

Бо я став брикатися,

Щипці йому поламав

І вкусив за пальця.

Фея виймає гребінець

Для чого гребінець?

Для чого ми причісуємося?

Чи можна волосся чесати в різні боки?

Чи можна вплітати тісно стрічки?

Чи треба хлопцям носити довге волосся?

Хто покаже, як правильно треба чесати волосся?

З цим завданням ви справились добре. Зараз ви можете йти прямо і потрапите до Незнайка.

Незнайко сидить, згорбившись, і щось малює.

Доброго дня, Незнайку. Що ти там робиш?

Малюю, малюю і щось нічого в мене не виходить.

А ти, Незнайку, неправильно сидиш за столом.

Діти показують, як треба сидіти за столом.

Незнайку, а ну пройдись по кімнаті, чи ти вмієш правильно ходити? Я так і знала, що в тебе неправильна постава.

Діти, розкажіть Незнайці, що треба робити, щоб була правильна постава.

Не горбитись, голову тримати прямо, плечі трохи відвести назад. Ще треба займатись фізкультурою.

Діти запрошують Незнайку на гімнастичні вправи.

З фізкультурою ми дружим,

Фізкультуру любим дуже

Раз, два, три, чотири

Чути з нашої квартири (ходьба на місці).

Дружно руки підіймайте,

Все прекрасно, опускайте.

Нахиліться, розігніться,

Станьте прямо, усміхніться.

Руки вже за головою,

Тож дивись перед собою.

Випрямляємо хребет,

Лікті зводимо вперед.

Мов метелики літаєм,

Крильця зводим, розправляєм.

Будем спортом ми займатись,

Будем сили набиратись.

Хай мужніє наше тіло,

Хай мужніють наші ноги,

Хай мужніють наші руки,

Щоб усі були здорові.

Незнайку, послухай вірш про хлопчика, який не хотів займатись фізкультурою.

Щось із Юрою не те,

Щось наш Юра не росте.

Він у нас такий маленький,

Хворобливий і тоненький,

Мов замочене курча,

Одноліткам до плеча.

Та чи знаєте ви те,

Чом наш Юра не росте?

Я питаю, – звідки Юра?

- Я тікаю з фізкультури.

Незнайко говорить, що завжди буде так робити, як навчили його діти.

Звертає увагу дітей на хатину, яка стоїть поблизу.

Діти, гляньте, може це і є хатина дідуся Мудрила.

Всі підходять і бачать засушені трави.

Які ви бачите тут трави?

Для чого вони?

Якими травами ми лікуємо кашель?

Який чай п’ємо, коли болить живіт?

Що ми прикладаємо, коли розіб’ємо коліно чи поріжемо палець?

А хто допомагає рости цим травам?

Діти, давайте постукаємо до хатинки, може тут хтось є?

Виходить дід Мудрило

Доброго дня, дідусю. Нарешті ми до вас потрапили.

Заходьте у мою світлицю. Що ви хочете від мене дізнатись?

Та ось ми бачили багато лікарських рослин, але всіх ми не знаємо і ще хочемо дізнатися, як і коли їх збирають, де і як треба сушити, як їх вживати. А найбільше нас цікавить, від чого походять їх назви.

Дід Мудрило розповідає про лікарські рослини, розповідає легенди і запрошує дітей на чай.

Діти п’ють чай, впізнають за запахом і смаком, з яких трав він заварений. Після всього дякують дідусеві.

Нам час уже додому повертатись,

Хоч як нам приємно у цьому домі,

Та будьте щасливі усі і здорові:

А ми не минемо вже вашого дому

І будемо частенько у вас гостювати

На пам’ять про зустріч даруємо вам,

Веселі мелодії райдужних гам.

 

Звучить весела музика і діти виходять від діда Мудрила.

Із збірки "Народ скаже, як зав'яже"

· Найбільше багатство — здоров’я.

· Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді — не будеш хворіть, будеш довго жить.

· Держи голову в холоді, ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.

· Було б здоров'я — все інше наживем.

· Добрі жорна усе перемелють.

· Аби зуби, а хліб буде.

· Здоровому все здорово.

· Не здужає третього хліба з'їсти.

· Старому та слабому годи, як малому.

· Кого болять кості, той не думає в гості.

· Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.

· Гнила дошка цвяха не приймає.

· Здоров'я входить золотниками, а виходить пудами.

· Як нема сили, то й світ не милий.

