Предмет бухгалтерського обліку

Білет№1

Предмет бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є процес розширеного суспільного відтворення (виробництва, обміну, розподілу проживання суспільного продукту), а також використання господарських засобів у цих процесах, які узагальнюються у грошовому вимірнику для надання інформації, необхідної для управління і контролю.

Предмет бухгалтерського обліку характеризується його об’єктами.

Об’єкти бухгалтерського обліку можна поділити на три групи:

1. Господарські засоби (актив);

2. Джерела утворення господарських засобів (пасив);

3. Господарські процеси

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність конкретно-емпіричних методичних прийомів відображення обігу капіталу в процесі нагромадження, збереження та використання для подальшого його зростання^[].

Метод бухгалтерського обліку включає наступні елементи:

· документація

· інвентаризація

· оцінювання

· калькуляція

· система бухгалтерських рахунків

· подвійний запис

· баланс

· звітність

· Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел.. Система рахунків — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахунки, для обліку джерел — пасивні.

· Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.

· Інвентаризація — співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.

· Документація — спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ — єдине обґрунтування відображення в обліку.

· Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.

· Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх у цілому по підприємству.

· Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників діяльності підприємства за звітний період.

2. Класифікація основних засобів. Згідно з П(С)БО 7 Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік

 

Білет№2

1. Структура та основи побудови балансу. Як правило, баланс складають на останній день звітного періоду.

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його, активи, зобов’язання та власний капітал.

Бухгалтерський баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці.

Ліва частина балансу називається – активом.

Права частина балансу називається – пасивом.

У лівій частині балансу, показують склад і розміщення господарських засобів.

У правій частині балансу, відображають – джерела утворення засобів і цільове призначення їх. Обов’язковою умовою правильності складання балансу є те що: Актив=Пасиву. Стаття балансу – це складова частина балансу (активу або пасиву), що характеризує групу економічного майна або джерел його утворення.

Актив балансу складається із 3 розділів:

І розділ активу "Необоротні активи"

II розділ активу - "Оборотні активи"

III розділ активу "Витрати майбутніх періодів".Пасив балансу з 5 розділів: I розділі пасиву "Власний капітал" II розділ пасиву "Забезпечення наступних витрат і платежів"III розділі пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання"IV розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання"

V розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодівV розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів".

2.Подвійний запис, його суть і значення. Подвійний запис на рахунках є одним з найбільш специфічних прийомів бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Його суть полягає в тому, що кожна господарська операція викликає зміну як мінімум в двох об'єктах обліку, відображених на відповідних бухгалтерських рахунках. Наприклад, якщо бюджетна установа отримує готівку в банку, то в результаті такої операції грошей в касі стає більше, а на поточному рахунку — менше. Сутність наведених прикладів полягає в тому, що за допомогою подвійного запису здійснюється подвійне відображення засобів на рахунках обліку, викликаних відповідною господарською операцією Запис одної суми на двох рахунках — на одному за дебетом, а на другому за кредитом, називається кореспонденцією рахунків, або бухгалтерським проведенням, а задіяні рахунки — кореспондуючими.

Тобто, під кореспонденцією рахунків розуміють форму вираження взаємозв'язку між двома і більше рахунками, що виникають при відображенні на них господарських операцій методом подвійного запису. Взаємопов'язані рахунки в цьому випадку є кореспондуючими.

За кількістю кореспондуючих рахунків бухгалтерські проведення поділяються на прості та складні.
Просте проведення — це проведення, в якому сума господарської операції записується в дебет одного і кредит одного рахунку, тобто один рахунок дебетується і один кредитується.
Складне проведення — це проведення, в яких декілька рахунків дебетуються, один - кредитується або навпаки, один рахунок дебетується, а декілька - кредитуються. При цьому загальна сума за дебетом і кредитом повинна збігатися.

Білет №3

1. Вплив господарських операцій на статті балансу.

