Найвидатніший дослідник і мандрівник XX ст.

Тур Хейєрдал норвезький мандрівник та вчений, дослідник культури та походження різних народів світу: полінезійців, індіанців, жителів острову Пасхи тощо. Плавання на Кон-Тікі Тур Геєрдал здійснив у 1947 році, чим довів свою ж гіпотезу про те, що Полінезію могли заселити індіанці Південної Америки, які в стародавні часи здійснювали подорожі на великі відстані вздовж тихоокеанського узбережжя на бальсових плотах.Тур Хейєрдал збудував копію старовинного інкського судна із бальси, яке на честь одного із богів інків було назване «Кон-Тікі». Разом із п'ятьма іншими мандрівниками та дослідниками (усі зі Скандинавії) він виплив із міста Кіто в Перу, а приблизно за сто днів їхній пліт розбився об бар'єрний риф поблизу атолу Рароіа. Усі мандрівники залишилися живими та випливли на ненаселений острів-атол. Першими мандрівників знайшли та прийняли як почесних гостей аборигени Полінезії. За мотивами подорожі Тур Хейєрдал написав дуже цікаву художню та науково-популярну книгу, перекладену на багато мов світу.. Влітку 2001 р. разом з російськими археологами він здійснив розкопки на березі р. Дон, неподалік Ростова, шукаючи там сліди.... вікінгів. На початку жовтня 1993 р. (напередодні свого 79-річчя) Т. Хейєрдал відвідав Київ. Під час офіційної зустрічі він розповідав про результати своїх останніх археологічних досліджень, говорив про проблеми збереження природи в глобальному масштабі. Т. Хейєрдал - дійсний та почесний член академій та університетів багатьох країн світу, кавалер кількох престижних нагород та премій.

Жак-Ів Кусто́ — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг. 1930 року вступив на службу на флот як керівник групи підводних досліджень. 1957 року був призначений директором Океанографічного музею Монако. У 1973 році він заснував некомерційну організацію з охорони морського середовища «Товариство Кусто». Згідно з його першою книгою «У світі безмовності», Кусто почав занурюватися у воду використовуючи маску, шноркель та ласти разом з Фредеріком Дюма та Філіппом Тальє 1938 року. У 1943 він випробував прототип акваланга. Це вперше дозволило проводити тривалі підводні дослідження, що значною мірою сприяло поліпшенню сучасних знань про підводний світ.

Шмідт Отто Юлійович (1891-1956) — видатний вчений-геофізик, математик, астроном, географ. Учасник першої радянсько-німецької експедиції на Памір. Керував експедицією в Арктику на криголамах «Г. Сєдов», «Сибіряков», пароплаві «Челюскін». Очолював повітряну експедицію, яка висадила на Північному полюсі учасників полярної станції «Північний полюс-1». Розробив космогонічну теорію походження Землі та інших планет Сонячної системи з холодної газопилової туманності.'

Його ім'ям названо півострів на Новій Землі, острів у Карському морі, мис на узбережжі Чукотського моря, рівнину в Антарктиді між станцією Піонерська та Південним полюсом.

23. Санаторно-курортні (оздоровчі) заклади України.

