Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.

Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.

Словосполучення поділяються на:

словосполучення
1.	лексичні і синтаксичні
2.	іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні і прислівникові
3.	сурядні і підрядні
4.	прості і складні

ЛЕКСИЧНІ І СИНТАКСИЧНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Словосполучення поділяються на лексичні і синтаксичні:

словосполучення	приклади
лексичні (стійкі)	за тридев'ять земель пекти раків (червоніти) Чорне море
синтаксичні (вільні)	зелений тролейбус працюючий телевізор написати листа

Лексичні словосполучення існують у мові в готовому вигляді і завжди називають одне і те ж поняття (бабине літо, за тридев'ять земель).

Лексичні словосполучення називають ще синтаксично нерозкладними словосполученнями.

У реченні лексичні словосполучення виконують роль одного члена речення.

Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються (мамина казка, говорити пошепки).

Синтаксис розглядає лише синтаксично вільні словосполучення.

ІМЕННІ, ДІЄСЛІВНІ І ПРИСЛІВНИКОВІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

До складу словосполучення завжди входять головне і залежне слово.

Головним є слово, від якого ставиться питання.

Залежним- слово, яке відповідає на це питання.

Напр., поле (яке?) зелене; виїхати (куди?) на дорогу.

Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, словосполучення поділяються на іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні і прислівникові:

словосполучення	приклади
іменникове	шапка господаря, ручка дверей
прикметникове	червоний від сорому, білий від снігу
числівникове	два кроки, з десяти ящиків
займенникове	хтось з вами, ми не одні
дієслівне	знімав на фотоплівку, возив сіно
прислівникове	втричі швидше, далеко від своїх

СУРЯДНІ І ПІДРЯДНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Словосполучення поділяються на сурядні і підрядні:

словосполучення	приклади
сурядне	рука і серце; ніч і день; то я, то ти
підрядне	забутий щоденник, старий дідуган

Сурядне словосполучення - це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично рівноправних.

Підрядне словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них- головне, інше- залежне (старий будинок, маленька красуня).

ВИДИ СУРЯДНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ

Між словами в сурядному словосполученні виникає три види сурядного зв'язку:

сурядний зв'язок	приклади
розділовий	то дощ, то сніг; зима або весна
єднальний	земля і небо; я і ти; ми і вона
протиставний	не я, а ти; не любов, а сон

ВИДИ ПІДРЯДНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ

Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку:

підрядний зв'язок	приклади
узгодження	білий пес- білого пса- білому псу
керування	читаю книжку- читала книжку- читатимемо книжку
прилягання	сніданок нашвидку, співати йдучи

При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання).

Як правило, зв'язком узгодження поєднується іменник (головне слово) з прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, займенником прикметного типу. При узгодженні зміна головного слова викликає зміну залежного (моя хата- мої думи- - моє вікно).

Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка )- говорити слова- говориш слова- буду говорити слова).

При керуванні залежним словом буває іменник, рідше- займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.

При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи).

У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).

ПРОСТІ І СКЛАДНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Словосполучення також можуть бути простими і складними:

словосполучення	приклади
просте	новорічна ялинка, малиновий чай
складне	відомий вірш про матусю, чудовий осінній день, блакитнозелені очі моєї дівчини

Просте словосполучення утворюється поєднанням двох повнозначних.

Складне словосполучення- поєднанням трьох і більше повнозначних слів.

СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Визначте будову словосполучення.

2. Назвіть головне і залежне слово, поставте питання.

3. З'ясуйте, як зв'язані між собою головне і залежне слово:

- за змістом і за допомогою закінчення залежного слова;

- за змістом і за допомогою залежного слова і прийменника;

- лише за змістом.

Назвіть спосіб підрядного зв'язку (узгодження, керування, прилягання).

Визначте вид словосполучення за головним словом (іменне, прикметникове, числівникове, займенникове, дієслівне, прислівникове).

РЕЧЕННЯ

Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).

Речення - основна одиниця синтаксису.

Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).

Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності.

ПРЕДИКАТИВНІСТЬ ТА ІНТОНАЦІЯ ЗАВЕРШЕНОСТІ

Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності.

Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні).

Інтонація завершенності оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю.