· Поганому животу й пироги вадять.

· На похиле дерево й кози скачуть.

· Череп'я довше живе, як цілий глек.

· Скрипуче колесо довго їздить.

· Скрипливе дерево довше росте.

· Плохеньке порося і в петрівку мерзне.

· Світ великий — було б здоров’я.

· Хоч мале, та вузлувате.

· Подивись на вид та й не питай про здоров'я.

· Здоров'я маємо — не дбаємо, а стративши — плачем.

· В здоровому тілі — здоровий дух.

· Як на душі, так і на тілі.

· Бережи одяг, доки новий, а здоров'я — доки молодий.

· Без здоров'я нема щастя.

· Гіркий тому вік, кому треба лік.

· Весела думка — половина здоров'я.

Учися бачити красу

Мета: ознайомлювати з красою навколишнього світу, розвивати інтелектуально-пізнавальні складові духовності: спостережливість, уміння оцінювати, порівнювати, аналізувати, висловлювати судження. Виховувати любов до природи і бережне ставлення до неї.

 

Хід заняття

Учитель.

Поглянь, дитино, на бездонне небо. А он тополі в небо потяглись. Для щастя зовсім небагато треба, Лише навколо себе придивись. І ти побачиш сонячне проміння, Що поміж листям лине до землі. І луг зелений росяний в цвітінні, Кружляють в синім небі журавлі. А скільки звуків, щебету і співу! Навколо все звучить, стрічає день. Іди і ти по цій землі щасливо, Радій, всміхайся і співай пісень. Бо ти живеш! Ти на Землі — людина! Захоплюйся, дивуйся, усміхнись. І пізнавай цей світ щоднини, І бачити красу навколо вчись.

Щодня у природі відбуваються зміни. І новий день уже не схожий на попередній. Але люди інколи не помічають цих змін, бо заклопотані своїми справами. І таким чином збіднюють себе, тому що не вміють радіти сонечкові і бездонному небу, чарівним квітам і краплистій блискучій росі, співу пташок і легеньким хмаркам, що біжать по небосхилу. Прикро, що дехто цього не бачить не лише тому, що заклопотаний чи схвильований, але й тому, що не вміє помічати чарівної краси навколишнього світу, не вміє нею захоплюватись і залишається байдужим до неї. Тому ми будемо з вами вчитися помічати цю неповторність світу, щоб збагатити свою душу, зробити її світлою і небайдужою до всього, що оточує нас. Почнемо з того, що поглянемо, як сходить сонечко. (На попередньому уроці діти з учителем ідуть на екскурсію, де спостерігають за сходом сонця. Можна переглянути і відеозапис.) Вже народжується новий день. На сході світліє — це прокидається весняне сонечко. Ось-ось воно з’явиться з-за горизонту, а поки що посилає нам свої перші промінчики. Ось воно показалось і починає швидко збільшуватися. Спочатку з’являється половина, яка щоразу збільшується. Аж ось і ціле сонечко! Воно враз підстрибнуло, відірвалося від землі та й попливло по небу. Вогниста величезна куля випливла на небо і освітила все навкруги. Скрізь стало світло і гарно. Співають пташки, вони радіють, що почався день, розкрили свої пелюсточки квіти і потяглися до світла і тепла.

Діти, погляньте на сонце. Якого воно кольору? А якого кольору небо? Чи можна на сонце просто дивитись і не заплющувати очей? А тепер протягніть руки до сонячних промінців. Що ви відчуваєте? А що ви відчули, коли зійшло сонечко? Який у вас настрій? (Відповіді дітей.)

Які ви знаєте загадки про сонечко? (Відповіді дітей.)

Загадки

Вчитель вивішує на дошці заздалегідь заготовлені загадки.

Всі його люблять, всі його чекають, а хто подивиться, той скривиться. (Сонце)

Голуба хустина, а жовтий клубок по хустині качається, усім усміхається. (Небо і сонце)

Іде лісом — не шелестить, іде водою — не плюскотить. (Тінь)

Іде лісом — не тріщить, іде водою — не хлющить, а йде до хати — на нього й собаки не гавкають. (Тінь)

Опишіть словами, які зміни відбулись у природі, коли зійшло сонечко. Придумайте влучні вирази, речення. (Відповіді дітей.)

Речення

Вчитель вивішує заздалегідь заготовлені або записує на дошці речення, що їх склали діти.

