Програма та методичні рекомендації з проведення спеціальної технологічної практики

МІНІСТЕРСТВО

АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

УКРАЇНИ

ДВНЗ «Херсонський

Державний аграрний

Університет»

Біолого – технологічний факультет

Херсон -2010

ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Методичні рекомендації з проведення спеціальної технологічної практики для студентів VI за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» освітньо – кваліфікаційного рівнем «магістр» 8.130201

Автори: Т.І. Нежлукченко, В.П. Коваленко, Б.О. Вовченко, П.С. Прокопенко, С.І. Пентилюк, В.І. Кравченко, О.В. Карпенко, Н.П. Пелих, Л.З. Гринкевич, С.О. Назаренко, О.В. Ведмеденко, С.П. Панкєєв, В.Г.Миронов

Методичні вказівки розглянуто на навчально-методичній комісії із спеціальності "Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва» ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» (протокол № від «__» ___________ 2010 р.)

Рецензент:

 

ЗМІСТ

 

 

	Передмова
І	Загальні положення проведення навчальної технологічної практики
	1. Нормативні посилання
	2. Види практик
	3. Вимоги до баз практики
	4. Загальні питання організації практики
ІІ	Звіт про практику.
	1. Ведення щоденнику
	Література
	Додатки

 

Передмова

Практичне та практично-ознайомче навчання студентів є невід'ємною складовою навчального процесу підготовки фахівців освітньо – кваліфікаційного рівня «магістр» зі спеціальності «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». Термін та спрямованість навчальної практики визначені робочим навчальним планом та наказом по ХДАУ, складові яких передбачають практичну підготовку.

Формою підсумкового контролю навчальних практик студентів визнано залік. Програма і методичні рекомендації розроблені з метою упорядкування і уніфікації умов проведення практичного навчання студентів VІ курсу у вищих закладах освіти. При їх підготовці використанні такі нормативні документи, як Закон України "Про вищу освіту" (2002 р.), Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (1993 р.) та Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993 р.).

Загальні положення проведення

Спеціальної технологічної практики

 

Ступенева система підготовки фахівців відповідає потребам окремих складових галузі тваринництва із урахуванням вимог Національної програми розвитку аграрного комплексу України на довгу перспективу. В програмах практичного навчання слід враховувати ті зміни, які стались внаслідок реформування сільськогосподарського сектору виробництва продукції, запровадження різних форм господарювання таелементів ринкової економіки, підвищення вимог до якості професійної підготовки фахівців з технології виробництва та переробки продукції тваринництва.

Набуття професійних практичних навичок висококваліфікованого фахівця можливе лише за умов безпосередньої участі у виробничих процесах на базі господарств різного типу і різних форм власності, підрозділах науково-дослідних установ.

Ці вимоги до практичної підготовки фахівців забезпечуються через наскрізну систему взаємопов'язаних практик – ознайомчих (молодші курси) і технологічно-ознайомчих (старші курси) на освітньо-кваліфікаційному рівні "бакалавр".

Проходження практик здійснюється на відповідно обладнаних філіях кафедр на виробництві, у лабораторіях науково-дослідних інститутів, на виробничих дільницях аграрних підприємств, природоохоронних установах.

 

Спеціальну технологічну або переддипломну практику студенти шостого курсу біолого - технологічного факультету проводять у кращих господарствах південного регіону України з різною формою власності. Зокрема, це можуть бути селянські спілки, селянські кооперативи, товариства з обмеженою відповідальністю, фермерські господарства, експериментальні господарства вузів і науково-дослідних інститутів, птахофабрики та племптахо-репродуктори, племпідприємтсва і їх елевери з вирощування плідників, де вони працюють дублерами завідувачів ферм, бригадирів тваринництва, зоотехніків-селекціонерів, техніків з племінних записів, завідувачів пунктів штучного осіменіння тварин та інших категорій працівників тваринництва.

Керівництво спеціальною технологічною практикою, як правило, здійснює викладач тієї кафедри, на якій студент проходив виробничу практику на третьому курсі. Викладач-керівник практики є також керівником дипломної роботи студента. Він видає студенту тему дипломної роботи або уточнює тему при видачі її раніше, розробляє програму збору матеріалу з теми дипломної роботи, надає відповідну консультацію, здійснює постійний контроль за збором матеріалу і виконанням програми проходження практики.

