Міністерство агараної політики

МІНІСТЕРСТВО АГАРАНОЇ ПОЛІТИКИ

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Кафедра: «Безпека життєдіяльності»

 

ОХОРОНА ПРАЦІ

ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Щодо виконання розділу «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях» в дипломних роботах

Галузь знань – 0306 «Менеджмент і адміністрування»

Спеціальність підготовки:

7.03060101 Менеджмент організацій і адміністрування

8. 03060101 Менеджмент організацій і адміністрування

 

Освітньо-кваліфікаційний рівень ОКР «Спеціаліст»

 

 

Полтава - 2011

 

 

Укладач – к.т.н., доцент кафедри безпека життєдіяльності Костенко О.М.

 

 

Затверджені:

на засіданні кафедри

"Безпека життєдіяльності"

протокол № 9 від 03.03.2011 року

 

Рекомендації затверджені на засіданні науково-методичної ради інституту економіки та бізнесу ПДАА напряму підготовки «Менеджмент»

«31» липня 2011 р. протокол № 1

 

ЗМІСТ

 

Методичні рекомендації з написання розділу «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях»…………………………………………………………………3

Додаток А. Приблизний порядок дій щодо впровадження більш досконалої моделі управління охороною праці на досліджуваному об’єкті……………………………………………………………………………………….5

Додаток Б. Приблизний порядок дій з удосконалення одного з елементів попередження, локалізації, ліквідації аварійних ситуацій, аварій, небезпек, надзвичайних ситуацій, критичних значень параметрів, небезпечного режиму роботи, вражаючих чинників тощо на об’єкті…………………………………………………….10

Рекомендована література …………………………………………………………… 14

 

Додаток А

ПРИБЛИЗНИЙ ПОРЯДОК ДІЙ

ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ БІЛЬШ ДОСКОНАЛОЇ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ДОСЛІДЖУВАНОМУ ОБ’ЄКТІ

Етап 1. Попередня підготовка й розробка предпроектних рішень щодо впровадження та функціонування СУОП.

1.1. Розробка, проголошення й роз'яснення Політики, Цілей і Завдань, відповідно до яких буде поетапно вдосконалюватися працеохоронна діяльність, виходячи з прогнозованих перспектив розвитку, виробничих і матеріальних ресурсів об’єкта, інформування про це усього персоналу.

Це може бути здійснено за допомогою навчання, широкої пропаганди, популяризації сутності сучасних форм і методів управління на основі використання нових інформаційних технологій, підготовки фахівців, що володіють сучасними методами управління й здатних вирішувати цільові завдання.

1.2. Структурування Системи, постановка програмного комплексу поетапної реалізації цільових завдань зі створення на робочих місцях умов праці із прийнятними рівнями професійних ризиків і виробничого травматизму.

1.3. Визначення шляхів і методів досягнення поставлених цілей, призначення осіб, відповідальних за реалізацію кожного етапу. Оцінка необхідних фінансових ресурсів для досягнення поставлених цілей і оптимізації умов праці на об’єкті.

Етап 3. Удосконалювання механізму керування персоналом.

Цільове завдання: залучення персоналу в процеси вдосконалювання працеохоронної діяльності, розвиток ініціативи, інтелектуального й професійного потенціалу персоналу для вирішення проблем і завдань охорони праці.

Для цього необхідно:

3.1. Розробити пропозиції щодо створення підсистеми (якщо її немає) підготовки фахівців і робочого персоналу, що професійно відповідає розв'язуваним завданням. Запропонувати механізм підбору і залучення до трудової діяльності (у першу чергу - до небезпечних робіт) осіб з урахуванням їхньої професійної компетенції, психофізіологічних якостей і особистісних особливостей (професійної придатності).

3.2. Розробити програму навчання керівників і фахівців середньої ланки в рамках професійної, промислової й екологічної безпеки, безпеки в надзвичайних ситуаціях.

3.3. Запропонувати власну модель (програму дій) щодо забезпечення психологічного супроводу працівників: формування ідеології безпеки й корпоративної культури, вивчення й створення в трудових колективах соціально-комфортного мікроклімату, що сприяє підвищенню особистісної активності персоналу в процесі трудової діяльності. Використовувати для цієї мети всі доступні форми пропаганди, активного впливу, психофізичного тренінгу, спрямовані на формування суспільної думки й ідеології працеохоронної діяльності.

3.4. Розробити програму дій щодо мотиваційного регулювання працівників, що стимулює їхнє залучення в процеси управління, прийняття рішень, розвитку творчої ініціативи з питань охорони праці.

Етап 8. Сертифікація СУОП.