Наприклад:

Сонце зійшло — світло і тепло прийшло.

Промені сонця землю освітили — квіточки пелюсточки розкрили.

Сонечко встало — пташка заспівала.

Сонце зійшло — все ожило.

Прокинулося сонечко й заглянуло у віконечко.

Сонце землю освітило, все прокинулось, зраділо.

Діти, пригадайте, які ви знаєте образні порівняння про сонце. (Відповіді дітей.)

Порівняння

Вчитель вивішує або записує їх на дошці.)

Гарна як сонце.

Гине як сніг на сонці.

Примостився як кіт на сонці.

Любить, як кріт сонце.

Діти пояснюють зміст цих порівнянь.

Учитель. Придивляйтеся до природи, прислухайтеся до її звуків, вдихайте аромат її пахощів, і вона вам відкриє чарівний і дивовижний казковий світ, подарує надзвичайну красу. Адже краса природи безмежна, вона здатна наділяти людину таємничою силою, що западає в душу і робить її безсмертною. А людина — це невіддільна частина природи, що без неї їй не прожити. Для чого людині захоплюватися красою природи, що це їй дає? (Відповіді дітей.)Краса природи має здатність робити людину доброю, співчутливою і турботливою. Людина здатна багато чого робити, але без любові і доброти вона може стати жорстокою і бездушною, а краса робить її чуйною і ніжною. Завдяки красі серце людини стає добрішим, здатним відчувати найніжніші й найтонші порухи душі. Краса — це велика сила.

Погляньте на квіти. Вони мають чудову форму і дивовижний колір, кожна квітка не схожа на іншу, кожна має свій неповторний аромат. Перед кожним з вас лежить квіточка. Спробуйте намалювати її, передати форму і колір. (Діти малюють.) Погляньте на малюнки, чи подібна ваша квіточка на живу? (Обговорення малюнків.) Не кожна людина може точно відтворити те, що бачить. Для цього треба вчитися і багато спостерігати. Природа розкриває свої секрети лише тим, хто її любить і добре до неї ставиться, береже і примножує її багатства. Природа — це диво, що його людина не може повторити, а тим більше перевершити. У природі все неповторне: і форми, і кольори, і пахощі.

У кожної квіточки інші листочки. А тепер подивіться на колір листя. Всі вони зелені, але і зелений колір також різний. То він темний, то світліший, а то й зовсім світлий, близький до жовтого, а цей із сіруватим відтінком, а ось цей із синюватим. У природі дуже багато відтінків одного і того самого кольору. (Учитель показує відтінки зеленого кольору на живих листках або на плакаті.) У природі немає нічого однакового. Ось погляньте на листячко клена. Воно має своєрідну форму, і ми відразу пізнаємо, що це клен. Але на одному дереві навряд чи ви знайдете два абсолютно однакові листочки, вони різняться бодай маленькою деталлю чи прожилкою, зубцем чи розміром. Природа — творець.

Давайте поглянемо на небо. (Учні дивляться на небо.) А тепер доберіть такий колір, щоб точно відповідав кольору неба. Спробуємо його намалювати і порівняти з тим, що ми бачимо у природі. (Діти малюють небо, а потім порівнюють малюнки.)

Учень.

Туман над річкою розлився, Понад лугами вдаль поплив. Зірками вечір засвітився, І таємничий світ ожив. Чарівна ніч шепоче казку, А сонце розвидняє день, Дарує нам тепло та ласку І тисячі нових пісень. Пелюстки розкривають квіти І соловейко п’є росу. Ми серед цього дива, діти, Учімось бачити красу.

Учитель. Людина дуже допитлива, її завжди вражає краса, особливо гір, їхня форма, висота.(Діти розглядають картини природи із зображенням гір.) А гори бувають такі різні: то скелясті, то порослі лісами, то вкриті льодовиками і снігами, але вони завжди прекрасні. Вони приваблюють до себе людей завжди і не лише тому, що такі різні і гарні, а ще й тому, що людям завжди цікаво знати, а що там, у горах? А що за горами? Природа пробуджує в людей фантазію, інтерес до всього невідомого, випробовує людину на міцність. І коли людина піднімається на вершину, то перед нею відкривається така краса, що перехоплює подих. Її вже неможливо забути ніколи в житті. Тоді й сама людина стає багатшою духовно, сильнішою і мудрішою, бо бачить силу і красу природи і себе в ній — маленьку краплиночку в природному морі.

