Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розрахунок штучної загальнообмінної вентиляції↑ Стр 1 из 2Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Припливна вентиляція використовується на виробництвах, де підвищені вимоги до повітря робочої зони з точки зору його чистоти або створення необхідного мікроклімату, тобто, якщо необхідно його підігріти, охолодити або зволожити. Витяжна вентиляція використовується на виробництвах, на яких таких вимог немає. У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, випарів, пилу, об’єм витяжки повинен бути на 10% більшим ніж потік припливного повітря, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншим їх вмістом. Припливно-витяжна вентиляція з рециркуляцією повинна використовуватися в основному у холодний період року для економії тепла, витраченого на підігрів припливного повітря. Місцева вентиляція Місцева вентиляція забезпечує обмін повітря безпосередньо біля робочого місця. Для місцевої вентиляції використовують пристрої у виді місцевих відсмоктувачів. Вона буває припливною або витяжною. Місцева припливна вентиляція використовується для створення необхідних умов (мікроклімату) повітряного середовища в обмеженій зоні виробничого приміщення, в яку подається припливне повітря заданих параметрів, виконується у вигляді повітряних душів, оазисів, повітряних і повітряно-теплових завіс. Повітряне душування використовується в гарячих цехах на робочих місцях, які характеризуються дією променевого потоку теплоти інтенсивністю більше 350 Вт/м3. Повітряний душ представляє собою направлений на працівника потік повітря з швидкістю обдування 1...3,5 м/с в залежності від інтенсивності випромінювання.
Повітряні оазиси дозволяють покращати метеорологічні умови на обмеженій площі приміщення, яка для цього відокремлюється з усіх сторін легкими пересувними перегородками й заповнюється повітрям більш холодним і чистим, ніж повітря приміщення. Повітряні та повітряно– теплові завіси призначені для запобігання надходженню в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря за необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Завіси бувають повітряні – з подачею повітря без підігріву, і повітряно–теплові – з підігріванням повітря в калориферах. Використання місцевої витяжної вентиляції базується на вловлюванні та виведенні шкідливих речовин безпосередньо біля джерела їх утворення. Якщо боротьба з пилом за допомогою загальнообмінної вентиляції дає малий ефект, то місцева вентиляція дає змогу повністю усунути запилення у приміщенні. До установок місцевої витяжної вентиляції належать: витяжні зонти, відсмоктувальні панелі, бортові відсмоктувачі, активовані відсмоктувачі (створюють додаткові потоки), витяжні шафи, вентиляційні камери та кабіни, захисно–обезпилюючі кожухи, аспіровані укриття, в яких підтримується розріджене повітря, пилегазоприймачі, лійки. Вибір вентиляційного обладнання Знаючи необхідний повітрообмін L і загальні втрати тиску, проводять вибір вентилятора за його аеродинамічною характеристикою. Необхідна потужність електродвигуна вентилятора визначається за формулою, кВт: , (12) де Nвент – потужність електродвигуна вентилятора, кВт; L – продуктивність вентилятора, м3/год.; Н – тиск, створюваний вентилятором, Па; К – коефіцієнт запасу (К=1,1–1,5); – коефіцієнт корисної дії вентилятора (0,5–0,8). Визначивши Nвент за довідником (каталогом), вибирають відповідний тип електродвигуна для цього вентилятора. Дія шуму на організм людини Рівні звуку джерел шуму
Дія шуму на організм людини Шум на виробництві та в побуті негативно впливає на організм людини: - підвищує витрати енергії за однакового фізичного навантаження; - значно послаблює увагу, виникає апатія, втрачається пам’ять; - збільшує кількість помилок під час роботи (більше 50 %); - сповільнює швидкість психічних реакцій. Внаслідок дії цих факторів: - понижується продуктивність праці майже на 40 %; - погіршується якість роботи, підвищується втомлюваність, подразнення; - сповільнюється реакція працівників на сигнали, що спричиняє НВ; - збільшується брак продукції. Шум шкідливо впливає на фізичний стан людини, а саме: - пригнічує і уражає центральну нервову систему; - спричиняє зміну швидкості дихання і пульсу; - виникають серцево – судинні захворювання, гіпертонічна хвороба; - порушується обмін речовин (зменшується виділення шлункового соку та його кислоти, що спричиняє збільшення захворювання гастритом, виразкою у два рази); - призводить до професійних захворювань (туговухість, погіршується зір, розвивається нервова хвороба), передчасного старіння. Як бачимо, шум є загальнобіологічним подразником, і в певних умовах може впливати на всі органи і системи організму. Інколи глухонімих використовують на шумних виробництвах, а це злочин. За 8 годин праці віддається багато енергії, а шум зумовлює додаткове навантаження на організм людини.
