Основні етапи формування політичної карти світу.14 Основні політико-географічні наслідки Першої та Другої світових воєн.

Основні етапи формування політичної карти світу.14 Основні політико-географічні наслідки Першої та Другої світових воєн.

У формуванні політичної карти світу розрізняють кілька періодів: стародавній, середньовічний, новий і новітній.
У с т а р о д а в н і й п е р і о д (до V ст.) відбувалось утворення могутніх держав: Єгипту, Римської імперії, Греції. Сусідні землі були мало досліджені, і тому політична карта мала уривчастий, неповний, приблизний характер. Вона постійно змінювалась внаслідок перерозподілу територій під час війн, формування внутрішнього й зовнішнього ринків.
У с е р е д н ь о в і ч н и й п е р і о д (з V по XV ст.) політична карта світу поступово змінювалася. Утворення в Європі таких великих держав, як Візантія, Велика Римська імперія, Київська Русь, Англійське королівство сприяло формуванню елементів ринкової економіки. Великі держави прагнули до далеких територіальних пошуків з метою загарбання нових земель. Політична карта набувала чітких контурів, особливо в європейській та азіатській частинах.
Н о в и й п е р і о д (з XV ст. до закінчення Першої світової війни) - найвагоміший у кількісному формуванні політичної карти світу. Епоха великих географічних відкриттів розширила і зміцнила міжнародні господарські зв'язки. Була сформована колоніальна система найбільших Європейських держав - Англії, Іспанії, Португалії, Франції, Німеччини, Нідерландів. Створювалися, вступали в міжнародні ринкові відносини нові держави переселенського типу в Америці та Австралії. Посилилась їх боротьба за незалежність.
Н о в і т н і й п е р і о д у формуванні політичної карти світу розпочався з територіального перегрупування після Першої світової війни. Почали розпадатися колоніальні супердержави, розпалася Австро-Угорська імперія. Водночас утворилася нова супердержава - СРСР, до складу якої входила і Україна як союзна республіка. З'явилися нові незалежні країни: Польща, Фінляндія, Югославія, Чехословаччина та ін.
Після Другої світової війни знову відбувся перерозподіл територій і політичних сил на політичній карті світу, почався розпад колоніальної системи. Багато країн Африки, Азії здобули незалежність. Останні за часом (кінець XX ст.) істотні зміни відбулися після краху комуністичного режиму і розпаду трьох соціалістичних країн: СРСР, Югославії, Чехословаччини. Водночас відбулося об'єднання двох держав — Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) і Німецької Демократичної Республіки (НДР) в єдину державу - Німеччину (мал. 4). На політичній карті світу з'явилися 23 нові незалежні держави, у тому числі й Україна.

Сучасна політична карта світу.

На сучасній політичній карті світу налічується 236 країн і територій; незалежних, самостійних держав серед них - 194. Політична карта відображає тривалий історичний розвиток людського суспільства впродовж багатьох тисячоліть. Територіальний поділ світу постійно змінюється, тому й політична карта характеризується динамічністю і нестабільністю.Кількісні зміни відбуваються внаслідок приєднання відкритих земель; територіального поділу у зв'язку з воєнними діями, об'єднанням чирозпадом держав, передачею, купівлею або обміном певних територій; збільшенням чи зменшенням площ суходолу приокеанічних держав.

16 Залежні території часто називають колоніями. Колонія – країна або територія, що перебуває під владою іноземної держави (метрополії), не має політичної, економічної самостійності; управління нею здійснюється на підставі спеціального режиму.

Найбільша кількість володінь належить таким країнам: Франція:1. Острів Амстердам (Індійський океан)2. Острів Гваделупа – „заморський департамент” (Карибське море)3. Острови Глор’єз (Індійський океан)4. Острів Європа (Індійський океан)5. Острів Кергелен (Індійський океан) Велика Британія:1. Архіпелаг Лагос (Індійський океан)2. Бермудські острови (Атлантичний океан)3. Віргінські острови (Карибське море)4. Гібралтар (спірна територія з Іспанією) США: 1. Атол Уейк (центральна частина Тихого океану)2. Віргінські острови (Карибське море)3. Військові бази на островах Джонстон і Сенд, незаселені острови Пальміра, Джарвіс, Кінгмен-Риф, Хоуленд і Бейкер (Тихий океан)4. Східне Самоа (Тихий океан)