Цільове завдання: підтвердити, що СУОП існує й відповідає встановленим вимогам.

8.1. Провести внутрішній аудит з метою підтвердження того, що СУОП створена й функціонує; для цього слід проаналізувати: необхідну нормативно-правову базу; реальну політику в області охорони праці; реальні показники моніторингу; прийняття рішень у рамках СУОП; факт того, що персонал (працівники всіх категорій) відчуває себе учасником процесів і відповідальним за корпоративну культуру безпеки; те, що внутрішній аудит надає інформацію, корисну для вищого керівництва; коригувальні дії в СУОП.

Врахувати, що сертифікація є заключним етапом на шляху створення результативної СУОП і підтвердженням, що існуюча СУОП відповідає вимогам, установленим національними регламентами й міжнародно визнаними рекомендаціями.

Додаток Б

Приблизний порядок дій

З удосконалення одного з елементів попередження, локалізації, ліквідації аварійних ситуацій, аварій, небезпек, надзвичайних ситуацій, критичних значень параметрів, небезпечного режиму роботи, вражаючих чинників тощо на об’єкті.

Етап 1.

1.1. Провести аналіз небезпеки підприємства (об'єкта) на основі докладного розгляду його стану згідно з вимогами міжгалузевої і галузевої нормативної документації, рекомендацій довідкової і науково-технічної літератури, а також з урахуванням аварій і аварійних ситуацій, що відбувалися на ньому та аналогічних підприємствах (об'єктах).

1.2. Дослідити умови виникнення аварій на основі аналізу особливостей роботи як окремого обладнання (апаратів, машин тощо), так і їх групи (технологічних блоків), а також з урахуванням небезпечних властивостей речовин і матеріалів, що використовуються у виробництві.

1.3 Виявити потенційні види небезпеки для кожної одиниці обладнання (апарата, машини) і процесу, що проходить у ньому.

До видів небезпеки, що розглядаються, належать: пожежа; вибух (усередині обладнання, будівлях або навколишньому середовищі); розрив або зруйнування обладнання; викид шкідливих речовин; сполучення перелічених видів небезпеки.

1.4. Визначити наявність на об’єкті небезпечних речовин, небезпечних режимів роботи обладнання і об'єктів.

До небезпечних речовин належать: вибухопожежонебезпечні речовини; шкідливі речовини.

Небезпечні режими характеризуються такими технологічними параметрами, як тиск, вакуум, температура, напруга, склад технологічного середовища тощо.

1.5. Провести оцінку ризиків виникнення надзвичайних ситуацій та визначення можливих джерел надзвичайних ситуацій, уточнення зон: можливих руйнувань будівель, споруд та особливо важливих об'єктів господарювання, шляхів сполучення і комунікаційних мереж; можливого катастрофічного затоплення, осередків пожеж, радіоактивного, хімічного або іншого зараження; надзвичайних екологічних ситуацій; визначення можливих втрат персоналу, сил та засобів об’єкта.

1.6. Встановити кількісні та якісні показники виведення з ладу транспортних засобів, промислових, громадських і житлових будинків та споруд, комунальних і енергетичних мереж, засобів зв'язку, магістральних нафто-, газо-, або інших трубопроводів, залізничних вузлів, портів, мостів, шляхопроводів тощо;

Під час аналізу потрібно визначити можливі ситуації, у тому числі й малоймовірні, з катастрофічними наслідками, які можуть виникати на об’єкті.

Етап 2. Прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та можливих аварій.

2.1. Скласти схему сценарію можливого виникнення й розвитку аварії. Сценарій має починатися з події (стадії), що утворює безпосередню загрозу виходу технологічного процесу з-під контролю й виникнення аварії.

При цьому слід ураховувати параметри стану речовин (температура, тиск, агрегатний стан тощо) і стан обладнання, які відповідають як нормальному технологічному режиму, так і режимам, які можливі при настанні й розвитку аварії. На кожній стадії розвитку аварії потрібно:

- оцінити кількість небезпечних речовин, яка може взяти участь в аварії, що прогнозується;

- встановити вражаючі чинники, що притаманні виду небезпеки або реалізується під час аварії;

- оцінити наслідки впливу вражаючих чинників аварії на сусідні об'єкти й людей з урахуванням властивостей цих об'єктів і їх взаєморозташування: визначаються масштаби зон руйнування, ураження людей і зараження території;

- визначити безпечні зони й місця можливих сховищ, шляхи евакуації, що не потрапляють під вплив вражаючих чинників аварії.

2.2. Розробити інформаційно-аналітичну модель оцінки надзвичайних ситуацій, блок-схему сценарію виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій на території об’єкта, що досліджується (у тому числі з використанням комп’ютерних технологій).

