Органи внутрішніх справ України



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Органи внутрішніх справ України



ОВС займають одне з центральних і значущих місць у системі правоохоронних органів. Вони покликані охороняти громадський порядок, захищати права й інтереси громадян, охороняти законні інтереси підприємств і організацій незалежно від форми власності від протиправних посягань, вести боротьбу зі злочинністю й ін­шими правопорушеннями.

Органи внутрішніх справ –це сукупність правоохоронних органів, яка утворює єдину систему МВС.

Систему ОВС очолює МВС, що є центральним органом виконав­чої влади. МВС забезпечує реалізацію державної політики у галузі захисту прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави від протиправних посягань. Поряд з цим, МВС координує й організує роботу ОВС по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського по­рядку, забезпеченню громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охороні та обороні особливо важливих державних об'єктів.

МВСє центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

У разі потреби МВС і його структурні підрозділи організують на території України розшук осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, аботих, які його вчинили, і ухиляються від слідства, суду та вико­нання кримінального покарання, а також громадян, що пропали безвісті у випадках, передбачених чинним законодавством.

МВС організує роботу з проведення експертиз у кримінальних справах та криміналістичних досліджень матеріалів оперативно-розшукової діяльності. З цією метою забезпечується участь фахівців криміналістичних служб у проведенні відповідних слідчих дій.

МВС забезпечує функціонування дозвільної системи і здійс­нення контролю за придбанням, збереженням, носінням і переве­зенням зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, а також завідкриттям і функціонуванням об'єктів, де вони продаються і використовуються.

Дозвільна система –це особливий порядок виготовлення, при­дбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабора­торій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Перелік предметів, матеріалів та речовин, підприємств, майс­терень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, пе­редбачений Положенням про дозвільну систему. До них належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 мілі­метра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду тощо.

Центральне місце у структурі ОВС займає міліція як єдина система підрозділів, що входять у структуру МВС.

Міліція державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від про­типравних посягань.

Для захисту життя, здоров'я, прав та свобод людини, власності, інтересів громадянина, суспільства та держави від протиправних посягань на міліцію державою і Законом "Про міліцію" покладені наступні завдання:

– забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод та інтересів;

– запобігання правопорушенням та їх припинення;

– охорона і забезпечення громадського порядку;

– виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

– забезпечення безпеки дорожнього руху;

– захист власності від злочинних посягань;

– виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

– участь у поданні соціальної та правової допомоги грома­дянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам,підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Виконання завдання з забезпечення безпеки населення від­бувається у рамках повноважень із запобігання загрози життю, безпеки, здоров'ю, гідності, власності громадян. Категорія без­пеки чи небезпеки виникає як елемент суспільних відносин у державі, на виробництві та ін. Поняття безпеки пов'язане з кон­ституційними нормами, що визначають певні права та свободи громадян. Безпека (наявність безпечних умов) дає можливість особі реалізувати свої права, а державі та суспільству – функції. І навпаки, наявність небезпеки (небезпечних умов) – перешкод­жає реалізації конституційних прав та свобод завдаючи шкоди державі, суспільству та особі. Суспільна безпека, як зазначає С.А. Тарарухін, це – суспільний спокій, недоторканність життя і здоров'я населення, наявність умов для праці та відпочинку громадян; нормальна діяльність державних та суспільних органі­зацій, установ та підприємств. Загроза життю, здоров'ю, гідності, власності громадянина може виникнути у результаті протиправних дій або бездіяльності з боку інших осіб.

Запобігання і протидія злочинам полягає у виявленні різного роду обставин і факторів, що сприяють вчиненню протиправних дій, причин і умов у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Виконання завдання нерозривно пов'язане із запобіганням злочинним проявам чи нейтралізацією факторів, які впливають на рівень злочинності.

Органи міліції при реалізації завдань з охорони і забезпечен­ня громадського порядку, підтримують встановлений у державі порядок правовідносин між людьми. Вони також покликані за­безпечувати захист життя, здоров'я, безпеки і власності осіб, які опинилися у надзвичайних (стихійні лиха, аварії, пожежі тощо) чи у небезпечних умовах, що можуть бути створені джерелом підвищеної небезпеки (транспорт, вибухові речовини, зброя).

Важливою і складною є завдання з розкриття злочинів. Для забезпечення розкриття злочинів проводяться дії, спрямовані на виявлення злочинів і розшук осіб, що їх вчинили. Значне місце у процесі розкриття злочинів відводиться заходам оперативно-розшукового характеру.

Багатопланова правоохоронна діяльність з забезпечення ви­конання значного обсягу роботи, яка пов'язана з охороною, за­хистом і виконанням функцій, покладених на міліцію, будується на основі принципів: законності; гласності; гуманізму і поваги до особистості; взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням.

Міліція має право тимчасово, в межах закону, обмежувати пра­ва і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати особі відповідні по­яснення з цього приводу. При цьому міліція повинна забезпечити право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніше як через 2 години повідомляє про їх місце­перебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання, а у разі необхідності – вживає заходів до негайного надання медичної та іншої допомоги затриманій особі.

Структурні підрозділи міліції:

– кримінальна міліція;

– міліція громадської безпеки;

– транспортна міліція;

– державна автомобільна інспекція;

– міліція охорони;

– судова міліція;

– спеціальна міліція;

– місцева міліція.

Кримінальна міліція. Кримінальна міліція забезпечує припинення, розкриття і розслідування злочинів, розшук осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Для виконання повноважень у складі кримінальної міліції створені і діють оперативно-розшукові підрозділи, підрозділи карного розшуку, підрозділи по боротьбі зі злочинами в сфері економіки, криміналістичний та експертно-криміналістичний підрозділи, спеціалізовані підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і підрозділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

Міліція громадської безпекипокликана вирішувати питання пере­важно місцевого рівня: забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку, попередження і припинення зло­чинів, надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах компетенції міліції. Основу цього підрозділу складає служба охо­рони громадського порядку, до якої входять підрозділи патрульно-постової служби, паспортної системи та дозвільної системи.

Транспортна міліція забезпечує розкриття транспортних зло­чинів, їх припинення і запобігання, а також розшук осіб, що вчинили злочини на транспорті. Цей підрозділ забезпечує охорону вантажу, який транспортується на усіх видах транспорту, і виконує функцію підтримання громадського порядку на транспорті.

ДАІзабезпечує реєстрацію й облік автотранспортних засобів, організує і здійснює керівництво роботою з забезпечення безпеки дорожнього руху. ДАІ контролює проведення органами виконавчої влади і транспортними організаціями роботи, що спрямована на запобігання дорожньо-транспортним правопорушенням.

Міліція охорони організує на договірних засадах охорону майна громадян, підприємств, організацій і установ усіх форм власності. Разом з іншими охоронними структурами проводить роботу для підвищення надійності охорони об'єктів.

Спеціальна міліція покликана організовувати і забезпечувати охорону громадського порядку при проведенні масових заходів у районі, місті, області чи у загальнодержавному масштабі. У разі необхідності ці підрозділи беруть участь, поряд з іншими компетентними органами, у забезпеченні правового режиму надзвичайного чи воєнного стану при його введенні на території України. Спеціальна міліція бере участь у масштабних операціях із затримання членів злочинних угруповань і окремих злочинців.

Місцева міліція утворюється за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих державних адмініст­рацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС. Завданням місцевої міліції є забезпечення захисту життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян та охорони громадського порядку на відповідній території.

До складу місцевої міліції входять підрозділи дорожньо-пат­рульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів міліції, а також приймальники-розподільники для неповнолітніх, приймальники-розподільники для осіб, затрима­них за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підда­них адміністративному арешту. У складі місцевої міліції можуть утворюватися й інші підрозділи.