Форма колоніальної залежності буває різною. Відповідно залежні території можуть мати певний статус. Заморські території формально мають ті самі органи влади, що й одиниці адміністративного поділу метрополії. Протекторати – це форма колоніальної залежності, що встановлюється нерівноправним договором, за яким держава протектор здійснює зовнішні відносини й вирішує інші найважливіші питання політики протекторату. Формально в Європі протекторатами є: Монако (протектор – Франція), Сан-Марино (протектор – Італія), Ліхтенштейн (протектор – Швейцарія). Підопічні території – це залежні території, які керуються створеною після Другої світової війни системою міжнародної опіки за дорученням і від імені ООН. Ці території створювались з метою покращення умов розвитку слаборозвинених країн з допомогою високорозвинених. Нині їх в світі не існує: більшість стали незалежними, а Маріанські Острови та деякі інші території отримали статус колоній. Домініон – це самоврядна частина у складі Британської імперії, які визнали главою англійського короля (королеву): Канада, Австралія, Нова Зеландія та інші країни – колишні колонії Великобританії. Зараз термін „домініон” вилучено з ужитку, а країни ввійшли до складу Британської співдружності. Спірні території – це території, на які претендують дві або більше держав. У світі існує до 300 ділянок і територій, які є предметами суперечок, а в 100 з них наявна гостра конфліктна ситуація. Головними причинами таких ситуацій є: несправедливі договори про кордони або незадоволеність ними країн; поділ території, на якій мешкає один народ або одна етнічна група; складність встановлення кордонів по природних об’єктах.

Залежні країни території на сучасній політичній карті світу.

Франція: Острів Амстердам (Індійський океан)Острів Гваделупа – „заморський департамент” (Карибське море)Острови Глор’єз (Індійський океан)Острів Європа (Індійський океан)Острів Кергелен (Індійський океан)Острів Сен-Поль (Індійський океан)Острів Сен-Мартен (володіє ним разом з Нідерландами)Французька Полінезія: острови Товариства, Туамоту, Маркізькі, Тубуаї, Бас та інші (Тихий океан). Велика Британія: Архіпелаг Лагос (Індійський океан Бермудські острови (Атлантичний океан)Віргінські острови (Карибське море)Гібралтар (спірна територія з Іспанією)Кайманові острови (Карибське море)Острів Ангілья (Карибське море)Острів Вознесіння (Атлантичний океан) США: Атол Уейк (центральна частина Тихого океану)Віргінські острови (Карибське море)Військові бази на островах Джонстон і Сенд, незаселені острови Пальміра, Джарвіс, Кінгмен-Риф, Хоуленд і Бейкер (Тихий океан)Східне Самоа (Тихий океан)Маріанські острови (Тихий океан)Острів Гуам (у групі Маріанських Островів)Острів Мідей (Тихий океан)Острів Мона (Тихий океан)Пуерто-Рико (з 1952 р. Має статус держави, „вільно приєднаної” до США, з правами самоврядування) Австралія: Кокосові (Кіплінг) Острови – „вільна асоціація” з Австралією (Індійський океан)Острів Норфолк (Тихий океан)Острів Різдва (Індійський океан) Нідерланди: Антильські (Нідерландські) Острови (Карибське море)Острів Аруба (Карибське море)

 

 

Монархія як форма правління. Географія монархій в світі.

Республіканська форма правління.

Основні типи республік, їх поширення у світі.

Р е с п у б л і к а - форма правління, за якої суверенні права на владу належать усім або більшій частині дієздатних громадян. Це найпоширеніша форма державного правління. Республіки поділяють на: президентські, в яких главою держави є президент, обраний населенням країни (США, Мексика, Бразилія, Україна, Росія), президентсько-парламентські, в яких президента обирає парламент (Італія, Франція, Індія) та парламентські (Австралія, Канада).

Державний устрій країн світу.

Типи Федерацій

Бразілія- Бразиліа

Організація американських держав (ОАД)

Організація американських держав (ОАД) — створена в 1948 р. на 9-й міжамериканській конференції в Боготі. Складається з 35 членів латиноамериканських держав, США і Канади (1994). Вищий орган ОАД — Генеральна асамблея міністрів закордонних справ, виконавчий орган — Постійна рада ОАД (у Вашингтоні).

НАФТА і АСЕАН.

НАФТА -Північноамерика́нська зо́на ві́льної торгі́влі.

Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) угода про вільну торгівлю між Канадою,

США і Мексикою,що грунтується на моделі Європейської Спільноти(Європейського Союзу).
Першим кроком став "план Эббота", прийнятий в 1947році, метою якого було стимулювання інвестицій США впровідні галузі канадської економіки.

Нині НАФТА є найбільшою у світі регіональною зоноювільної торгівлі, з населенням в 406 млн.

Основною метою НАФТА явилося зняття бар'єрів наторгівлю товарами між країнами-учасницями. Половинабар'єрних обмежень була знята відразу ж, інші знімалисяпоступово впродовж 14 років. Така угода сталарозширеним варіантом торгової угоди 1989 р. міжКанадою і США.

АСЕАН Асоціації держав Південно-Східної Азії.

це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï. (АСЕАН)утворена 8 серпня 1967 року в м. Бангкоку. До неї увійшлиІндонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, потімБруней-Даруссалам (у 1984 р.), В'єтнам (у 1995 р.), Лаос іМьянма (у 1997 р.), Камбоджа (у 1999 р.).Статусспеціального спостерігача має Папуа-Новая Гвінея. В якості статутних цілей декларацією Бангкока проустанову АСЕАН були визначені:
сприяння розвитку соціально-економічної і культурноїспівпраці країн-членів організації;
сприяння зміцненню світу і стабільності в Південно-східній Азии (ЮВА)

 

 

52 Ліга арабських держав та Організація "Ісламська конференція".