Курортом (нім. Кur - лікувати, ort - місце) називають місцевість з лікувальними чинниками та сприятливими умовами для їх використання (сонячним світлом, чистим повітрям, наявністю моря чи річки, прекрасними ландшафтами). Завдяки вдалому збігу географічного положення, геологічної будови та гідрогеологічних умов Україна має багаті рекреаційні й бальнеологічні ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку туризму і спорту. Великі можливості для розвитку курортного господарства мають Автономна Республіка Крим, Одеська, Запорізька, Закарпатська, Львівська та інші області. Найсприятливіші умови для розвитку рекреації й туризму мають Карпати, на території яких виявлено 800 джерел мінеральних вод. На їх базі працюють санаторії, пансіонати, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку, в яких можуть поліпшити здоров'я до 800 тис. чол. Такі курорти, як Трускавецький, Моршинський, Свалявський та ін., відомі далеко за межами України. Оскільки тут незначна природна радіація, Карпати використовують для оздоровлення населення із забруднених радіонуклідами районів Чорнобильської зони. Площа зарезервованих для рекреації ландшафтів дає змогу прийняти 1,5 млн чол., розвідані ж запаси мінеральних вод можуть посприяти оздоровленню 7 млн чол. Значні перспективи для розвитку рекреації й туризму мають Буковина й Полісся. Причорноморсько-Азовське узбережжя і Крим мають прекрасні ресурси для таласотерапії, тобто лікування морем, масового відпочинку та оздоровлення. Сонячне світло й тепло, мінерально-сольовий склад і температурний режим морської води, чудові пляжі створюють сприятливі умови для подальшого розвитку санаторно-курортного господарства. Нині тут налічують близько 800 санаторіїв, будинків відпочинку й туристських баз, майже 400 з них - у Криму. Загальновідомими санаторно-курортними центрами є Ялта, Одеса, Алушта, Алупка, Судак, "Артек", Планерське (Коктебель), Феодосія, Саки, Євпаторія, Бердянськ та багато інших. У таких районах, як Карпати, Крим, Причорноморсько-Азовське узбережжя, рекреація має стати пріоритетною сферою перспективного розвитку, оскільки вона може забезпечити більшість валютних надходжень, сприяти зміцненню національної грошової системи, створенню в цій сфері додаткових робочих місць. Поліпшення комфортності номерів у типовому санаторному корпусі сприяє підвищенню показників їх використання. Адже умови більшості українських курортів недостатньо комфортні. Для того щоб наші курорти стали привабливими для заможних клієнтів і могли забезпечити валютні надходження, необхідне будівництво висококомфортабельних санаторіїв та фешенебельних готелів, ресторанів, розвиток індустрії розваг. Територіальне поєднання природних умов, рекреаційних і бальнеологічних ресурсів України дає змогу в перспективі сформувати регіональні рекреаційно-туристські суперсистеми, кожна з яких може ґрунтуватися на місцевих природних умовах і лікувальних ресурсах. А такі регіони, як Карпати, Полісся, Степ, Причорноморсько-Азовське узбережжя й Крим, можуть і повинні стати великими, з високорозвиненою інфраструктурою рекреаційно-туристськими комплексами не тільки загальноєвропейського, а й світового значення.

24. сучасний стан туристичної галузі. проблеми та перспективи.

25.

26.

27. Оздоровчо-спортивний туризм. У межах вітчизняної туристичної галузі чітко визначився окремий вид діяльності - оздоровчо-спортивний туризм. Цей унікальний сегмент туризму виник на самодіяльних засадах з ініціативи туристів-аматорів. Він поєднує в собі спорт і відпочинок, виховує патріотизм і національну самосвідомість. Оздоровчо-спортивний туризм має не лише велике соціальне значення, а й економічну ефективність. Фахівці підрахували, що людина, яка активно займається оздоровчо-спортивним туризмом, щороку заощаджує для державного бюджету кошти, еквівалентні майже 400 дол. США (виплати з фонду соціального страхування на лікування, непрацездатність, оздоровлення тощо), тоді як держава витрачає на це лише 1 дол. США за рік. З розпадом СРСР і здобуттям Україною незалежності колишня система управління туризмом була зруйнована. Величезні проблеми, пов'язані з економічною кризою, перебудовою системи управління державою, не могли не позначитися і на спортивно-оздоровчому туризмі, який на перших порах втратив свою популярність у суспільстві. Однак історія оздоровчо-спортивного туризму свідчить, що масовим цей рух стає лише за умови стабільної економічної ситуації, коли створені порівняно достатні матеріальні умови життя та забезпечене зростання реальних доходів населення.Відсутність державного фінансування призвела до того, що структури управління оздоровчо-спортивним туризмом, які існували раніше, в основному припинили свою діяльність. Організацією, що взяла на себе функції координації діяльності оздоровчо-спортивного туризму, є Міжнародна туристсько-спортивна спілка (МТСС). Вона була створена в 1990 р. на громадських засадах і є правонаступницею Управління самодіяльного туризму при Центральній раді по туризму та екскурсіях. У 1991 р. було укладено Угоду про співробітництво в галузі туризму країн СНД, створення єдиного правового туристського простору, застосування єдиної міжнародної системи класифікації та стандартизації туристських послуг. Для розвитку цієї угоди МТСС розробила й ухвалила на основі Загальної декларації прав людини, Міжнародної хартії фізичного виховання (ЮНЕСКО), Хартії туризму та Кодексу туриста (ВТО) "Міжнародну хартію спортивного туризму" з 10 статей. У ній, зокрема, сказано, що спортивний туризм як всеохоплююча форма оздоровчого, спортивного, пізнавального туризму та мандрівок є найефективнішим напрямом сучасного розвитку світового туризму. Характерною ознакою спортивно-оздоровчого туризму є різноманітність форм і багатоваріантність програм його організації та розвитку: спортивні походи, чемпіонати, змагання, експедиції тощо. Загальна доступність спортивно-оздоровчого туризму сприяє масовій участі людей, особливо молоді, у природничо-пізнавальних походах, експедиціях та інших туристських акціях з активними засобами пересування на маршрутах.Туристські організації, що прийняли хартію, зобов'язалися активно взаємодіяти з громадськими організаціями, парламентськими та урядовими органами країн СНД і Балтії у розвитку оздоровчо-спортивного туризму; допомагати спортивним туристським групам здійснювати спортивні походи територією своєї країни; сприяти становленню єдиного туристського простору, максимальному спрощенню паспортно-візових, митних та інших формальностей для переміщення туристів по території країни; не допускати дискримінації щодо вибору маршруту походу і мандрівки; захищати довкілля й туристське середовище, пам'ятки історії та культури; проводити профілактичні роботи для запобігання нещасним випадкам і гарантування безпеки туристів. 22 - 23 лютого 1997 р. у Києві відбувся IX конгрес МТСС. Рішенням конгресу було схвалено проект концепції єдиного туристського простору (ЄТП) для країн СНД і Балтії, створено Міжнародну федерацію спортивного туризму - громадську структуру, покликану безпосередньо здійснювати практичні заходи, спрямовані на розвиток спортивного туризму на цьому просторі.Основні положення цієї концепції розроблені на принципах, що відповідають Міжнародній хартії спортивного туризму і забезпечують безумовну доступність проведення категорійних спортивних походів та подорожей на туристсько-рекреаційній території держав СНД і Балтії. На сьогодні в Україні сформовано висококваліфікований кадровий корпус працівників оздоровчо-спортивного туризму, а також громадського активу. Організаційними та методичними центрами розвитку оздоровчо-спортивного туризму є туристські клуби та секції. Діє спеціалізована контрольно-рятувальна служба. Упродовж останніх років в Україні організовано і проведено низку національних та міжнародних заходів з різних видів оздоровчо-спортивного туризму. Так, на Міжнародній олімпіаді зі спортивного туристського багатоборства, що відбулася в Криму, команди України посіли перші місця з гірського та велосипедного туризму.