КВАЛІФІКАЦІЯ РЕЧЕНЬ

Речення поділяються на:

речення
1.	· розповідні (стверджувальні та заперечні) · питальні (власне питальні і риторично питальні) · спонукальні
2.	емоційно нейтральні і емоційно забарвлені
3.	- прості і складні

РОЗПОВІДНІ, СПОНУКАЛЬНІ І ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ

За метою висловлювань розрізняють три типи речень: розповідні, спонукальні і питальні:

речення	приклади
розповідне	На горі стояло величезне місто
спонукальне	Повій, буйний вітер!
питальне	Чи доводилось Вам тут бувати?

Розповідні речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт чи подію (Вчора відбулося засідання Верховної Ради; Ми раді тебе бачити).

Серед речень цього типу виділяють:

речення	приклади
стверджувальне	Є в Україні одне містечко
заперечне	Не хотів я цього робити

Інтонація розповідних речень характерізується зниженням тону наприкінці речення.

Спонукальні речення закликають до дії, висловлюють наказ, побажання, вимогу чи дозвіл. Цей тип речення має свою, так звану спонукальну інтонацію, якій властиві високий тон і пришвидшений темп: Вставай, хто живий, в кого думка повстала! (Леся Українка).

Серед питальних речень, які виражають думку- питання, виділяють такі речення:

речення	приклади
власне питальне	Скажіть, котра година?
риторичне питальне	Що ж це у світі діється?

Власне питальні речення потребують відповіді (Скажіть, котра година?).

Відповідь на риторичні питання не передбачена (Що ж це у світі діється?)

Інтонація питальних речень характерізується підвищенням тону на слові, з яким пов'язується питання.

ЕМОЦІЙНО НЕЙТРАЛЬНІ ТА ЕМОЦІЙНО ЗАБАРВЛЕНІ РЕЧЕННЯ

За емоційним забарвленням речення поділяються на емоційно нейтральні і емоційно забарвлені речення:

речення	приклади
емоційно нейтральне	Цікава книжка.
емоційно забарвлене	Яка цікава книжка!

Емоційно нейтральні речення- це розповідні, питальні і спонукальні речення зі звичною для них інтонацією.

Емоційно забарвлені речення- це ті ж розповідні, питальні і спонукальні речення, але вимовлені з окличною інтонацією.

ПРОСТІ І СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

За структурою речення поділяються на прості і складні:

просте речення	Благословенна в болях ран Степів широчина бездонна (М.Рильський)
складне речення	Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі (В.Сосюра)

Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр).

У складного реченні таких основ може бути декілька.

Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ

Просте речення може бути:

просте речення
1.	непоширене і поширене
2.	односкладне: · дієслівне (означено-особове, безособове, неозначено-особове, узагальнене-особове); · іменне (називне)
3.	неповне
4.	ускладнене
5.	з однорідними членами
6.	з відокремленими членами
7.	зі звертанням
8.	зі вставними і вставленими компонентами

ТИПИ СИНТАКСИЧНОГО ЗВ'ЯЗКУ

Слова у реченні можуть поєднуватися сурядним типом синтаксичного зв'язку, за допомогою якого виражається рівноправність слів, незалежність їх одне від одного (цей тип зв'язку характерний для однорідних членів речення).

Слова у реченні можуть поєднуватися також підрядним типом синтаксичного зв'язку, при якому одне слово залежить від іншого.

синтаксичний зв'язок	приклади
сурядний тип	І земля, і небо, і море- все переді мною
підрядний тип	Я лежу на траві

ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ

ЛОГІЧНИЙ НАГОЛОС

Виділення у реченні за допомогою посилення голосу одного із слів називається логічним наголосом. Від місця логічного наголосу залежить зміст речення:

Порівняйте: Мишку нарешті збагнув, що він накоїв. Мишко нарешті збагнэв, що він накоїв. Мишко нарешті збагнув, щу він накоїв.

ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

ПІДМЕТ

Підмет- головний граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет (чи особу), про який говориться у реченні, і відповідає на питання хто? що?

За способом вираження підмети поділяються на прості і складені.

підмет	приклади
простий	Соловейко заспівав
складений	Його обличчя посмурніло

Простий підмет найчастіше буває виражений іменником або займенником у називному відмінку, хоча може виражатися й іншими частинами мови, вжитими у значенні іменника: Керівник сьогодні просто зобов'язаний займатися економікою.