Учень.

Краса природи — справжнє диво! Все неповторне і живе. Де не поглянь, скрізь так красиво: По небу сонечко пливе, Навколо височіють гори, Між горами дзюрчить вода, А ліс зелений, наче море, І всюди казка ожива.

Учитель. Зійшло сонечко і освітило всю землю. А навколо все заблищало. Роса така густа і краплиста! На кожній травинці, як на списику, виблискує велика краплина чистої і прозорої роси. На кожній пелюсточці світиться росинка і весь світ, наче вмитий, такий чистий, свіжий і гарний. Яке це диво! Хіба можна це передати фарбами? Мабуть, ні. Таку красу не передати, її треба спостерігати в живій природі. А ось зараз все не лише вражає красою і кольоровими блискітками, а чистим і свіжим подихом, дзвінким трепетом, неповторним ароматом. Здається, торкнися, і все задзвенить, зазвучить, заграє над світом світлою і чистою музикою.(Звучить спокійна музика.) У кожній краплинці відбився ввесь світ: і небо, і сонце, і все, що навколо. А ще до цього земного дива можна доторкнутися рукою і відчути прохолодну свіжість живої краплинки роси. Можна відчути її смак, хоча кажуть, що вода не має смаку, але смак чистоти, прохолоди і свіжості все ж існує — це неповторний і незбагненний смак.

Краса є в усьому. Вона у маленькому струмочку, який виспівує поміж камінцями свою нехитру пісеньку; вона у квіточці, що схилилася над тим струмочком; вона у краплиночці роси, яка лежить на пелюсточці квітки; у високих горах; у чарівному і казковому лісі; у хмаринці, що пливе по небу, в сонечку, яке розвидняє день! Ось така чарівна наша земля, тільки встигай придивлятись, прислухатись, вдихай її цілюще повітря, пий її чисті води і зачаровуйся цим дивом. Давайте розглянемо малюнки природи і побачимо в них красу нашого краю. (Діти розглядають малюнки, які пропонує вчитель, і розказують, що їм найбільше подобається.)

Краса у рідному селі, у твоєму місті, на березі моря і біля ріки, краса на лузі і в полі. Вона є в лісі і скрізь, де не глянь, можна побачити красу. Лише придивляйтеся, прислухайтеся, не будьте байдужими, і ви сповните своє серце красою рідного краю, яка дасть вам силу і натхнення, принесе радість і щастя, зробить вашу душу чистою і закоханою, багатою і щирою, доброю і світлою.

Діти читають вірш.

Краса у небі голубому, Де білі плавають хмарки. Краса у сонці золотому, У полі та біля ріки. Краса у кетягах калини, Що червоніють край вікна. Краса і в тому є, дитино. Що в світі ти така одна! Краси у лісі є багато, Та й в кожній квіточці вона. І де росте сосна крилата, І павутинка, мов струна. Поглянь на синє-синє небо, На листя, квітку й на росу, Уважно глянь навколо себе І вчися бачити красу!

Учитель. Пропоную вам написати кілька речень про ту красу, яка вас сьогодні заворожила, про те, що ви побачили і що вас найбільше вразило. (Діти пишуть твір-мініатюру про красу, що їх вразила. Потім учні зачитують їх.)

 

Виховний захід

 

Усмішка, наче сонечко

Мета: вчити дітей бути привітними і щирими, усміхненими і добрими. Розвивати вміння випромінювати тепло до навколишнього світу через усмішку. Виховувати доброзичливість, привітне ставлення до людей.

 

Хід заняття

Учитель. Коли світить сонечко, тоді вам тепло і радісно. А який у вас настрій, коли сонечко виграє у срібній росі, а на небі немає жодної хмаринки? (Відповіді дітей.) Так, гарний настрій, бо сонячне сяйво, бездонна блакить неба дарують нам радість.

А який у тебе настрій, коли безперервно йдуть дощі, небо насуплене, надворі прохолодно?(Відповіді дітей.) Тоді на душі сумно, бо надворі сиро, мокро... Така погода і створює відповідний настрій.

Від чого залежить радісний настрій у природі? (Відповіді учнів.) А що у природі створює сумний настрій? (Відповіді дітей.)

