Загальна і товарознавча класифікація пластмас.

Загальна і товарознавча класифікація пластмас.

Пластмаси – високомолекулярні органічні і елементоорганічні сполуки (полімери) і композиції на їх основі, здатні при нагріванні переходити до пластичного стану і набувати під тиском будь-яку бажану форму.

Класифікація пластмас:

1. залежно від складу пластмаси: прості, композиційні.

2. за природою сполучної речовини:

- пластмаси на основі синтетичних смол;

- пластмаси на основі видозмінених природних полімерів.

3.за фізико-механічними властивостями:

- жорсткі – являють собою тверді пружні матеріали із переважно аморфною структурою з високим модулем пружності і малим подовженням при випробуванні зразків на розтяг.

- напівжорсткі – тверді пружні матеріали, які мають переважно кристалічну структуру, середні розміри модуля пружності і характеризується високим загальним і залишковим подовженням при розтязі. 3.мякі пластини – м’які й еластичні матеріали з переважно аморфною структурою і низьким модулем пружності.

4. за термічними властивостями:

- термопластичні – такі пластики, які при нагріванні розм’якшуються і лико формується у вироби, а при охолодженні застигають.

- термореактивні – такі пластики, які розм’якшуються лише в момент формування виробу і швидко втрачають цю спроможність у результаті хім реакцій, що відбуваються при термічному впливі.

5. за характером макроструктури:

- однорідні (незаповнені)

- неоднорідні (наповнені, з наповнювачами). До цієї підгрупи належать шаруваті і газонаповнені (пористі) пластмаси.

Шаруваті – являють собою просічені смолою і спресованими листами паперу тканини і склотканини.

Виробними пластмасовими матеріалами назив. пластмаси, що випускаються у вигляді листів, пластин, плит, труб, шлангів, стрижнів, і інш профілів.

Плівкові матеріали: (плівки) – утворюють групу матеріалів із пластмас (термопластичних). Плівковими назмв. матеріали з товщиною 0, 5 мм.

Вироби із П под на 3 групи: 1)господарські за признач розпад на такі підгрупи: вироби посудо-господарчого вжитку (сухарнці, хлібниці, коробки для продуктів тощо); вироби для ванної кімнати і туалету (кошики для білизни, щітки тощо); вир для саду і городу (лійки, ящики для ін струм-в); вир меблеві і для інтер’єру житлових помешкань (стільці, шафки, полки). У асорті-т посудо-господарчих т-в входять вироби, які контактують із харч продуктами (для сухих, холодних і гарячих харч продук), а таож ін господарчі вироби (підноси, підставки для чайника, губки для миття посуду). Для вигот-ня виробів господар-го признач застос-ть ПЕ, ПП, ПВХ, ПС, амінопласти, фенопласти, полікарбоніт, полі метилметакрилат.

2)галантерейні – широкий асорт-т, що обумовлено можливістю імітувати коштовні матеріали. Для цього особливо придатні полі метилметакрилат, ПС і сополімери стиролу, полікарбоніт та ін. (гребінці та щітки, прикраси, декоративні вироби тощо)

3)культурно - побутові – іграшки, канцелярські вироби, фото приналежності тощо.

-----------------------------------------------

Загальні властивостыті, позитивні якості та недоліки товарів з пластмас

Пластмаси – високомолекулярні органічні і елементоорганічні сполуки (полімери) і композиції на їх основі, здатні при нагріванні переходити до пластичного стану і набувати під тиском будь-яку бажану форму.

Загальні властивості: 1. легкість 2.механічна цінність 3.хімічна стійкість 4. мала теплопровідність 5. високі діелектричні в-ті6.гарний зовнішній вигляд

Переваги: 1. легкість 2. стійкість до води 3. стійкість до дії багатьох хім реагентів 4.механічна міцність 5. мала теплопровідність 6. високі діелектричні в-ті.

Недоліки: 1. створення під дією кисню, вологи, світла 2. недостатня теплостійкість 3. недостатня твердість(оргскло) 4. сильна електризованість 5. великий коефіцієнт термічного розширення.

-----------------------------------------------

Склад пластичних мас. Вплив окремих компонентів на властивості товарів з пластмас.