Безпосереднє керівництво спеціальною технологічною практикою студента в господарстві здійснює головний зоотехнік господарства, що оформляється відповідним наказом керівника господарства. Керівник практики на місці організовує проведення практики, створюючи для цього відповідні виробничі умови, проводить інструктаж з техніки безпеки, надає студенту відповідні матеріали і документи племінного обліку, складає календарний план проходження практики.

 

Зміст практики

 

Основним завданням спеціальної технологічної практики є підготувати студента до самостійної роботи на виробництві в якості технолога - фахівця вищої кваліфікації в галузі тваринництва, керівника окремих виробничих підрозділів господарства.

За час проходження практики студент повинен набути практичних навичок з організації виробництва продукції тваринництва, впровадження в стадах тварин селекційних програм, спрямованих на зростання їх генетичного потенціалу, творчого аналізу і оцінки виробничої діяльності господарства і його виробничих підрозділів. Студент-практикант також бере активну участь в бонітуванні тварин, розробці та впровадженні організаційних і зоотехнічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності стад окремих видів тварин, збільшення виробництва продукції тваринництва.

Проходячи виробничу практику, студент вивчає річні звіти господарства за останні роки, виробничо-фінансовий план, зоотехнічні звіти за результатами племінної роботи і бонітування тварин (форма 7 мол.), систему оплати праці та інші форми матеріального стимулювання праці.

За індивідуальним планом проводить дослідження за темою дипломної роботи, розробляє та удосконалює елементи технології, впроваджує передовий досвід, опанову. Та набуває фахового досвіду з наступних дисциплін та галузей виробництва:

 

Конярство

Вивчити стан робочого і племінного поголів'я коней і його породний склад. Годівля і догляд коней різних статево-вікових груп, експлуатація робочих коней. Догляд за копитами, кування та профілактика травматизму. Види використання коней на роботах.

Вивчити годівлю кобил і жеребців під час парувальної компанії і використання на роботах. Вижеребка маток.

Ознайомитися з організацією відтворення поголів'я, проведенням парувальної компанії, а також вирощуванням лошат. Розробити заходи для покращення поголів'я коней. Ведення зоотехнічного обліку в конярстві. Провести розрахунок потрібної кількості ремонтною молодняку.

Детально ознайомитися і провести розрахунок потреби господарства в робочих конях і їх використання. Проаналізувати забезпеченість сільськогосподарським інвентарем, упряжжю, возами. Знати парну і однокінну упряж, складові частини сідла. Оволодіти технікою підготовки збруї, запрягання і сідлання коня.

Заходи для покращення поголів'я коней в господарстві, техніка безпеки з кіньми. Ознайомитися з економікою і організацією праці в конярстві.

 

2.5. Птахівництво: технологія виробництва м'яса і яєць

Характеристика галузі. Природно-господарські умови для розвитку птахівництва. Види птиці, породи, лінії і гібриди, яких розводять у господарстві.

Продуктивність птиці різних груп та різного напрямку продуктивності. Знайомство з методами та організацією племінної роботи в господарстві, з методами розведення, добором та підбором птиці, структурою стада.

Племінна робота в маточному стаді. Породи на поєднування ліній птиці. Методи та техніка проведення племінної роботи. Бонітування птиці, комплектування племінних та товарних стад, вибракування і забезпечення несучками. Термін використання несучок, коефіцієнт обороту стада. Середня яйценосність несучок за місяцями року. Стадо батьківських форм. Одержання молодняку та вирощування.

Ознайомлення з технологією виробництва продукції птахівництва. Виробництво харчових яєць. Динаміка поголів'я курей-несучок за останні 5 років. Валове виробництво та реалізація яєць, кількість реалізованих яєць, якість реалізованих яєць (за категоріями) і дохід від реалізації. Затрати кормів і праці на виробництво тисячі яєць.

Системи та способи утримання курей. Типи забудови, їх характеристика, «механізація та автоматизація виробничих процесів. Типи кліток та їх характеристика. Обладнання для нормального утримання птиці. Типи вентиляторів. Густота посадки, зоогігієнічні умови, світловий режим у пташниках.