Простий підмет може бути виражений неозначеною формою дієслова: Вивчитися- ось моя мрія.

Складений підмет може бути виражений:

· кількісно-іменниковою сполукою (75 відсотків квітів пішло на експорт);

· сполукою іменника (чи займенника) у називному відмінку з прийменником (Ми з братом вирішили прогулятися по парку);

· іншими сполуками (Найбільші аукціони квітів відбуваються поблизу Амстердама).

ПРИСУДОК

Присудок- головний член двоскладного речення, який характерізує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет )? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий?

Присудок буває простий і складений.

присудок	приклади
простий	Ніч закінчилася
складений	Я залишився спокійним

Простий присудок виражений дієсловом, яке поєднує в собі граматичне і лексичне значення: Петро відчинив двері.

До простих належать також присудки, які виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би).

Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним сполученням (Він був на сьомому небі).

Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв'язка). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне- в допоміжній.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова- зв'язки, яке стоїть в особовій формі і інфінітива (Він бажав піти разом з нею).

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова- зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником (Городецький прикрасив Київ унікальними спорудами).

Між підметом і присудком може ставитися тире, якщо у реченні пропущено дієслово- зв'язку. Тире ставиться:

· якщо підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку (Хліб- всьому голова);

· якщо підмет і присудок виражені інфінітивом (Життя прожити- не поле перейти);

· якщо перед присудком вжито слово це значить, то, це, ось (Більшість- це ще не значить всі).

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

До другорядних членів речення належать означення, додатки і обставини.

ОЗНАЧЕННЯ

Означення- це другорядний член речення, який вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох?

Означення можуть бути узгоджені і неузгоджені.

означення	приклади
узгоджене	Наче зачарований стояв ліс
неузгоджене	Команда Петренка знову виграла

Узгоджене означення уподібнюється до означуваного члена речення у відмінку, числі і роді (для однини):

ДОДАТОК

Додаток- це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків (Я збираю гриби).

Додатки бувають прямі і непрямі.

додаток	приклади
прямий	Він задивився на море
непрямий	Вчитель викликав Опанасенка

Прямий додаток залежить від перехідного дієслова і вживається в формі знахідного відмінка без прийменника (Хлопчина зірвав яблуко).

Рідше прямий додаток може бути виражений родовим відмінком при запереченні або коли дія переходить лише на частину предмета (Не присувай соломи до вогню).

Непрямий додаток- це іменник, вжитий у формах інших (А більше за все Микола боявся спокуси).

ОБСТАВИНА

ОДНОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Односкладні речення- це речення з одним головним членом. Односкладні речення поділяються на дієслівні і іменні:

односкладне речення	приклади
дієслівне	На сході вже світало
іменне	Берег моря. Світанок.

НЕПОВНЕ РЕЧЕННЯ

УСКЛАДНЕНІ РЕЧЕННЯ

До ускладнених речень належать речення з однорідними членами,
з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами.

речення	приклади
з однорідними членами	Широкий, вигнутий, блискучий ніж врізався в грунт
з відокремленими членами	Крім інтуїції, безумовно, потрібні тобі ще й знання
зі звертанням	До тебе, Україно, звертаємося!
зі вставними і вставленими компонентами	Може, я міг би Вам допомогти?

РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМ

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допопмогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення.

За значенням вставні слова і сполучення слів можуть виражати:

· джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму, повідомляють, як кажуть, на думку…);

· достовірність повідомлення, впевненість (без сумніву, як відомо, безумовно, звичайно, ніде правди діти);

· невпевненість, припущення (можливо, здається, як видно, мабуть, може, певно,може бути);

· виділення головного, підкресленість висновку (зокрема, отже, до речі, значить, по-першу, в усякому разі, таким чином);

· емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло, хвалити бога).

вставні слова виражають	приклади
джерело повідомлення	На мою думку, так робити не треба
достовірність інформації	Без сумніву, так і було
невпевненість	Це, напевно, було позавчора
виділення головного	До речі, тут хтось є?
емоційну оцінку	На щастя, все вийшло так, як хотілося

Поясніть розділові знаки.

 

Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.

Словосполучення поділяються на: