Міжнародний кримінальний суд

 

1. Історія міжнародної кримінальної юстиції.

2. Юрисдикція щодо злочинів, суб’єктів відповідальності, простору і часу дії. Комплементарність.

3. Судоустрій.

4. Проблема ратифікації Римського Статуту Міжнародного кримінального суду Україною.

 

Римский Статут Международного уголовного суда // Действующее международное право: В 2 т. — Т. 1. / Сост. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. – М.: Междунар. отношения, 2002. – С. 334.

Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) № 3-в/2001 від 11 липня 2001 р.) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 35-48.

Блищенко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовный суд. – М.: Закон и право: Юнити, 1994.

Касинюк О.В. Проблемні аспекти юрисдикції Міжнародного кримінального суду // Право України. – 2005. – № 3. – C. 144-147.

Касынюк О.В. Новое в выдаче и передаче обвиняемых (осужденных) по современному международному праву // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 56. – С. 188-196.

Український часопис міжнародного права. Спеціальний випуск: «Міжнародний кримінальний суд». – 2003. – №4.

 

 

До теми: Міжнародне право в період збройних конфліктів

 

Міжнародно-правове регулювання збройних конфліктів

Неміжнародного характеру

 

1. Поняття та види збройних конфліктів неміжнародного характеру. Проблеми їх кваліфікації.

2. Ступені правового регулювання конфліктів неміжнародного характеру.

3. Учасники конфліктів неміжнародного характеру.

 

Аби-Сааб Р. Гуманитарное право и внутренние конфликты: Истоки и эволюция международной регламентации: Научное издание. – М.: МККК, 2000.

Военные преступления. Это надо знать всем: Справочник. – М.: Текст, 2001.

Женевские конвенции от 12 августа 1949 г. и доп. протоколы к ним. – М.: МККК, 2003.

Защита лиц и объектов в международном гуманитарном праве: Сб. статей и док.: Научное издание. – М.: МККК, 1999.

Калугин В.Ю. Курс международного гуманитарного права. – Минск: Тесей, 2006.

Комментарий к Дополнительному протоколу ІІ, касающемуся защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера. – 2-е изд. – М.: МККК, 2000.

 

 

До теми: Міжнародно-правове регулювання міжнародних економічних відносин

 

Світова Організація Торгівлі

 

1. Правова основа, сфера діяльності та функції СОТ.

2. Організаційна структура СОТ.

3. Механізм вирішення спорів СОТ.

 

Марракеська угода про заснування Світової Організації Торгівлі 1994 р.

Азаров О.М. Правове регулювання міжнародної торгівлі в системі ГАТТ/СОТ (інституційні засади). - Автореферат дис.... канд. юрид. наук. - К., 2002. - 18 с.

Бдоян И.Т. О механизме разрешения международных споров в рамках ВТО//Вестник Московского университета. - 1998.- № 6. - С. 93-102.

Григорян С. Организационно-правовые основы и особенности Всемирной торговой организации (ВТО) // Государство и право. - 2000. - № 2.

Мальський О. М., Ягольник А. М. Міжнародне торговельне право: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 595 с.

Покрещук О.О. Правове регулювання міжнародної торгівлі у контексті норм і правил ГАТТ-СОТ. - К.: Зовнішня торгівля, 2003. - 512 с.

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

 

Агреман – згода приймаючої держави на призначення певної особи в якості глави дипломатичного представництва акредитуючої держави.

Агресія – протиправне застосування збройної сили.

Альтернат – правило, згідно з яким в екземплярі міжнародного договору, що призначений для даної договірної сторони, назва цієї сторони в загальному переліку сторін, підписи її уповноважених, печатки, а також текст договору на мові держави даної сторони ставляться на першому місці та для підпису залишається місце з лівого боку або зверху, якщо підписи розміщуються одна над другою.

Анклав – частина території однієї держави, що повністю оточена сухопутною територією іншої держави або держав.

Анексія – насильницьке приєднання державою території іншої держави.

Апартеїд – міжнародний злочин, що направлений проти людства, політика расової сегрегації, дискримінації та гноблення, що проводилася урядом ПАР у відношенні до корінного африканського та іншого неєвропейського населення до початку 90-х років ХХ століття.

Геноцид – міжнародний злочин, що здійснюється з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

Держава – первинний та основний суб’єкт міжнародного права, а також учасник міжнародних відносин. Держава є поєднанням трьох елементів: певної території, населення, що на ній проживає, та політичної організації (влади).

Держава реєстрації – держава, в офіційний реєстр якого занесені повітряні, морські та річкові судна, космічні об’єкти.

Держава прапора – держава, під прапором якої законно плаває певне судно.

Дезавуювання – спростування дій свого дипломатичного представника або іншої офіційно уповноваженої особи урядом або іншим компетентним органом держави.

