Методичні вказівки до формування пояснювальної записки дипломного проекту

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ФОРМУВАННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

для студентів напряму

6.050103 "Програмна інженерія"

усіх форм навчання

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри

" Програмне забезпечення "

Протокол № від лютого 2011 року

 

 

Львів – 2011

Методичні вказівки до формування пояснювальної записки дипломного проектудля студентів напряму 6.050103 "Програмна інженерія" усіх форм навчання / Укл. Левус Є. В., Білас О. Є., Павич Н. Я., Тушницький Р. Б., Петров Д. В. – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2011. – 40 с.

 

Укладачі: Левус Є.В., канд. техн. наук, доц.

Білас О.Є., канд. техн. наук, доц.

Павич Н. Я., канд. техн. наук, доц.

Тушницький Р.Б., канд. техн. наук

Петров Д.В., канд. техн. наук

 

Рецензент: докт. техн. наук, проф. Мельник Р.А.

канд. техн. наук., доц. Шаховська Н.Б.

 

Відповідальний за випуск: докт. техн. наук, проф. Федасюк Д.В.

 

Методичні вказівки розглянуті та затверджені методичною радою

інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій

Протокол № від 2011 року

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП.. 5

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 5

1.1. Мета і завдання дипломного проектування. 5

1.2. Етапи дипломного проектування. 6

2. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ, СТРУКТУРИ ТА ОБСЯГУ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ 6

2.1. Складові дипломного проекту. 6

2.2. Загальні вимоги до змісту пояснювальної записки. 6

2.3. Структура пояснювальної записки. 7

3. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЧАСТИН ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ 8

3.1. Титульний аркуш.. 8

3.2. Завдання. 8

3.3. Анотація. 8

3.4. Abstract 9

3.5. Зміст. 9

3.6. Перелік скорочень, символів і спеціальних термінів. 9

3.7. Вступ. 9

3.8. Оглядовий розділ. 10

3.9. Постановочний розділ. 10

3.10. Проектний розділ. 11

3.11. Розділ реалізації та тестування. 15

3.12. Розділ з економіки. 16

3.13. Розділ з охорони праці 16

3.14. Висновки. 16

3.15. Список літератури. 16

3.16. Додатки. 16

4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ.. 17

4.1. Загальні вимоги. 17

4.2. Перелік скорочень символів та спеціальних термінів. 18

4.3. Рубрикація записки, нумерація сторінок. 19

4.4. Ілюстрації 20

4.5. Таблиці 21

4.6. Формули. 22

4.7. Посилання на використані джерела. 23

4.8. Список літератури. 23

4.9. Додатки. 24

Список використаної літератури.. 24

ДОДАТКИ.. 25

Додаток А. Взірець креслярського штампу для графічних матеріалів. 25

Додаток Б. Взірець заповнення титульного аркуша пояснювальної записки 26

Додаток В. Взірець заповнення завдання на дипломний проект. 27

Додаток Д. Приклади анотацій до дипломного проекту. 29

Додаток Е. Шаблон оформлення специфікації вимог. 31

Додаток Ж. Рекомендації до створення звіту про тестування. 33

Додаток З. Рекомендації до створення інструкції користувача. 36

Додаток И. Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел 38

Додаток К. Приклад оформлення акту про використання результатів дипломного проекту. 39

 

ВСТУП

Дипломне проектування є завершальним етапом навчальної програми кваліфікаційного рівня "бакалавр". Дані методичні вказівки є складовою серії методичної літератури «Дипломне проектування». Вони встановлюють основні норми та правила, включають рекомендації щодо формування пояснювальної записки дипломних проектів для студентів напряму 6.050103 "Програмна інженерія".

Дипломне проектування – це творча, самостійна робота, під час якої студенту необхідно показати вміння вирішувати інженерні задачі, користуватись науково-технічною літературою, методами проектування та розробки, обчислювальною технікою.

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета і завдання дипломного проектування

Дипломний проект (ДП) – це кваліфікаційна робота студента ОКР підготовки «бакалавр», що призначена для об'єктивного контролю ступеня сформованості у студента умінь вирішувати типові задачі діяльності, які передбачені для первинних посад на технологічному рівні професійної діяльності та, в основному, віднесені в ОКХ до проектувальної (проектно-конструкторської) та виконавської (технологічної, операторської) виробничих функцій.