Інфразвук Інфразвук – це звукові коливання у повітрі, в рідкому або твердому середовищах з частотою менше 20 Гц. Його людина не чує, однак дія його на організм відчутна. Високий рівень інфразвуку спричиняє: - порушення функції вестибулярного апарату, зумовлюючи запаморочення, біль голови; - зниження уваги, працездатності; - викликає почуття страху, загальну неміч (недомагання); - негативно впливає на психіку людей. У виробництвах інфразвук виникає під час роботи вентиляторів, компресорів, двигунів внутрішнього згоряння, дизельних двигунів, всіх механізмів, що працюють при частотах обертання менше 20 об/с, випромінюють іфразвук. Під час руху автомобіля зі швидкістю понад 100 км/год, він є джерелом інфразвуку, який утворюється за рахунок зриву повітряного потоку з його поверхні. Згідно з чинним нормативним документом (ДСН 3.3.6.037–99) рівні звукового тиску в октавних смугах з середньогеометричними частотами 2, 4, 8, 16 Гц повинні бути не більшими за 104 дБ, а для смуг з частотою 32 Гц – не більшими за 102 дБ. Завдяки великій довжині інфразвук поширюється в атмосфері на великі відстані. Його неможливо зупинити за допомогою будівельних конструкцій і ЗІЗ. Дієвим засобом захисту є зниження рівня інфразвуку в джерелі його випромінювання. З поміж таких заходів можна виділити: - збільшення частот обертання валів до 20 і більше обертів на секунду; - підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів; - усунення низькочастотних вібрацій; - внесення конструктивних змін у будову джерела, що дозволяє перейти із області інфразвукових в область звукових (під час застосуванні звукоізоляції і звукопоглинання).
Припливна вентиляція використовується на виробництвах, де підвищені вимоги до повітря робочої зони з точки зору його чистоти або створення необхідного мікроклімату, тобто, якщо необхідно його підігріти, охолодити або зволожити. Витяжна вентиляція використовується на виробництвах, на яких таких вимог немає. У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, випарів, пилу, об’єм витяжки повинен бути на 10% більшим ніж потік припливного повітря, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншим їх вмістом. Припливно-витяжна вентиляція з рециркуляцією повинна використовуватися в основному у холодний період року для економії тепла, витраченого на підігрів припливного повітря. Місцева вентиляція Місцева вентиляція забезпечує обмін повітря безпосередньо біля робочого місця. Для місцевої вентиляції використовують пристрої у виді місцевих відсмоктувачів. Вона буває припливною або витяжною. Місцева припливна вентиляція використовується для створення необхідних умов (мікроклімату) повітряного середовища в обмеженій зоні виробничого приміщення, в яку подається припливне повітря заданих параметрів, виконується у вигляді повітряних душів, оазисів, повітряних і повітряно-теплових завіс. Повітряне душування використовується в гарячих цехах на робочих місцях, які характеризуються дією променевого потоку теплоти інтенсивністю більше 350 Вт/м3. Повітряний душ представляє собою направлений на працівника потік повітря з швидкістю обдування 1...3,5 м/с в залежності від інтенсивності випромінювання.