Для виконання покладених на міліцію обов'язків співробітники наділені наступними правами:

1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, а в разі неви­конання зазначених вимог застосовувати заходи примусу;

2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, не­обхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

3) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

– осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання;

– осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, – на строк, встановлений судом, але не більше 10 діб;

– неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опі­кування, – на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, – до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

– осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника мілі­ції, – до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

– осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, – до передачі їх до спеціаль­них медичних закладів або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких – до їх витвереження;

– військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, – до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

– осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і ство­рюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, – до передачі їх до лікувальних закладів, але не більш як на 24 години;

5) складати протоколи про адміністративні правопорушен­ня, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення; здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

6) входити безперешкодно у будь-який час доби:

– на територію і в приміщення підприємств, організацій, в тому числі митниць, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

– на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

– до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання вста­новлених судом обмежень;

7) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколиш­нього середовища, а також за наявності даних про те, що він вико­ристовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться,товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспор­тних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту;

8) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій по­яснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки за фактами порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності;

9) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

Оперативно-розшукова діяльність –це система гласних і не­гласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з орга­нами управління і населенням.

Адвокатура України

Захист прав і законних інтересів громадян і організацій за­безпечує функціонування дієздатного інституту адвокатури з чітко визначеним статусом адвоката, адвокатських об'єднань і адвокатської діяльності.

Діяльність адвокатури ґрунтується на нормах Конституції, де у ст. 59 передбачено, що кожен має право на правову допомо­гу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання пра­вової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура.

Адвокатура Україниє добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією сприяти захисту прав, свобод людини та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

В Україні правова до­помога надається не тільки адвокатурою, яка є основним органом, що надає юридичну допомогу, а і юрисконсультами підприємств, юридичних відділів, радниками з правових питань. Представни­ками сторін у цивільному процесі, обвинуваченого і потерпілого в кримінальному процесі можуть бути близькі родичі, а також особи, які мають учені ступені і звання у галузі правознавства, що не перебувають в органах адвокатури. Відповідно до чинного законодавства, особа, яка має юридичну освіту, може, не склада­ючи кваліфікаційного іспиту, займатися юридичною практикою на засадах підприємництва, не набуваючи статусу адвоката.

Важливою гарантією забезпечення належного рівня професій­ного захисту, консультування та іншої правової допомоги є наяв­ність спеціальних професійних прав, встановлення професійних обов'язків, правил адвокатської етики, передбачено адвокатську таємницю, а головне, передбачено відповідальність за неналежне здійснення адвокатом своїх професійних обов'язків або зловжи­вання адвокатськими правами. Процес притягнення адвоката до юридичної відповідальності відбувається за визначеною про­цедурою.

Конституційно визначені завдання адвокатури, що значною мірою відповідають основним напрямам, у яких ведеться адвокатська діяльність, а саме: здійснення повноважень захисника у кримі­нальному процесі, представництва фізичних і юридичних осіб, надання правової допомоги громадянам України, особам без громадянства, іноземним громадянам та юридичним особам, тобто тим, хто її потребує.

Так, адвокати:

– надають консультації й роз'яснення, усні й письмові довідки зправових питань і законодавства;

– складають заяви, скарги, клопотання й інші документи правового характеру;

– посвідчують копії документів у судових справах, які вони ведуть;

– здійснюють представництво фізичних і юридичних осіб у суді й інших органах влади;

– надають юридичну допомогу підприємствам, установам і організаціям;

– допомагають у правовому забезпеченні підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності фізичних і юридичних осіб;

– беруть участь у кримінальному судочинстві як захисники і представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю ін­дивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.

Зайняття адвокатською діяльністю можливо як зі створен­ням юридичної особи, так і без створення. Адвокат, який індивідуально займається адвокатською діяль­ністю без створення юридичної особи, повідомляє про одержання свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю місцеві органи влади. Потім відбувається реєстрація у податкових органах, постановка на облік у Пенсійному фонді, відкриття поточних та депозитних рахунків в банках на території України (а у випадках, передбачених законодавством, в іноземних банках). Адвокат має печатку і штамп.

Організаційною формою діяльності адвокатури зі створенням юридичної особи, за якої адвокат діє один, є адвокатське бюро. На відміну від попередньої форми, адвокат має право найма­ти технічних та інших працівників, крім адвокатів. Він також користується усіма правами та несе обов'язки, що притаманні юридичній особі.