Кожна госп.., операція впливає на 2 статті балансу, тому для повного відображення операції бух.обліку необхідно показати її вплив на кожну з цих двох статей незалежно від того, відносяться вони до активів, капіталу чи зобовязань. Ця необхідність викликана появою системи подвійного запису, в якій для відображення такого двоякого ефекту кожна операція записується двічі.

Подвійний запис на рахунках є одним з найбільш специфічних прийомів бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Його суть полягає в тому, що кожна господарська операція викликає зміну як мінімум в двох об'єктах обліку, відображених на відповідних бухгалтерських рахунках.

Облік вибуття основних засобів.

Відповідно до п.33 П(С)БО 7 об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок:

 продажу,

 безоплатної передачі, або

 невідповідності критеріям визнання активом.

Якщо об’єкти основних засобів не відповідають критеріям визнання активом, то вони ліквідуються.

Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається як різниця між доходом від вибуття основних засобів та сумою їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У випадку часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта.Списують основні засоби на підставі таких документів:

- Акт на списання основних засобів (ф. 03-3);

- Акт на списання автотранспортних засобів (ф. 03-4);

- Акт на списання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) (форма № ДБАСГ-3) - використовується в сільському господарстві;

- Акт на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) (форма № ДБАСГ-4) - використовується в сільському господарстві.

 

 

Білет №4

1.Синтетичні рахунки. Аналітичні рахунки. Синтетичними рахунками називають рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику. Облік що здійснюється синтетичним рахунком, називається синтетичним обліком. Цей облік необхідний для одержання узагальненої інформації про діяльність господарств, аналізу цієї діяльності і планування.В обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненої інформації, потрібні відомості про розрахунки з кожним окремим працівником. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків. Аналітичним називають рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів, їх джерел і господарських процесів. Облік, що здійснюється за допомогою аналітичним обліком.Кількістю аналітичних рахунків по відповідному синтетичному рахунку визначається кожним підприємством залежно від наявності об’єктів, що підлягають обліку.

В аналітичному обліку, поряд з грошовим, використовують натуральні і трудові вимірники.

Синтетичні і аналітичні рахунки тісно взаємопов’язані між собою, оскільки на них на підставі даних і тих же документів відображаються одні і ті ж господарські операції, але з різним ступенем деталізації: на статистичному рахунку-загальною сумою, а на аналітичних рахунках до нього – частотних сум. Коли дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то одночасно дебетується і кредитується відповідні аналітичні рахунки до нього.

Звіти, обороти і залишки аналітичних рахунків на підсумку повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунка, який їх об’єднує.

Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Правильність облікових записів на аналітичних рахунках періодично перевіряється за допомогою інвентаризації, що забезпечує достовірність показників про їх залишки.

2. Інвентаризація основних засобів. Підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію: 1) будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів — не менше одного разу в три роки;

2) бібліотечних фондів — один раз у п’ять років;

3) інших основних засобів — не менше одного разу в рік.

Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше 1 жовтня.

При виявленні розходжень і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації необхідно в ці документи внести відповідні виправлення й уточнення.

Під час інвентаризації комісія в обов’язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, записує в “Інвентаризаційний опис основних засобів” (див. зразок 1.10) повні найменування цих об’єктів і їхні інвентарні номери. У випадку відсутності технічної документації про це вказується в описах — у графі “Примітка”. Описи складаються у двох екземплярах, один з яких передається до бухгалтерії, а інший залишається у матеріально відповідальної особи.. До почату інвентаризації основних засобів слід перевірити:

- наявність і стан регістрів обліку (карток, книг, описів та ін.);

- наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;

- наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті установою в оренду, на зберігання, на тимчасове користування. За відсутності документів слід забезпечити їх отримання чи оформлення.

Машини, обладнання та інші об’єкти перевіряються за заводськими номерами і заносяться в описи окремо, із вказівкою інвентарного номера. Основні засоби записуються в описі під найменуванням, відповідно з основним призначенням об’єкта. Об’єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню.