Головною метою дипломного проектування є оволодіння методологією вирішення сучасних задач прикладного характеру на основі отриманих знань, професійних умінь та навичок відповідно до вимог стандартів вищої освіти.

У процесі виконання дипломного проекту (ДП) випускник має виявити знання загальнотеоретичних, загальноекономічних, професійно-орієнтованих і спеціальних дисциплін, які розкривають теоретичні основи та практичні питання відповідного напряму підготовки; вміння відбирати, систематизувати та обробляти інформацію.

Основні завдання дипломного проектування:

§ систематизація, закріплення і розширення теоретичних знань, отриманих у процесі навчання за освітньо-професійною програмою підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, та їх практичне використання при вирішенні конкретних інженерних, економіко-соціальних і виробничих питань у галузі створення та використання програмного забезпечення;

§ розвиток навичок самостійної роботи, пов’язаний з використанням сучасних технологій програмної інженерії та інформаційних технологій загалом у процесі розв'язання задач, які передбачені завданням на дипломний проект;

§ визначення відповідності рівня підготовки випускника вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця, його готовності та спроможності до самостійної роботи в умовах реальної економіки, сучасного виробництва, розвитку галузі програмної інженерії.

Етапи дипломного проектування

Організаційно процес дипломного проектування складається з таких етапів:

• підготовчого, який починається з вибору студентом теми та отримання індивідуального завдання від керівника дипломного проекту щодо питань, які необхідно вирішити під час переддипломної практики за темою ДП (ознайомлення зі станом проблеми, збирання фактичних матеріалів тощо), включає опанування програми переддипломної практики і завершується складанням та захистом звіту про її проходження;

• основного, який починається одразу після захисту звіту про практику й завершується орієнтовно за два тижні до захисту ДП на засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК). На цьому етапі робота повинна бути повністю виконана, перевірена керівником та консультантами;

• заключного, який включає отримання відгуку керівника та рецензії на дипломний проект, візи завідувача випускової кафедри або його заступника про допуск до захисту, проведення (за необхідності) попереднього захисту роботи на кафедрі, подання роботи із всіма супровідними документами та матеріалами до ДЕК (за два дні до його захисту на засіданні ДЕК).

 

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ, СТРУКТУРИ ТА ОБСЯГУ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Складові дипломного проекту

Дипломний проект складається з:

· пояснювальної записки, обсягом 45-60 стор.;

· графічного матеріалу; обсяг графічного матеріалу для дипломного проекту не менше двох аркушів, виконаних у вигляді креслярського штампу (Додаток А) і внесеного в додатки пояснювальної записки;

· програмної реалізації вирішення поставленого завдання;

· матеріалів доповіді у вигляді електронної презентації.

 

Загальні вимоги до змісту пояснювальної записки

2.2.1. Пояснювальна записка кваліфікаційної роботи за змістом повинна відповідати завданню на кваліфікаційну роботу. Пояснювальна записка ДП повинна у короткій і чіткій формі розкривати постановку задачі, використані методи та алгоритми розв’язання задачі, архітектуру та особливості програмних продуктів і за необхідністю супроводжуватись ілюстраціями, схемами, графами, графіками, діаграмами тощо, містити загальні висновки щодо отриманих результатів та оцінку можливості їх впровадження у виробничий чи науково-технічний процес.

2.2.2. У пояснювальній записці необхідно подати результати робіт виконаних під час основних етапів життєвого циклу з розробки програмного забезпечення. Основними етапами ЖЦ ПЗ є специфікація вимог, аналіз, проектування, реалізація, тестування і верифікація, експлуатація і супровід.

 

ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЧАСТИН ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Титульний аркуш

Титульний аркуш пояснювальної записки виконується на спеціальному бланку (додаток Б). Після завершення дипломного проекту заповнений титульний аркуш підписується студентом, керівником, консультантами і завідувачем кафедри. Прізвище рецензента на титульному аркуші не ставиться.

 

Завдання

3.2.1. Завдання на виконання дипломного проекту повинно включати назву теми, початкові дані і вимоги до роботи, перелік питань, які потрібно розробити. Запис завдання здійснюється на спеціальному бланку перед початком практики за темою бакалаврської кваліфікаційної роботи.

Для студентів напряму 6.050103 "Програмна інженерія" розробка завдання виконується в такій послідовності. Насамперед, встановлюється перелік та характеристики вхідних даних програмного продукту. Далі визначають вимоги до програмного продукту, які включають: функціональні вимоги та вимоги до якості, умови експлуатації, вимоги до складу і параметрів технічних засобів, спеціальні вимоги. Після цього визначають перелік результатів, їх характеристики і способи представлення.

