Оформлення текстової частини, ілюстрацій і таблиць

Оформлення магістерської роботи слід здійснювати відповідно до вимог Державного стандарту.

Обсяг текстової частини разом з ілюстраціями і таблицями повинен становити, як правило, 110 - 150 сторінок.

Літературне оформлення текстової частини є надзвичайно важливим елементом її написання і одним з багатьох факторів, які враховуються Державною екзаменаційною комісією при оцінюванні під час захисту. Перш за все звертається увага на змістову сторону викладу матеріалу: логічність і послідовність, повноту і репрезентативність, тобто, широту використання наукових джерел, загальну грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам, на текст роботи, список літератури і додатків, а також на оформлення титульного листка.

Текст основної частини пояснювальної записки поділяється на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних складових текстової частини - «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Кожну структурну частину пояснювальної записки слід починати з нової сторінки.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не проставляють.

Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 7. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку друкується заголовок пункту.

До змісту магістерської роботи, крім текстової частини, входить різноманітний графічний та ілюстративний матеріал, який готується й оформляється одночасно зі складанням чернетки наукової роботи.

Додатки оформляються на окремих аркушах, причому кожен з них повинен мати свій тематичний заголовок:

− додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого формату тощо;

− додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятками літер Ґ, Є, З, І, Й, О, Ч, Ь. Після слова «Додаток», друкують літеру, що позначає його послідовність;

− кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням угорі в середині сторінки слова «Додаток».

Ілюстрації, а також рисунки, схеми, графіки та ін. невеликого розміру доцільно розмістити на одному листку і подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації, які є в тексті роботи, мають загальну нумерацію (арабськими цифрами) в межах розділу і позначаються словом «Рис.» (рисунок), наприклад: «Рис. 1.1», «Рис. 1.3». Коли посилання робиться на ілюстрації, які вже згадувались раніше, тоді додають слово «дивись» (скорочено) із вказівкою сторінки, на якій була розміщена дана ілюстрація, наприклад: «див. рис. 1.2, с. 5». Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: «Рис. 1.2» (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Кожна ілюстрація повинна мати точну і коротку назву, а в окремих випадках – необхідний пояснювальний текст.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в магістерській роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

У тексті на всі таблиці повинні бути зроблені посилання, наприклад: «у табл. 1.4»

Усі таблиці в роботі повинні бути в однотипному оформленні. Заголовна частина кожної таблиці складається із назв граф (колонок), що визначають їх зміст, і відокремлюються від змісту граф потовщеною або подвійною горизонтальною лінією. Заголовки (назви) граф повинні бути короткими, починатися з великої літери.

Для підтвердження власних аргументів на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору наводять цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

− текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі зі збереженням особливостей авторського написання;

− цитування має бути точним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати;

− кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

− при непрямому цитуванні (викладення думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у висловленні думок автора, щодо оцінювання його висновків і давати відповідні посилання на джерело.

Текстова частина магістерської роботи має включати посилання. При непрямому цитуванні слід бути максимально точним у викладі думок автора. Посилання на джерело слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, наприклад: “ у працях [2,5,7]…”. Прізвища авторів, включених у контекст речення, пишуться без ініціалів, наприклад: “У процесі дослідження С.Ткаченко (2006) довів…”. Краще, коли прізвище наводиться у середині або в кінці речення. Після прізвища в дужках вказується рік видання праці, а у випадку іноземного автора - його прізвище наводиться мовою оригінала, а потім рік видання роботи. Можна при посиланні на першоджерело обмежитись лише називанням його порядкового номера у квадратних дужках. При посиланні на роботи багатьох авторів з певного питання, роботи подаються у хронологічному порядку опублікування. При написанні роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали, які наводяться в роботі, або на ідеї і висновки які розробляються, завдання і питання. Посилатися бажано на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися в тому разі, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання, або коли є необхідність показати еволюцію в поглядах автора.

Високі вимоги ставляться не тільки до змісту і результатів магістерської роботи, а й до її літературного та зовнішнього оформлення. Робота повинна бути написана в логічній послідовності, грамотно, літературною мовою. Не варто вживати надто складні синтаксичні конструкції, а також надмірні лаконічні фрази, слабо зв’язані між собою логічно, з наявним подвійним тлумаченням і т. ін.