У випадках, коли проведені капітальні роботи (надбудова поверхів, прибудова нових приміщень та інше) або часткова ліквідація будівель і споруд (злам окремих конструктивних елементів) не відображені в бухгалтерському обліку, комісія повинна за відповідними документами визначити суму збільшення або зменшення балансової вартості об’єкта і привести в описі дані про проведені зміни. Одночасно з цим комісія повинна встановити винних осіб і причини, з яких конструктивні зміни об’єктів не отримали відображення в обліку.

 

Білет №5

Білет №6

Грошові кошти та їх облік

Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Облік руху грошових коштів ведеться на рахунку 31 «Рахунки в банках».

Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.

Рахунок 31 "Рахунки в банках" має такі субрахунки:

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

313 "Інші рахунки в банку в національній валюті"

314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті"

За дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

Субрахунки 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті" призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

 

2. Основні показники праці та заробітної плати.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виражені, яку за трудовим договорм власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для обліку викор. Рах 661

За кредитом рах 66 відображаються нарахована з-п працівникам підприємства

За дебетом рах 66 виплата з-п працівникам підприємства.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір з=п за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може проводитися оплата за виконану працівником місяцну, годину норму праці

Білет №7

Білет №8

1.Облік амортизації (зносу) основних засобів. Амортизація (лат. amortisatio — оплата боргів) — це процес відшкодування зношування основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, пов’язаний з поступовим перенесенням їх вартості на новостворювану продукцію, роботи або послуги. Згідно з П(с)БО 7 “Основні засоби”, знос основних засобів — сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

2. Форми оплати праці.Система оплати праці

Існують дві основні форми оплати праці: погодинна і відрядна.

Погодиина форма.. При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу. Документ який оформяється є табель. Табель є основним документом для визначення кількості фактичного відпряцювання часу. Табель є іменни списком всіх працівників підрозділу.

Відрядна форма. При відрядній формі оплаті праці за основу розрахунку з-п береться обєм виконаної роботи та необхідну розцінку за одиницю продукції. Залежно від форм організації праці відрядна оплата може бути індивідуальна або бригадна. При індивідуальній відрядній формі оплати з-п робітника дорівнює обєм виконаної роботи помножити на розцінку за одиницю продукції. При бригадній формі норма виробітку встановлюється вцілому на бригаду. Основним документом на виконання відрядної роботи є наряд. Наряд – це комбінований документг в якому вказується завдання на виконання певної роботи та підтверження фактичного обсягу виконаної роботи.

 

 

Білет № 9

1.Оцінка вибуття запасів. Запаси – це активи, які

- зберігаються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності.

- Перебувають в процесі в-цтва з метою наступного продажу продукту в-цтва.

- Збурігаються для споживання при в-цтві продукції, виконані робіт і надані послуг, а також для управління підприємством.

Оцінка запасів може проводитися за такими методами:

- за собівартістю першим за часом надходження запасів. FIFO

- за собівартістю останіх за часом надходження запасів. LIFO

- за середньозваженою собівартістю

- за цінами продажу

- нормативних витрат

2.Готова продукція та її облік. Рах. 26 «Готова продукція»

Готова продукція – продукція, яка закінчена в обробці, пройшла випробування, приймання, укомплектування, згідно х умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам та стандартам.

На дебеті цього рах. Відображають надходження готової продукції власного в-цтва за фактичною виробничою собівартістю.

На кредиті – списання.

Готова продукція, прийняття якої нам склад оформлено накладними, обліковується за видами і сортами у натуральному т а вартісному виражені. Передачу готової продукції на склад оформлюють накладними, відомостчми, приймально-здавальними актами. Відпуск (відвантаження) продукції покупцеві оформлюють видатковою накладною або приймально-здавальним актом.