Технологія вирощування ремонтного молодняку. Кількість ремонтного молодняку, що надійшла на вирощування з розрахунку на одну несучку. Графіки надходження, способи вирощування, приміщення та обладнання, норми навантаження при вирощуванні ремонтного молодняку різних вікових періодів, розпорядок дня.

Виробництво м'яса птиці (бройлерів, індичок та качок). Спеціалізація виробництва м'яса. Кількість реалізованого м'ясного молодняку, його жива маса, категорія. Виробництво, інкубаційних яєць. Вихід молодняку. Організація вирощування ремонтного і м'ясного молодняку, механізація і автоматизація. Режим утримання, мікроклімат, світловий режим. Забій та переробка птиці в господарстві.

Кормова база, забезпеченість кормами власного виробництва. Приготування та згодовування кормів. Складання раціонів і рецептів комбікормів для всіх видів птиці, враховуючи їх ріст та продуктивність. Внесення в комбікорми вітамінних та мінеральних добавок.

Складання планів та звітів про діяльність окремих цехів і господарства в цілому. Організація та проведення ветеринарно-профілактичних заходів. Оплата праці працівників галузі птахівництва.

Рентабельність та структура собівартості виробництва яєць та м'яса. Собівартість і затрати кормів та праці на одиницю продукції.

Організація обслуговування птиці. Механізація та автоматизація трудомістких процесів. Марки та кількість машин для комплексної механізації. Техніка безпеки. Продуктивність та оплата праці. Розведення домашньої птиці в фермерських господарствах і акціонерних товариствах.

Невикористані резерви господарства у птахівництві, шляхи та методи їх використання - перспективи розвитку птахівницької галузі в господарстві. Вивчення досвіду, прийомів, методів та результатів роботи передових господарств. Комп'ютеризація птахівничої галузі.

 

2.6. Бджільництво

Значення галузі бджільництва. Стан, напрямок та перспективи розвитку пасіки даного господарства. Територія пасіки. Огорожа пасіки. Система вуликів і їх розміщення. Пасічні будівлі. Механізація трудомістких процесів на пасіці. Пасічницький інвентар.

Принципи організації медодайної бази бджільництва. Характеристика медодайної бази бджільництва в районі пасіки. Методи обліку кількості медодаїв і медопродуктивність місцевості в районі пасіки. Покращення і прийоми раціонального використання медодайної бази. Техніка використання бджіл на запиленні. Покращення медодайної бази для бджіл. Нектарний конвеєр. Технологія утримання бджіл, її ефективність і перспективи розвитку галузі. Перевезення пасіки на медозбір і запилення с.-г. рослин. Розмноження бджолиних сімей на пасіці. Техніка формування відводків. Прискорене відтворення бджолиних сімей.

Особливості формування відводків на пасіці з використанням плідних або неплідних маток. Використання природних роїв для збільшення пасіки. Контрольний вулик. Нарощування сили бджолиних сімей до головного медозбору. Забезпеченість, стільниками. Медозбір. Відбір і відкачування меду. Підготовка бджолиних сімей до зимівлі, осіннє народжування молодих бджіл в умовах пасіки. Збирання гнізд на зиму. Зимівля бджіл. Догляд за бджолами під час зимівлі.

Норми зимово-весняної забезпеченості бджолиних сімей на пасіці. Підгодівля бджіл у весняний період. Способи роздачі корму. Застосування цукрово-медового тіста як вуглеводного корму бджіл. Затрати праці на підгодівлю бджіл. Стимулюючі підгодівлі і способи їх дачі. Забезпечення бджіл білковим кормом. Заготівля стільників з медом та пергою і умови їх зберігання в зимовий період. Забезпечення бджіл водою. Підгодівля бджіл-виховательок. Забезпеченість кормом бджіл в бджолопакетах. Корм для пересилання маток. Наявність на пасіці в бджолиних сім'ях корму під час вирощування розплоду. Заміна падієвого меду цукровим сиропом. Забезпеченість кормами бджолиних сімей на зиму.