3.2.2. У завданні вказуються прізвища консультантів з окремих розділів проекту. До завдання додається календарний графік виконання ДП. Завдання підписується студентом і керівником дипломного проекту та затверджується завідувачем кафедри (див. додаток В).

 

Анотація

3.3.1. В анотації подаються короткі відомості про ДП, які повинні бути достатніми для ознайомлення сторонніх осіб із завданням і результатами розробки (додаток Д).

3.3.2. Анотація повинна включати у себе відомості про обсяг пояснювальної записки.

3.3.3. Текст анотації включає:

· основну частину, в якій наводиться суть виконаної роботи;

· конкретні відомості, які розкривають зміст основної частини анотації;

· короткі висновки щодо особливостей та можливості використання отриманих результатів.

Обсяг тексту анотації – не більше однієї сторінки.

Не рекомендується застосовувати в анотації специфічні терміни та скорочення слів.

 

Abstract

Текст анотації англійською мовою аналогічний тексту анотації українською мовою.

 

Зміст

У змісті послідовно перелічують заголовки розділів, підрозділів (параграфів), додатків і вказують номери сторінок, з яких вони починаються. Зміст включає всі заголовки, наявні у записці.

 

Вступ

3.7.1. Вступ – початок викладу змісту пояснювальної записки. Заголовком повинно бути слово "ВСТУП", написане окремим рядком великими буквами.

3.7.2. У вступі описується мета роботи й розглядається поставлене завдання з погляду актуальності, значення його рішення для тієї предметної області, до якої належить тема бакалаврської роботи, коротко характеризується сучасний рівень вирішення даного завдання. У вступі доцільно обґрунтувати за суттю необхідність проведення роботи, вказати галузь можливого використання розроблених програмних та технічних рішень.

3.7.3. Обсяг цього розділу 1-2 сторінки.

 

Оглядовий розділ

3.8.1. У цьому розділі необхідно здійснити опис предметної області та проблематики, з якою пов’язана бакалаврська робота.

3.8.2. Опис предметної області передбачає виклад основних теоретичних відомостей, базових понять, які є основою для виконання дипломного проекту. Опис проблематики повинен підтвердити доцільність та актуальність виконання дипломного проекту.

3.8.3. Опис проводиться на підставі аналізу навчальної літератури, монографій, вітчизняних та зарубіжних періодичних видань, реферативних журналів, документації та інших інформаційних ресурсів з врахуванням кращих структурних, методичних, алгоритмічних, програмних, технологічних та виробничих досягнень. У цьому розділі обов’язково здійснюється посилання на опрацьовані інформаційні джерела.

3.8.4. Назва розділу має відповідати змісту і бути конкретною. Наприклад, «Застосування програмних систем у банківській справі», «Використання мережі Інтернет у торгівлі».

3.8.5. Обсяг цього розділу 5-8 сторінок.

 

Постановочний розділ

3.9.1. У цьому розділі, який повинен мати близьку за змістом назву, здійснюється постановка задачіта обґрунтування вибраних технологій програмної інженерії, методів та алгоритмів розв’язання поставлених завдань.

3.9.2. Постановка задачі повинна чітко вказати що потрібно зробити дипломнику для досягнення якої мети.

3.9.3. Цей розділ має містити характеристику об’єкта проектування та вимоги до нього, вхідні та вихідні дані проекту.

3.9.4. Далі в розділі проводиться аналіз вимог та подається специфікація вимог. Специфікація вимог передбачаєпідготовку повного і чіткого визначення задачі; представлення документів з вимогами до системи для погодження із керівником.

3.9.5. На цьому етапі дипломник повинен скласти специфікацію вимог за нижче поданою схемою (додаток Е), використовуючи ті пункти, які необхідні для опису саме його проекту.

3.9.6. У цьому розділі також потрібно описати вибір шляхів та засобів досягнення поставленої у завданні мети, повинні бути показані переваги вибраного напряму щодо розв’язання задач за темою дипломного проекту порівняно з іншими можливими напрямами. У ньому проводиться мотивована оцінка прийнятого (розробленого) напряму як з технічного, так і економічного погляду. Тут приводиться вибір та обґрунтування технологічних засобів виконання роботи таких, як вибір архітектури програмного забезпечення (програми, пакети програм, програмні комплекси, програмні системи), вибір типу інтерфейсу і технології роботи з документами, вибір підходу до розробки (структурного чи об’єктного), вибір мови та середовища програмування.