Білет №10

1. Облік МШП.

До малоцінних та швидкозношувальних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року. На дебеті рах.22 «МШП» відображаються придбані, одержані або виготовлені МШП за первісною вартістю. На кредиті рах.22 відображається відпуск в експлуатацію за обліковою вартістю..Документи оперативного обліку МШП – це документи, які відображають передачу зазнечених предметів в ремонт, поповнення їх запасу в коморах, видачу МШП та їх повернення.

Визнання витрат

Витрати – це зменшення економічних вигод протягом фінансового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу. До витрат, що виникають у звязку зі зменшенням активів,відносять:

- списання матеріалів у в-цтв. для ремонту основних фондів на адміністративні цілі;

- нарахування зносу (амортизації);

- списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів..

- втрати від знецінення запасів;

- благодійні внески;

- визнані економічні санкції.

 

Білет № 11

Види цінних паперів.

Вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобовязання боржника сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя.

Векселі можуть зберігатися на підприємстві чи передаватися на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в касі разом із готівкою. На всі векселі, що зберігаються на підприємстві складається запис, де вказується назва платника і сума, строк погашення заборгованості по векселю.

Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобовязання відшкодувати йому номінальну вартість цінного папера в передбачений ньому строк з виплатою фіксованого процента.

Номінальна вартість, яка зазначається на облігації є основною сумою платежу за облігацією, яка підлягає сплаті у день погашення облігації та на яку нараховується відсоток за відповідний період.. Облігації є фінансовим інструментом субєкта господарювання і використовуються ним для залучення грошових коштів.

Білет №12

Методи оцінки запасів

Запаси – це активи, які

- зберігаються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності.

- Перебувають в процесі в-цтва з метою наступного продажу продукту в-цтва.

- Збурігаються для споживання при в-цтві продукції, виконані робіт і надані послуг, а також для управління підприємством.

Оцінка запасів може проводитися за такими методами:

- за собівартістю першим за часом надходження запасів. FIFO

- за собівартістю останіх за часом надходження запасів. LIFO

- за середньозваженою собівартістю

- за цінами продажу

- нормативних витрат

- за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів

- підприємство може вибирати одну із двох систем обліку:

постійну, періодичну

Вибір системи має бути обумовлений в наказі про облікову політику. При застосувані періодичної системи обліку надходження і вибуття запасів, їх залишки при складані звітності групуються на певну дату. Постійна система обліку надходження і вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець роботого дня.

2.Власний капітал.. Власний капітал – це частина в активах підприємства. Що залишається після вирахування його зобовязань. Власний капітал складається з:

- статутний

- пайовий

- додатково-вкладений

- інший додатковий

- резервний

- нерозподілений прибуток

- неоплачений

- вилучений

Білет № 13

План рахунків бухг. обліку.

Планом рахунків бухгалтерського обліку газивають перлік рахунків, що відображає систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльнусть підприємства і визначає таку організацію бух. Обліку, яка дозволяє отримати інформацію для управління щоденного контролю.

Білет № 14

Інвентаризація.

Інвентаризація – це спосіб виявлення фактичної наявності та стану цінностей на певну дату шляхом реєстрації, вимірювання, зважування з подальшим порівнянням отриманих даних із даними бухгалтерських записів.

Основними цілями інвентаризації є:

- виявлення фактичної наявності майна;

- перевірка повноти відображення в обліку зобовязань

- зіставлення фактичної наявності майна із даними бух. Обліку.

За часом проведення інвентаризації поділяються на: періодичні та разові.

За обсягом охоплення інвентаризації под. На: повні і часткові.

Облік касових операцій

Каса – це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки..

Касові операції – це надходження грошових коштів до каси підприємства, та видача готівки з каси.

Касир – матеріально-відповідальна особа, яка призначається наказом керівника для ведення касових операцій.

