ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ



ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Технологія «Художнє слово і дитяче мовлення»

(авт. Н.В.Гавриш)

Найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення є художня література та усна народна творчість, величезна сила впливу яких тра­диційно використовувалася у вітчизняній та за­рубіжній педагогіці як могутній чинник виховання та освіти підростаючого покоління. Виховна і ху­дожня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова художнього твору є найкращою, найви­щою формою літературної мови, яку діти прагнуть наслідувати.

Життєдайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість. Класичний зразок фольклору – казка – старо­давній жанр усної народної творчості. В казці за­кладено величезний естетичний потенціал, який проявляється в яскравому, романтичному зобра­женні казкового світу, в ідеалізації позитивних ге­роїв, повчальності. Колоритна, яскрава мова казок захоплює, викликає в уяві чудові образи, пробуд­жує фантазію.

Повною мірою особливості українського фоль­клору виявляються і в малих фольклорних жанрах – прислів'ях, приказках, загадках, гуморесках. Прості, невеличкі за обсягом, вони дивують оригінальною будовою, широким використанням виразних мовних засобів. Усе в них виважено, доцільно, кожне слово на своєму місці. Наприклад, загадка – поетична формула, яку ха­рактеризують високий ступінь метафоричності, ритмічна домірність, одухотворення, уособлення неживого світу. Все це надає загадці особливої поетичності.

До малих фольклорних жанрів, окрім вищезгаданих, належать пусто байки, колисанки, забавлянки, жарти, ігри з текстами, скоромовки тощо. їх художня форма поєднується з глибокою узагальнюючою думкою. Це дозволяє використовува­ти фольклорні жанри як важливий засіб виховання мовленнєвої культури дітей.

Літературний або фольклорний твір подається дитині в єдності змісту та художньої форми. Але сприйняття його буде повноцінним тільки за умо­ви, якщо дитина до цього підготовлена. А для цьо­го необхідно звернути увагу дітей не тільки на зміст, а й на виразність мовних засобів казки, оповідання, вірша та інших творів художньої літе­ратури, тобто залучити дитину до художньо-мов­леннєвої діяльності.

Аналізуючи літературний твір у єдності його змісту та художньої форми, а також активно за­своюючи засоби художньої виразності, діти навча­ються передавати в образному слові певний зміст, самостійно складати невеличкі твори.

Під словесною творчістю розуміють діяльність дітей, що виникає під впливом творів мистецтва та вражень від навколишнього життя, і виражається в створенні усних творів — оповідань, казок, віршів тощо. Взаємозв'язок між сприйняттям художньої літератури та словесною творчістю існує на основі розвитку в дітей поетичного слуху. Під цим понят­тям розуміємо здатність відчувати виразні засоби художнього мовлення та певною мірою усвідо­млювати їх. А також уміння розпізнавати жанри, розуміти їх особливості, усвідомлювати зв'язок компонентів художньої форми зі змістом літера­турного твору. Розвиток поетичного слуху – важ­ливий чинник формування культури мовлення.

Розвиток образного мовлення дітей буде ефек­тивним лише в процесі сприймання ними худож­нього слова та самостійного складання зв'язних висловлювань. Мовлення дошкільнят стає образ­ним, щирим та живим, якщо у них виховується інтерес до мовного багатства, розвивається вміння вживати в своєму мовленні різноманітні ви­разні засоби.

«Слухаємо казку»

Цейвид занять можна проводити з усією групою або підгрупою дітей, які мають бажання послухати казку. Заняття складається з двох частин. Перша — організація умов для сприй­мання дітьми казкового твору, друга — бесіда та і розповідь за казкою. Чим молодші діти, тим більш діяль­ним, наочним мусить бути сприйняття казки. По­ступово ми привчаємо дітей сприймати казку на слух, але і в старших групах успіх заняття також залежить від яскравої захоплюючої атмосфери. Так, у молодшій групі розповідь казки випереджається ігровою ситуацією, демонстрацією іграшок, речей, пов'язаних з казкою або просто зацікавленням, заохоченням: «Зараз я розповім вам дуже цікаву історію про... Хочете послухати?" У старших групах перед розповіддю або читанням казки вихователь спрямовує зусилля на система­тизацію літературних знань дітей. Це може бути коротенька літературна вікторина чи вступна бесіда.

Важливе місце на занятті відводиться роботі над мовленням. Збагачення словника відбу­вається через ізолювання, виключення з тексту, пояснення малознайомих складних для усвідо­млення слів і словосполучень за допомогою при­йому синонімічної заміни, лексичних вправ у про­цесі роботи над текстом. Внаслідок спеціально­го навчання діти починають відчувати образність і красу художнього слова, знаходити у тексті, пояснювати значення, доцільно використовувати яскраві вирази в самостійних висловлюваннях.