28. Удосконалення системи організації і управління туризмом у 50-60-ті рр. У повоєнний період партійно-державне керівництво та громадськість країни взяли на себе турботу з організації нової, розгалуженої мережі туристських організацій і установ.Це були роки успішного виконання планів соціалістичного будівництва, ентузіазму й підйому. Не варто забувати про те, що туризм і подорожі були доступні Тоді всім соціальним групам населення. Адже велика частина туристських путівок виділялася профспілковим організаціям на пільгових умовах, а в багатьох випадках і безоплатно, і використовувалася як додатковий засіб морального й матеріального заохочення за трудові успіхи.Саме середину 50-х pp. можна вважати періодом зародження виїзного туризму. І це не дивно: після тридцятиріччя епохи сталінізму прийшла хрущовська "відлига", і радянські люди, у тому числі й українці, дістали можливість здійснювати закордонні турпоїздки. У 1955 р. був затверджений новий статут "Інтуриста", що передбачав розвиток як в'їзного, так і виїзного туризму, а також прийом іноземців, які прямували транзитом по території СРСР. "Інтурист" дістав повноваження бути членом різних національних і міжнародних організацій, комісій тощо. Крім основних функцій він займався також погодженням із закордонними фірмами умов прийому радянських туристів і супроводу груп, що виїжджають за кордон. До середини 50-х pp. виконав своє призначення Антифашистський комітет радянської молоді, який був перетворений на Комітет молодіжних організацій СРСР. У ці роки в міжнародному молодіжному русі сформувалася і набула розвитку нова форма масового спілкування молоді світу - туристський обмін. У 50 -70-ті pp. молодіжні організації СРСР провели значну роботу з налагодження контактів із молодіжними організаціями зарубіжних країн. Так, вже в 1965 р. гостями Радянського Союзу були представники молоді понад 60 країн світу.Подальший розвиток іноземного туризму в СРСР значною мірою визначався початком космічної ери, яку відкрив політ Юрія Гагаріна 12 квітня 1961 р. Якщо в 1958 р. у Радянському Союзі побували громадяни з 94 країн, то в 1961 р. - із 127, у 1964 р. - із 133 країн. Значно розширилася й географія поїздок радянських громадян за кордон. У 1956 р. вони відвідали 61 країну, а через 7 років, у 1963 p., радянських туристів уже приймали в 106 країнах світу. Коли в 1967 р. внаслідок арабо-ізраїльського конфлікту різко скоротився потік європейських туристів до Єгипту, "Інтурист" провів роботу, в результаті якої було досягнуто міжурядової домовленості про відвідування цієї країни туристами з СРСР. Саме тоді були організовані перші середземноморські круїзи, що вирушали з Одеси. В Україні до початку 70-х pp. також склалася цілісна система підприємств "Інтуриста". До її складу входило 7 відділень ВАТ "Інтурист".З 1964 р. закінчилася хрущовська "відлига" і настала епоха бюрократичного командно-адміністративного управління. Брежнєвський період історичного розвитку країни був разом з тим відзначений подальшим зміцненням і розвитком матеріально-технічної бази туризму. Його поступальному розвитку сприяло насамперед те, що туризм, з одного боку, розглядали як важливий чинник зміцнення миру і добросусідства між країнами й народами, а з другого - як потужне джерело надходження валютних прибутків до державної скарбниці. З метою посилення централізованого управління туризмом у 1964 р. ВАТ "Інтурист" було виокремлено з Міністерства зовнішньої торгівлі. Постановою Ради Міністрів СРСР був створений державний орган керівництва іноземним туризмом у СРСР - Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР. ВАТ "Інтурист" стало найважливішою частиною цього Управління.Для створення привабливого іміджу СРСР на світовому туристському ринку "Інтурист" почав видавати журнал "Путешествие в СССР" російською, англійською, французькою, німецькою та іспанською мовами, який знайомив читачів з географією туризму в країні та її визначними пам'ятками. Головну роль в організації внутрішнього туризму в Україні в зазначений період виконувала туристсько-екскурсійна система профспілок, яка в 1962 р. зазнала нової реорганізації. Були ліквідовані республіканське і Закарпатське та Кримське ТЕУ і замість них створені ради по туризму. А в 1965 р. подібні ради були створені у всіх областях України. Важливу роль в удосконаленні організації і управління туризмом та екскурсіями в країні відіграла прийнята в травні 1969 р. постанова ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС "Про заходи подальшого розвитку туризму та екскурсій у країні".19 серпня 1969 р. Президія ВЦРПС затвердила нове Положення про Центральну, республіканські, крайові, обласні та міські (районні) ради по туризму та екскурсіях. На Центральну раду по туризму та екскурсіях (ЦРТЕ) було покладено завдання розвитку масового туризму і екскурсій серед трудящих та учнівської молоді.Таким чином, певне економічне піднесення, поліпшення матеріального становища значної маси населення створюють сприятливі умови для зоряного часу туризму (70 -80-ті pp.). Проте водночас посилюється процес централізації управління і партійного керівництва як внутрішнім, так і міжнародним туризмом. Туризм стає невід'ємною складовою частиною ідеологічної роботи КПРС.

