Міокардіальні волокна генерують 2 види ПД

- Швидкі ПД провідної системи та клітин робочого міокарда, ПС таких клітин становить -75 – 85 мВ.

- Повільні ПД клітин вузів, ПС -60 мВ.

 

 

- У робочому міокарді початковий швидкий компонент ПД має натрієву природу, а плато яке виникає – кальцієву природу.

 

АВТОМАТІЯ СЕРЦЕВОГО М”ЯЗУ

Автоматія – здатність клітин спонтанно деполяризуватися до порогу генерації ПД, це характерно для водіїв ритму. Збудження, що виникає у синусно-передсердному вузлі поширюється в праве передсердя, по спеціальному пучку у ліве передсердя і водночас по міжвузловому тракті до передсердно-шлуночкового вузла, дальше переходить до провідної системи, через яку поширюється на міоцити скоротливого міокарда шлуночків.

Швидкість поширення збудження у синусно-передсердному вузлі – 0,1-0,2 м/с; в шлуночках – 0,5-1,0 м/с.

Зв'язок між збудженням і скороченням у серцевому м'язі

Як і в скелетних м'язах приступній актин-міозиновий комплекс, тропоміозин, тропонін, іони кальцію, Т-ситсема трубочок та СПР.

Як і у скелетних м'язах деполяризація сарколеми супроводжується подальшим скорочення м'язу.

На відміну від скелетного м'яза при повторних подразненнях з малим періодом скорочення не сумуються. Це пов'язано з тривалістю рефрактерного періоду і пояснює чому на міокарді не можна отримати тетанічне скорочення.

МЕХАНІКА СКОРОЧЕННЯ

Параметри ізометричного та ізотонічного скорочення відрізняються від характеристик скелетного м'язу. Летальний період ізометричного скорочення в 7-10 разів довший. Швидкість наростання і спаду напруження в передсердях в 2-3 рази більша ніж у шлуночках. Різними сучасними методами показано, що при ізометричному скороченні відбувається внутрішнє вкорочення м'язу (в 3-6 разів більше на відміну від скелетних).

Ізотонічне скорочення не відрізняється.

Закон Франка-Старлінга – чим більше серце розтягнене в діастолі, тим сильніше воно скорочується у систолі, отже, сила м'язового скорочення залежить від вихідної довжини волокон міокарду.

ЕНЕРГЕТИКА СКОРОЧЕННЯ

При збільшенні вантажу Р, зростає робота W і потужність N м'язу, які досягають максимуму за таких умов Р=0,4 – 0,5 Ро. За подальшого збільшення дані параметри зменшуються, а за Р = Ро вони спадають до нуля. Максимально корисна робота:

 

Коефіцієнт корисної дії

η = 10% при умовах in vitro;

η = 20-30% при фізичному навантаженні;

η = 45% у скелетному м'язі.

 

 

ГЛАДКІ М”ЯЗИ

Гладкі мязи – входять до складу внутрішніх органів і своїм скороченням забезпечують моторику цих органів (травний канал, сечостатева система, кровоносні судини тощо).

Основною структурною одиницею гладеньком”язової тканини є міоцит (веретеноподібна м'язова клітина). Довжина міоциту до 20-500 мкм, діаметр 5-10 мкм.

q Вісцеральні (гладенькі) м'язи

- у внутрішніх органах і судинах

- не посмуговані

q Міофібрили гладких м'язів – веретеноподібна форма - 20-500 μm in length.

q Співвідношення Актину до Міозину ~ 6: 1 у скелетних м'язах, 4: 1 міокардіоцитах ~ 16.5: 1 в гладких м'язах;

q Володіють високою еластичністю і здатністю розтягуватися, і надалі здатністю скорочуватися;

q Регуляція: гормони, нейротрансмітери, електричним імпульсом, рецепторами.

Зовні міоцит вкритий плазматичною мембраною, а на електронно-мікроскопічному зрізі видно своєрідні вигинання – кавеоли, колбоподібні структури й за допомогою вузької частини шийки з'єднуються з зовнішнім міжклітинним середовищем (на 1 мкм2 припадає 30-35 кавеол). Функціональна роль кавеол досі не з'ясована.

У деяких ділянках ПМ сусідніх міоцитів є дуже зближеними, ці ділянки нексуси – здійснюють функціональний зв'язок між клітинами, щілина між 2 клітинами становить 2-3 нм.

Основними елементами міоциту є ядро, мікротрубочки, лізосоми, СПР, протофібрили.

 

Потенціал спокою – становить від -50 до -70 мВ; як і в інших м'язових та нервових клітинах в утворенні потенціалу спокою, головним чином, беруть участь іони Na+, K+, Cl-.

Усі гладенькі м'язи можуть генерувати потенціали дії:

1) Повноцінні ПД по типу “все або нічого” (фазні);

2) Локальну деполяризацію ПМ (тонічні).

ПД можуть бути як простими (тривалістю 20-50 мс, міометрій, ворітна вена, кишківник), так і з вираженими плато (1 с, сечовід)

Пороговою концентрацією іонів Са2+ необхідною для активації скорочення гладеньких м'язів є 10-7 М, максимальне скорочення розрізняють при 10-5 М.

Товсті протофібрили гладеньких м'язів відрізняються за розміщенням молекул міозину від скелетних.

Головним компонентом тонких протофібрил є актин F, котрий полімеризуєтьсяз G-актину, однак в цій протофібрилі немає тропоніну.