Розвиток зв'язності висловлювань відбувається завдяки використанню спеціальних запитань, які вихователь починає спонуканням «Розкажи, чому...», «Поясни, як сталося, що...» Щоб відповісти на запитання, дитина мусить відтворити послідо­вно цілий епізод казки, інколи за допомогою вихо­вателя. Наприклад: «Розкажіть, як ведмежатка ділили сир». Вихователь допомагає побудувати послідовну відповідь: «Спочатку вони... що?... А потім?... Ось так і...» У ході обговорення казки зі старшими дошкільниками вихователь ставить за­питання аналітичного характеру, наприклад: «По­ясніть, як ви зрозуміли, що лисиця хитра та лука­ва». Відповідь також потребує виразного розгорнутого висловлювання з використанням перекон­ливих аргументів.

Є доцільним використання на за­нятті прислів'їв, приказок, фразеологізмів, щоб, з одного боку, допомогти дітям глибше усвідомити ідею казки, а з іншого, показати, як найбільш вда­ло, точно і коротко можна висловити головну дум­ку твору, які влучні, образні народні вислови.

Під час слухання казки вихователь поступово формує початкові літературознавчі уявлення дітей: про жанрові особливості казки (неймовірні чарівні події, магічні речі, чарівники, персоніфікований тваринний і рослинний світ, специфічні казкові висловлювання). Звертаючи увагу дітей на особ­ливості побудови і літературної форми казки, ви­хователь пов'язує ці знання із самостійною твор­чою діяльністю: «Ось і ви, коли складатимете свою казку, теж придумайте казковий зачин, кінцівку, свої чарівні пригоди, щоб казка вийшла цікавою».

Глибше зрозуміти, краще запам'ятати казку до­помагає використання методу моделювання, різні види якого підходять для дітей будь-якого віку, модель кольорова, модель за розміром, за фор­мою, зображувальна модель. Моделювання казки часто переростає ь дуже цікаву гру, в якій прожи­вання казкових дій відбувається у внутрішньому плані.

Почуття, переживання, викликані казковими об­разами, діти висловлюють, проявляють у творчій грі, театралізаціях, малюванні за мотивами казко­вого сюжету або в інших видах продуктивної діяльності.

«Слухаю, уявляю, малюю»

Творча розповідь за мотивами знайомих казок

Літературні ігри цього типу можуть бути скла­довою частиною занять з художньої літератури, а можуть проводитись окремо, як мовленнєві занят­тя на літературному матеріалі. В них може брати участь невеличка група дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити свою ініціативу, творчу активність, бути почутою.

Мета технології.

1. Розвиток у дитини пізнавального інтересу, бажання і потреби пізнати нове.

2. Розвиток спостережливості, дослідницького пошуку в навколишній діяльності.

3. Розвиток уяви, креативного мислення (бачити звичайний об’єкт під новим кутом зору).

4. Гармонійний збалансований розвиток дітей.

5. Формування базисних уявлень (математичних, про навколишній світ, мовних навичок).

 

Ігровий матеріал націлює на три напрямки роботи з дітьми:

1- етап – вибір гри, відповідно інтересам , можливостям дітей.

2- етап – підбір відповідних завдань.

3- етап – поступове використання всіх ігор, які входять в комплект.

Спрямування технології (завдання):

1. Ознайомити дітей з геометричними фігурами, закріпити кольори.

2. Вчити утворювати геометричні фігури на Геоконті, двохколірному квадраті .

3. Вчитись орієнтуватись на площині. Поняття:посередині, між, над, правий, лівий кут, правий лівий, нижній кут.

4. Розвивати уяву, пам’ять під час викладання предметів (будинок, стіл, цукерка, літак, човник ).

В технологію включені такі розділи: «Розвиваючі ігри», «Ігрові навчаючі засоби», «Педагогічні рекомендації для вихователів і батьків дошкільників» і додатки: «Розподілення програмою змісту в іграх», «Зразки конспектів занять з дітьми». Роботу за технологією інтенсивного розвитку інтелектуальних здібностей у дітей «Казкові лабіринти гри» можна починати з будь-якого віку дошкільного дитинства. Технологія «Казкові лабіринти гри» є багатофункціональною та різноплановою, охвачує достатньо широкий віковий діапазон, допомагає дітям та дорослим реалізувати творчий потенціал і сприяють розвитку інтелектуальних здібностей.