Ара́бська лі́га одна з регіональних організацій арабських держав Південно-Західної Азії, Північної і Північно-Східної Африки. Створена в Каїрі 22 березня 1945 Єгипетом, Сирією, Іраком, Ліваном, Трансіорданією, Саудівською Аравією. Ємен приєднався 5 травня 1945. На разі нараховує 22 члени. Провідна мета Ліги:залучення тісніших відносин між державами-членами і координація взаємодії між ними, задля захисту своєї незалежності і суверенітету, і вирішення загальних питань й інтересів арабських країн.

Ліга арабських держав бере участь в політичних, економічних, культурних і соціальних програмах, направлених на сприяння реалізації інтересів своїх держав-членів.

Організація "Ісламська конференція

Історичні аспектиОрганізація "Ісламська Конференція" (ОІК) — міжнародна організація, яка об'єднує 57 країн, що вирішили об'єднати свої зусилля та ресурси, а також одноголосно виступати на захист своїх інтересів та забезпечити розвиток усіх мусульман світу. Організація була створена на Першій зустрічі лідерів ісламського світу в Рабаті (королівство Марокко) 25 вересня 1969 року. Ця зустріч —реакція на спробу сіоністів спалити священну мечеть Аль-Акса 21 вересня 1969 року в окупованому Єрусалимі. Через шість місяців після цього історичного моменту, в березні 1970 року в м. Джидда (королівство Саудівська Аравія) проведено Першу ісламську конференцію міністрів закордонних справ. На цій Конференції узгоджено посаду Генерального секретаря ОІК, який мав би забезпечити співпрацю країн-членів. Конференція визначила повноваження Генерального секретаріату й обрала місцем його тимчасової штаб-квартири Джидду з розрахунком на те, що згодом місцем постійної штаб-квартири стане Єрусалим.

ЧЛЕНИ

Азербайджан 21 грудня 1991 Білорусь 8 грудня 1991 Вірменія 21 грудня 1991 Казахстан 21 грудня 1991 Киргизстан 21 грудня 1991 Молдова 21 грудня 1991 Таджикистан 21 грудня 1991 Узбекистан 21 грулня 1991р.

Держава-спостерігач

Україна 8 грудня 1991р

Туркменістан 26 серпня 2005р.

Колишні члени СНД

Туркменістан

Грузія

 

Основні етапи формування політичної карти світу.14 Основні політико-географічні наслідки Першої та Другої світових воєн.

У формуванні політичної карти світу розрізняють кілька періодів: стародавній, середньовічний, новий і новітній.
У с т а р о д а в н і й п е р і о д (до V ст.) відбувалось утворення могутніх держав: Єгипту, Римської імперії, Греції. Сусідні землі були мало досліджені, і тому політична карта мала уривчастий, неповний, приблизний характер. Вона постійно змінювалась внаслідок перерозподілу територій під час війн, формування внутрішнього й зовнішнього ринків.
У с е р е д н ь о в і ч н и й п е р і о д (з V по XV ст.) політична карта світу поступово змінювалася. Утворення в Європі таких великих держав, як Візантія, Велика Римська імперія, Київська Русь, Англійське королівство сприяло формуванню елементів ринкової економіки. Великі держави прагнули до далеких територіальних пошуків з метою загарбання нових земель. Політична карта набувала чітких контурів, особливо в європейській та азіатській частинах.
Н о в и й п е р і о д (з XV ст. до закінчення Першої світової війни) - найвагоміший у кількісному формуванні політичної карти світу. Епоха великих географічних відкриттів розширила і зміцнила міжнародні господарські зв'язки. Була сформована колоніальна система найбільших Європейських держав - Англії, Іспанії, Португалії, Франції, Німеччини, Нідерландів. Створювалися, вступали в міжнародні ринкові відносини нові держави переселенського типу в Америці та Австралії. Посилилась їх боротьба за незалежність.
Н о в і т н і й п е р і о д у формуванні політичної карти світу розпочався з територіального перегрупування після Першої світової війни. Почали розпадатися колоніальні супердержави, розпалася Австро-Угорська імперія. Водночас утворилася нова супердержава - СРСР, до складу якої входила і Україна як союзна республіка. З'явилися нові незалежні країни: Польща, Фінляндія, Югославія, Чехословаччина та ін.
Після Другої світової війни знову відбувся перерозподіл територій і політичних сил на політичній карті світу, почався розпад колоніальної системи. Багато країн Африки, Азії здобули незалежність. Останні за часом (кінець XX ст.) істотні зміни відбулися після краху комуністичного режиму і розпаду трьох соціалістичних країн: СРСР, Югославії, Чехословаччини. Водночас відбулося об'єднання двох держав — Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) і Німецької Демократичної Республіки (НДР) в єдину державу - Німеччину (мал. 4). На політичній карті світу з'явилися 23 нові незалежні держави, у тому числі й Україна.