Склад пластмас: наповнювачі, барвники, стабілізатори, пластифікатор, газоутворювач, світлостабілізатор, з’єднувальні речовини

В залежності від складу поділяють: 1. однорідні – тільки з полімеру (барвники і стабілізатори до 3%)

2. неоднорідні – (складні) – полімери, наповнювач, пластифікатор, барвник, стабілізатор, газоутворювач, світлостабілізатор.

Зв’язувальна речовина -переважно синтетичні, молекулярні з’єднання і видозмінені природні полімери (ефіри целюлози).

Функції зв’язувальної целюлози: 1. при нагріванні переходить у в’язку, текучий стан.

2. під впливом підвищеного тиску отримує задану форму і зберігає її при затвердінні, зв’язуючи всі компоненти пластмаси.

Наповнювачі пластмас – здрібнені неорганічні та органічні матеріали: кварцовий пісок, деревна мука, мелена слюда, наолій (біла глина), азбест, волокнисті матеріали.

Ф-ції наповнювачів: 1. підвищення твердості, механічної міцності виробів

2. підвищення тепло і вогнестійкості пластмас 3. зниження величини усадки пластмас в процесі форм виробів 4. зниження собівартості виробів.

Пластифікатори пластмас – маслоподібні, органічні речовини з високою температурою кипіння (складні ефіри фталевої і фосфорної кислот). Ф-ції пластифікаторів: 1. зменшення жорсткості та крихкості виробів 2. підвищення еластичності і гнучкості 3. підвищення морозостійкості (при зменшенні теплостійкості).

Стабілізатори (інгібітори) – речовини, що перешкоджають необоротній зміні властивостей синтетичних смол і пластмас під дією тепла, кисню, вологи й інш чинників тобто умовл. процес старіння. За характером дії: термостабілізатори, фотостабілізатори.

Газоутворювачі – хім сполуки, що розклад. в процесі формування пластмаси при нагріванні з виділенням газоподібних речовин.

Барвні речовини – тонко здрібнені пігменти або органічні барвники, що надають пласт відн. кольору.

Затвердники – ді-і поліфункціональні зєднання (формальдегід, диаміни, дикарбонові кислоти). Ф-ції:

зшивають структуру полімеру та пластмаси; переводять пластмаси в неплавкий та нерозчинний стан.

Пластмаси на основі поліакрилату, полістиролу, поліформальдегіду. Асортимент і споживні властивості товарів.

Поліакрилати: (поліметилкрилат, оргскло). – пружний, прозорий, має високу механічну, хімічну стійкість, добре пропускає ультрафіолетове проміння, нешкідливий, легко переробляється. Методи переробки: вакуумне формування, гаряче штампування, екструзія. Виробляють: скло машин, літаків, годинникове скло, посудогосподарські вироби. Недолік: низька поверхнева міцність, великий коефіцієнт термічного розширення.

Полістирол прозорий, твердий, має низьку теплостійкість, високу хім стійкість, крихкий. Методи переробки: лиття під тиском, екструзія, вакуумне формування. Використання:виготовлення лінз, авторучок, іграшок, дверцят холодильників, панелі телевізорів. Недоліки:крихкість при полімеризації, токсичний, мала теплостійкість. Поліформальдегід: вироби мають простий зовнішній вигляд, міцний, жорсткий, має незначне поглинання, вироби мало забруднюються і швидко очищаються. Методи переробки: лиття під тиском.

Використання: виробництво деталів холодильника, вагонка, плівка, тари, ручок для ножів, автомобілів Недолік:виробництво погано розвинене.

-----------------------------------------------

Сутність теорії склеювання.

Теорії адгезії(склеювання): 1. Механічного кріплення – пояснює склеювання як процес проникнення рідкого клею в пори матеріалів, що склеюються, і подальшого утворення у цих порах своєрідних шипів з отверділого клею. (при склеюв тканин). 2. Адсорбційна теорія – розгляд прилипання клеючих матеріалів як результат дії молекул сил. 3. Електрична теорія – пояснює виникнення адгезій них зв’язків можливістю утворення подвійного електричного прошарку на поверхнях поділу клейової плівки і підложки, що розглядаються як обкладинки конденсатора. 4. Хімічна теорія – пояснює тривке склеювання і прилипання можливістю хімічної взаємодії між поверхневими молекулами клейової плівки і тіл, які склеюються. 5. Дифузійна теорія – розгляд прилипання і склеювання як дифузійний процес, що підтверджується посиленням адгезії полімерної клеючої.