Всі касові операції оформлюються бухг. Документами. Надходження готівки в касу оформлюють прибутковим касовим рдером, при видачі готівки з каси оформлюють видаткові касові ордери.

Для обліку готівки призначено рахунок 30 «Каса»

Ліміт залишку готівки в касі – гранично допустима сума готівки, яка може зберігатися в касі підприємства на кінець робочого дня

 

 

Білет № 15

1. Аналітичний облік основних засобів. Синтетичний облік основних засобів.

 

Білет № 16

Білет № 17

Рах.31 «Рахунки в банках»

По Дт-надходження грош.кош, Кт-використання

Субрах:311 «Поточні рах.в нац..вал»

312 « Поточні рах. в інозем.валюті»

313 « Ін. рах. в банках в нац.вал»

314 «Ін. рах. в банках в інозем.вал»

Докум: платіжне доручення, чек

Білет № 18

Білет № 19

Білет № 20

1. Актив балансу? Актив – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції, запаси). В активних рахунках надходження засобів в-цтва, коштів на підприємство відображаються по дебету, а вибуття по кредиту.

 

Актив балансу вміщує три розділи:

1 Необоротні активи

2 Оборотні активи

3 Витрати майбутніх періодів

Пасив балансу?

Пасив балансу складається з п’яти розділів

1 Власний капітал

2 Забезпечення таких витрат і платежів

3 Довгострокові зобов’язання

4 Поточні зобов’язання

5 Доходи майбутніх періодів.

Пасивні рахунки слугують для обліку джерел господарських засобів і коштів за їх цільовим призначенням і відображають зміст пасивної частини балансу. В пасивних рах, навпаки, збільшення джерел коштів відображаються по кредиту, а зменшення по дебету.

Білет № 21

Білет № 22

Білет № 23

Білет № 24

Інвентаризація каси

Інвентаризація – це спосіб виявлення фактичної наявності та стану цінностей на певну дату шляхом реєстрації; вимірювання, зважування з подальшим порівнянням отриманих даних із даними бух. записів.

Завдання інвентаризації:
1) виявлення фактичної наявності об’єктів інвентаризації

2) виявлення невикористаних матеріальних цінностей

3) дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів

4)перевірка реальної вартості обліку на балансі матеріальних цінностей, суми дебіторської і кредиторської заборгованості..

 

 

1. Нарахування амортизації

 

Амортизація (лат. amortisatio — оплата боргів) — це процес відшкодування зношування основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, пов’язаний з поступовим перенесенням їх вартості на новостворювану продукцію, роботи або послуги. Згідно з П(с)БО 7 “Основні засоби”, знос основних засобів — сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання обєкта.. Строк корисного використання обєкта ОЗ визначається підприємством самостійно з урахуванням:

- очікуваного використання обєкта, з урахуванням його потужності або продуктивності

- фізичного та морального зносу, що передбачається

- правових та інших обмежень

Нарахування амортизації починається при визнані обєкта ОЗ з місяця, наступного за місяцем, у якому обєкт ОЗ став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізаціх, добудови.

 

Білет № 25

Рах.31 «Рахунки в банках»

По Дт-надходження грош.кош, Кт-використання

Субрах:311 «Поточні рах.в нац..вал»

312 « Поточні рах. в інозем.валюті»

313 « Ін. рах. в банках в нац.вал»

314 «Ін. рах. в банках в інозем.вал»

Докум: платіжне доручення, чек

Білет№1

Предмет бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є процес розширеного суспільного відтворення (виробництва, обміну, розподілу проживання суспільного продукту), а також використання господарських засобів у цих процесах, які узагальнюються у грошовому вимірнику для надання інформації, необхідної для управління і контролю.

Предмет бухгалтерського обліку характеризується його об’єктами.

Об’єкти бухгалтерського обліку можна поділити на три групи:

1. Господарські засоби (актив);

2. Джерела утворення господарських засобів (пасив);

3. Господарські процеси

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність конкретно-емпіричних методичних прийомів відображення обігу капіталу в процесі нагромадження, збереження та використання для подальшого його зростання^[].