29. БММТ "Супутник". Радянська політична система широко використовувала засоби туризму для виховання підростаючого покоління. Молодіжним туризмом в СРСР (як внутрішнім, так і міжнародним) займалось Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ВЛКСМ (створене в 1958 p.). "Супутник" мав свої підрозділи при республіканських, крайових, обласних, міських комітетах комсомолу. У 70 -80-ті pp. БММТ "Супутник" значно розширило обсяги, форми та напрями своєї діяльності. Підкреслюючи важливість розвитку туризму та екскурсій для задоволення широких інтересів молоді, ЦК ВЛКСМ у 1972 p. почав розширювати мережу туристичних органів комітетів комсомолу, покликаних забезпечити ефективне використання каналів туризму, екскурсій та молодіжного обміну. Туристсько-екскурсійні заходи були приурочені до знаменних дат у житті колишнього Союзу РСР - роковин жовтневих подій, створення СРСР, дня народження В. І. Леніна, чергових з'їздів КПРС, комсомолу тощо. У 70 -80-ті pp. туристсько-екскурсійні організації України проводили роботу з розвитку й удосконалення форм залучення молодого покоління до участі в експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" під гаслом підготовки і святкування 40-річчя Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, 65-річчя присвоєння комсомолу імені В. І. Леніна. Значну увагу приділяли в 1980-1985 pp. БММТ "Супутник" комітетів комсомолу України питанням подальшого посилення ролі туристської експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" у справі патріотичного виховання учнів ПТУ, студентів технікумів і ВНЗ. Найбільшим загоном учасників експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" була шкільна молодь. Цьому сприяла постанова ЦК ЛКСМУ і Міносвіти УРСР "Про участь школярів республіки в експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" у рамках навчальних програм".З метою розширення географії місцевого туризму загалом, особливо для молоді, що мешкала в гуртожитках, було розроблено понад 40 нових маршрутів, таких, наприклад, як Київ - Черкаси - Кам'янка -Розумівка, Чернігів - Новгород-Сіверський, Дніпропетровськ - Запоріжжя, Луцьк - Кортеліси - Брест, Луцьк - Львів та ін. Проведена робота дала змогу залучити до участі в подорожах понад 40 тис. молодих людей, що проживали в гуртожитках. Серед найцікавіших традиційних форм участі трудящої молоді в експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" були авто- і мотопробіги. Великою популярністю в молоді Івано-Франківської, Київської, Запорізької, Львівської, Одеської, Рівненської областей користувалися тематичні спецрейси туристських поїздів. Програма спецрейсів по Закарпаттю, організованих Івано-Франківським бюро "Супутник", проходила під гаслом "Пам'ять".Туристська експедиція радянської молоді "Моя Батьківщина - СРСР" тривала понад 15 років, з 1972 по 1987 р. Патріотичне виховання молоді засобами туризму органічно поєднувалося з організацією міжнародного молодіжного туристського обміну. Тільки з 1958 по 1985 р. включно у двосторонній туристський обмін БММТ "Супутник" із зарубіжними організаціями було залучено понад 7 млн молодих радянських та іноземних туристів, з них в СРСР побувало понад 4 млн іноземних туристів, за кордон виїхало майже 3,5 млн чол. радянської молоді. Завдання міжнародного молодіжного туристського обміну з виконання пізнавальної, освітньої та виховної функцій потребували розвитку й удосконалення видів туристських поїздок, що сприяли масовому спілкуванню молодих людей. В 1979-1980 pp. у складі поїздів, рейсів, круїзів дружби тільки в межах співробітництва БММТ "Супутник" з туристськими організаціями спілок молоді, цих країн брало участь 180 тис. радянських і зарубіжних молодих працівників промисловості й села, представників науково-технічної і творчої інтелігенції, комсомольські та молодіжні активісти, працівники шкіл і піонерських установ. Зросло число спеціалізованих і загальнотуристських поїздів дружби, що прибували до СРСР і з капіталістичних країн. По лінії "Супутника" регулярно приймались поїзди дружби з Австрії, Фінляндії, ФРН, Західного Берліна, Греції. Традиційним був прийом поїздів молоді Австрії, комплектування й відправлення яких здійснювало Австро-Радянське товариство. Двосторонні фестивалі й табори дружби були центральними подіями в житті спілок молоді. У 1976-1982 pp. за ініціативою БММТ "Супутник" набули розвитку і такі форми туристських поїздок, як інтернаціональні поїзди європейської молоді до СРСР і круїзи з відвідуванням країн басейнів річки Дунай, Чорного і Середземного морів, Тихого океану. Через Міжнародне бюро туризму та обмінів молоді було організовано 25 поїздів і круїзів за участю 10 тис. молодих людей з 18 країн. Аналіз практики роботи БММТ "Супутник" показав, що частка навчальних поїздок молоді щороку становила понад третину обсягу співробітництва радянської молоді зі своїми зарубіжними однолітками. По лінії БММТ "Супутник" значно збільшилась кількість поїздок за кордон студентської молоді. Підтримуючи і розвиваючи співробітництво із зарубіжними туристськими організаціями, бюро "Супутник" сприяло розширенню освітніх поїздок іноземної учнівської молоді до СРСР. У 70 -80-ті pp. БММТ "Супутник" щороку приймало значну кількість спортсменів, які брали участь у великих міжнародних спортивних змаганнях у Москві, Ленінграді та інших містах СРСР. Такий досвід дав змогу "Супутнику" виконати свого часу відповідальне доручення XVIII з'їзду ВЛКСМ: забезпечити якісну підготовку і проведення туристської програми молоді в рамках Олімпіади-80. Отже, незважаючи на заідеологізований характер роботи, принципи патріотичного та інтернаціонального виховання радянської молоді найактивніше реалізувалися в діяльності Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ВЛКСМ. Попри деякі негативні моменти в розвитку туризму в 70 -80-ті pp. (суворий партійний і профспілковий контроль, заідеологізованість) слід зазначити, що саме в цей період туризм, зокрема соціальний туризм, переживав свій зоряний час, став масовим явищем і засобом виховання, перетворився на галузь економіки з розгалуженою інфраструктурою.