-----------------------------------------------

Що таке кістяний фарфор?

Кістковий фарфор – різновид мякого фарфору, в складі крім глиняних матеріалів і польового шпату міститься до 60% кісткової муки та каоліну 20-45%. Відрізняється декоративністю завдяки високій просвітлюваності черепка. Недоліки – невисока міцність та термічна та хімічна стійкість.

-----------------------------------------------

Що таке нержавіюча сталь?

У нержавіючої сталі основним легуючим елементом є хром (не менше 12%), тому нержавіюча сталь – це сплав заліза з хромом та інших легуючих елементів таких як нікель, титан, молібден, вольфрам, ніобій та ін., які придають сталі необхідних фізико-механічних властивостей та корозійної стійкості. Чим більший вміст хрому в сталі, тим вище опір корозії. При вмісті хрому більше 12% сплав є нержавіючим в звичайних умовах і слабоагресивних середовищах, більше 17% - корозійностійкими і в більш агресивних окисних та інших середовищах.

Корозійна стійкість нержавіючих сталей пояснюється тим, що на поверхні контакту сплаву з середовищем утворюється тонка оксидна плівка. Велике значення при цьому має однорідність металу, стан поверхні, відсутність у сталі схильності до міжкристалітної корозії.

Посуд з нержавіючої сталі виготовляють із тонколистової хромової або хромонікелевої сталі. Посуд виготовляють глибоким витягуванням або зшиванням за допомогою роликового зварювання. З нержавіючої сталі виготовляють посуд харчового призначення (кухонний, столовий). Асортимент: сковороди, каструлі, котли, блюда, соусники, підстаканники та ін);

-----------------------------------------------

Силікати

Силікати – солі кремнієвих кислот, які одержують сплавлянням кремнезему (SiO2) з лугами та карбонатами.

Силікатні вироби містять в собі сполуки кремнезему з оксидами металів Na2O, K2O, MgO, PbO, ZnO.

Класифікація: 1) За призначенням: 1. побутові вироби (1. Скляний і керамічний посуд 2. художні та декоративні вироби 3. Дзеркала 4. лампове скло 5. Цегла 6. листове скло (віконне) 7. Облицювальні плитки). 2. Архітектурно-будівельні (матер для будівництва, оздоблення, прикрашання споруд). 3. Технічного призначення (скло, лабораторні вироби, оптичне скло, телевізор, електро- і радіо- фарфор, скло-тканини).

2) За складністю (структурою): - прості (2 оксиди Na2O*nSiO2) – складні (3 і більше оксидів 3Al2O3*2SiO2*H2O - каолініт).

3) За природою: - природні (граніт, камінь, пісок), - штучні (в р-ті заводської обробки – керамічні та скляні вироби).

Специфічні властивості: 1. Висока хім. стійкість, 2. Висока гігієнічність. 3. Середній показник руйнівної напруги при стискування. 4. Середнє термічне розширення. 5. Низька теплопровідність. 6. Низька термічна стійкість. 7. Низька руйнівна напруга при розтягненні, ударі.

-----------------------------------------------

Нафтопродукти

Нафтопродукти – мають велике значення як висококалорійне рідке паливо. Їх одержують термічною і термохімічною переробкою нафти.

Склад: парафінові (насичені), нафтенові (циклічні, насичені) і ароматичні вуглеводні, а також домішки (нафтенові кислоти, сірчисті з’єднання), які містять кисень, азот і сірку. Парафінові вуглеводні з 6-10 атомами вуглецю застосов як розчинник, із 10-25 – при виробництві мийних засобів, мастильних масел.