Адвокати можуть здійснювати свою діяльність з надання юри­дичної допомоги не тільки індивідуально, але й об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори й інші об'єднання зі створенням юридичної особи. Адвокатські об'єднання утворюються для здійснення професійних функцій із захисту прав і свобод людини, представництва прав і законних інтересів фізич­них осіб. Спілки адвокатів створюються для захисту соціальних і професійних прав своїх членів.

Надання адвокатом юридичної допомоги громадянам чи юри­дичним особам (клієнтам) неможливе без наявності у адвоката певних професійних прав та обов'язків, що, значною мірою, визначають правовий статус адвоката.

Адвокатом може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту (академія, університет, інститут), стаж роботи за спеціальністю юриста, або помічника адвоката не менше 2 років. Особа, що відповідає цим вимогам, допускається до складання кваліфікаційного іспиту. І тільки після його здачі, одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та прий­няття Присяги адвоката України, особа вважається адвокатом. Таке право надається тільки громадянам України, а особи без громадянства і іноземні громадяни не мають права займатись адвокатською діяльністю в Україні. Втрата громадянства

Законом "Про адвокатуру" встановлено заборону бути адвокатом і займатись адвокатською діяльністю особі, яка має судимість. Якщо судимість погашена або знята, то особа має право набувати статусу адвоката.

При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адво­катури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, яка отримує цей документ, урочисто приймає Присягу адвоката України.

При наданні юри­дичної допомоги, захисті інтересів клієнта адвокат має право:

– за дорученням фізичних або юридичних осіб захищати чи представляти їхні інтереси в усіх установах чи організаціях підпри­ємствах, до компетенції яких належить вирішення питань, що ви­никають під час здійснення представництва;

– збирати відомості, про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, кримінальних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення;

– за згодою клієнта і за його рахунок одержувати письмові висновки фахівців з питань, що виникають при розгляді гос­подарських, цивільних чи кримінальних справ, та потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чин­ного законодавства;

– під час досудового слідства та у судовому засіданні заявляти відводи, клопотання, представляти докази, знайомитися з ма­теріалами кримінальної справи, виступати в судовому засіданні, оскаржувати акти слідства, вирок або рішення суду.

Адвокат має право на оплату праці, що здійснюється на підставі угоди між громадянином, юридичною особою й адвокатом. Якщо адвокат бере участь у кримінальній справі за призначенням (у випадку звіль­нення громадянина від оплати за надання юридичної допомоги через малозабезпеченість) оплата праці здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Захист повинен вестися допустимими засобами. Коли адвокат надав до слідчих чи судових органів докази, які були отримані з порушенням прав сторін, то вони вважаються неприпустимими. Адвокат зобов'язаний використовувати всі дозволені законом засоби для захисту прав і законних інтересів громадян і юридич­них осіб.

Адвокат не має права приймати доручення про надання юри­дичної допомоги, якщо він у цій справі надає чи раніше надавав таку допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулась з проханням про ведення справи.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Ад­вокатська таємниця – необхідна умова здійснення адвокатської діяльності – встановлюється законом в інтересах здійснення правосуддя, захисту професійних відносин між адвокатом та клієнтом, укріплення авторитету та престижу адвокатури.

Адвокатська таємниця – це інформація, що одержана від клієнта та про клієнта, яка стала відомою адвокату у зв'язку з поданням юридичної допомоги, здійсненням захисту і представ­ництва, щодо якої відсутня згода клієнта на її розголошення.

Адвокатська таємниця включає такі елементи: факт звернен­ня до адвоката і питання, з яких особа (фізична або юридична) звертається за правовою допомогою; інформація, що стосується злочину, його учасників, наслідків, даних про особисте життя, що повідомляються обвинуваченим, потерпілим, позивачем чи відповідачем, якщо немає згоди зацікавленої особи на їхнє розго­лошення при вчиненні слідчих і судових дій; аналогічні відомості, що були повідомлені близькими родичами підозрюваного, обвину­ваченого чи підсудного при зверненні за юридичною допомогою; усі відомості, що були повідомлені клієнтом у цивільній чи ад­міністративній справі при представництві його інтересів у держав­них і громадських органах; відомості, відображені у листуванні адвоката і клієнта, які зберігаються у адвокатському досьє.