Ось так і людина може створювати гарний настрій, випромінювати тепло і щастя, або, навпаки, створювати поганий настрій серед оточуючих її людей. Спробуємо розібратись у звичайних життєвих ситуаціях: як створювати гарний настрій людям, самому собі і для чого це потрібно. Почнемо з того, для чого людині потрібний гарний настрій. Як ви гадаєте?(Відповіді дітей.) Гарний настрій допомагає людині жити і бути щасливою. Коли тобі радісно, коли ти щасливий, то будь-яку роботу виконуєш легко і просто, тобі все під силу, ти здатний подолати всі труднощі, а найголовніше — це те, що тобі все вдається. І на душі у тебе радісно, хочеться співати, стрибати, бігати, веселитись — ти усміхаєшся, у тебе гарний настрій! Коли у людини піднесений настрій, вона усміхається! І її усмішка, наче сонечко, випромінює тепло і любов. І це так прекрасно, коли людина усміхається. Всім навколо стає гарно і тепло, легко і весело.

Коли вам щось не подобається, хтось вас образив, а може, й ударив, тоді який у вас настрій?(Відповіді дітей.) Так, настрій препоганий. Чи є на вашому обличчі усмішка? (Відповіді дітей.)А де їй узятися, коли нічого тебе не тішить. І думаєш тоді лише про погане: як тобі важко жити серед цих людей, ти готовий умерти, полетіти на іншу планету, щоб тебе добряче попошукали, а тоді, звичайно, знайшли і довго приносили свої вибачення. А чи приємно людям дивитися на тебе, коли з твоїх очей блискавки так і вилітають та ще й сльози капають, наче осінній дощ? Тоді у них псується настрій, бо ти своїм поганим настроєм створюєш дискомфорт, тобто дратуєш людей, позбавляєш їх радості. Про таку людину кажуть, що вона — егоїст, думає лише про себе.

Отже, людина може приносити щастя, радість, любов і доброту або, навпаки, неприємності, дискомфорт. Як ви гадаєте, коли краще? Коли всі веселі і щасливі чи коли у всіх поганий настрій, всім сумно? (Відповіді дітей.) Гадаю, ви зі мною погодитеся, що нести людям радість і щастя, дарувати свою любов іншим набагато приємніше, ніж псувати людям настрій.

Як зробити, щоб бути завжди у гарному настрої, дарувати всім навколо тепло та затишок і не бути егоїстом? (Відповіді дітей.) Ось ми і дійшли до головного: як створювати гарний настрій і собі, і оточуючим. Перш за все — усміхайтеся! Усміхайтеся матусі й татусеві, як тільки прокинулись; усміхайтесь братикові й сестричці; усміхайтесь перехожим, знайомим і незнайомим; усміхайтеся сонечку і небу, пташці і котикові; усміхайтесь усьому світові, бо прийшли ви на Землю жити, любити, радіти, творити добро і бути щасливими! Нехай усмішка ніколи не сходить з вашого обличчя. Запам’ятайте, що ви самі творці свого щастя, отож творіть його з усмішкою! А тепер погляньте, діти, у своє дзеркальце, що лежить перед вами. Зробіть йому гримасу, в якій відображений сум, поганий настрій, злість. Чи подобаєтеся ви собі такі? (Відповіді дітей.) А хочете іншим сподобатися? Такого не буває. Сердите, пихате, зневажливе обличчя нікому не подобається, навіть вам самим такі ви не подобаєтеся. Що вже про інших казати! А тепер гляньте у дзеркальце і зробіть такий вираз обличчя, коли ви гарні, веселі, коли самі собі дуже подобаєтеся, усміхніться. Ви зараз дуже гарні. Чи не так? (Відповіді дітей.) Отже, всім навколо ти дуже подобаєшся усміхнений, бо на тебе приємно дивитися. Таке щире, добре і усміхнене обличчя людям створює гарний настрій. А зараз ми виконаємо цікаве завдання. У кожного на столі лежать два аркуші паперу з кружечками. На одному аркуші в кружечках намалюйте обличчя — сумні, злі, хитрі, пихаті, плаксиві, ображені... А на другому аркуші в кружечках намалюйте обличчя — веселі, лукаві, смішні, привітні, здивовані, щасливі... Якщо не можете відразу це зробити, то користуйтеся дзеркальцем і добре розгляньте свої губи, брови та очі. (Діти малюють.)