Значення племінної справи на пасіці. Породність бджіл на пасіці. Планова порода бджіл. Методи виведення чистопородних маток та їх спаровування в умовах пасіки. Закупівля племінних маток, бджолопакетів та їх використання. Оцінка маток та яйценоскістю. Бонітування бджолиних сімей на пасіці. Масовий та індивідуальний відбір бджолиних сімей. Процент вибраковування гірших бджолиних сімей. Спосіб розмноження кращих сімей. Господарсько-корисні ознаки за якими на пасіці здійснюється масовий добір. Оцінка медопродуктивності. Плодючість маток. Рійливість сімей. Воскопродуктивність. Процент кращих бджолиних сімей на пасіці. Використання в племінній роботі кращих бджолиних сімей. Виведення трутнів. Застосування на пасіці оцінки і добору за якістю нащадків. Обмін племінним матеріалом.

Ветеринарно-санітарні заходи на пасіці. Хвороби бджіл, які виникають на пасіці (інфекційні, інвазійні, незаразні). Ветеринарно-санітарні заходи боротьби з хворобами бджіл. Вороги та шкідники бджіл на пасіці та боротьба з ними.

Організація доцільної території пасіки. Спеціалізація пасіки. Організація пасіки на медозбір і запилення с-г культур, відкачування меду. Облік на пасіці. Вихід основної продукції бджільництва, її собівартість та рентабельність.

 

2.7. Ставове рибництво

 

Вивчити систему ведення ставового рибницького господарства. Продуктивність ставів та фактори, що її зумовлюють. Поняття про екстенсивне, напівсистемне та інтенсивне ставове господарство. Посадка риби в нагульні стави. Плановий графік росту риби. Нерестова компанія.

Улаштування рибних ставів. Основні гідротехнічні споруди. Джерела водопостачання ставів. Дослідження кормової бази на ставах різних категорій та її оцінка. Гідрохімічний і гідробіологічний контроль у рибницьких господарствах.

Виробничі процеси в рибницькому господарстві. Організація і проведення нересту риби. Підготовка до зариблення малькових і вирощувальних ставів, щільність посадки риби. Вирощування цьогорічок коропа, їх стандартна вага і вгодованість. Плановий графік росту риби, контрольні облови ставів.

Інтенсивні форми ведення ставового рибництва. Природна кормова база ставів та її поліпшення. Меліорація ставів. Удобрення ставів. Мінеральні та органічні.добрива. Годівля риби, використання штучних кормів. Основні види кормів та їх характеристика. Ущільнені посадки. Полікультура в ставовому господарстві.

Селекційно-племінна робота в рибництві. Розрахунок необхідної кількості племінного матеріалу коропа для потреб товарних рибницьких господарств. Інвентаризація маточного поголів'я, бонітування плідників і ремонтного молодняку. Добір плідників для розведення ставовим і заводським методом. Оцінка плідників за якістю потомства.

Перевезення живої риби. Способи перевезення риби. Основні вимоги до перевезення риби різного віку і різної маси. Гідрохімічний контроль при перевезенні риби. Кількість води при перевезенні риби в межах господарства. Норми посадки найбільш поширених ставових риб у певний об'єм води при міжгосподарських перевезеннях. Умови випуску у стави перевезеної риби. Санітарно-ветеринарні вимоги до перевезення риби.

Організаційно-економічний та екологічний аналіз галузі та її розвиток.

 

Вимоги до баз практики

Основною вимогою до баз практики з кожного її виду є їх здатність забезпечити виконання програми практики.

Визначення баз практики здійснюється адміністрацією навчального закладу на основі прямих договорів з підприємствами, організаціями, установами незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. (додаток 1)

Навчальна практика для отримання первинних професійних навичок може проводиться у навчальних, навчально-виробничих майстернях, навчальних господарствах, навчально-дослідних ділянках, регіональних навчально-практичних центрах та інших допоміжних об'єктах навчального закладу.

Технологічна практика організовується в передових підприємствах і установах аграрного сектору економіки, а також — навчально-виробничих майстернях, філіях, кафедр на виробництві, проблемних та галузевих лабораторіях, господарствах навчальних закладів та інших структурних підрозділах, що виробляють товарну продукцію, технологія виробництва якої відповідає вимогам програми практики.