30. Зародженню масового туризму сприяв розвиток промисловості, а як наслідок - розмежування вільного часу, поява оплачуваних відпусток. Крім того, революційний розвиток транспорту - поява пароплава, паровоза, розширення мережі доріг також зіграло важливу роль.Перші висококласні готелі з'явилися в Німеччині та Швейцарії на початку XIX століття, у другій половині століття - створюються бюро подорожей, які організовували туристичні поїздки й реалізовували їх споживачеві.У першій половині XX століття в Німеччині і СРСР стимулювався масовий відпочинок, спортивний туризм і військово-прикладні види спорту.Після економічного спаду, пов'язаного з Другою світовою війною, почався новий етап. З 50-60-х років XX століття почався активний розвиток туристичних фірм, масового будівництва готелів і різного роду розважальних закладів. Європейський туризм був орієнтований на прийом американських туристів, а з 1970-х років, намітився ріст і виїзного туризму. В СРСР розвивалася мережа профспілкових лікувально-профілактичних і курортних установ, дитячий сезонний і спортивний туризм.З 1980-х років темпи зростання туризму сповільнилися, а масовий туризм трансформувався в диференційований. Туризм стає стилем життя, підсилюється тенденція до розширення асортименту послуг, появі нових об'єктів рекреації. Популярними стають індивідуальні тури, екологічний і спортивний туризм. Найважливішим показником завершення процесу формування масового туризму ми вважаємо інтенсивність туризму в тій або іншій країні (див. схему 2). Інтенсивність туризму показує, яка частина (у%) населення щорічно здійснює хоча б одну туристичну поїздку (нетто-інтенсивності), і розраховується як процентне відношення до всього населення країни або до тієї його частини, яка старше 14 років. Коли інтенсивність туризму перевищує 50%, то можна говорити про сформованому масовому туризмі, в якому бере участь велика частина населення.