Так, у житті повсякчас треба бути усміхненим, тому що іншим зовсім необов’язково знати, що у вас поганий настрій, що хтось вас образив, адже ці люди вас не ображали. Ви повинні самі керувати своїми емоціями, бо ви розумні люди і добре знаєте, що псувати настрій іншим ви не маєте права, бо ви не егоїсти! І як би вам не було боляче на душі, як би не було важко, а коли йдете до людей — усміхніться, витріть швиденько сльози і йдіть до людей з усмішкою. У відповідь вам кожен усміхнеться, а від цього ваш настрій поліпшиться і світ здаватиметься набагато веселішим і привітнішим. Інколи зовсім не хочеться усміхатися, бо сльози аж душать... Ну то й що? Кому це потрібно? Нащо вам, щоб хтось знав про ваші проблеми? Кому принесуть радість ваші сльози? Подумайте про людей, їм треба працювати, їм треба створити гарний настрій. А ви тут зі своїм поганим настроєм... Зробіть над собою зусилля, ви сильні, ви це можете! З кожної ситуації є вихід. Тільки не гарячкуйте, не рубайте з плеча, а поміркуйте, і вихід завжди знайдеться. Ніколи не кидайтеся у бійку і не робіть інших дурниць, а краще зупиніться, полічіть до двадцяти, а тоді дайте мудру відповідь. Ви знаєте, що слово — це дуже сильна зброя! І вихід буде! Немає вороття тільки зі смерті. Якщо вже людина померла, то все для неї втрачає сенс. А жити завжди варто, бо життя — прекрасне і дивовижне. І якщо сьогодні вам було дуже погано, якщо, навіть сонечко не тішило і не дарувало вам тепла, то завтра все зміниться, бо час — це найкращий лікар! Він лікує людей, заживляє їхні рани і дарує щастя. А усмішка людині допомагає в будь-якій ситуації. Тож усміхайтеся, даруйте людям свою щиру, чарівну усмішку! Усмішка вам до лиця! Усміхайтеся завжди: коли вітаєтеся з людьми, коли хочете про щось запитати, комусь відповісти... І просто так, лише тому, що небо синє-синє, сонце таке яскраве, а навколо стільки квітів, така безмежна краса. І ви тут живете, серед цього дива, і ви у цьому світі — Люди!

Учень.

Всміхнися сонечку вгорі — Воно таке красиве! А ввечері всміхнись зорі — Там так багато дива!

Учениця.

Всміхнися квіточці малій — Вона красу дарує! Є стільки радості у ній — Вона наш зір милує!

Учень.

Маленькій пташечці всміхнись, Що пісеньку співає. І весело на світ дивись, Бо все тут місце має!

Учениця.

Всміхнися мамі дорогій І вітерцеві в полі. Всміхнися вчительці своїй І дітлахам у школі.

Учень.

Всміхнися щиро, від душі. Ти — у житті на старті! І щастя всім нести спіши, Бо люди того варті!

Учениця.

В життя із усмішкою йди, І стане всім світліше. Ти сонечко в душі знайди І йди з ним сміливіше!

Діти співають пісню про усмішку. На великому плакаті малюють усміхнене сонечко. Надалі воно може стати емблемою класу. Плакат можна дати з підписом: «Долати труднощі старайся, не будь сердитий, а всміхайся!»

 

 

Виховний захід

Ледащо не годиться нінащо

Мета: вчити дітей боротися з проявами ліні. Розвивати наполегливість, силу волі. Виховувати життєві потреби бути працьовитими і активними.

 

Хід заняття

Учитель. Своєю працею люди зводять будівлі, будують мости, заводи і фабрики, вирощують хліб і т. д. І все це робиться для того, щоб ми були ситі, здорові, веселі і щасливі. Народна мудрість каже: «Без труда Нема плода». Та для того, щоб ми мали усі ці блага, люди працювали віками. Праця зробила людину розумною. Як ви гадаєте, чому? (Міркування учнів.) Ось послухайте.

