Аналіз як засіб контролю та регулювання витрат. Інформаційне забезпечення управлінського економічного аналізу




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Аналіз як засіб контролю та регулювання витрат. Інформаційне забезпечення управлінського економічного аналізу



Враховуючи постійне зростання конкуренції на споживчому ринку, на фірмах велику увагу приділяють вивченню взаємозв’язку затрат, обсягу виробництва і реалізації продукції, а також джерел формування прибутку. Менеджерам постійно доводиться вирішувати питання матеріально-технічного забезпечення підприємства, оптимізації його змінних і постійних витрат, , формування цінової пропозиції на товари, роботи і послуги та просування їх до споживача. Економічно необґрунтовані рішення керівника можуть завдати шкоду або мати невиправні наслідки для діяльності підприємства. З метою уникнення цього проводять аналіз беззбитковості виробництва (або визначення критичної точки). Під критичною точкою розуміють такий обсяг реалізації продукції, тобто підприємство не отримує ні прибутку ні збитку.

Існують такі методи визначення критичної точки: рівняння, маржинального доходу, графічного зображення.

При використанні методу рівняння визначення фінансового результату здійснюється за допомогою рівняння (формула 1.1.):

Чистий прибуток виручка від собівартість постійні

від реалізації продукції = реалізації продукції – реалізованої продукції – витрати

 

Виручка від ціна одиниці кількість

реалізації продукції = продукції × одиниць продукції

 

Собівартість змінні витрати на кількість

реалізованої продукції = одиницю продукції × одиниць продукції

 

Метод маржинального доходу схожий на метод рівняння. Для початку визначається маржинальний дохід на одиницю продукції, який розраховується як різниця між ціною реалізації одиниці продукції і змінними витратами на її виробництво. Наступним етапом є визначення критичної точки за такою формулою:

Критична точка = постійні витрати / маржинальний дохід на одиницю продукції

Графічний метод забезпечує визначення «критичної точки» в діяльності підприємства на основі побудови графіків, які виражають виручку та витрати залежно від обсягів реалізації продукції.

Рис. 1.2. Графік поведінки витрат в системі аналізу беззбитковості підприємства

В – виручка від реалізації продукції

Мд – маржинальний дохід

З – змінні витрати

П – постійні витрати

М – критична точка

За умови використання на підприємстві системи «стандарт-кост» можливе використання вказаних методів, спираючись на стандартні (нормативні) витрати. Це дасть змогу отримати більш гнучку інформацію, необхідну для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Інформаційною базою забезпечення аналізу в управлінському обліку служать звітність промислових підприємств, виробничі акти, лімітно-забірні картки, рахунки складу собівартості продукції, калькуляції, технологічні акти виробництва, видаткові накладні, платіжні відомості, податкові накладні.

 

 

1.4. Теоретичні основи бюджетного планування

Для розроблення ефективних планів фінансово-господарської діяльності підприємства необхідна достовірна інформація, яку формують у системі управлінського обліку.

Виділяють довготермінове (стратегічне), поточне та оперативне планування діяльності підприємства, у процесі яких розробляють різні види бюджетів.

Бюджет – це план майбутніх дій та заходів підприємства, виражений у грошових або натуральних вимірниках, що відбиває доходи та витрати, надходження та видатки як підприємства загалом, так і його структурних підрозділів на певний період часу, а також суму капіталу, яку необхідно залучити підприємству для досягнення планових завдань. [7, с.225]

Процес планування майбутньої діяльності підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів називається бюджетуванням.

Бюджети складаються на певний термін часу, який називають бюджетним періодом. Таким терміном може бути рік, квартал, місяць.

У процесі бюджетування розробляють різні види бюджетів. Їх класифікація наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація бюджетів

Ознака Види бюджетів
Цільове призначення § операційні § фінансові
Об’єкт бюджетування § бюджети певних видів господарської діяльності підприємства § бюджети виробництва певних видів продукції § бюджети реалізації певних проектів (програм) § бюджети діяльності структурних підрозділів

Продовження таблиці 1.1.

Урахування впливу окремих чинників § статичні § динамічні § гнучкі
Види витрат § бюджети капітальних витрат § бюджети поточних витрат
Система калькулювання § бюджети сформовані за змінними витратами § бюджети сформовані за повними витратами
Рівень узагальнення § часткові (локальні) § зведені (загальні)
Тривалість бюджетного періоду § стратегічні (3-5 років) § річні § квартальні § місячні § тижневі § інші

 

За цільовим призначенням бюджети поділяють на операційні та фінансові. До операційних бюджетів належать бюджети доходів і витрат від операційної діяльності підприємства. Фінансові бюджети – це сукупність бюджетів, що відображають плановий рух грошових коштів і фінансовий стан підприємства.

Об’єктами бюджетування можуть бути: певні види діяльності підприємства – виробнича, комерційна, інвестиційна; певні види продукції; конкретні проекти чи програми, які реалізує підприємство.

Статичні бюджети – бюджети, у яких конкретні значення показників установлюють на початок планового періоду і вони не коригуються.

Змінні бюджети – бюджети, показники яких постійно коригують після завершення певного періоду у зв’язку зі зміною як внутрішніх, так і зовнішніх умов діяльності підприємства.

Гнучкі бюджети – бюджети, складені для кількох можливих рівнів діяльності підприємства, які можуть настати в межах релевантного періоду внаслідок впливу ймовірних чинників.

За видами витрат виділяють бюджети капітальних витрат, які пов’язані зі створенням чи поліпшенням основних засобів підприємства та бюджети поточних витрат, які виникають у процесі здійснення робіт чи надання послуг у поточному періоді.

Бюджети можуть формувати на основі калькулювання лише змінних витрат або за повними витратами. Тому за системою калькулювання бюджети поділяють на такі, що формуються за змінними витратами та бюджети, які формуються за повними витратами.

За рівнем узагальнення бюджети поділяють на часткові або локальні (стосуються окремих підрозділів, видів діяльності, видів продукції, окремих програм тощо) і зведені або загальні (бюджети підприємства загалом).

Бюджетування розпочинають з визначення основного бюджетного чинника. Насамперед складають бюджет реалізації продукції. Бюджети прямих витрат, витрат на збут, грошових потоків залежать від бюджету реалізації.

План реалізації продукції складають на основі даних про очікувані обсяги і ціни реалізації з розбивкою:

ü за періодами;

ü за видами продукції;

ü за географічними регіонами;

ü за продавцями;

ü за клієнтами.

На основі плану реалізації продукції у натуральних одиницях – виробничу програму підприємства.

Дані бюджету виробництва є основою для формування бюджету прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих виробничих витрат та бюджету закупівлі матеріалів. Під час розробки цих бюджетів використовують інформацію про очікувані зміни цін на матеріали, можливість отримання знижок, умови комерційного кредитування, можливість заміни матеріалів, очікувані зміни валютного курсу тощо.

Виробничу потребу у матеріалах визначають у бюджеті прямих матеріальних витрат. Бюджет прямих матеріальних витрат на оплату праці складають на основі даних про витрати праці на виконання планових завдань.

Використовуючи дані бюджетів прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та бюджету загальновиробничих витрат (який розробляють на основі даних бюджету виробництва та інформації за попередній бюджетний період), формують бюджети собівартості виробленої та реалізованої продукції.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.70.175 (0.004 с.)