Завдання 1. Розрахунок ГДВ (холодного) і мінімальної висоти джерела викиду

 

 

 

 

п = 1 при V´_м ≥2;

п = 0,532(V´_м)² - 2,13 V´_м + 3,13 при 0,5 ≤ V´_м <2;

п = 4,4 V´_м при V´_м <0,5.

 

(кругле устя)

(прямокутне устя)

 

 

Рис. 4.1. Блок-схема розрахунку ГДВ_х (холодного) і Н _min

 

 

Завдання 2. Розрахунок ГДВ (гарячого) і мінімальної висоти джерела викиду

п = 1 при V_м ≥2;

п = 0,532(V_м)² - 2,13 V_м + 3,13 при 0,5 ≤ V_м <2;

п = 4,4 V_м при V_м <0,5.

 

 

 

 

Рис.4.2. Блок-схема розрахунку ГДВ (гарячого) і Н _min

Для виконання завдань №1 та №2 отримайте у викладача вихідні дані відповідно до номера вашого варіанту.

Приклади розрахункових завдань

Приклад 1. Розрахувати ГДВ в атмосферу нагрітих (оксид карбону(II), оксид нітрогену(II), сажа) і холодних (аміак, бензол, ксилол) газоповітряних сумішей, якщо їх гранично допустимі концентрації в атмосфері становлять: оксид карбону – 3 мг/м³, оксид нітрогену – 0,6 мг/м³, сажа – 0,05 мг/м³, ксилол – 0,2 мг/м³, аміак – 0,04 мг/м³, бензол – 0,1 мг/м³. Висота джерела викиду над рівнем землі – 24 м. Температура нагрітої газоповітряної суміші Т = 240 ⁰С; середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду – 8 м/с; діаметр устя джерела викиду – 0,4 м; швидкість осідання дрібнодисперсних аерозолів – 4 см/с; рельєф місцевості – пагорб (гребінь) заввишки 1,5 м; відстань від середини пагорба до джерела викиду – 20 м; відстань від найвищої точки пагорба (півширина пагорба) до кінця його схилу – 2,5 м.

Рішення.

1. За формулою (4.3) визначаємо об’ємну швидкість газоповітряної суміші:

V₁ = , м³/с;

2. Знаходимо різницю між температурою нагрітої газоповітряної суміші та температурою навколишнього середовища (температурою повітря в найбільш гарячий день літа приймаємо Т_n = 30⁰С):

∆Т = 240-30 = 210, ⁰С;

3. Вибираємо коефіцієнт А, який залежить від температурної стратифікації атмосфери: для несприятливих метеорологічних умов на території України приймаємо А = 180;

4. Визначаємо величину безрозмірного коефіцієнта F:

при заданій швидкості осідання дрібнодисперсних аерозолів 4 см/с,

F = 1,0;

5. Для розрахунку безрозмірного коефіцієнта m попередньо за формулою (4.6) визначаємо параметр ƒ:

 

f = 10³ , м·с^-2/ ^oС;

6. За формулою (4.5) розраховуємо безрозмірний

коефіцієнт m:

;

7. За формулою (4.8) визначаємо параметр V_м:

8. За величиною параметра V_м визначаємо безрозмірний коефіцієнт n для гарячих викидів (формула (4.7)):

 

якщо 0,5≤ V_м <2, то n =0,532 (1,34)²-2,13∙1,34+3,13=1,23;

 

9. Оскільки в районі розташування джерела викидів забруднюючих речовин є перепони (пагорби) невеликої висоти

(h₀ = 1,5 м) і в радіусі 50 висот витяжних труб від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км, то безрозмірний коефіцієнт приймаємо: η = 1,0;

10. За формулою (4.4) визначаємо швидкість виходу із джерела викиду холодної газоповітряної суміші:

, м/с;

За формулою (4.7) визначаємо n для холодних викидів:

 

n =0,532 (1,39)²-2,13∙1,39+3,13=1,20;

 

11. За формулою (4.1) розраховуємо ГДВ нагрітих газоповітряних сумішей:

г/с;

, г/с;

, г/с;

12. За формулою (4.2) розраховуємо гранично допустимі викиди холодних газоповітряних сумішей в атмосферу:

, г/с;

, г/с;

, г/с.

Висновок: за результатами розрахунків видно, що сумарний викид в атмосферу нагрітих газоповітряних сумішей – 3,84 г/с, холодних – близько 1,98∙10^-3 г/с.

 

Запитання і завдання для самостійної роботи

1. Що таке гранично допустимий викид і в яких одиницях він встановлюється?

2. В чому полягає відмінність між ГДК і ГДВ?

3. З одиночної труби висотою 80 м, з діаметром устя 1 м викидається 3 м³/с димових газів, які містять оксид сульфуру(IV) з температурою 60^оС. Температура зовнішнього повітря 20^оС. Джерело викиду розташоване в Україні. Розрахуйте ГДВ та мінімальну висоту викиду (труби).

4. Визначити для умов розсіювання в Київській області допустиму концентрацію SO₂ у гарячому газодимовому викиді з Т_в =95^оС, якщо відомі наступні дані: висота димової труби Н= 30 м, D= 1,4 м, швидкість вихідних газів ω_о = 18,0 м/с, Т_п =25^оС. Максимальна приземна концентрація SO₂ – 22 мг/м³, а величина викиду

Q_в = 13000 м³/год.

Практична робота № 5

«Визначення зниження рівня звуку екрануючими спорудами»

Теоретична частина

Для зниження впливу повітряного шуму від стаціонарних або

пересувних установок використовують звукоізолюючі конструк- ції. Акустичний ефект цих конструкцій в основному обумовлений відбиванням звуку від їхніх поверхонь, ви­готовлених із щільних твердих матеріалів: бетону, цегли, сталі і т.п.). До звукоізолюючих конструкцій належать також акустичні екрани. Їх встановлюють або уздовж транспортних магістралей, або на території підприємства для зниження рівня шуму, який створюють відкрито встановлені джерела в навколишньому середови­щі. Але застосування екранів виправдано тільки в тому випадку, якщо шум від джере­ла, що екранується, не менше, ніж на 10 дб вище рівнів, які створюють інші джерела шуму на даній території [14].

Акустична ефективність екрана ΔL_екр характеризує зниження рівня звукового тис­ку в РТ (розрахунковій точці), розташованій за екраном, залежить насампе­ред від розмірів і форми екрана, відстані від джерела шуму і РТ до екрана, час­тоти звуку і т.д. Екрани можуть бути плоскої або П-подібної форми, гладкими (із металу, пластмаси і т.п.) або (частіше всього) із звукопоглинаючим облицю­ванням товщиною не менше 50 мм з боку джерела шуму. Акустичні екрани можуть бути стаціонарними і пересувними, висота екрана повинна в три і більше рази пере­вищувати відповідні розміри джерела для того, щоб зона акустичної тіні була якнайбільшою.

На рис.5.1 подана схема поширення звуку при використанні різних типів акустичних екранів.