Людина починала щось робити, але не все вона відразу знала, тому пробувала, думала, переробляла декілька разів. І коли виходило краще, той досвід запам’ятовувала і передавала свої знання іншим. Так виникала теорія і практика людської діяльності. Оскільки народ наш працьовитий і мудрий, він багато дечого знає і вміє. Крім працьовитих людей, є і ліниві. Чим відрізняються працьовиті люди від лінивих? Відразу і не відповіси, але варто трішечки поспостерігати за людьми, і побачиш, де працьовита людина, а де ледащо. Ось сидите ви у класі причепурені, гарненькі й охайні. За цим стежать ваші мами, але діти вашого віку вже дещо вміють і самі робити. Наприклад, щодня митися, робити ранкову гімнастику, слідкувати за нігтями на руках і на ногах, прати шкарпетки, трусики, носові хустинки, розчісуватись і заплітатись, прибирати у квартирі, ходити за покупками, допомагати молодшим братикам і сестричкам складати іграшки і книжки, стежити за своїм робочим місцем. А тепер зверніть увагу на робоче місце кожного з вас. Чи все там на місці? Ось це перший приклад. А тепер скажіть чесно, що ви робите з того, що я перелічила? (Відповіді дітей.) А тепер скажіть, чи завжди вам хочеться виконувати цю роботу? (Відповіді дітей.) Щоправда, хтось виконує свої обов’язки охоче, а хтось без будь-якого бажання, але робить, бо знає, що це обов’язково треба зробити, а ще хтось і не виконує, бо не хоче. Ось тепер можна впевнено сказати, хто працьовитий, а хто не дуже.

Той, хто робить все із задоволенням, — це людина відповідальна, працьовита, вона береться охоче за справу. У народі кажуть: «Без охоти нема роботи», «Де руки й охота, там спора робота». Хто ж береться за справу неохоче, але виконує, бо знає, що це треба, той має силу волі і теж не лінивий, бо «Хоч очам страшно, та руки роблять», «Доки не впріти, доти не вміти». А як навчишся, то робота стає приємною і радісною. Такі діти виростуть працьовитими, бо в них є сила волі, почуття відповідальності, розпочату справу вони доводять до кінця. І добре знають, що праця людину годує, а лінь марнує. А ось про тих, у кого на першому місці «не хочу» і «не буду», цього сказати вже не можна. Це ліниві діти, що ухиляються від виконання своїх обов’язків, а тому в них виробляється шкідлива звичка відкладати роботу на потім. У народі кажуть, що роботу на потім відкладати не можна. Є загроза, що такі діти виростуть білоручками. А хто такі білоручки? (Відповіді дітей.) «Білоручки — це дармоїди і недоуки». І це дійсно так. Народна мудрість каже: «Хочеш їсти калачі, не сиди на печі». Хочеш жити добре, бути заможним, то працюй наполегливо і старанно. Навіть маленька праця краща за велике безділля, бо вона також приносить свої плоди і дає добрий результат. Людині, котру з дитинства привчають до праці, потім важко всидіти без роботи. Та й для такої людини без роботи день роком стає.

Скажіть, чи відразу кожен з вас може якісно виконати якусь роботу? (Відповіді учнів.) Гадаю, що ні. Ніхто з першого разу не зможе якісно виконати якусь роботу, бо для цього потрібна практика. У процесі навчання у декого можуть виникати певні труднощі, щось не вдаватиметься. Але одні наполегливо вчаться, щоб удосконалити своє вміння, стараються, а інші кидають, так і не довівши справи до завершення, бо їм не хочеться, здається важким те чи інше заняття. Тому і результати у кожного різні. З одних виходять майстри своєї справи, а з інших — нічого не виходить. Отже, кожну справу треба завершувати, щоб виробити в себе добру звичку — закінчувати почату роботу. В народі кажуть так: «Не той молодець, що починає, а той, що кінчає», «Кінець діло хвалить», «Кінець — ділу вінець».

Послухаймо учнів, які підготували народні прислів’я про працьовитих і лінивих людей.

Став робити, то байдики не бити.

Роботящі руки гори вернуть.

Не святі горшки ліплять.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Рання пташка росу п’є, а пізня слізки ллє.

Вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

Без діла сидіти, то можна одубіти.

Щоб рибу їсти, треба у воду влізти.

Бджола мала, а й та працює.

Доки не впріти, доти не вміти.

Хто дбає, той і має.

Поробиш до поту, то й поїси в охоту.

Учні пояснюють зміст прислів’їв.

Учитель. Як народ ставиться до ледарів? А як до працьовитих? Як ви гадаєте, чи варто казати: «я не вмію», «я не хочу», «я не буду»?

Учениця.

Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь! Я за всяке діло залюбки берусь. І як мама й тато, я труджусь до поту, І роблю старанно будь-яку роботу. Я умію шити, вмію вишивати, Квіти у кімнаті можу доглядати. Гарно все прибрати і обід зварити, Тож хіба на мене можна насварити? Кажуть, що у мене дуже добра вдача, Я люблю роботу, бо я не ледача. Як чогось не вмію, то завжди навчусь! Я ж за всяке діло залюбки берусь!