У пояснювальній частині магістерської роботи не рекомендується вживати слова вирази-штампи типу «на всі сто відсотків» тощо. Разом з тим необхідно прагнути дотримуватись прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів.

Не рекомендується вести виклад від першої особи однини. Орієнтовний обсяг текстової частини магістерської роботи, як уже зазначалось, повинен мати 90-110 (разом з ілюстраціями і таблицями 110-150) сторінок друкованого тексту, з подвійним інтервалом на одному стандартному аркуші паперу. Робота має подаватись в двох примірниках – рукопис та електронний варіанти.

Сторінки повинні мати поля: ліве – 30 мм., праве – 10 мм., верхнє –

20 мм., нижнє – 25 мм. Таблиці, схеми, малюнки, креслення, фотографії та інші ілюстровані матеріали як у тексті, так і в додатках повинні виконуватися на стандартних аркушах формату А-4.

Висновки і практичні рекомендації мають бути всебічно обґрунтовані в тексті. Вони повинні коротко, але ґрунтовно резюмувати проведене дослідження. Основна вимога до заключної частини – не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах.

Важливим етапом роботи над науковим дослідженням є написання та редагування його тексту, тобто мовне оформлення.

Існують загальноприйняті правила при описі використаних літературних джерел, яких слід обов’язково дотримуватись.

Про кожен документ (книгу) подаються такі відомості: прізвище та ініціали автора; якщо книга написана декількома авторами, то перераховуються або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вказані в книзі), або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого робиться приписка «та ін.»; повна і точна назва книги, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному листку); дані про повторне видання; назва міста видання книги в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви вживаються скорочення: К., Х., М.); назва видавництва (без лапок); рік видання і (без слів «рік» або скорочення «р»); кількість сторінок із скороченням «с».

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа (книги). Наприклад:

Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие.- М.: Прогресс,1974.-392с.

Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті після якого йде повна назва джерела в якому знаходиться стаття (книжки чи збірника) за викладеними вище правилами, а для періодичних видань – назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінок, а для газет – число, місяць. Наприклад:

Башнянил Г., Носов О., Хміль Ф. Становлення менеджменту в Україні // Економіка України. – 1994.-№12. – С.86-87.

Робота з літературними джерелами не закінчується їх вивченням за складеним з самого початку планом. Автор майбутнього магістерського проекту повинен уважно слідкувати за монографічною та періодичною літературою, що виходить із друку і проводити вивчення відповідно поданим вище рекомендаціям.

Список використаної літератури (літературних джерел) – це перелік джерел, які були використані при написанні пояснювальної записки і на які є посилання в тексті. Бібліографічний опис літератури повинен бути повним, оскільки він дає можливість судити про поінформованість автора з даної тематики.

Бібліографічний опис виконується мовою оригіналу. Список літератури повинен розміщуватися після основного тексту роботи. В цей список рекомендується включати основну, спеціальну літературу з теми, яка досліджується, і на яку в роботі є посилання, або з якою автор ознайомився, хоч на неї і не має посилань.

Розміщувати матеріали бібліографічного опису в списку літератури рекомендується в такій послідовності:

1. Державні документи і матеріали.

2. Джерела: неопубліковані (групуються за архівами) та опубліковані (документи літописи, спогади, листи, щоденники, статистика).

3. Література: вітчизняні видання (книги, статті), в тому числі перекладені, в алфавітному порядку; зарубіжні видання (книги, статті іноземними мовами).

4. Використані періодичні видання.

5. Використані бібліографічні довідники.

Якщо в пояснювальній записці використовуються цитати (які беруться в лапки), цифрові дані чи згадуються твори, то слід обов’язково робити бібліографічні посилання на джерела.

Всі описи виконуються в алфавітній послідовності за прізвищами авторів або назв джерел. Кожний опис повинен мати свій порядковий номер.

При пронумерованому списку літератури досягається значна економія в обсязі тексту магістерської роботи, оскільки у необхідних випадках досить у кінці наведеної цитати вказати в дужках номер відповідного літературного джерела за списком і сторінку, з якої вона взята, наприклад: [14, 35]. У випадку опису джерела в цілому в дужках зазначається лише його номер за списком, наприклад: [8].