Стаття 5. Обов'язки нотаріуса

Нотаріус зобов'язаний:

 

· здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;

· сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

· зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

· відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

· вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

· дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

· надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

· постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;

· виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

 

1. Організація роботи державних нотаріальних контор.

Сьогодні основу нотаріальної діяльності в Україні становлять державні нотаріальні контори.

Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в межах установленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності й фонду заробітної плати (ст. 17 Закону України "Про нотаріат").

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться відповідними управліннями. На чолі державної нотаріальної контори стоїть завідуючий. Наказом начальника управління юстиції Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 1993 р. було внесено зміни до штатного розкладу державних нотаріальних контор. У кожній нотаріальній конторі м. Києва посаду одного нотаріуса було перейменовано на посаду заступника завідуючого нотаріальної контори, крім першої, де залишаються дві штатні посади заступників завідуючого.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, і як така відповідає за завдану заінтересованим особам шкоду, спричинену незаконними чи недбалими діями державного нотаріуса, який відповідає перед нотаріальною конторою в порядку регресу (ст. 17 Закону "Про нотаріат).

Відповідно до наказу Президента України від 23 серпня 1998 р. "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку. Крім того, за цим наказом державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій.

Державні нотаріальні контори утримуються коштом державного бюджету. Державний нотаріус має печатку з зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.

Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюється Міністерством юстиції України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва та Севастополя.

 

1. Оплата вчинюваних нотаріальних дій.

Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст. 19 і 31 Закону, відповідно до яких витрати в нотаріальному процесі становлять:

- Державне мито, що стягується за вчинення нотаріальних дій нотаріальними конторами і виконкомами місцевих Рад, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів (ст. 19 Закону; Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993г.69);

- Плата за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру, що встановлюється управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (ст. 19 Закону);

- Оплата скоєних приватними нотаріусами нотаріальних дій відповідно до ст. 31 Закону, що стягується за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою, що звернулася за вчиненням нотаріальних дій. Проте п. 1 Указу Президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» від 10 липня 1998 г.70 встановлює, що її розмір не може бути меншим від розміру ставок державного пішли-| ни, справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії;

- Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами, що стягується за домовленістю (ст. 31 Закону):

- Оплата фактичних витрат, пов'язаних з виїздом державного нотаріуса (посадової особи виконкому) за межі нотаріальної контори (виконкому) для вчинення нотаріальних дій (п. 4 ст. 3 Декрету) та ін витрати (п. 93, 99, 157 Інструкції).

За складання нотаріусом свідоцтв про підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів про те, що громадянин знаходиться в живих, про перебування його у певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на зберігання документів, а також видачу дублікатів документів додаткова плата не стягується.

Державне мито в нотаріальному процесі - це грошова сума, що стягується у відповідності з законом до державного бюджету з зацікавлених осіб за вчинення в їх інтересах певних дій. Її розмір обчислюється відповідно до Декрету (п. 3 та 4 ст. 3).

За способом обчислення державне мито ділиться на просту, пропорційну і змішану.

Проста державне мито визначається у твердих ставках у вигляді певної частини, ч неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і стягується в більшості випадків.

Пропорційна державне мито обчислюється в певних відсотках:

- Від вартості майна, що викуповується або предмета застави - при посвідченні договорів купівлі-продажу майна державних підприємств, а також при посвідченні договору застави;

- Від суми спадщини - при видачі свідоцтва про право на спадщину.

Змішане державне мито обчислюється у відсотках від певної суми, але з обмеженням нижньої межі.

Чинне законодавство передбачає, що від сплати державного мита звільняються:

- Громадяни - за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державної допомоги та пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);

- Громадяни - за посвідчення їх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій;

- Фінансові органи та державні податкові інспекції - за видачу їм свідоцтв і дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;

- Неповнолітні громадяни - за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;

- Громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- Громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. проживали або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

- Громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років;

- Інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

- Інваліди I і II груп;

 

1. Організація діяльності органів місцевого самоврядування по вчиненню нотаріальних дій.

Перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат". Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування

У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:

1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

2) посвідчують заповіти (крім секретних);

3) видають дублікати посвідчених ними документів;

4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

5) засвідчують справжність підпису на документах.

Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

 

Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Посадові особи органів місцевого самоврядування при вчиненні нотаріальних дій зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у справах органу місцевого самоврядування, видаються в порядку, передбаченому статтею 8 Закону України "Про нотаріат".

Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 Закону "Про мови в Українській РСР". Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй перекладачем, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, яку вона знає.

1. Організація роботи консульських установ та дипломатичних представництв щодо вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальні дії за кордоном вчиняють консульські установи, а в передбачених законом випадках — дипломатичні представництва України.

У консульських установах нотаріальні дії вчиняють безпосередньо консули, а в дипломатичних представництвах — один з членів дипломатичного персоналу.

Діяльність консульських установ і дипломатичних представництв щодо вчинення нотаріальних дій регулюється гл. XI Консульського статуту України, затвердженого Президентом України 2 квітня 1994 p. Ця діяльність підпорядкована таким самим принципам, що й діяльність нотаріусів.

Стаття 38. Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України

Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;

5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

6) засвідчують справжність підпису на документах;

7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

8) посвідчують факт, що громадянин є живим;

9) посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці;

10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

11) посвідчують час пред'явлення документів;

12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери;

13) вчиняють виконавчі написи;

14) приймають на зберігання документи;

15) вчиняють морські протести;

16) видають дублікати посвідчених ними документів.

 

1. Організація роботи державних нотаріальних архівів.

 

Державні нотаріальні архіви

Діяльність державних нотаріальних архівів регулюється Положенням про державний нотаріальний архів. Згідно зі ст. 23 Закону державні нотаріальні архіви створюються в обласних центрах, містах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання нотаріальних документів, передавання їх у відповідний державний архів, подання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами. Державний нотаріальний архів є юридичною особою, що має печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, якого призначає на посаду і звільняє з неї yпpaвління юстиції. Державні нотаріальні архіви є складовою Національного архівного фонду України.

Основні завдання державного нотаріального архіву:

- комплектування документами, склад яких передбачений Положенням;

- забезпечення збереження та використання документів, що зберігаються;

- підготовка та своєчасне передавання документів на зберігання до відповідного державного архіву з додержанням правил і вимог головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України.

Фондоутворювачами архівів є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів відповідних місцевих рад і посадові особи, які посвідчують заповіти та доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

 

1. Класифікація нотаріальних проваджень.

Нотаріальне провадження - це сукупність процесуальних дій, які у передбаченому законом порядку вчиняються нотаріусом та іншими суб'єктами нотаріального процесу, спрямовані на посвідчення безспірних прав і фактів та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності (достовірності).