Професійні практики проводяться на виробничих підприємствах, установах, об'єднаннях АПК та їх підрозділах.

За наявності у ВНЗ державних чи регіональних замовлень на підготовку фахівців перелік баз практики, як правило, повинен надаватись органами, що формували замовлення.

У випадку підготовки фахівців за цільовими договорами (контрактами) з підприємствами, організаціями, установами, фізичними особами бази практик передбачаються цими договорами (контрактами).

Для студентів-іноземців бази практик передбачаються у відповідному контракті чи договорі на підготовку фахівців і можуть бути розташовані як на території країн-замовників, так і в межах України.

Забезпечення студентів-іноземців навчально-методичною документацією та атестація за результатами практики здійснюються на загальних підставах.

Студенти мають право самостійно підбирати для себе місце професійних практик і пропонувати його кафедрам, деканатам, цикловим (предметним) комісіям для укладання відповідних угод.

Для забезпечення професійних практик студентів деканат факультету (відділення) за участю кафедр та з врахуванням зазначених договорів формує перелік підприємств і господарств, які можуть забезпечити виконання студентами програми професійної практики.

 

5. Загальні питання організації практики

Строки проведення практики встановлюються навчальним закладом з урахуванням особливостей узагальненого об'єкта діяльності, можливостей баз практики, організацій, навчально-виробничих підрозділів навчального закладу. При цьому повинно передбачатись можливе залучення студентів до безпосередньої участі у технологічних процесах як в навчально-виробничих підрозділах навчального закладу, так і на підприємствах.

Практика може здійснюватись як безперервним циклом, так і шляхом чергування з теоретичними заняттями по днях (тижнях) за умови забезпечення зв'язку змісту практики і теоретичного навчання.

Оцінювання навчальної практики прирівнюється до оцінювання теоретичного навчання і враховується під час підведення підсумків загальної успішності студентів.

Вищі навчальні заклади щороку укладають взаємовигідні договори з с.-г. підприємствами, організаціями і об'єднаннями на наступний рік: погоджують з ними робочі програми і календарні графіки проходження практик.

Адміністрація навчального закладу зобов'язана забезпечити:

- своєчасний розподіл студентів за місцями практики;

- проведення інструктажу;

- квитками на проїзд студентів до місць практики.

На студентів, зарахованих під час технологічної чи професійної практики на робочі місця, поширюється загальне трудове законодавство, правила охорони праці і правила внутрішнього розпорядку, що діють на цьому підприємстві.

Час роботи на оплачуваних робочих місцях зараховується у виробничий стаж і видачею трудових книжок (довідок).

Навчально-методичне керівництво практикою здійснюють вищі навчальні заклади.

Навчальна практика, як правило, проводиться майстрами виробничого навчання.

За умови, що навчальна практика є продовженням вивчення навчальних дисциплін, вона проводиться викладачами, які викладають відповідні навчальні дисципліни.

На кожну навчальну групу чисельністю 15 студентів, що проходять практику поза межами навчального закладу, дозволяється направляти для керівництва практикою викладача, що викладає цю чи споріднену з нею навчальну дисципліну.

Строки виїзду викладачів на бази практик для здійснення керівництва визначаються навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочою програмою відповідного виду практики, незалежно від проходження практики студентами в одному або декількох об'єктах практики.

Оплата викладачам добових, за проїзд до місця практики за межами розташування навчального закладу і назад, а також витрати по найму житлового приміщення проводиться навчальними закладами згідно з діючим законодавством про оплату службових відряджень. Керівник практики від навчальних закладів:

- встановлює зв'язок з керівниками практик від підприємства і разом з ними складає індивідуальні робочі програми проведення практики;

- розробляє тематику індивідуальних завдань і перевіряє їх виконання, надає студентам методичну допомогу;

- бере участь у розподілі і переміщенні студентів за робочими місцями згідно з програмою практики;

- здійснює контроль за правильністю використання студентів у період практики і організацією їх дозвілля;

- оцінює результати виконання програми практики.