2.3. Розробити на об'єктовому рівні блок-схему моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій, стану довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу та води небезпечними речовинами, мікроорганізмами, епізоотії, епіфітотії тощо. Чітко визначити структуру, взаємозв’язок складових, окреслити завдання, функції, обов’язки окремих підрозділів тощо.

Етап 3. Оцінка достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварій та основи захисту об’єкта у надзвичайних ситуаціях.

3.1. Виконати оцінку достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій. Обгрунтувати механізм удосконалення одного з елементів, заходів, наявних засобів з урахуванням реальних можливостей і ресурсів об’єкта, накопиченого персоналом підприємства досвіду дій під час аварійних ситуацій, а саме:

- схем інженерно-технічного захисту споруд, будівель, території об'єкту;

- інструментів, матеріалів, засобів індивідуального захисту, які мають бути використані при локалізації аварії, із зазначенням місць їх зберігання;

- систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

- систем технологічного контролю і діагностики безаварійної зупинки виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);

- інструкцій щодо послідовності уведення в дію систем протиаварійного захисту, відключення апаратів і механізмів, відключення електроенергії та інших енергоносіїв, режиму роботи вентиляції і систем очищення повітря, порядку використання засобів рятування людей і ліквідації аварії;

- шляхів під'їзду, місць встановлення й маневрування спецтехніки; засобів зв'язку й оповіщення; евакуаційних виходів і маршрутів евакуації; безпечних зон тощо.

3.2. Запропонувати шляхи вдосконалення дій сил реагування на надзвичайні ситуації, їх технічного оснащення та підвищення ефективності управління, що передбачає:

- комплекс заходів інженерного, медичного, психологічного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту;

- забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту до укриття населення у надзвичайних ситуаціях;

- розроблення типового алгоритму дій щодо запобігання, реагування і локалізації надзвичайних ситуацій (за їх видами), включаючи регламент дій сил реагування;

- удосконалення методів проведення рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій (за видами робіт);

- удосконалення або створення нових телекомунікаційних мереж та систем зв'язку і оповіщення щодо надзвичайних ситуацій;

- поліпшення форм і методів оцінки обстановки та управління під час надзвичайних ситуацій, а також шляхів підвищення ефективності систем управління;

- удосконалення науково-методичного та нормативно-правового забезпечення заходів у сфері запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;

- виконання робіт з першочергового життєзабезпечення постраждалого персоналу та населення.

Етап 4 Створення, підготовка, належне утримання в готовності до дій у надзвичайних ситуаціях і при аваріях необхідних органів управління об’єкта та оптимально достатньої кількості і спеціалізації сил та засобів цивільного захисту, а саме:- встановити перелік посадових осіб, відповідальних за виконання конкретних дій з попередження аварій та надзвичайних ситуацій;- викласти дії посадових осіб, персоналу об’єкта й спецпідрозділів щодо локалізації і ліквідації аварій, надзвичайних ситуацій на відповідних стадіях їхнього розвитку;- запропонувати порядок здійснення зв'язку зі спецпідрозділами, органами державного нагляду й органами місцевого самоврядування забезпечити узгодженість дій персоналу об’єкта, населення (при потребі) і цих спецпідрозділів;- запропонувати схему оповіщення посадових осіб, які мають бути терміново сповіщені про аварійну чи надзвичайну ситуацію; список робітників, що залучаються до локалізації аварії чи надзвичайних ситуацій, осіб, що дублюють їхні дії за відсутності перших з будь-яких причин, із зазначенням місць їх постійної роботи, проживання й телефонів;- представити план підготовки керівного складу органів управління, підготовки фахівців і населення до дій щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, а також навчання персоналу об'єктів підвищеної небезпеки;- представити план заходів із вдосконалення існуючих методів комплектування, навчання і тренування аварійно-рятувальних формувань для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;- представити план заходів зі створення та функціонування ефективної системи документування під час аварій та надзвичайних ситуацій;- запропонувати модель (програму заходів) щодо систематизації нормативно-правової документації, посібників, наочного приладдя, тренажерів та імітаторів для учбових і тренувальних занять;- проаналізувати діючі або запропонувати власні ідеї та пропозиції щодо Концепції безпечного проживання населення в районах з високим ризиком аварій та надзвичайних ситуацій.

Етап 5. Порядок подання інформації у режимі аварії, підвищеної готовності та у режимі надзвичайної ситуації.

5.1. Розробити порядок дій оперативно-чергових (диспетчерської, охоронної) служб об'єктового рівня при виникненні аварії, пожежі, надзвичайної ситуації. Вказати терміни, порядок проведення, кількість залучених органів місцевого, регіонального, державного рівня, куди здійснюється подання інформації про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації.