Повітряні оазиси дозволяють покращати метеорологічні умови на обмеженій площі приміщення, яка для цього відокремлюється з усіх сторін легкими пересувними перегородками й заповнюється повітрям більш холодним і чистим, ніж повітря приміщення. Повітряні та повітряно– теплові завіси призначені для запобігання надходженню в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря за необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Завіси бувають повітряні – з подачею повітря без підігріву, і повітряно–теплові – з підігріванням повітря в калориферах. Використання місцевої витяжної вентиляції базується на вловлюванні та виведенні шкідливих речовин безпосередньо біля джерела їх утворення. Якщо боротьба з пилом за допомогою загальнообмінної вентиляції дає малий ефект, то місцева вентиляція дає змогу повністю усунути запилення у приміщенні. До установок місцевої витяжної вентиляції належать: витяжні зонти, відсмоктувальні панелі, бортові відсмоктувачі, активовані відсмоктувачі (створюють додаткові потоки), витяжні шафи, вентиляційні камери та кабіни, захисно–обезпилюючі кожухи, аспіровані укриття, в яких підтримується розріджене повітря, пилегазоприймачі, лійки. Розрахунок штучної загальнообмінної вентиляції Розрахунок штучної вентиляції полягає у визначенні кількості повітря, яке необхідно подати або видалити з приміщення, і опору в системі вентиляції. На основі цих даних вибираємо тип вентилятора згідно з його аеродинамічною характеристикою; визначаємо потужність електродвигуна даного вентилятора, вибираємо тип електродвигуна. Розрахунок подачі необхідної кількості повітря у приміщення, проводять за такими даними: - кількістю шкідливих виділень (теплоти, вологи, випарів, газів, пилу); - кількістю людей, яка знаходиться в приміщенні; - кратністю повітрообміну; - швидкістю руху повітря в повітропроводі. 1. Для приміщень із надлишковим виділенням тепла кількість припливного повітря визначається за формулою , (1) де L1 – кількість припливного повітря за одиницю часу, м3/год; – надлишкова теплота в приміщенні, кДж / год; С – питома теплоємність повітря за незмінного тиску, що дорівнює 1 кДж/кг×К; – густина припливного повітря, кг / м3; і – відповідно температури повітря робочої зони та зовнішнього середовища,°C. 2. Для приміщень, в яких виділяються шкідливі гази чи випари, повітрообмін визначають за їх кількістю , (2) де – надлишкова кількість шкідливих речовин (випарів, газів, пилу), які виділяються в приміщенні, кг/год; – ГДК шкідливих виділень у повітрі приміщення, мг/м3; С о– концентрація цих виділень у зовнішньому повітрі, мг/м3. 3. Під час виділення у приміщенні надлишкової вологи кількість припливного повітря визначають за формулою: , (3) де – маса надлишкової вологи вприміщенні, кг/год, , – відповідно вміст вологи у повітрі внутрішньому та зовнішньому, г/кг. 4. Для приміщень, де немає шкідливих виділень (або кількість їх незначна), приплив (витяжку) повітря можна визначити за кратністю повітрообміну k (відношення об'єму вентиляційного повітря L до об’єму приміщення V) . (4) Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години необхідно замінити весь об'єм повітря для створення оптимального мікроклімату. 5. При значній кількості людей, які знаходяться в приміщенні, необхідна кількість повітря визначається за формулою: , (5) де І – це мінімальна кількість повітря, яка повинна подаватися на одну людину (працівника) відповідно до санітарних норм (якщо на одного працівника припадає до 20 м3 об’єму приміщення, то І = 30 м3/год.; якщо об’єм більше 20 м3 , то І = 20 м3/год); nл – кількість людей, яка одночасно знаходиться в приміщенні. 6. Під час розрахунку місцевої витяжної вентиляції кількість повітря, що вилучається місцевою витяжкою (зонт, панель, шафа), можна обчислити за формулою: , (6) де F – площа перерізу повітропроводу, м2, v – швидкість руху вилученого повітря в цьому повітропроводі (приймається від 0,5 – 1,7 м/с в залежності від токсичності газів та випарів). Визначивши L для даних умовз наведених вище формул обчислюють поперечний переріз повітропроводу: , (7) де vр - швидкість руху повітря в повітропроводі, м/с (вибирається за таблицею з довідника). Враховуючи розрахункові площі перерізів повітропроводів (fр), за табличними даними підбирають стандартні діаметри при круглому поперечному перерізі або розміри при прямокутному поперечному перерізі. Необхідний тиск для подачі повітря повітропроводами визначають з урахуванням втрат тиску на тертя на ділянках повітропроводу і місцевих опорах пристроїв (фільтр, калорифер, вентилятор, насадки тощо). Втрати тиску на тертя кожної ділянки та у вітках розраховуються за формулою: , (8) де Pтр – втрати тиску на ділянці повітропроводу, Па; R – питомі втрати тиску на 1 м довжини повітропроводу, Па/м; l – довжина ділянки або вітки, м. Питомі втрати тиску можуть бути визначені за табличними даними або за формулою , (9) де – коефіцієнт опору тертя, який залежить від шороховатості стінок повітропроводу (для сталевих повітропроводів = 0,02); vф – фактична швидкість повітря, м/с; d – діаметр повітропроводу, м; – густина повітря, Н/м3; g – прискорення вільного падіння, м/с2; – приймають за табличними даними. Втрати тиску в місцевих опорах розраховують послідовно для кожної ділянки і у вітках за формулою: , (10) де Z – місцеві втратитиску в пристроях, Па, – коефіцієнт місцевих опорів, які приймають за табличними даними. Загальні втрати тиску на кожній розрахунковій ділянці і у вітках складають (11)
|
||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 240; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.198.181 (0.01 с.) |