При характеристиці адвокатської діяльності детально був роз­глянутий принцип конфіденційності. Правила адвокатської етики розрізняють інформацію, що є конфіденційною, та інформацію, що становить адвокатську таємницю. Конфіденційність певної інформації може бути скасована тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонас­тупниками юридичної особи), в письмовій або іншій фіксованій формі. Адвокат не несе відповідальності за порушення принципу конфіденційності у випадках, коли його допитали в установле­ному законом порядку як свідка щодо обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним за­конодавством, хоча й охоплюються предметом конфіденційності інформації. Розголошувати відомості, які складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи неза­конні спроби органів дізнання, слідства і суду допитати адвоката про обставини, що становлять предмет адвокатської таємниці.

Не розголошувати адвокатську таємницю повинні не тільки адвокати, а й їх помічники, посадові особи адвокатських уста­нов. Звільнити адвоката, його помічника та інших посадових осіб адвокатських об'єднань від обов'язку зберігати професійну таємницю може лише клієнт. Відомості, отримані адвокатом від клієнта, зберігаються в таємниці безстроково, навіть якщо особа, що довірила ці відо­мості, померла. Для розголошення такої інформації необхідна згода правонаступників померлої особи.

Усі права, честь, гідність, свобода й особиста недотор­канність адвоката охороняються законом. Надані державою і пере­дбачені законом професійні права адвоката повинні беззастережно виконуватися, без перешкод з боку будь-якої особи. Порушення цих прав або створення перешкод щодо їх здійснення неприпустимі, а у разі допущення таких порушень та перешкод особи, які вчинили такі дії, повинні нести юридичну відповідальність.

Усі документи, що зберігаються в адвоката та пов'язані з виконанням його професійних обов'язків, не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню без його згоди. Забороняється без санкції прокурора прослуховувати телефонні розмови при про­веденні оперативно-розшукових заходів.

Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріаль­ного забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону.

Припинення адвокатської діяльності відбувається на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в наступних випадках:

– засудження адвоката за вчинення злочину після набрання вироком законної сили, за яким адвоката визнано винним;

– обмеження судом дієздатності або визнання адвоката не­дієздатним;

– втрати громадянства України;

– грубого порушення вимог національного законодавства, яке регулює адвокатську діяльність та Присяги адвоката України.

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Правоохоронна діяльність – це __________________________________.

2. Перелічіть ознаки правоохоронної діяльності.

3. Державна влада – це___________________________________________.

4. Назвіть три гілки державної влади і їх уповноважені органи.

5. Прокоментуйте твердження В.В. Копєйчикова: «Влада – це необхід­ність, за допомогою якої забезпечується нормальне функціонування усіх соціальних суб'єктів, вона забезпечує організованість і порядок, координує дію різних елементів держави і суспільства»: __________________________________________________________________________________________________________________________

6. У чому полягає різниця між апеляцією та касацією.

7. Чи приймають участь у цивільному процесі свідки?

8. До судів якої юрисдикції відносяться військові суди: загальної чи спеціальної?

9. Використовуючи матеріал з теоретичної частини дайте характеристику основних стадій судового процесу:

 

Стадії Характеристика
Суд першої інстанції  
Апеляційний суд  
Касаційний суд  
Верховний суд України  

 

10. Який суд проводить повторну касацію?

11. Правосуддя – це _____________________________________________.

12. Перелічіть принципи судочинства.

13. Прокуратура – це ____________________________________________.

14. Для чого проводиться досудове слідство?

15. Перелічіть органи дізнання і органи досудового слідства.

16. Якою є основна мета публічного обвинувачення в суді?

17. Служба безпеки України – це__________________________________.

18. Яка інформація підпадає під поняття державної таємниці.

19. Що охороняють органи внутрішніх справ?

20. Перелічіть структурні підрозділи міліції.

21. Яким органом є адвокатура України: державним чи громадським?

22. Які органи окрім адвокатури також можуть надавати юридичну консультацію в Україні?

23. Назвіть форми адвокатської діяльності.

24. Адвокатська таємниця – це____________________________________.

25. В чому полягає різниця між конфіденційною інформацією та інформацією, що становить адвокатську таємницю.

Практична робота №3



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 140; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.015 с.)