Попу лярним залишався, особливо в Західній Європі, залізничний транспорт; вкрай важливим він був у СРСР (в 1990-і рр. в країнах СНД), адже саме залізничним транспортом здійснювалося близько 75 % всіх перевезень в цьому регіоні. До 1940 р. подорожі на інші континенти здійсню-валися, здебільшого, водним транспортом, де пасажирам І і II класів пропонувалась вишукана кухня і різноманітні розважальні програми. У другій половині XX ст. для подорожей на далекі відстані використовувався, найчастіше, повітряний транспорт. Попит на авіатранспорт був і залишається, порівняно з іншими регіонами, найбільш високим у Північній Америці, Європі та Японії, а також в окремих регіонах Азії. Найбільша концентрація готелів зафіксована у США та Західній Європі (70 %). Відбулися зміни і в ресторанному бізнесі. Зокрема, якщо на рубежі ХІХ-ХХ ст. престижні ресторани пропонували, здебільшого, французьку кухню, то в другій половині XX ст. з'явились розкішні ресторани, які стали пропонувати національні кухні. У 1959 р. в США відкрився перший ресторан, який запровадив нові традиції в ресторанному бізнесі, називався він «Чотири пори року», відрізнявся своїм сезонним меню, славився сучасною архітектурою та інтер'єром.Важливою зміною у сфері харчування туристів було створення ресторанів швидкого обслуговування. В останні десятиліття XX ст. поширилися круїзи на підводних човнах. Наприкінці минулого століття в експлуатації знаходилося близько 50 підводних човнів. Святкування 2000-річчя Різдва Христового привернуло велику кількість туристів до релігійних центрів християнства — Єрусалима, Віфлеєма, Риму та інших.Другим за масовістю рекреаційно-туристичних потоків, що прибували у середині 1990-х рр., був макрорегіон Америка, до якого, за визначенням ВТО, входять Північна Америка, Центральна Америка,Південна Америка і острови Карибського басейну. Наступними регіонами, за чисельністю осіб, що прибували з рекреаційно-туристичними цілями, були Східна Азія та Тихоокеанський регіон. Країни цього регіону стали значними рекреаційно-туристичними центрами, здебільшого, зовсім нещодавно, у 1980-і роки. Це, як правило, нові індустріальні країни, в яких у 1980-і рр. відбувалося стрімке економічне зростання: Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Південна Корея, Таїланд, Індонезія і Тайвань. Розвиток туризму був щільно пов'язаний з експортом товарів та послуг цими країнами. Експорт товарів сприяв збільшенню ділових подорожей до цих країн, а бізнес-туризм, у свою чергу, стимулював розвиток готельного бізнесу та індустрії розваг, одним словом — в'їзного туризму.У 1996 р. Східну Азію та Тихоокеанський регіон відвідали понад 90 млн. туристів. За період з 1980 р. по 1996 р. кількість прибуттів зросла більше, ніж у чотири рази. 78 % рекреаційно-туристичних потоків у регіоні в першій половині 90-х рр. складали представники країн цього ж регіону, найбільше з них було японців — близько 15 % від загального попиту на туристичні послуги в Східній Азії та Тихоокеанському регіоні. Така велика частка японців пояснюється не лише заможністю мешканців Японії, але й дією спеціальної програми японського уряду, за якою стимулювалося проведення канікул та відпусток японцями за кордоном. Наступними за кількістю тих, хто від'їжджав з цих країн для відпочинку та лікування в межах регіону, були Сінгапур (9 % усіх туристів в регіоні) і Тайвань (близько 7 %). З інших основних регіонів світу найбільшу кількість туристів до Східної Азії та Тихоокеанського регіону постачали Європа і Америка (у приблизно рівних кількостях).