Технологія переробки: сиру нафту в першу чергу звільняють від забруднюючих домішок шляхом збезводнювання і знесолення, а потім переробляють у різноманітні види палива, розчинники і мастила. Переробка здійснюється за допомогою перегонки і за допомогою крекінг-процесів. Перегонку ведуть без доступу повітря шляхом одноразового або багаторазового випару нафти з поділом на окремі фракції. Потім її нагрівають у постійнодіючому трубчастому нагрівачі до необхідної температури і вводять у ректифікаційну колону, де суміш парів вуглеводнів відокремлюють від залишку, що не випарувався, і розділяють шляхом ректифікації на фракції: бензин, гас, реактивне, дизельне паливо.

Очищення нафтопродуктів: проводиться з метою звільнення їх від небажаних або не припустимих у товарному продукті компонентів сірчистих, кисневих, азотистих з’єднань, а також смолистих речовин.

Найпростіший спосіб очищення полягає в лужному опрацюванні розчином їдкого натрію або кальцифенованої соди. При цьому видаляються нафтенові кислоти, феноли, сірчисті з’єднання. При більш детальному очищенні нафтопродукти спочатку опрацьовують сірчаною к-ою, а потім лужними розчинами.

Основні види нафтопродуктів:

Рідке нафтове паливо – таке паливо підрозділяють на карбюраторне, дизельне, котельне.

Дизельне паливо – призн для дизельних двигунів, які не мають карбюратора. У дизелях відбув самозапалювання палива при підвищеній темпер, що розвивається наприкінці процесу стиску. Паливом для дизелів служать головними чином гасові і солярні фракції нафти.

Котельним паливом – служить мазут, одержуваний у залишку після перегонки нафти у вигляді темнофарбованої грузької рідини. Мазут – залишок від перегонки, використовують для котельного палива або піддають подальшій перегонці на вакуумних установках для одержання ряду важких мастильних масел (веретенного, машинного). Залишок від перегонки мазуту являє собою в’язку масу чорного кольору, названу гудроном.

Карбюраторне паливо - призначене для двигунів внутрішнього згорання, що мають карбюратор – прилад, у якому рідке паливо перетворюється в газоподібну суміш, що надходить потім у циліндр двигуна. Запалювання горючої газоподібної суміші в циліндрі відбув від іскри електричної свічі.

Освітлювальні нафтопродукти – найважливішим таким матеріалом є гас. Розрізняють два основних види освітлювального гасу:

Освітлювальний гас (звичайний) у вигляді безбарвної прозорої або жовтуватої рідини одержують перегонкою з малосірчистих нафт, багатих метановими вуглеводнями. Його використовують, в освітлювальних цілях, як паливо для побутових нагрівальних приладів, а також у якості розчинника, й ін.

Гас освітлювальний важкий (піронафт) – відрізняється від звичайного освітлювального гасу більш високою щільністю і температурою спалаху. Він застосовується в спеціальних лампах для освітлення помешкань з підвищеною вогненебезпечністю.

Розчинники – найважливішими і найбільш поширеними розчинниками, одержуваними з нафти є спеціальні види бензину і частково освітлювальний гас. Для широкого вжитку випускають бензини-розчинники для лакофарбової промисловості і промислово-технічних цілей. Бензини-розчинники повинні також бути менш токсичні, тому в них обмежується вміст ароматичних вуглеводнів. Не допускається також наявність води, розчинних кислот і лугів, механічних домішок.

Бензин-розчинник для лакофарбової промисловості – застосовують для розведення густотертих фарб, оліф, лаків і ін. Він склад переважно з металевих вуглеводнів, але здебільшого важких і які киплять при високій температурі. Температура кипіння:165-200С.

Бензин для промислово-технічних цілей – використовують для хім чищення тканин і одягу, промивання деталей при ремонті, для змивання антикорозійних мастил з поверхні виробів, при виробництві штучної шкіри. Не містить важких фракцій. Температура кипіння = 45-170С.

Нафтові мастила одержують переважно при вакуумній перегонці мазуту. Вони являють собою грузлі оліїсті рідини від ясно-жовтого до темно-коричневого кольору і застосовуються для змазування тертьових частин машин з метою зниження коефіцієнта тертя і зменшення зносу.

Консистентні мастила – мазеподібні пластичні мастильні матеріали, одержувані з рідких мінеральних масел і спеціальних згущувачів. Загушувачами є кальцієві, натрієві, літієві,алюмінієві мила масних, нафтенових і синтетичних карбонових кислот.