5.2. Проаналізувати систему (через засоби масової інформації) інформування про аварії, пожежі, надзвичайні ситуації та обстановку, що склалася, і необхідні дії.

5.3. Проаналізувати існуючу систему організації оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і порядок подальших дій та запропонувати можливі шляхи її вдосконалення.

5.4. Проаналізувати організацію оповіщення персоналу виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) й диспетчера підприємства (об'єкта) про аварію або загрозу її виникнення, включення протиаварійних систем, відключення електро-, газо-, водо- комунікацій пошкодженої дільниці, повну або часткову зупинку виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) та запропонувати можливі шляхи її вдосконалення.

Етап 6. Стійкість роботи об’єкта в надзвичайних ситуаціях.

6.1. Розробити методику оцінки стійкості об’єкта до вражаючих факторів стихійних лих, виробничих аварій, пожеж та інших надзвичайних ситуацій.

6.2. Визначити основні фактори, які впливають на стійку роботу об’єкта. Оцінка стійкості роботи об’єкта у відповідності до особливостей розміщення і діяльності. Основні напрямки і необхідні заходи підвищення стійкості роботи об’єкта.

6.3. Розробити комплексний план економічних, організаційних, інженерно-технічних, спеціальних та інших запобіжних заходів з метою забезпечення роботи підрозділів об’єкта з урахуванням ризику виникнення надзвичайної ситуації, відповідно до профілю професійної діяльності об’єкта.

Етап 7. Створення та використання фінансових ресурсів для ліквідації аварійних та надзвичайних ситуацій.

7.1. Розробити методику розрахунку можливих економічних та матеріальних втрат, що можуть бути завдані аварією, пожежею, вибухом чи надзвичайною ситуацією.

7.2. Запропонувати алгоритм вирішення задачі мінімізації матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику на потенційно небезпечних об’єктах.

7.3. Запропонувати шляхи удосконалення економічного механізму запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та підвищення рівня захищеності об'єктів підвищеної небезпеки.

7.4. Розробити модель щодо оптимізації розподілу матеріальних і фінансових ресурсів, які направляються на заходи попередження аварійних і надзвичайних ситуацій.

7.5. Запропонувати механізм прогнозування збитків від природно-техногенної небезпеки та надзвичайних ситуацій.

 

Рекомендована література

Навчальна література

32. Депутат О. П. Цивільна оборона: [навчальний посібник] / Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. – Львів: Афіша, 2001. – 124 с.

33. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності: [навчальний посібник] / Е. П. Желібо. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.

34. Жидецький В. П. Основи охорони праці: [підручник] / Валерій Жидецький. – Львів: Українська академія друкарства, 2006. – 335 с.

35. Нормативні акти та документація з охорони праці, що діє у межах підприємства, том 2 / [упорядник Федоров М. І.]. – Полтава: ТОВ «Інтерграфіка», 2004. – 334 с.

36. Охорона праці в галузі АПК: [навчальний посібник]. – Полтава: ТОВ «ІнтерГрафіка», 2005. – 297 с.

37. Охорона праці: збірник законодавчих і нормативних актів з охорони праці, том 1 / [упорядник Федоров М. І.]. – Полтава: ТОВ «Інтерграфіка», 2004. – 336 с.

38. Основи охорони праці: [підручник] / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Зацарний. – К.: Основа, 2003. – 472 с.

39. Рогач Ю. П. Пожежна безпека: [посібник] / Ю. П. Рогач. – Мелітополь, 2001. – 234 с.

40. Стеблюк М. І. Цивільна оборона: [підручник] / М. І. Стеблюк. — К.: Знання, 2002. — 430 с.

41. Федоров М. І. Охорона праці в галузі / М. І. Федоров, Т. Г. Лапенко, О. У. Дрожчана. – Полтава: ТОВ «Видавництво «ІнтерГрафіка», 2005. – 297 с.

42. Федоров М. І. Охорона праці в галузі АПК / М. І. Федоров, Т. Г. Лапенко, О. У. Дрожчана. – Полтава: ПДАА, 2005. – 118 с.

43. Шоботов В. М. Цивільна оборона: [навч. посібник] / В. М. Шоботов. – К.: Знання, 2004. – 439 с.

44. Ярошевська В. М. Охорона праці в галузі [навчальний посібник] / В. М. Ярошевська, В. Й. Чабан. – К.: «ВД Професіонал», 2004. – 288 с.

 

МІНІСТЕРСТВО АГАРАНОЇ ПОЛІТИКИ

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