3.9.7. Обґрунтування вибраного напряму проектування (методу, алгоритму, структурної чи функціональної схеми, необхідних інструментальних та технологічних засобів тощо) повинно використовувати інформацію та рекомендації, наведені в оглядовому огляді, з врахуванням результатів роботи, проведеної студентом. Обґрунтування вибраного напряму проектування не повинно підміняти доцільність самої роботи. Вибір напряму проектування не повинен обґрунтовуватися вимогами завдання на виконання дипломного проекту.

3.9.8. Обсяг цього розділу 4-5 сторінок.

 

Проектний розділ

3.10.1. У цьому розділі, який повинен мати близьку, але конкретну за змістом назву, приводяться всі основні технічні аспекти розв’язання поставленої задачі, описуються запропоновані рішення, отримані результати з розробки алгоритмічних, функціональних та програмних складових дипломного проекту.

3.10.2. Результатом проектування є детальна модель програмного забезпечення, що розробляється. Тип моделі залежить від вибраного підходу (структурний, об’єктний чи компонентний) і конкретної технологій проектування. У будь-якому випадку проектування охоплює як проектування програм (підпрограм) і визначення взаємозв’язків з ними, так і проектування даних, з якими взаємодіють ці програми (підпрограми).

3.10.3. На етапі проектування дипломник має визначити архітектуру системи, спроектувати базу даних, інтерфейс користувача та об’єктну модель програмного засобу, що розробляється. Також, на етапі проектування розробляються проектні рішення, важливі для реалізації системи.

3.10.4. Архітектура системи, як правило, базується на одному або кількох відомих архітектурних стилях, таких як багаторівнева архітектура, розподілена архітектура, модульна архітектура, конвеєрна архітектура та інші.

3.10.5. Для опису архітектури рекомендується використовувати діаграми UML з текстовими поясненнями.

3.10.6. Для представлення статичного аспекту архітектури слід використовувати діаграми компонент (логічна архітектура) та діаграми розміщення (фізична архітектура). Для кожної компоненти та вузла на цих діаграмах необхідно описати його призначення та перелічити основні відповідальності. Динамічна складова архітектури представляється за допомогою діаграм станів та діаграм діяльностей. Стани та діяльності дозволяють графічно описати бізнес-процеси та бізнес-правила, закладені в систему.

3.10.7. Значна частина проектів, які розробляються у бакалаврській дипломній роботі, спрямована на розробку і створення програмних продуктів, у рамках яких здійснюється обробка даних різної складності. Метою таких проектів є розробка і створення додатків з базами даних. Практично в усіх таких проектах вирішується завдання проектування баз даних.

Процес проектування бази даних повинен охоплювати наступні умови:

· проектування бази даних під основне бізнес-середовище системи (інтелектуальний аналіз даних, OLAP, OLTP і т.п.).

· проектування бази даних під конкретне обчислювальне середовище (архітектура «клієнт-сервер», розподілене обчислювальне середовище, паралельна архітектура).

· проектування об’єктів бази даних (таблиці, представлення, індекси, тригери, збережені процедури, функції) для відображення даних предметної області в базі даних.

· проектування інтерфейсу взаємодії з базою даних (форми, звіти і т.п.) і проектування додатків роботи з базою даних. Зауважимо, що додатки роботи з базою даних проектуються одночасно з фізичною схемою бази даних.

3.10.8. Початковими даними для вирішення завдань проектування бази даних є результати аналізу предметної області. Тому проектувальник повинен знати концепції, які лежать в основі моделювання даних предметної області, і конструкції, які утворюють сукупність цих моделей. Процес проектування бази даних може бути представлений у вигляді контекстної діаграми (рис. 1).

3.10.9. На вхід процесу проектування бази даних подаються:

· інформаційна модель предметної області бази даних: діаграми «суть-зв’язок» (ER-діаграми);

· функціональна модель предметної області бази даних: модель бізнес-процесів, діаграми потоку даних (DFD), діаграми станів, діаграми життєвих циклів сутностей, специфікації для системи (вимоги), бізнес-правила;

· загальносистемні вимоги і обмеження;

· задачі взаємодії – тут розуміється сукупність проблем, які виникають в процесі розробки додатків роботи з базою даних, їх тестування та експлуатації. Прикладом такої задачі є оптимізація запитів з метою збільшення продуктивності вибірки.