В залежності від призначення консистентні мастила поділяють на антифрикційні, захисні, ущільнені.

Найпростішими і найтиповішими консистентними мастилами можна вважати вазелін і солідол.

Вазелін – однорідний мазеподібний продукт з кольором від білого або жовтуватого до коричневого. Це суміш рідких і твердих вуглеводнів. Він не повинен мати запаху гасу і містити водорозчинні кислоти. Технічний вазелін використовують – як універсальне мастило для підшипників.

Очищений (медичний) вазелін широко застосовують для виготовлення косметичних і фармацевтичних препаратів, а також у якості антикорозійного покриття.

Солідол – однорідна мазь від ясно-жовтого до темно-коричневого. Випускають жировий і синтетичний. Є універсальним мастильним матеріалом, застосованим у тих випадках, коли подача рідкого мастила утруднена або рідке мастило не утримується у вузлах тертя механізмів.

-----------------------------------------------

Фарби

Фарби – суспензії пігментів плівкоутворювальних речовин або їх розчинів. До складу фарби, крім плівкоутворювальної речовини і пігментів можуть входити наповнювачі, пластифікатори, розчинники й ін. На якість фарб впливають такі основні технологічні процеси:

1. з’єднання пігменту з плівкоутворювальною речовиною, (оліфою, лаком) у спеціальних змішувальних машинах.

2. перетирання отриманої суміші на спеціальних машинах до одержання дрібнозернистої пасти.

3. розведення пасти оліфою або лаком, а також розчинниками до необхідної робочої консистенції.

4. очищення отриманої фарби від домішок (фільтрація).

5. коригування кольору і в’язкості фарби з етанолом.

Фарби підрозділяють на групи:

1. Олійні – суміш суспензії пігментів в оліфах із висихаючих і напіввисихаючих рослинних олій.

За консистенцією поділяють: густотерті, готові до вжитку. Застосовують:для захисних і декоративних покриттів металевих і деревяних конструкцій і різних виробів. Вони не дуже блискучі, але вологостійкі й атмосферостійкі покриття.

2. Емалеві фарби - суспензії пігментів у лаках. Одержують змішуванням і розтиранням пігментів із рослинною олією або лаком, а потім розведенням отриманої пасти олійним або іншим лаком. Перевагою є можливість одержання блискучої поверхні, що нагадує поверхню склоемалі.

3. Водно-емульсійні фарби – суспензії пігментів (разом із наповнювачами) у водяних емульсіях плівкоутворювальних речовин. Вони мають слабкий запах, не вогненебезпечні і швидко висихають. Недоліком є те, що в них низька тепллостійкість плівок.

4. Казеїнові фарби – належать до клейових водяних фарбових складів, плівкоутворювальною речовиною у них служить казеїн, який широко використовується для виготовлення клеїв. Випускаються переважно сухі казеїнові фарби. Виготовлені водяні казеїнові фарби застосовують для фарбування внутрішніх і зовнішніх оштукатурених або цегельних поверхонь.

5. Клейові барвисті сполуки (фарби) – суспензії пігментів і наповнювачів у водяних клейових розчинах. Ними покривають оштукатурені поверхні, заґрунтовані розчином клею і господарського мила. При висиханні утворюється плівка нерозчинної у воді мідної солі жирних кислот, що перешкоджає усмоктуванню клейового фарбового складу штукатуркою.

6. Силікатні фарби - суспензії лугостійких пігментів і наповнювачів (крейди) у водяному розчині калієвого розчинного скла. Їх випускають у вигляді густих паст, розведених перед вжитком водою до необхідної консистенції. Застосовують для фарбування цементних, гіпсових і вапняних поверхонь, а також для покриття деревяних виробів.

-----------------------------------------------

Лаки

Лаками назив розчини смол в органічних розчинниках. Після висихання вони утворюють на поверхні виробів, що покриваються ними, тверді, прозорі і блискучі плівки, що виконують захисні і декоративні функції.

За призначенням: зовнішніх робіт, для внутрішньої оздоби, для худ робіт, термостійкі, електроізоляційні і лаки спеціального призначення.