Загальне керівництво практикою студентів на підприємствах покладається на керівника підприємства, заступника або одного з провідних фахівців, про що вказується в договорі.

Керівник практики від підприємства:

- несе особисту відповідальність за проведення практики;

- організовує практику згідно з розробленою індивідуальною програмою практики;

- надає згідно з робочою програмою студентам місця практики, забезпечує найбільшу ефективність її проходження;

- організовує навчання студентів правил техніки безпеки, охорони праці;

- забезпечує виконання погоджених з навчальним закладом графіків проходження практик за структурними підрозділами підприємства;

- надає студентам-практикантам можливість користуватись наявною літературою, необхідною документацією;

- забезпечує і контролює дотримання студентами-практикантами правил внутрішнього розпорядку;

- турбується про умови їх праці і побуту;

- створює необхідні умови для засвоєння практикантами нової техніки, передової технології, сучасних методів організації праці тощо. З цією метою разом з керівником практики від навчального закладу організовує для практикантів консультації з професійних навчальних дисциплін за рахунок годин, передбачених програмою практики;

- забезпечує студентів на час проходження практики на робочих місцях безкоштовно спец харчуванням, захисним одягом, взуттям та іншими індивідуальними засобами захисту, гуртожитком на умовах постійних працівників. За необхідності підприємства орендують житлову площу для розміщення студентів-практикантів.

Безпосередньо керівництво технологічною, професійною практиками студентів у бригадах, відділах, майстернях та інших об'єктах практики покладається на постійно працюючих у них кваліфікованих фахівців, яким доручається група практикантів до 10 чоловік і в обов'язки яких входить:

— розподіляти практикантів за робочими місцями згідно з графіком

проходження практики;

— проводити інструктаж з техніки безпеки і протипожежної охорони на підприємстві і робочому місці під час виконання конкретних видів робіт;

— знайомити практикантів з організацією робіт на конкретному робочому місці;

— здійснювати постійний контроль за роботою практикантів, забезпечуючи виконання студентами програми практики, знайомити практикантів з передовими методами праці;

— оцінювати якість роботи практикантів, складати виробничі характеристики з відображенням у них виконання програми практики, якості професійних знань та умінь, відношення студентів до виробничої і громадської роботи, виконання індивідуальних завдань, організаторських здібностей, участі в засвоєнні нової техніки і технологій тощо;

— надавати допомогу в підборі матеріалів для курсових і дипломних проектів (робіт).

Оплата праці керівників практичної підготовки студентів від бази практики здійснюється щомісячно базами практик незалежно від форми власності за такими нормами (в % до заробітної плати на основній роботі) відповідно до кількості студентів:

до 4 чол. — 10%;

від 5 до 7 чол. — 20 %;

від 8 до 10 чол.— 30%.

Студенти під час проходження професійної практики на підприємствах і в організаціях зобов'язані:

— повністю виконувати завдання, передбачені програмою практики;

— підпорядковуватися чинним на підприємстві, організації правилам внутрішнього розпорядку;

 

— вивчати і суворо дотримуватися правил охорони праці, техніки
безпеки і виробничої санітарії;

— нести відповідальність за виконану роботу та її результати і показувати приклад свідомого і сумлінного відношення до праці;

— брати активну участь у громадському, культурно-масовому житті підприємства, організації.

По закінченні терміну практичної підготовки студенти-практиканти складають письмовий звіт, передають його для рецензування керівникові від вищого навчального закладу разом з щоденником і відгуком, підписаними безпосереднім керівником практики від бази практики. Звіт повинен відображати відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики та індивідуального завдання, мати розділи з охорони праці, дозвілля, висновки, пропозиції, перелік використаної літератури та ін. Оформляється звіт згідно з вимогами, які встановлює вищий навчальний заклад з обов'язковим врахуванням ЄСКД.

Щоденники-звіти перевіряються викладачами-керівниками практики з оплатою (зарахуванням педнавантаження) відповідно до діючих нормативів.

За результатами перевірки щоденників-звітів викладач-керівник

практик виставляє студентам оцінки, враховуючи при цьому результати перевірки роботи студентів на місці проведення практики.

За необхідності випадках з окремими студентами проводиться співбесіда із виконання практики.