Основними чинниками формування рекреаційно-туристичних потоків до Східної Азії і Тихоокеанського регіону були:

- екзотична тропічна природа, велика кількість унікальних природних об'єктів;

- привабливість ділових поїздок в ці країни;

- розвинутість розважального туризму, індустрії розваг (японська індустрія розваг посідала друге місце у світі після США);

- першокласний шопінг-туризм пропонували Гонконг і Сінгапур.

На Близькому Сході (до цього регіону входять: Бахрейн, Єгипет, Ірак, Йорданія, Кувейт, Лівія, Оман, Катар, Саудівська Аравія, Сирія, Об'єднані Арабські Емірати і Ємен) час від часу спалахували політичні конфлікти, у тому числі повномасштабні бойові дії. Тому й кількість тих, хто їхав сюди для відпочинку та лікування, значно коливалася залежно від політичної ситуації. Наприклад, у 1991 р. кількість прибуттів до країн Близького Сходу зменшилася на 10,3%; головна причина – війна у Перські затоці.До країн Африки спрямовувалися дуже незначні рекреаційно-туристичні потоки 3,3 % загальносвітових у середині 1990-х років. Головними факторами гальмування збільшення кількості прибуттів до регіону були і залишаються високі ціни африканського туристичного продукту на туристоутворюючих ринках. Проте країни Північної Африки в 1990-і рр. успішно розвивали недорогий масовий туризм, особливо на південному узбережжі Середземного моря.Що стосується Південної Азії (Афганістан, Бангладеш, Бутан, Індія, Іран, Мальдівська Республіка, М'янма, Непал, Пакистан і Шрі-Ланка), то в цьому регіоні рекреаційно-туристична індустрія в останнє десятиліття хоча й розвивалася, але значно повільніше, ніж, наприклад, у Східній Азії та Тихоокеанському регіоні.

31. Фінікійці вперше в історії людства здійснили подорож навколо Африки — від Червоного моря до Гібралтара, за дорученням єгипетського фараона Нехо П у 609-594 рр. до н. е. У V ст. до н. е. карфагенянин Ганон дослідив західне узбережжя Африки і відкрив Канарські острови, де була заснована колонія — Керна. Тепер точно відомо, що фінікійці доходили в Атлантичному океані до Азорських островів.Перші подорожі по Атлантичному океану, за свідченням грецького історика Геродота, здійснив у 640 р. до н. е. Колей. Далі всіх мореплавців на північ дійшов в IV ст. до н. е. (320 р. до н. е.) грек Пифей, який жив у грецькій колонії Месилії (сучасний Марсель у Франції). Він побував у країнах олова та бурштину, як називали тоді Британські острови, обігнув їх, довів, що Британія - острів, який можна об'їхати за 40 днів на тодішніх кораблях.Зібрані до початку нашої ери географічні дані про різноманітні країни найбільш повно були викладені давньогрецькими вченими Страбоном (63 р. до н. е. — 20 р. н. е.) та Клавдієм Птолемеєм (90-168 р. н. е.) - Страбон відвідав Малу Азію, Єгипет, Італію. В результаті своїх подорожей написав знамениті праці «Історичні записки» та «Географію», яка включала 17 книг і узагальнювала географічні знання стародавнього світу. Заслуги Страбона високо оцінили візантійці і додали до його імені прізвисько «Географ». Античні автори стверджують, що афінський законодавець Солон, математик Піфагор відвідали долину Нілу в Єгипті.Давньогрецький мудрець Фалес Мілетський більше 20 років навчався у Єгипті. Багато подорожував і Платон, який, повернувшись на батьківщину, заснував знамениту Афінську філософську школу.