За природою плівкоутворювальні речовини:

1. масляні – виготовлені на основі рослинних масел і деяких природних і синтетичних смол

2. смоляні – виготовлені на основі природних і синтетичних смол

3. ефіроцелюлозні – виготовлені на основі ефірів целюлози

4.асфальтобітумні – виготовлені на основі природних і штучних асфальтів і бітумів.

Від характеру плівкоутворення:

1. які утворюють тверді плівки винятково за рахунок випару летючих розчинників, що утворюються в них, такі лаки іноді наз летючими, їх плівки як правило термопластичні і розчинні в органічних розчинниках.

2. які утворюють плівки не тільки за рахунок випару розчинників, але й у результаті різноманітних хімічних перетворень плівкоутворювальних речовин; плівки цих лаків мають тривимірну будову, внаслідок чого вони не плавляться і не розчиняються.

Масляні (масляно-смоляні) лаки – розчини різноманітних смол і рослинних олій із сикативами в органічних розчинниках. При їх виробництві переважає застосування різноманітних синтетичних смол. У залежності від співвідношення підрозділяють на 3 групи:1. жирні, що містять олії в 2-5 р більше ніж смоли

2. середні, що містять олії в 1,25 – 2 р. більше олії ніж смоли. 3. знежирені, утримання олії в яких становить від 0,5 – 1,25вагових частин на одну вагову частину смоли.

Смоляні лаки – являють собою розчини синтетичних або природних смол в органічних розчинниках. У окремі лаки для підвищення еластичності їх плівок додають пластифікатори. Їх можна підрозділити: на основі спирторозчинних смол, алкідні, ненасичені поліефірні, поліакрилові, поліуретанові, епоксидні.

Асфальтобітумні лаки – в’язкі речовини (чорного кольору) природних або нафтових асфальтів і бітумів, а також кам’яновугільних пеків у бензині-розчиннику, скипидарі і ін. сумішах. Поширення таких лаків обумовлено доступністю дешевої сировини, спроможністю утворити гарні блискучі чорні плівки, що відрізняються високою вологостійкістю, хім стійкістю і електроізоляційними властивостями. Застосовують для запобігання чорних металів від корозії, а дерева від гниття.

-----------------------------------------------

Оліфи

Оліфи - переважно перероблені рослинні олії. Їх застосовують для одержання лакофарбових покриттів як самостійно, так і в суміші з фарбовими пігментами і різноманітними смолами.

Натуральні оліфи – виробляють переважно з висихаючих рослинних олій, головним чином лляної і конопляної.

Окислені (оксидовані) оліфи – одержують прогріванням олії при Т 150-160С з перемішуванням і продуванням повітря і з додаванням сикативу. Отримані оліфи мають більш високу в’язкість, ніж сира олія, що обумовлено випаром вологи і процесами окислювання і полімеризації молекул олії. Плівки мають гарний блиск, підвищену тривкість, але колір темніший, що обумовлено застосуванням більш високих температур.

Напівнатуральні оліфи – продукти глибокої термічної і хімічної переробки рослинних олій й інших рідких жирів, містять сикативи і деяку кількість розчинників. Їх ділять на: 1. Ущільнені оліфи – одерж у процесі більш тривалої термічної обробки і при більш високих температурах (до300С).

2. Переетерифіковані (алкідні) оліфи – продукти хімічної переробки напіввисихаючих і невисихаючих рослинних олій і жирів, що піддаються процесу пеетерифікації. Мають високу висихаючу спроможність, що обумовлено схильністю їх до реакцій поліконденсації і полімеризації. У великій кількості використовують для заміни натуральної оліфи при виготовлені лаків і фарб. Вміст розчинників = 50%.

3. Комбіновані – одержують при виготовлені спеціально підібраної суміші рослинних олій або змішуванням ущільнених оліф з оксидованими і прогрітими висихаючими рослинними оліями. Вони не загустівають при затиранні з пігментами і тому їх використовують для виготовлення густотертих олійних фарб.

 

 

1. Загальна і товарознавча класифікація пластмас.

пластмас

2. Загальні властивостыті, позитивні якості та недоліки товарів з пластмас

3. Склад пластичних мас. Вплив окремих компонентів на властивості

товарів з пластмас.