Студенту може бути надано право виконувати практику повторно за умов, визначених вищим навчальним закладом.

Загальні підсумки професійної (технологічної, переддипломної) практики підводяться на конференції студентів, на яку запрошують керівників і фахівців господарств (баз практик).

 

Звіт про практику

6.1. Ведення щоденнику.

Студент – практикант під час проходження ознайомчо – технологічної парктики зобов’язаний вести щоденник. У щоденнику щодня робиться запис про виконану роботу. Зокрема, записується її зміст, місце виконаної роботи та її об’єм, одержані при цьому результати. Оскільки щоденник є одним з основних джерел матеріалу для оформлення звіту про проходження практики, в ньому доцільно записувати необхідні статистичні дані про продуктивність окремих видів тварин, які розводяться в господарстві, виробництво продукції тваринництва, продуктивність тварин, матеріали власних досліджень, а також ілюструвати його заповненими формами зоотехнічного обліку.

Запис в щоденнику доцільно проводити за такою формою

Дата	Місце практики	Зміст, об’єм та аналіз виконаної роботи, зауваження, пропозиції	Підпис керівника

 

Звіт про практику.

Після проходження практики студент складає письмовий звіт і здає його на відповідну кафедру для рецензування науковому керівнику. Разом із звітом здається щоденник та характеристика з місця проходження практики.

У звіті студент повинен показати вміння аналізувати і узагальнювати різні питання результатів господарської діяльності окремих виробничих підрозділів, організацію та впровадження заходів, спрямованих на підвищення продуктивності тварин. Звіт – індивідуальна праця студента, він повинен бути чітко і акуратно написаний, ілюстрований достатньою кількістю таблиць, схемами, діаграмами, фотографіями. Оформлення титульного листа наведено в додатку 2. У звіті, крім вступу, повинні бути відображені такі розділи програми:

Реферат (Оформлення реферату наведено в додатку 3)

1. Короткий аналіз виробничої діяльності господарства за останні три роки.

2. Кормо виробництво і забезпечення тварин кормами.

3. Годівля с. – г. тварин.

4. Розведення сю – г. тварин.

5. Штучне осіменіння с. – г. тварин.

6. Зоогігієна.

7. Механізація і електрифікація тваринницьких ферм

8. Техніка безпеки

9. Технологія переробки продуктів тваринництва.

Завершується звіт висновками та пропозиціями щодо підвищення ефективності виробництва окремих видів продукції тваринництва

Основні редакційні вимоги.

Звіт оформляється за вимогами, які встановлює вищий навчальний заклад (ВНЗ), з обов'язковим врахуванням єдиного стандарту науково-конструкторської документації. Оформлення титульного листка наведено в додатку 2.

Обсяг роботи орієнтовно може становити 20-30 сторінок рукописного тексту. Але бажання автора щодо збільшення обсягу з метою більш повного і детального викладу окремих питань не обмежується.

Сторінки повинні мати поля (незалежно від того рукописний текст чи друкований), мм: ліве - 30, праве - 10, верхнє - 20 і нижнє - 25.

Не допускається вживання загальноприйнятих скорочень типу РР (рослиноїдні риби) тощо, за винятком таблиць.

Числа до десяти за відсутності розмірності (г, т, см, мл і ін.) у тексті записують словами, а більше десяти - цифрами. Дроби записують тільки цифрами.

Числа з розмірністю записують цифрами (10 м, 20°С, 1-2 кг з розрахунку на 100 кг живої маси тощо).

Слід дотримуватися прийнятих скорочень одиниць виміру фізичних чи інших величин (мкг. мг, г, кг, ц, т, мм, см, м, км, с. хв, год, корм, од., та ін.).

Усі сторінки (включаючи сторінки з рисунками, таблицями, фотографіями) нумеруються за порядком, починаючи з титульної (на першій титульній сторінці номер не ставиться). Номер проставляється посередині нижнього поля, починаючи з листа, наступного за титульним. Титульна сторінка оформляється за прийнятим зразком.