32. У квітні 1910 р. група любителів мандрівок м. Станіслава сформувала організаційний комітет для створення товариства "Чорногора", до якого увійшли С. Стеблицький, Л. Гаяновський, Я. Грушкевич, Й. Білинський, В. Янович та ін. 20 травня 1910 р. у Станіславі відбулися загальні збори, де було прийнято статут товариства "Чорногора" й обрано голову та членів Виділу (Ради). Головою товариства став С. Стеблицький, а у Виділ увійшли Я. Грушкевич, І. Стасинець, Л. Гаяновський, Й. Білинський, В. Янович. Найвищим органом українського туристського товариства "Чорногора" стали Загальні збори та Виділ. Загальні збори проводились раз на рік у квітні. До складу Виділу входили: голова, заступник голови, секретар, який займався діловодством товариства, бібліотекар, касир, який вів розрахункові та касові книги, зберігав спорядження й інвентар. За статутом товариство було розраховане на участь українського населення. Члени товариства користувалися безоплатною ночівлею в туристських притулках у горах, бібліотекою, науковим і картографічним матеріалом та пільговим проїздом залізницею.Українське туристське товариство "Чорногора" ставило перед собою такі завдання:

1. Пізнання краю, гір Галичини, Буковини, Альп і Татр.

2. Збирання матеріалів про ці гори.

3. Агітація та пропаганда серед туристів і дослідників природи.

4. Співпраця з НТШ у Львові, "Угорським карпатським товариством" і польським Татшанським товариством, обмін науковими матеріалами та досвідом роботи.

5. Надання методичної та практичної допомоги під час проведення мандрівок.

У 1914 р. туристське товариство "Чорногора", як і решта товариств, припинило свою діяльність у зв'язку з початком першої світової війни. Після її закінчення на теренах Східної Галичини, як свідчать першоджерела, туристсько-краєзнавчий рух знову відроджується, зокрема він "поширився і набрав організованіших форм з 1920-х pp."30 травня 1922 р. туристське товариство "Чорногора" в Станіславі відновило свою діяльність. Головою українського туристського товариства "Чорногора" став лікар Я. Грушкевич.Товариство влаштовувало збори, звіти, конференції, розваги, спільні туристські мандрівки, теоретичні та практичні заняття з молоддю, утримувало фахову бібліотеку зі спеціальною літературою туристсько-краєзнавчої тематики, картами, схемами, науковими статтями та описами туристських маршрутів, здійснювало видавничу діяльність у часописі "Туристика і краєзнавство", а з 1937 р. - у журналі "Наша Батьківщина"Туристське товариство "Чорногора" тісно координувало роботу з багатьма культурно-просвітницькими структурами, школами, які в своїй діяльності використовували туристське краєзнавство як найкращий засіб національно-патріотичного виховання підростаючого покоління.Напад фашистської Німеччини на Польщу і початок другої світової війни припинили діяльність краєзнавчо-туристських товариств на західноукраїнських землях.

33. Починається епоха масових міжнародних подорожей, що набувають стрімкого розвитку в 70 -80-ті pp. Піднесення міжнародного туризму в цей період пояснюється такими чинниками: по-перше, склалася сприятлива міжнародна ситуація; по-друге, зросла купівельна спроможність населення; по-третє, збільшилась тривалість відпусток; по-четверте, вдосконалювалися транспортні засоби і сфера туристського обслуговування. В Україні на початку 70-х pp. було створено Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР. Пізніше його було перейменовано на Головне управління з іноземного туризму УРСР. Діяльність "Інтуриста" не обмежувалась прийманням звичайних туристських груп. Під час усіх офіційних урядових візитів на "Інтурист" покладалися обов'язки приймання й обслуговування всіх супровідних осіб і журналістів. У 70-ті pp. "Інтурист" брав участь у підготовці візитів президентів США Р. Ніксона, Дж. Форда, Р. Рейгана, Президента Франції Ж. Помпіду, Прем'єр-міністра Великої Британії Г. Вільсона. У 70-ті pp. "Інтурист" розробив і запропонував на зовнішньому ринку понад 100 привабливих маршрутів, що охоплювали сто міст європейської й азійської частин СРСР. Іноземні туристи мали можливість ознайомитися з усіма столицями союзних республік, містами-героями Києвом, Одесою, Волгоградом, колгоспами, радгоспами і промисловими підприємствами, пам'ятками архітектури, курортами Криму, із заповідниками та ловецькими угіддями.В Україні в 70-ті pp. стрімко розвивалася матеріально-технічна база міжнародного туризму. Були побудовані нові готелі "Інтуриста": у Києві - "Либідь" і "Братислава", у Харкові - "Інтурист", "Мир" і мотель "Дружба", у Львові - "Дністер".70-ті pp. були періодом масового <