На першому етапі дошкільники за допомогою обстежень знайомляться з кольором, формою, засвоюють деякі уявлення. На другому етапі – за допомогою образу запам’ятовує поняття, символи.

Наступний етап – знайомство із закономірностями, принципами взаємодії (збільшення, додавання, трансформація), планування своїх дій. Постійне ускладнення ігор дозволяє підтримувати дитячу діяльність в зоні оптимальної складності. Таким чином, реалізується принцип потенційного розвитку дитини. Всі ігри об’єднуються в комплекти по принципу поступового і постійного ускладнення. Таким чином, запропонована комбінація ігор представляє собою систему і передбачає інтенсивний розвиток у дитини уваги, пам’яті, уяви, мови, логічного і творчого мислення. Інтегративно здійснюється математична підготовка дошкільників, ознайомлення їх з оточуючим світом, розвивається мова, зображувальне уміння та навики. Технологія включає ігри за допомогою яких можна підготувати дитину до оволодіння таким важливим процесом, як навчання. Застосування запропонованої системи ігор в навчально-виховній діяльності допомагає не тільки сформувати у дітей знання, уміння, навики, але перш за все, сприяє творчому розвитку особистості дитини-дошкільника.

Використання ігрової технології в педагогічному процесі, коли вся навчальна робота будується на основі ігрової діяльності дошкільнят, створює умови для проявлення творчого відношення педагогів до своєї роботи, знімає психологічні стереотипи.

 

 

ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ

«ДИТЯЧЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК МЕТОД НАВЧАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ»

(авт. А. САВЕНКОВ)

 

Програма дослідницького навчання в дошкільному закладі за А. Савенковим включає три елементи:

• розвиток у дітей дослідницьких умінь і навичок;

• дитячу дослідницьку практику;

• моніторинг дослідницької діяльності дошкільнят.

Більшість сучасних освітніх технологій дослідницького навчання дітей старшого дошкільного віку передбачають лише різні варіанти включення дитини у власну дослідницьку практику. А. Савенков зазначає, що дитяча навчально-дослідницька практика з проведення спостережень і експериментів важлива і цінна, але не здатна охоплювати і вирішувати все коло завдань дослідницького навчання. Проведення дослідного пошуку вимагає спеціальних знань, умінь і навичок. І дитину необхідно цілеспрямовано навчати, давати їй ці знання, розвивати і удосконалювати необхідні в дослідницькому пошуку вміння та навички.
Крім того, навчально-дослідницька практика дитини - заняття самостійне і нерідко розгортається за межами безпосередньої уваги педагога. Тому необхідна система її моніторингу. Самостійно здобуваючи знання, кожна дитина має бути впевнена в тому, що все нове, знайдене нею, буде затребуване, цікаве дорослим. Вона має бути впевнена, що її дослідження не залишаться без уваги, результати його ретельно розглянуть, а саму дитину неодмінно вислухають. Це вимагає створення спеціальної системи моніторингу дитячої навчально-дослідницької діяльності.

А. Савенков пропонує програму навчально-дослідницької діяльності учнів (старших дошкільників) в освітньому закладі, яка включає три відносно самостійних частини (підпрограми):

1. Підпрограма - «тренінг». Заняття на отримання спеціальних знань та розвитку у дітей умінь і навичок дослідницького пошуку.

2. Підпрограма - «дитяча дослідницька практика». Проведення самостійних досліджень та виконання творчих проектів.

3. Підпрограма - «моніторинг». Зміст і організація заходів, необхідних для управління процесом вирішення завдань дослідницького навчання: захист дослідних робіт і творчих проектів дітей, фестивалі дитячих робіт та ін.

 

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМІСТУ ПІДПРОГРАМ

Таким чином, програма навчальної дослідницької діяльності дошкільників повинна включати три відносно самостійних підпрограми:

Підпрограма – «тренінг».

Під час тренінгу розвитку дослідницьких здібностей дошкільників необхідно навчати спеціальним знанням, вмінням і навичкам дослідницького пошуку. До них О.Савенков відносить знання, вміння і навички:

Ø бачити проблему;

Ø ставити запитання;

Ø висовувати гіпотезу;

Ø давати визначення поняттям;

Ø класифікувати;

Ø спостерігати;

Ø проводити експерименти;

Ø робити висновки;

Ø структурувати матеріал;

Ø готувати власні міні доповіді;

Ø пояснювати, доводити і захищати свої ідеї.