3.10.10. На виході процесу проектування бази даних формуються наступні результати:

· фізична модель бази даних, яка може бути перетворена у скрипт для створення бази даних; скрипт подається у додатку до пояснювальної записки;

· фізична база даних;

· специфікація модулів додатків бази даних;

· план тестування бази даних; подається в розділі реалізації та тестування.

За потреби може бути розроблена й інша документація.

 

Рис. 1. Контекстна діаграма процесу проектування бази даних

 

3.10.11. Основними етапами проектування бази даних є:

– збір та аналіз вхідних даних;

– побудова логічної моделі бази даних;

– створення фізичної моделі бази даних

– створення серверного коду;

– проектування модулів додатків бази даних;

– контроль якості проектування бази даних.

3.10.12. Після процесу проектування бази даних відбувається реалізація спроектованої схеми бази даних у вигляді реальної бази даних, яка отримується як результат виконання скрипта створення бази даних у вибраній СУБД (наприклад, SQL/DDL-скрипта) і внесення усіх необхідних даних. Створюється сховище даних, яке забезпечує доступ до даних додатків роботи з базою даних, а також забезпечує збереження даних після завершення роботи додатків і програмної системи загалом.

3.10.13. Графічний інтерфейс користувача представляється за допомогою схеми переходів між екранами (сторінками) та макетів для кожного екрану (сторінки). Для екранів не вимагається подання їх фінального вигляду, головним є наповнення екранів потрібними функціональними елементами управління, такими як кнопки, прапорці, списки, таблиці, тощо.

3.10.14. Об’єктна модель представляється за допомогою діаграм UML. Для цього використовуються діаграми класів (об’єктів) та діаграми взаємодій (послідовностей, комунікацій та часу). На діаграмах відображаються лише основні класи та взаємодії, характерні для даної предметної галузі та програмної системи. Другорядні та допоміжні елементи (класи колекцій, методи читання/запису властивостей, типові створення об’єктів, тощо) не розглядаються на етапі проектуванні, вони формуються безпосередньо під час програмної реалізації.

3.10.15. Для опису основних проектних рішень можна використовувати як графічну (діаграми UML) так і текстову інформацію. Рівень деталізації має бути достатнім для безпосереднього кодування рішень на мові програмування. Якщо для реалізації проектних рішень використовуються готові програмні каркаси (frameworks), це має бути зазначено.

3.10.16 Для ДП, які пов’язані з побудовою алгоритмів та розробленням відповідних структур даних, важливо у проектному розділі детально описати алгоритми і структури даних.

3.10.17. Детальну блок-схему алгоритму рекомендується оформляти окремим аркушем графічної частини проекту. При оформленні блок-схем алгоритмів доцільно дотримуватися вимог діючих стандартів та нормативів.

3.10.18 Описуючи структури даних необхідно використати текстові пояснення, схематичні зображення, відповідний математичний апарат (матриці, формули і т.п.).

3.10.19 Для графічного представлення результатів проектування рекомендується використовувати інструмент MS Visio, який містить широкий набір діаграм, схем та планів.

3.10.20. Обсяг цього розділу складає 7-10 сторінок.

 

Розділ з економіки

У даному розділі розглядають питання відповідно до завдання, яке видається консультантом за даним розділом додатково до завдання на виконання ДП. Потрібно враховувати, що основне технічне рішення повинно бути економічно обґрунтованим. Особливу увагу у цьому розділі потрібно приділити питанням ефективності та якості проектних рішень. У деяких випадках можуть розглядатися соціальні умови розробки програмних продуктів.

 

Розділ з охорони праці

У даному розділі розглядаються питання відповідно до завдання, яке видається консультантом. У деяких випадках тут можна приділити увагу питанням екології та охорони довкілля.

Висновки

3.14.1. Заголовок цього розділу – слово “ВИСНОВКИ”, надруковане окремим рядком великими літерами. Йому порядковий номер не присвоюється.

3.14.2. Цей розділ повинен включати у себе оцінку результатів роботи, у тому числі їх відповідність вимогам завдання на дипломне проектування.

3.14.3. У розділі коротко наводяться показники, отримані в роботі; вказуються можливі напрями подальшої роботи над темою або мотивується недоцільність продовження теми; вказуються, при наявності, статті, авторські свідоцтва (заявки), тези доповідей та повідомлень, опубліковані та підготовлені до друку у процесі роботи над дипломним проектом.