Основна частина. Для того, щоб звіт про ознайомчу технологічну практику був виконаний правильно та заслуговував високої оцінки студенту необхідно детально ознайомитися з програмою практики. Матеріал потрібно викладати стисло у зрозумілій формі. У кінці кожного розділу обов'язково слід зробити аналіз цього напряму, сформулювати висновки та внести свої пропозиції щодо покращення існуючого стану. Кожен новий розділ починається з нової сторінки.

Основні розділи роботи, за потребою, з метою більш детального, систематичного поділу, розділяють на підрозділи і пункти, що нумеруються арабськими цифрами. Номер розділу складається з номера самого розділу і підрозділу, розділених крапкою. Після номера підрозділу чи пункту також ставиться крапка. Наприклад:

1.1.- перший підрозділ першого розділу;

1.1.1.- перший пункт першого підрозділу першого розділу.

Таблиці. Кожна таблиця повинна мати назву та номер, які записуються на її початку (зверху). Наприклад:

1 – Рух поголів’я курей – несучок щомісячно

Нижче розташовується сама таблиця. Бажано, щоб таблиця була розміщена на одній сторінці без перенесення на наступну. Розміщувати її слід у тексті відразу після першого посилання на неї, на сторінці посилання або на наступній (у тому випадку, коли вона займає повну сторінку), але не на попередній.

Далі продовжується текст. Всі таблиці в звіті нумеруються за порядком незалежно від розділу, до якого вони належать.

Не можна починати з таблиці виклад матеріалу розділу, підрозділу чи пункту та не слід закінчувати текст таблицею.

Потрібно брати до уваги таку вимогу: якщо в таблиці до однієї графи одночасно заносяться цілі числа з десятими та сотими після коми, то перші слід доповнити, проставляючи після коми відповідну кількість нулів. У тому випадку, коли цифрові дані чи інша інформація до цього рядка не заноситься, то у відповідних місцях проставляється риска.

Рисунки. До ілюстрацій відносять графіки, малюнки, схеми, діаграми, креслення, фотографії. їх називають рисунками і нумеруючи послідовно арабськими цифрами, розміщують на наступній сторінці після першого посилання. Номер та назву рисунка записують під ним.На одній сторінці можна розташувати два рисунки без порушення черговості нумерації. Розміри малюнків з урахуванням ширини полів і підпису (назви) не повинні перевищувати розмірів аркуша.

Висновки. У цьому розділі підводяться підсумки роботи. Окремі висновки потрібно нумерувати. Вони повинні бути обґрунтовані. Після висновків проставляється дата і власний підпис автора.

Зміст. В останню чергу оформляється зміст роботи, у якому послідовно перелічуються назви розділів і пунктів та зазначаються номери сторінок, на яких вони починаються. Зміст містить усі заголовки, які є у тексті і розміщується на початку звіту, відразу після титульної сторінки.

Список літератури. Перша і основна вимога - список складається лише з тих джерел (авторів), на які є посилання у тексті. Публікації, видання українською та російською мовами, розміщують мовою оригіналу в алфавітному (за першою літерою прізвища автора чи назви публікації) порядку. Джерела, видані іншими мовами, розміщують після джерел, виданих української та російською мовами, за латинським алфавітом. Назви міст видання наводять без скорочень, окрім Москви, Санкт-Петербурга (Ленінграда) і Києва (відповідно - М., Л. або СПб, К.).

Література

1.Закон України "Про вищу освіту". - К.: ВР України, 2002. - 34 с.

2.Тимчасовий навчальний план спеціальності "Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва" ОКР "Бакалавр" та "Спеціаліст". -К.: Мінагрополітики України, 2000. -8 с.

3.Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. /Наказ Міносвіти України від 02.06.1993 р., № 161. -К.- 1993.-24 с.

4.Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України. /Наказ Міносвіти України від 08.04.1993 р., № 93. -К. -1993.-17 с.

5.Норми часу для планування й обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів. /Наказ Міносвіти і науки України від 07.08.2002 р., № 450. - К. -2002.-12 с.

6.Рекомендована практика державної атестації випускників вищих агарних закладів освіти. / Цицюрський Л.М., Захаренко М.О., Ільїн В.В. та інші. - К.: Аграрна освіта, 2000. -38 с.

7. ГОСТ 2.105 - 95. ЕСКД. Об