Метод бухгалтерського обліку включає наступні елементи:

· документація

· інвентаризація

· оцінювання

· калькуляція

· система бухгалтерських рахунків

· подвійний запис

· баланс

· звітність

· Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел.. Система рахунків — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахунки, для обліку джерел — пасивні.

· Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.

· Інвентаризація — співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.

· Документація — спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ — єдине обґрунтування відображення в обліку.

· Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.

· Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх у цілому по підприємству.

· Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників діяльності підприємства за звітний період.

2. Класифікація основних засобів. Згідно з П(С)БО 7 Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік

 

Білет№2

1. Структура та основи побудови балансу. Як правило, баланс складають на останній день звітного періоду.

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його, активи, зобов’язання та власний капітал.

Бухгалтерський баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці.

Ліва частина балансу називається – активом.

Права частина балансу називається – пасивом.

У лівій частині балансу, показують склад і розміщення господарських засобів.

У правій частині балансу, відображають – джерела утворення засобів і цільове призначення їх. Обов’язковою умовою правильності складання балансу є те що: Актив=Пасиву. Стаття балансу – це складова частина балансу (активу або пасиву), що характеризує групу економічного майна або джерел його утворення.

Актив балансу складається із 3 розділів:

І розділ активу "Необоротні активи"

II розділ активу - "Оборотні активи"

III розділ активу "Витрати майбутніх періодів".Пасив балансу з 5 розділів: I розділі пасиву "Власний капітал" II розділ пасиву "Забезпечення наступних витрат і платежів"III розділі пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання"IV розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання"

V розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодівV розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів".

2.Подвійний запис, його суть і значення. Подвійний запис на рахунках є одним з найбільш специфічних прийомів бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Його суть полягає в тому, що кожна господарська операція викликає зміну як мінімум в двох об'єктах обліку, відображених на відповідних бухгалтерських рахунках. Наприклад, якщо бюджетна установа отримує готівку в банку, то в результаті такої операції грошей в касі стає більше, а на поточному рахунку — менше. Сутність наведених прикладів полягає в тому, що за допомогою подвійного запису здійснюється подвійне відображення засобів на рахунках обліку, викликаних відповідною господарською операцією Запис одної суми на двох рахунках — на одному за дебетом, а на другому за кредитом, називається кореспонденцією рахунків, або бухгалтерським проведенням, а задіяні рахунки — кореспондуючими.

Тобто, під кореспонденцією рахунків розуміють форму вираження взаємозв'язку між двома і більше рахунками, що виникають при відображенні на них господарських операцій методом подвійного запису. Взаємопов'язані рахунки в цьому випадку є кореспондуючими.

За кількістю кореспондуючих рахунків бухгалтерські проведення поділяються на прості та складні.
Просте проведення — це проведення, в якому сума господарської операції записується в дебет одного і кредит одного рахунку, тобто один рахунок дебетується і один кредитується.
Складне проведення — це проведення, в яких декілька рахунків дебетуються, один - кредитується або навпаки, один рахунок дебетується, а декілька - кредитуються. При цьому загальна сума за дебетом і кредитом повинна збігатися.

Білет №3

1. Вплив господарських операцій на статті балансу.

Кожна госп.., операція впливає на 2 статті балансу, тому для повного відображення операції бух.обліку необхідно показати її вплив на кожну з цих двох статей незалежно від того, відносяться вони до активів, капіталу чи зобовязань. Ця необхідність викликана появою системи подвійного запису, в якій для відображення такого двоякого ефекту кожна операція записується двічі.

Подвійний запис на рахунках є одним з найбільш специфічних прийомів бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Його суть полягає в тому, що кожна господарська операція викликає зміну як мінімум в двох об'єктах обліку, відображених на відповідних бухгалтерських рахунках.