4. Поліконденсаційні смоли. Властивості ті та асортимент товарів на їх основі.

5. Пластмаси на основі поліетилену та пропілену. Асортимент і

споживні властивості товарів.

6. Пластмаси на основі поліакрилату, полістиролу, поліформальдегіду.

7. Пластмаси на основі модифікованих природних полімерів.

Асортимент і споживні властивості товарів.

8. Методи декорування виробів з пластмас та їх вплив на споживчі властивості.

Асортимент та поживні властивості товарів.

9. Технологічні способи виготовлення виробів з пластмас.

10. Методи розпізнавання пластмас у виробах.

11. Гігієнічні властивості товарів з пластмас.

12. Асортимент і споживчі властивості матеріалів з пластмас.

13. Вимоги до якості товарів з пластмас.

14. Загальна характеристика асортименту з пластмас.

15. Властивості та склад клеїв, вимоги до них. Класифікація клеїв.

16. Сутність теорії склеювання.

17. Асортимент і споживні властивості синтетичних і мінеральних

клеїв.

18. Класифікація і система позначень лакофарбових товарів

19. Споживні властивості лакофарбових товарів.

20. Жирова і смоляна сировина для лакофарбових товарів.

21. Асортимент та споживні властивості оліф, вимоги до їх якості.

22. Асортимент, призначення та механізм дії сикативів. Розчинники та розріджувачі.

23. Лаки і політури. Класифікація, призначення, схема виробництва.

24. Класифікація пігментів за різними ознаками, їх загальні

властивості

25. Фарби. Призначення, склад композиції та фактори впливу на їхні

якісні показники.

26. Мийні засоби, їх призначення та класифікація.

27. Класифікація, асортимент та вимоги до якості жирових мил.

28. Порівняльна характеристика споживчих в-тей мил та СМЗ.

29. Як впливає хімічний склад скла на його споживні властивості.

30. Які окисли вводять у шихту для кришталевого скла?

31. Які барвники необхідні для забарвлення скла у синій, червоний та зелений кольори.

32. У чому полягає усть колоїдно-дисперсного забарвлення скла?

33. Відмінні прикмети видувних, пресових і пресовидувних скловиробів.

34. Основні ознаки класифікації скляного посуду.

35. Що таке художньо-декоративні вироби зі скла.

36. Особливості асортименту господарського посуду

37. Кухонний посуд із жаростійкого скла та ситалів.

38. Як групують дефекти скляного і кришталевого посуду?

39.Як групують дефекти скломаси, їх вплив на якість посуду.

40. Які основні дефекти формування скляного посуду?

41. Назвіть дефекти обробки і декорування посуду.

42. Основні принципи оцінки якості скляного посуду.

43. Які показники скловиробів впливають на їх якість.

44. Особливості зберігання скляного і кришталевого посуду.

45. Вплив сировинних матеріалів на споживні властивості кераміки.

46. Відміні ознаки фарфору та фаянсу.

47. Чим відрізняються тонкокамяні та напівфарфорові вироби.

48. Відмінність деколі та живопису, трафарету і штампу?

49. Особливості декорування майолікових виробів.

50. Що таке кістяний фарфор?

51. Що таке малюнок розташований арабеска, букетом, розкидний.

52. Основні ознаки класифікації фарфоро-фаянсового посуду?

53. Які види входять до чайного і кавового посуду.

54. Видовий асортимент столового посуду.

55. Відмінні ознаки в асортименті майолікового та тонкокамяного посуду.

56. Чим відрізняються набори посуду від сервізів?

57. Основні принципи визначення сорту керамічного посуду.

58. Як визначити мех. міцність та термостійкість фарфорового та фаянсового посуду.

59.Основні технічні вимоги стандарту до фарфорового і фаянсового посуду.

60. Які дефекти не допускаються у фарфоро-фаянсовому посуді?

61. Що таке металеві сплави та як вони діляться за видами металів.

62. Вплив хімічного складу сталей на їх властивості.

63. Як маркують конструкційні та інструментальні сталі.

64. Що таке високоміцні чавуни та їх призначення.

65. Який склад легованих сталей.

66. Що таке нержавіюча сталь?

67. Чим відрізняється за складом мельхіор і нейзильбер.