Задачі ці складні, але, будучи адаптовані до віку, вони на практиці реалізуються успішно. Діти працюють с інтересом і задоволенням, при кваліфікованому керівництві психолога чи педагога.

 

Підпрограма – «моніторинг».

Ця частина програми менше інших по об’єму, але вона така ж важлива, як і дві попередні. Дитина повинна знати, що результати її пошуків цікаві іншим, і її обов’язково почують. Це потребує спеціального розгляду задачі пред’явлення результатів дитячих досліджень. З однієї сторони, ми повинні обов’язково дати кожній дитині можливість висвітлити власні результати, з іншої – навчати його елементарним навичкам презентації власних відкриттів.

Поступово кожна дитина повинна зрозуміти, що результати своїх досліджень потрібно не тільки розповісти, їх необхідно захистити. Для цього потрібно стимулювати дітей до того, щоб, слухаючи інших, вони ставили запитання, вчилися слухати чужі аргументи. Для реалізації цієї задачі кожне дитяче дослідження повинне закінчуватися міні доповіддю. Не завжди вдається зробити його публічним, але хоча б один слухач – педагог повинен прийняти участь в його обговоренні.

В рамках моніторингу дослідницької діяльності дітей дошкільного віку хороший ефект дають фестивалі дитячих дослідницьких робіт. Форма фестивалю передбачає презентацію дітьми своїх кращих робіт, виконаних за певний час. При цьому потрібно пам’ятати: фестиваль – не конкурс, і тут ніхто нікого не оцінює, хвалять всіх. Інша справа – конкурси дитячих дослідницьких робіт. Вони теж входять в систему моніторингу дитячої навчально-дослідницької практики.

Вихователю, щоб діяти ефективно і успішно, потрібно пам’ятати нескладні правила:

Ø Завжди підходьте до проведення роботи творчо.

Ø Навчайте дітей діяти самостійно, незалежно, уникайте прямих інструкцій.

Ø Не стримуйте ініціативи дітей.

Ø Не робіть за них того, що вони можуть зробити, або того, що вони можуть навчитися робити самостійно.

Ø Не поспішайте з винесенням оціночних суджень.

Ø Допомагайте дітям вчитися керувати процесом засвоєння знань:

а) просліджувати зв’язки між різними предметами, подіями, явищами;

б) формувати навички самостійного вирішення проблем дослідження;

в) аналізувати, синтезувати і класифікувати інформацію.

Педагогу важливо пам’ятати, що на всіх етапах роботи дитячого дослідження, основним очікуваним результатом являється – розвиток творчих здібностей, набуття дитиною нових знань, вмінь і навиків дослідницької поведінки і обробки одержаного матеріалу. Ми повинні мати на увазі, що в даному випадку ми маємо діло не з одним «результатом», а по меншій мірі з двома. Перший, звичайно, самий важливий, педагогічний. Другий – це той, який дитина створює «своєю головою» і руками, - макет, проект, доповідь і т.п. педагогічний результат – це перш за все безцінний в виховному значенні досвід самостійної, творчої, дослідницької діяльності, нові знання і вміння, цілий спектр психічних новоутворень, які відрізняють дійсного творця від простого виконавця.

 

Завдання ці важкі, але, будучи адаптованими до віку, вони на практиці вирішуються успішно. Діти працюють з інтересом і задоволенням, при умові кваліфікованого керівництва з боку педагога. Експериментальна робота, яка проводилась в ході експерименту, показала, що програмування даного навчального матеріалу слід здійснювати за принципом «концентричних кіл». Діти засвоюють повний цикл визначених проблем, наприклад, у старшій групі, а потім все ще раз повторюється у 1-ому класі. Заняття, орієнтовані на певні завдання, групуються у відносно цілісні блоки, що представляють собою самостійні ланки загального ланцюжка. Важлива особливість програми полягає в тому, що, готуючись до заняття, педагог сам складає хід кожного з них. Для цього, виходячи з особливостей групи, підбирається набір завдань з різних блоків ( «бачити проблеми», «задавати питання», «висувати гіпотези» та ін.)

При підготовці занять враховують чотири, умовно виділених А.І. Савенковим блоки:

> Культура мислення;

> Конвергентне мислення;

> Дивергентне мислення;

> Пізнавальні функції.

Маючи запропоновану А.І. Савенковим структуру, і спираючись на діагностичні результати, можна розробити сценарій кожного заняття, орієнтуючись на рівень розвитку дітей. Крім програмних занять можна проводити заняття, спрямовані на розвиток дослідницьких умінь і навичок.

 

 

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.51.24 (0.026 с.)