Делімітація кордонів – договірне встановлення лінії державного кордону, що здійснюється за картами, як правило великомасштабними, із детальним зображенням на них рельєфу, гідрографії, населених об’єктів.

Демаркація кордонів – визначення та позначення ліній державного кордону на місцевості відповідно до договорів про делімітацію кордону та доданим до них картами та описами.

Денонсація міжнародного договору – засіб припинення дії двостороннього міжнародного договору або виходу із багатостороннього міжнародного договору в порядку та строки, обумовлені в такому договорі.

Депозитарій – в міжнародному праві хранитель оригінального тексту багатостороннього міжнародного договору та всіх документів, що до нього відносяться (заяв, застережень, ратифікаційних грамот, документів про денонсацію та інше).

Дуайен – протокольний голова (старійшина) дипломатичного корпусу в країні перебування (в англомовних країнах зазвичай іменується деканом).

Екзекватура – 1) приведення до виконання в даній країні судового рішення, що винесено в іншій країні; 2) офіційний документ, що посвідчує визнання консулу урядом держави, що приймає.

Екстериторіальність – повний імунітет, тобто звільнення від юрисдикції будь-якої держави на тієї підставі, що відповідна особа (або установа) вважається начебто такою, що знаходиться на території держави, громадянство (або національність, якщо мова йде не про фізичних осіб), якого воно має.

Екстрадиція – передача злочинців державою, на території якої він знаходиться, іншій державі за вимогою останньої з метою притягти злочинця до кримінальної відповідальності або виконання вироку, що набрав чинності.

Імунітет держави – принцип міжнародного права, що витікає з державного суверенітету і означає певні виключення з міжнародно-правових зобов’язань.

Клаузула – особливе положення в міжнародному договорі.

Комюніке – офіційне повідомлення про події міжнародного характеру.

Меморандум – дипломатичний документ відповідної держави, в якому докладно викладається фактична сторона міжнародного питання, дається аналіз тих або інших положень, наводяться обґрунтування позиції держави.

Мораторій – відкладення на певний строк виконання державою своїх міжнародно-правових зобов’язань.

Нота – документ дипломатичної переписки.

Нотифікація – в міжнародному праві офіційне повідомлення міністерством зовнішніх справ, дипломатичним (консульським) представництвом, міжнародною організацією або її посадовою особою шляхом направлення ноти або іншого документу, в якому викладається точка зору держави з певного питання, повідомляється про будь-які політичні або правові факти або події.

Нунцій – дипломатичний представник Ватикану.

Оптація – один із способів набуття та припинення громадянства, що полягає у виборі громадянства при зміні державної належності території.

Посол – голова дипломатичного представництва найбільш високого в протокольному відношенні рівня.

Преамбула – вступна частина міжнародного договору.

Протокол – офіційний документ (нерідко додаток до основного договору), за допомогою якого міжнародний договір доповнюється або уточнюється.

Пролонгація міжнародного договору – продовження дії договору, що здійснюється до моменту закінчення строку його дії з метою забезпечення його безперервності.

Промульгація міжнародного договору – офіційне опублікування міжнародного договору.

Ратифікаційна грамота – документ, що підтверджує ратифікацію міжнародного договору відповідним органом держави (парламентом).

Репарація – форма міжнародно-правової відповідальності за шкоду, що заподіяна суб’єкту міжнародного права в результаті міжнародного правопорушення.

Репатріація – повернення в країну громадянства, постійного проживання або походження тих осіб, які опинилися через певні обставини на території інших держав.

Репресалії – правомірні примусові дії держави, що направлені на відновлення своїх прав, що порушені іншою державою, але без застосування сили або погрози її застосування.

Реституція – в міжнародному праві повернення майна, неправомірно захопленого та вивезеного однією із воюючих держав з території іншої держави, що є воєнним противником.

Реторсія – правомірні примусові дії держави, що здійснюються у відповідь на недружній акт іншої держави, наприклад, що піддав дискримінації фізичних або юридичних осіб першої держави.

Сатисфакція – форма міжнародно-правової відповідальності, на підставі якої держава-порушник надає задоволення державі, що постраждала.

Статус-кво – становище в будь-який області міжнародних відносин або у взаєминах держав, що існувало в будь-який час в минулому.

Субституція – форма міжнародно-правової відповідальності держав (різновид реституції), що представляє собою заміну неправомірно знищеного або ушкодженого майна, будівель, транспортних засобів, художніх цінностей, особистого майна та інше.

Табула раса – концепція, на підставі якої держава-правонаступник не обтяжена жодними зобов’язаннями свого попередника перед іншими державами.

Трансфер – обмін населенням між державами на основі міжнародного договору, автоматична зміна громадянства.

Цесія – передача території однієї держави іншій державі за згодою між ними.