68. Які бувають та для чого необхідні алюмінієві сплави?

69. Основні способи формування металевих виробів.

70. Що дає термічна та термохімічна обробка металевим виробам?

71. Що характерно для електрохімічної корозії.

72. Як запобігти корозії у процесі зберігання металогосподарських товарів?

73. Класифікація металевого посуду.

74. Оцінка яуості металевого посуду

75. Класифікація ножових і столових приладів:

76. Класифікація приладів для вікон і дверей.

77. Підгрупи інструментальних товарів для обробки дерева.

78. Чим відрізнаються металообробні інструменти від деревообробних?

79. Садово-городній реманент, його к-ція та перспективи розвитку.

80. Приладдя для полегшення домашньої праці, класифікація основних вимог до якості.

81. Показники споживних властивостей м’ясорубки, коси, відра, молотка.

82. Особливості асортименту кришталевих виробів.

83. Силікати

84. Нафтопродукти

85. Клеї. Склад, показники якості, спож.вл., класифікація, види.

86. Фарби

87. Лаки 88. Оліфи

Загальна і товарознавча класифікація пластмас.

Пластмаси – високомолекулярні органічні і елементоорганічні сполуки (полімери) і композиції на їх основі, здатні при нагріванні переходити до пластичного стану і набувати під тиском будь-яку бажану форму.

Класифікація пластмас:

1. залежно від складу пластмаси: прості, композиційні.

2. за природою сполучної речовини:

- пластмаси на основі синтетичних смол;

- пластмаси на основі видозмінених природних полімерів.

3.за фізико-механічними властивостями:

- жорсткі – являють собою тверді пружні матеріали із переважно аморфною структурою з високим модулем пружності і малим подовженням при випробуванні зразків на розтяг.

- напівжорсткі – тверді пружні матеріали, які мають переважно кристалічну структуру, середні розміри модуля пружності і характеризується високим загальним і залишковим подовженням при розтязі. 3.мякі пластини – м’які й еластичні матеріали з переважно аморфною структурою і низьким модулем пружності.

4. за термічними властивостями:

- термопластичні – такі пластики, які при нагріванні розм’якшуються і лико формується у вироби, а при охолодженні застигають.

- термореактивні – такі пластики, які розм’якшуються лише в момент формування виробу і швидко втрачають цю спроможність у результаті хім реакцій, що відбуваються при термічному впливі.

5. за характером макроструктури:

- однорідні (незаповнені)

- неоднорідні (наповнені, з наповнювачами). До цієї підгрупи належать шаруваті і газонаповнені (пористі) пластмаси.

Шаруваті – являють собою просічені смолою і спресованими листами паперу тканини і склотканини.

Виробними пластмасовими матеріалами назив. пластмаси, що випускаються у вигляді листів, пластин, плит, труб, шлангів, стрижнів, і інш профілів.

Плівкові матеріали: (плівки) – утворюють групу матеріалів із пластмас (термопластичних). Плівковими назмв. матеріали з товщиною 0, 5 мм.

Вироби із П под на 3 групи: 1)господарські за признач розпад на такі підгрупи: вироби посудо-господарчого вжитку (сухарнці, хлібниці, коробки для продуктів тощо); вироби для ванної кімнати і туалету (кошики для білизни, щітки тощо); вир для саду і городу (лійки, ящики для ін струм-в); вир меблеві і для інтер’єру житлових помешкань (стільці, шафки, полки). У асорті-т посудо-господарчих т-в входять вироби, які контактують із харч продуктами (для сухих, холодних і гарячих харч продук), а таож ін господарчі вироби (підноси, підставки для чайника, губки для миття посуду). Для вигот-ня виробів господар-го признач застос-ть ПЕ, ПП, ПВХ, ПС, амінопласти, фенопласти, полікарбоніт, полі метилметакрилат.

2)галантерейні – широкий асорт-т, що обумовлено можливістю імітувати коштовні матеріали. Для цього особливо придатні полі метилметакрилат, ПС і сополімери стиролу, полікарбоніт та ін. (гребінці та щітки, прикраси, декоративні вироби тощо)

3)культурно - побутові – іграшки, канцелярські вироби, фото приналежності тощо.

-----------------------------------------------