Учень.

От забравсь Василько у собачу буду І кричить: «Не хочу! Я сказав — не буду! Ні робить, ні вчити я уроки ваші. Молока не хочу і не буду каші!» Подивився тато на дитя ледаче, Незавидна дуже у синочка вдача. «Коли так, то й далі хай усе так буде, Житиме пес в хаті, ти живи у буді.» Тут принишк Василько та став міркувати: «Може, вийти з буди і піти до хати? Тут нема комфорту, тісно й дуже темно, Але ще не буду, хай попросять чемно.» Розвернувся тато та й пішов до хати, І ніхто не хоче Василя гукати. Пес прибіг до буди та й загавкав глухо, Потім як ухопить Василька за вухо! Смика за сорочку, став тягти за руку... Оце тобі, хлопче, буде за науку!

Учениця.

А для нашого Федота Люба будь-яка робота. Він виходить рано в поле Й бурячки та моркву поле, То картопельку сапає, Роботящі руки має! Разом з татом дім будує Та літак собі майструє. І до книжки він береться, Сам в усьому розбереться. Все виконує він жваво, Все Федотові цікаво, Бо хлопчина добре знає: Хто як дбає, так і має!

Учень.

Що Івасик не навчився, То Іван не буде знати. Зрозуміти потрудися Й не забудь запам’ятати: Поки ще малий — учися Все у світі ти робити. Рано встати потрудися І цікаво буде жити. Ти привчай до всього руки, Вчись майстерності щоднини. Пізнавай усі науки, Бо ж у світі ти — Людина!

Учитель. Про працьовитих і лінивих людей народ склав чимало українських казок. І на сьогоднішній урок ви підготували деякі з них. Назвіть їх.

Діти. «Дідова дочка і бабина дочка», «Кривенька качечка», «Ледащиця», «Царівна-жаба», «Телесик», «Золотий черевичок», «Колосок» і т. д. (Діти читають казки вдома, а на уроці коротко переказують зміст прочитаного.)

Учитель. Що звеличує і що засуджує народ у цих казках? (Відповіді учнів.) Який висновок можете зробити з усього сказаного і почутого на уроці? (Відповіді учнів.)

А яке ваше головне завдання зараз? (Відповіді дітей.) Так, сьогодні основне завдання школярів — наполегливо і старанно вчитися, щоб мати міцні знання, бо вони необхідні кожній людині. І жодної хвилини не можна лінуватися, бо згаяний день і конем не наздоженеш. У народі кажуть: «Тяжко тому жить, хто не хоче робить», «Треба нахилитись, щоб з криниці водиці напитись», «Без діла жить — тільки небо коптить». Запам’ятайте це і вчіться трудитися змалку, лише тоді ви виростете працьовитими людьми. (Діти виконують жартівливу українську народну пісню «Грицю, Грицю, до роботи!» або іншу на вибір учителя.)

 

Виховний захід

Хід заняття

Учитель.

Людина в світ прийшла, щоб жити, Учитись, мріяти, любить. Щоб все на світі знати, вміти Й добро на цій землі творить. Для цього дітям змалку треба Старанно вчитись, труд любить. І прагнути вершини, неба, Щоб славно в цьому світі жить. Чимало треба сил, терпіння, Зусиль, щоб досягти мети. Бажання і душі горіння, І крок за кроком далі йти. Щоб знати все і все уміти, Й не йти по світу навмання. Вмінь за плечима не носити... Найлегша ноша — то знання.

Людині доводиться багато вчитися і працювати, щоб чогось у житті досягти, бо без цього нічого не буде. Ніхто не може передбачити і знати наперед, що треба вміти, а що ні. Тому треба багато знати і вміти. Чим більше ти вмієш і знаєш, тим легше жити у цьому світі. Володіючи знаннями, вміннями та навичками в роботі, людина може вийти з будь-якого становища. Народна мудрість каже: «За одного вченого десять невчених дають.» І це так. Розумну, обізнану людину, котра багато вміє і знає, поважають, виявляють бажання з нею співпрацювати. Адже вона все вміє робити, ще може інших навчити й допомогти. А як вона стала такою: обізнаною і вмілою?(Відповіді дітей.) Так, вона багато вчилася, старанно працювала, вдосконалювала свої вміння і навички, щоб досягти майстерності.