 

Список літератури

3.15.1. Списку літератури (допускається назва заголовку “Література”) не присвоюється порядковий номер.

3.15.2. У список літератури включають усі джерела, використані студентом під час виконання роботи, у тому числі при оформленні пояснювальної записки.

3.15.3. Список літератури складають в алфавітному порядку або за порядком використання літератури у пояснювальній записці.

3.15.41. У тексті записки повинна використовуватися у формі посилань вся література, що включена до списку. Рекомендації з бібліографічного опису друкованих робіт для списку літератури наведені далі (додаток И).

 

Додатки

3.16.1. У додатки потрібно подати графічну частину ДП (див. п. 2.1.) та рекомендується включати допоміжний матеріал, який робить громіздкою основну частину пояснювальної записки.

3.16.2. Допоміжними матеріалами вважаються:

· тексти (лістинги) програм;

· проміжні математичні виклади і розрахунки, результати комп’ютерних розрахунків;

· таблиці допоміжних цифрових даних;

· ілюстрації допоміжного характеру;

· описи окремих технічних рішень, розробка яких не обумовлена завданням на дипломне проектування;

· акти про впровадження (використання) результатів ДП (додаток К).

3.16.1. Додатки розміщуються після усіх розділів пояснювальної записки відповідно до порядку посилань на них у тексті основних розділів.

 

Загальні вимоги

4.1.1.Пояснювальна записка оформляється українською мовою. Вона має бути надрукована. Текст розміщується на одній стороні аркуша паперу формату А4. Можна використовувати папір розмірів в межах від 203х288 мм до 210х297 мм. Рекомендується розміщувати до тридцяти рядків на сторінці. Можна подавати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

4.1.2. На аркушах пояснювальної записки необхідно залишити поля з усіх чотирьох сторін. Розмір лівого поля – не менше 25 мм, правого - не менше 10 мм, верхнього і нижнього - не менше 20 мм.

На аркушах, де починаються розділи, зміст, анотації, вступ, висновки, список літератури рекомендується збільшувати розмір верхнього поля до 40 мм.

4.1.3. Пояснювальна записка, оформлена з використанням комп’ютерних засобів, повинна бути надрукована на принтері чітким шрифтом з контурами символів середньої жирності. Наприклад, записка може бути оформлена з використанням текстового редактора Word шрифтом розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

4.1.4. У текст записки можна вписувати від руки креслярським шрифтом чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору:

знаки, букви, символи і позначення, математичні формули;

слова та словосполучення на іноземних мовах.

Ручне оформлення схем та рисунків дозволяється тільки чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору.

4.1.5. Якість виконання записки (текст, ілюстрації) повинна забезпечувати можливість зняття ксерокопії. Чорнило, паста, туш або фарба повинні бути рівномірно нанесені по контуру букв і знаків в обсязі всієї пояснювальної записки.

4.1.6. Неточності і помилки оформлення, виявлені у процесі перевірки записки, повинні бути виправлені від руки креслярським шрифтом (чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору), заклеюванням або покриттям спеціальними фарбами, лаком, стрічкою білого кольору. Помарки, розриви паперу не допускаються. На одній сторінці не повинно бути більше трьох виправлень.

4.1.7. Великі і малі букви, надрядкові і підрядкові індекси у формулах повинні позначатися чітко. Рекомендовані розміри знаків для формул наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Рекомендовані розміри знаків для формул

Формула	Назва укр. мовою	Назва англ. мовою	Приклад у формулі	Розмір знаків, pt
	загальний	full	X
верхній/нижній індекси	subscript / superscript	(1+ B), p =1, k, n
верхній/нижній суб-індекси	sub- subscript/superscript
символ	symbol	Σ

 

4.1.8. При першій згадці у тексті іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв їх пишуть як в українській транскрипції, так і мовою оригіналу.

4.1.9. Пояснювальна записка повинна бути переплетена у тверду обкладинку.

Ілюстрації

4.4.1. Кількість ілюстрацій пояснювальної записки визначається її змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту ясності і конкретності.

4.4.2. Всі ілюстрації (діаграми, фотографії, схеми, графи, блок-схеми алгоритмів) у записці повинні називатися однаково - рисунками. Рисунки позначаються скорочено: “Рис.” Рисунки нумеруються послідовно у розділі арабськими цифрами. номер рисунка повинен включати номер розділу і порядковий номер рисунка, які розділяються крапкою, наприклад: “Рис. 1.2” - другий рисунок першого розділу.

При посиланні на рисунок потрібно вказувати його повний номер, наприклад: (рис. 1.2), (рис. 2.6). Повторні посилання на рисунки потрібно подавати із скороченим словом "див.", наприклад (див. рис. 1.2)).

4.4.3. Рисунки рекомендується розміщувати зразу після посилання на них у тексті записки. Рисунки рекомендується розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без повертання записки. Якщо таке розміщення неможливе, рисунки розмішують так, щоб для їх розгляду потрібно було повернути записку за годинниковою стрілкою.

4.4.4. Кожний рисунок повинен мати підпис, що виконують під рисунком в один рядок з номером. Підписи під рисунками і написи на рисунках виконують креслярським шрифтом однаково за розміром протягом усього запису.

Таблиці

4.5.1. Цифрові дані і іншу однотипну інформацію рекомендується оформляти у виді таблиці.

4.5.2. Кожна таблиця позначається словом "Таблиця" з порядковим номером, що розміщується за словом "Таблиця" з правої сторони. Таблиця може мати заголовок, який розміщується у наступному рядку після слова "Таблиця". Слово "Таблиця" і заголовок починаються з великої літери. Підкреслювати слово "Таблиця" і заголовок недоцільно.

4.5.3. Номер таблиці пишеться у розділі арабськими цифрами, Номер таблиці включає у себе номер розділу і порядковий номер таблиці, що розділені крапкою. Наприклад: “Таблиця 3.2” - друга таблиця третього розділу. При посиланнях на таблицю слово "Таблиця" пишуть скорочено і вказують її повний номер, наприклад: (табл. 3.2). Повторні посилання на таблицю потрібно давати із скороченим словом "див.", наприклад: (див. табл. 3.2).

4.5.4. Заголовки рядків та стовпців у таблиці мають бути за можливістю короткими. Одиниці виміру слід зазначати у тематичному заголовку, необхідно виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

4.5.5. Заголовки рядків та стовпців таблиць повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з малих, якщо вони складають одне речення з заголовком і з великих - коли вони самостійні. Не рекомендується ділити заголовки таблиці по діагоналі. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

4.5.6. Таблицю рекомендується розміщувати після першої згадки про неї у тексті і так, щоб її можна було читати без обертання аркуша. Коли таке розміщення неможливе, таблицю розміщують так, щоб її можна було читати після повертання аркуша за годинниковою стрілкою. При перенесенні таблиці на іншу сторінку над верхнім правим кутом розмішують слова “Продовження табл. 3.2” (3 - номер розділу, 2 - порядковий номер таблиці). Коли заголовки стовпців таблиці великі, при перенесенні таблиці їх можна не повторювати; у цьому випадку нумерують графи таблиці і повторюють їх нумерацію на наступній сторінці.

4.5.7. При повторенні у графі таблиці тексту, який включає одне слово, його можна замінювати лапками. Якщо текст, що повторюється, включає два або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словом “теж”, а далі – лапками. При повторенні цифр, марок, математичних і хімічних знаків, символів – ставити лапки не дозволяється. Якщо цифрові або інші дані у будь-якому рядку графи таблиці не наводять, то в ній ставлять прочерк.

Формули

4.6.1. При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

4.6.2 Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

4.6.3. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) чи ділення (:).

4.6.4. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

4.6.5. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

4.6.6. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою, ставиться справа від її вістря, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

4.6.7. Усі розрахунки у пояснювальній записці потрібно проводити з використанням Міжнародної системи одиниць.

Список літератури

4.8.1. При оформленні списку літератури до дипломного проекту користуються такими самими правилами, як і при оформленні технічних видань.

4.8.2. Джерела інформації, включені у список літератури до дипломного проекту, подаються на мові оригіналу. Джерела, надруковані мовою з особливою графікою (грузинська, арабська, китайська, японська) подаються у перекладі.

4.8.3. Приклади оформлення списку літератури подано в Додатку З.

 

Додатки

4.9.1. Додатки оформлюють як продовження пояснювальної записки на наступних його сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

4.9.2. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток Х” та велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т.д. Один додаток позначається як “Додаток А”.

4.9.3. Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатку В.